про фото 1

 

про фото.

місце - це шкаф, в якому довгий час зберігалися, експонувалися касети - свята святих всіх молодих підростаючих людей.
на фото їх не видно, їх залишки - на іншій полиці зверху,
хоча свого часу - касети займали дві полиці: в один ряд

тепер, більшість переїхали в три коробки від взуття, якраз вмістилися, а решта - самі рідкісні та актуальні - і досі на виставці,
ділять місце з дисками

в ранній юності, ніколи б не подумав - що в мене вдома буде свій підбір офіційних дисків, в фірменних коробках, придбані за живі гроші
Вважав - що то недосяжно для мене: дорого, дуже дорого, при відсутній техніці для цього, вважав, що сд-диски - зовсім не підходять для мого укладу життя: як скейт-дошка, чи ролики - типу цього.

Але, десь з 2004-го - в нас появився двд-плеер і і ми почали записувати в міському інет-клубі - диски з фіільмами, вміщалося 4-5 штук на один двд. і інколи музику; впринципі - з музики,  я там записав тільки один мп3-диск: Deep Purple; всі записані фільми були жадно проглянуті і потім збережені.
Цікава фішка - що серед тих фільмів, були варіантів озвучки - яка була досконалою - в своїй якості перекладу та акторської начитки,
і зараз - ЦИХ варіантів з факелом вдень не сищеш.

І тепер, на іншій полці, нижчее - стоять цілі коробки з голими дисками, більше виглядаючи на не нужну фігню, але яка бережеться. Так вийшло, що з 2012го - ера культури вживання-застосування сд почала відмирати, майже повністю. Прийшов повсюдний інтернет, в моєму випадку - на модемі.
та й без нього - більшість нової музики Я скачував з телефону, по пісні - пісня за піснею, по дорозі додому-на роботу, в маршрутці в Суми.
Рік, з випуску з універу в 2012-му, Я жив вдома, умовно без інтернету, без нових фільмів. І мені було норм. 2 червня 2013го - я все собі повернув, навіть Суми, але постарів на 2 роки - мої "вічні 17" - стали в "вічні 19". Це дорого коштує. Заплатив, забралося не питаючи.

Жук-Олень. Це найкращий здобуток, який в мене був.
Обожнюю їх - за їх красу, корисність, ґраціозність, грайливість.
Знайшов його в серпні 2024 в себе в саду під грушею, де вониі живуть. пару тижнів не трогав, думав - а може спить
потім приніс на полицю, і весь час очікував - що він оживе і поповзе,
випустив би.
Але він був мертвий, але поки не розпався. Радує, особливо взимку.

Книги з історії та Правознавста - це по моєму фаху, батькові надбання, якими я користувався, звірявся, пользувався.

Свята святих - Дин Кунц "Полночь". Це моє все, ця книга частково створила мене всякого.

Велика Боротьба - спадщина від Діда, його - але Вона мене надихає на все і всяке, та й читати - Марвел в шоці від своєї убогості. Це  Рідкісне видання Українською мовою. може їх і видали тис. 10 - але пошукати треба по світу і всяким Канадам.

Два окаменілі кальмари - Белемніти, в народі "Чортові Пальці"... але зараз нарож вимер майже весь... докерувалися.
один із них, самий більший - знайшов в піску на території дитячої лікарні в Сумах - і він з Кістяною основою - що дуже круто. вік - від 150 млн років. тобто 150 000 000, з яких одна людина худо-бідно проживає 80 років = 70 років Карл!

Монета одразу біля белемніта - 1 Рубль з датами життя Володимира Ульянова-Леніна, ОСТАННІЙ з руки в руки дарунок Антона.
Як Антон сказав: "Ленін - Володимир  і ти - Володимир. Все сходиться" (с) не дослівно сказав.
Подарено на встрєчі нового года, 2015го 1 січня. 2-го Антон Пішов...
Цього року, в 2025му, в мене случились канфети на новий год - і я дав батькам по штуці-дві - поминути Антона. Він був не раз в мене вдома, був як свій.

Навпроти монети зверху - перстень, викопав на огороді, дужка зламана. Давній, приблизно 17-18 ст, тобто 1600-1700ті роки

біля нього справа - дві козацькі, селянські люльки - одна з них, біла -  можливо кістяна... але більше схожа на добротнішу глину. Знайшли на одному і тому ж огороді, де наразі Я плкаю мрії та місце для своїх Знесилених Мрій, про це написані очерки "Знесилені Місця" в декількох частинах

Між люльками нижче  - кришечка останнього випуску Чернігівське БАГРЯНЕ. Наше улюблене з Антоном Пиво. Випили ми з ним останнє-останнє Багряне в Ромнах в 2010му, кришечки на пам'ять взяля - і зараз навіть кришки не знайти, все щезло... в тому числі і смачнюще ПершПрив.Бров. ЧОРНЕ в 6.9 тощо обороти...


це розповідь - на основі одно фото в книж. шкафу.
Мені немає з ким говорити, взагалі: ні друзів, ні знакомих, ні дітей, ні захожих добропорядних... але це не бідкання - це константація мого Сам по собі.
Тому мені легко дається написання подібних "оповідок" про своє.

посилання на фото: https://disk.yandex.ru/d/VMEfgnrQIsCzMw