Для Даринки...
Но что уж теперь..(((
Спи, девочка. Спи, хорошая.
Выходит, напраслину я на тебя и на него возвела...
Не было между вами ничего и быть не могло.
Нарубила я дровишек сгоряча...
И назад уже ничего не вернуть.
Ты очень много сделала для него.
Настолько много, что я наступила себе на горло, "убила себя о стену", как теперь говорит молодежь...
Но как только предположила что между вами зарождается что-то настоящее, вопреки военному времени и ни разу не комфортным условиям и обстоятельствам, ушла.
Нет, отказаться от него я никогда бы не смогла.
Просто ушла.
Кто же знал... Кто же знал, маленькая?!!
Что всё вот ТАК.
Что ты погибла. Что ты...за теми кого уже нет на этой земле. К своим родителям и к своему мужу, Царствие вам Небесное...
И скольких ещё перемелет мясорубка войны?!!
Спи. И спасибо тебе за всё.
...
Слова? Ні. Відлуння мовчання.
Бо зайві вони.
Бо втрати страшні. І жертовне ягня - люди, долі...
Хоробрі та юні... Ви в пащі страшної війни
Ви не обирали війну. Та всі стали за волю.
А ти рятувала поранених. Ти не спала
Ночей біля тих хто застиг на межі між світами...
Тепер відпочинеш(((
Хрести та під ними тіла...
Ти там зі своїм чоловіком, у тата і мами.
...
А мій втратив пам'ять. Не знає себе і мене.
Новий його шлях десь, далеко...
(рим- сліз моїх море)
Не знаю що буде, що стане новим нашим днем.
Несу тут свій хрест. А дорога все вгору і вгору...
Ні, скиглити нам не пристало. Не скиглять "вовки".
...
Хоробрі та юні...
Старі вас вбивають шакали!
я Матінку Божу Пречисту прошу "не покинь..."
Спи, дівчинко.
Шана та честь.
R.I.P.
Що хотіла - сказала.
Свидетельство о публикации №225081601732