Для Даринки...

Хреновая это традиция - лажать с живыми и говорить с мёртвыми.

Но что уж теперь..(((

Спи, девочка. Спи, хорошая.

Выходит, напраслину я на тебя и на него возвела...

Не было между вами ничего и быть не могло.

Нарубила я дровишек сгоряча...

И назад уже ничего не вернуть.

Ты очень много сделала для него.

Настолько много, что я наступила себе на горло, "убила себя о стену", как теперь говорит молодежь...

Но как только предположила что между вами зарождается что-то настоящее, вопреки военному времени и ни разу не комфортным условиям и обстоятельствам, ушла.

Нет, отказаться от него я никогда бы не смогла.

Просто ушла.

Кто же знал... Кто же знал, маленькая?!!
Что всё вот ТАК.

Что ты погибла. Что ты...за теми кого уже нет на этой земле. К своим родителям и к своему мужу, Царствие вам Небесное...

И скольких ещё перемелет мясорубка войны?!!


Спи. И спасибо тебе за всё.

...

Слова? Ні. Відлуння мовчання.
Бо зайві вони.
Бо втрати страшні. І жертовне ягня - люди, долі...

Хоробрі та  юні... Ви в пащі страшної війни
Ви не обирали війну. Та всі стали за волю.

А ти рятувала поранених. Ти не спала
Ночей біля тих хто застиг на межі між світами...

Тепер відпочинеш(((

Хрести та під ними тіла...

Ти там зі своїм чоловіком, у тата і мами.


...


А мій втратив пам'ять. Не знає себе і мене.

Новий його шлях десь, далеко...

(рим- сліз моїх море)


Не знаю що буде, що стане новим нашим днем.
Несу тут свій хрест. А дорога все вгору і вгору...

Ні, скиглити нам не пристало. Не скиглять "вовки".

...

Хоробрі та юні...

Старі вас вбивають шакали!


я Матінку Божу Пречисту прошу "не покинь..."



Спи, дівчинко.

Шана та честь.


R.I.P.


Що хотіла - сказала.


Рецензии