Юродство та бiснування

Сьогодні свято, і знову думки вголос. Неодноразово запитувала себе, чим відрізняється від юродивого біснуватий? А сьогодні, нарешті, дійшла: діями зла через людину. Серед тих і інших є тенденція бачити людину наскрізь, але в одному випадку бачення Бога, в іншому денниці. В першому випадку мурахи по спині від людської величі, а в другому - від жаху і підсвідомих льохів безодні. Серед психічно хворих чимало біснуватих, і лікарі навіть ПНД направляють таких до монастира.  Але деяких всеж залишають: курс заспокійливого знімає нелюдську небезпечну агресію. Їх голос знебарвлений, погляд гострий і внікуди. А з юродивими все інакше. Скасовуються правила, для того, щоб довести оточуючим безумство світу. Але агресії зовсім немає. Олексій, Ксенія - приклад любові, а не темряви всередині. Добро ніколи не напрявляє людину до відчаю і безнадії, воно шукає вихід, дорогу вперед, прорив... Сьогодні на службі один із таких "нетаких" спочатку штовхнув дитину, а потім щипнув її за плече, дитина заплакала, закривши обличчя у мамин живіт. Мати лише перехрестилась і обійняла дитину. Біснуватий щось отримав, а чогось так і не дочекався. Тому що не відповіли злом на зло, тому що не отримали частку разом з ним. Всі біснуваті - це духи-випробувальники. І навпаки. У кожного своя міссія. Є завжди вибір: обрати те, чи інше, як би не складалось життя, як би потім не виправдався, але аборт залишиться абортом назавжди, розлучення розлученням, а вбивство не поверне до життя назад. Так і випущена агресія - вона вже випущена. Так і буде відрізнятися для мене надалі: юродство як самопожертва і біснування як пошук свого... Із святом!