Кузька, Рыжий и августовское, урожайное

Кузька сидів на маленькому стільчику під старою ялиною і в його руках творилася якась дивина дивовижна. Сорока, позаштатний репортер "Лісового вісника" Аж підлетіла ближче і сіла трохи вище, на зручній широкій гілці-вона протерла окуляри і сплеснула крилами: Кузька, наш маленький чарівник Кузька майстрував-виплітав кошика з лози. Сорока захоплено роздивлялася цей Кузькин витвір : з візерунками, з двома ручками! Краса! Кузька помітив прихильницю свого таланту і з задоволенням пояснив, що цей кошик для огірків, отой менший і ширший для помідорів, оті гарненькі  високі-для груш і яблук. "Ми з Серпнем урожай будемо збирати",-усміхнувся Кузька.
Раптом один кошик заворушився і Сорока злякано злетіла з гілки, а то лише кіт вже виспався і збирався вистрибнути з кошика. "Ой, як же добре я виспався ",-помуркотів Рижий і потягнувся.
З хатинки визирнув Серпень в фартусі і з рушником, на якому посміхалися смішні кошенята:" Хлопці, обід готовий, давайте швиденько, вареники вихолонуть."
Мама-Мишка в поварському ковпаку розставляла тарілки, насипала сметанку, готувала какао. "Але спочатку борщ",-сказала вона, помітивши, що малі Мишенята потяглися по цукерки.
Друзі їли смачний борщ, хвалили хазяєчку, просили добавки. Серпень задоволено хвалив Кузьку, бо ж його кошики таки дійсно гарні:"Зараз поїмо і на город-треба ж допомогти Хазяйці збирати урожай ".
На вулиці-сонячно і яскраво, трохи жарко, тому друзі надягнули широкі брилі, щоб  Сонечко не напекло.
Серпень ходив між грядками, вітався з поважними круглими гарбузами, що вигрівалися під літнім теплом, зі смугастими кавунами і жовтими динями,  посміхався жовтим соняхам.
Їх чекали помідори. Он вони, червоні, жовті, рожеві, навіть якісь дивні смугасті, довгі, круглі, як сердечко,  зовсім дрібні як вишні. "Вони називаються черрі",-пояснив всезнаючий Кузька. Помідори були теплі і приємні на дотик. "А ще помідори дуже смачні,  особливо коли зразу з грядки",-Кузька зірвав жовтий продовгувастий помідорчик, витер його об штани, відкусив і заплющився від задоволення. 
"Які ми молодці-так швидко все зібрали",-похвалив себе і друзів Серпень,-"а зараз ідемо до огірків. Але спочатку-морозиво!"-і ось вже всі троє ласують прохолодною смакотою. Ви питаєте, звідки морозиво? Так Серпень же чарівник, а хіба чарівник не може начаклувати три порції "Хрещатика"? Та легко!
Ну що, морозиво з'їли, відпочили, давайте збирати огірочки. А вони, огірки, такі майстри грати в жмурка, кого хочеш в оману заведуть. Майже як опеньки восени в лісі.
Ховаються зелені за листочками, маскуються, он один аж на самий верх своєї вірьовочки подерся-спробуй дістань, мовляв. "Та легко",- посміхається Серпень і вже зелений втікач лежить в кошику серед інших таких же любителів маскування.
Добряче попрацювали і на огірках,  можно і відпочити!
Задоволений Серпень оглянув кошики, які стояли на лавці:"Справжній літній скарб, буде чим Хазяйці зайнятись",-промовив він і побіг доганяти своїх приятелів.
Друзі трохи зголодніли,   вечеря ще не скоро. Ну то й що! У Кузьки ж є чарівна скринька,  а в скриньці завжди знайдеться щось потрібне в цей час! І на скатертині, яку розстелили на безлюдному березі друзі, з'явилися пиріжки, млинці з сиром, сметанка і молочко.
Приятелі ласували пирогами, запивали молоком, слухали оркестр Цикад, репетицію, яку розпочав хор імені Жабинського,  спостерігали за Хмарами і за тим, як вони кокетуючи роздивлялися в річці свої відображення.
"Як гарно!",- прошепотів Кузька, а кіт задоволено промуркотів щось у відповідь і згорнувся калачиком.
А навкруги вирувало життя! Он Лелеки з малими Лелеченятами проводять учбові польоти, Бобри будують нову хатку,  сіра Чапля завмерла в очереті, стоячі на одній нозі, а Сорока розказує в прямому ефірі, які чудові кошики вміє плести Кузька.
Верба розплітає свої довгі коси і миє їх в прозорій річковій воді, Качка вивела своїх Каченят на просторе плесо, Жабки змагаються в плаванні, а з води вистрибнула якась величенька рибинка-он які хвильки колами розійшлися, аж до берега.
На чергування заходив  Вечір, прихопивши з собою м'якенький плед, бо все ж таки він серпневий Вечір.
Серпень замріяно дивився на воду,  на Місяць,  що грався з дрібними хвильками..
"Дивіться,  Лебеді!",-прошепотів Кузька-величні птахи граційно плавали, немов танцювали якийсь  танець, прекрасний і романтичний. Друзі зачаровано спостерігали за цим дивовижним видовищем, а потім..."Ходімте вже додому,  я хочу їсти",-Рижий не витримав цієї романтики і друзі не могли не погодитись-дійсно, вже пізно і мама-Мишка, мабуть, зачекалась їх з вечерею.
А як же фото, запитаєте ви? Ну аякже, без фотосесії не обійшлося, звичайно: і помідорах, і з гарбузом, і з кошиком огірків-Кузька скрізь знаходив час на фотографії,  це ж Кузька!
"А хто перший додому?"-і пухнастий рижий хвіст яскравою плямою мелькав серед квітів і трави.
А Вечір реготав,  сидячи на пухнастій хмаринці,  бо кіт заважав бігти і Кузьмі і Серпню. А перемогла дружба!
Мама-Мишка спекла величезний пиріг з сиром, такий духмяний, що його аромат смачним шлейфом огорнув добрячу частину лісу. Довелось пригощати і Їжака, і Зайця,  ну а Білку з сімейством запросили на вечерю. Не будемо їм заважати.