в дирявому ротi минулого

Не вірю в "той самий день/Місяць/зірок тощо".
думаєте: не пробував, не вперто вірив, не налаштовувався на всі ті знамена - які мали б бути?..
справа не в Зневірі, зовсім. Тут більше суть - в відсутності еманаційної присутності бажаного, схожого, життєвих знайомостей.
І тільки прикро усміхнувся собі, цього вечора 2025 року, іще теплого вересня, коли нарешті пішов дощ і стало мокро, стало дути під спід випущеної футболки: як не вловити долонею небо-не вхопити - так і не зайдеш в той самий слід-повтор бажаного потрібного дня чи події.
Навіть, якщо ми зможемо духом, тінню, німою присутністю спостерігати все те саме - це буде інакше бачитися: відео стане не таке цікаве - як сама участь в створенні тих моментів, які тепер хочеться потрогати знову.
Багато що зараз може бути схоже на таке ж - тоді-то. Звиняй: тоді ти жив, стив, потів, чув запахи, вологу, присутності всякого, успівав чи не збирався наздоганяти, поєднував пісні-людей-переживання набутого - а тепер, будь ласкавий - продовжуй в тому місці і годині,де приходиться, як вже є і Тоді так само було!
Ось і весь секрет наявних шансів і можливостей подорожі в часі, альтернативах чого-небудь.
Вибачайте, що пишу зі свого прикладу, чоловічого: спраглим досамоактуалізації жінкам - подібні чоловічі приклади, буде легше-легшого адаптувати під себе, зовсім безпалевно та навіть в дусі праведного.ні чоловічого шовінізму наших реалій і країн.

Зображення: використав свою картину пейнтом "А ви ще тут, перед Цим" якщо вийде - створю нову, по назві цього допису. не обіцяю