Доброго раночку, Щастя

І.С.


Доброго раночку, Щастя моє невгамовне)
Маю надію - всі хлопці твої тільки плюс.
Довго ще, мабуть, не буде нам ні телефонне
А ні нормальне... Та якось вже перетерплю.
Бо попри все, у нас все добре. Я це відчуваю.
Хоч так багато було тут значних перешкод...
Не по долоням про долю майбутню читають
А по взаємності й вірності.
Я бережком
Зараз ходжу і радію, що  знов бути можу
Тут і дерева схиляються слухати спів...
Так. У нас все добре.
За все Тобі дякую,  Боже!
Доброго ранку, Коханий.  Бо ти розумів
Знав те що ранок - це дар бути в новому світлі...
Темряві місця немає, де щирість і мир.
Крила у нас вкрала війна. Ті. Прекрасні та білі...
Тільки не сила їй вкрасти просте наше "ми".

***

Лёгкое дыхание октября
Старая мелодия дождя
Двое ни о чем не говорят
Двое понимают - надо ждать
Кофе - просто жижа. Аромат
Делает его напитком вип...
Мир - такая общая тюрьма
Дёргаться не надо, если влип.
Счастье это роскошь  не для всех.
Люди суетятся и ворчат...
Двое научились падать вверх.
Радоваться общим мелочам.

***

Хвиля за хвилею...силиться вдвічі
Господи, як з цього вийти??? Як вийти???
Туга страшна, злість велика і відчай
Плач, дикий крик та вірші мої - звіти
Господи, як же мені тепер... Як же...?!
В цій порожнечі я жити не вмію.
Попіл розвіяний вітру розкаже
Вітер нічого в тім не зрозуміє...
Де ти, Коханий мій??? Що там з тобою?
Очі твої ніби поруч...  Не можу....
Боже, навіщо створив Ти такою?
Дав відчувати все ТАК мені, Боже?!!
Хвиля за хвилею...Б'ють мені в душу
Це не проходить. Це мене вбиває.
Кажуть забути його тепер мушу...
Як?!!! Я ж з ребра його. Як забувають
Те що є спільним з самим найдорожчим?!!!
Він втратив пам'ять. Війна - сука... Тільки
Я ж пам'ятаю все!!!Я!!!
Його очі. Поруч немов...
Біль... Біль.. Відчай мій дикий...

***

Думала вже не зможу...
Вірші застрягли в горлі
Дякую Тобі, Боже
Тут за дитячий гомін
І за промінчик світла
В темряві жаху й люті...
Зараз війні простила
Я цей безмежний лютий
Три роки поспіль він вже
Кожного з нас "фільтрує".
Може ми ще напишем
Те що когось врятує
Наше ж бо рятувати.
А не вбивати, наче...
Хочу його спіймати
зайчика сонця...Бачу
Зиму, людей та небо...
Люди  працюють  далі
Хтось на чужі потреби
Хтось на свої медалі
Я тільки з дітлахами
Тими що "особливі"
В небо злетить з птахами
віршик і...
Світла злива.

***

У вікні мерехтіння вогнів кольорових реклам,
Світлофорів, машин, ліхтарів, наче просто оздоба,
Я легенько торкаюсь тебе, теплий подих губам,
А кохання танцює у ритмі та русі – кізомба…" (ц)
...

Коли я запросила тебе в тихий день у танок
Не були ще близьки.  Та тоді стали поруч як діти.
Щоб  навчитись ходити разом не у сяйві зірок
А на грішний землі і один-одного розуміти.
Я тоді ще була і грайлива і дуже проста
Відкривалась тобі, жартувала і шла за тобою
Де , тамуючи подих, тіла "рахували до ста"
Де збувалися мрії...
Які потім стали любовью.
Та любов увійшла до нас з болем, з війною... Як кат.
Як хронічно, надмірно напружені нерви та рухи...
Я не вмію тепер посміхатися.  Вже не легка
Мого тіла хода.
Впали крила. Залишились руки.
Я пручалась тому. Я казала тобі "відпусти
Бо не вмію кохати потрошку. А тільки назавжди. "
Та зближалися дні і події. Тіла і світи.
А тепер це все є я сама. Як його залишати?
То ж без остраху йти треба далі...
Підтримай мене.
Заплети мені в коси думки і шляхи нам без краю.
Бо якщо все хороше не збудеться з нами,  мине
Я вже більше не зможу.... (Ти знаєш і сам це, гадаю.)
Відчуває мій син і благає себе берегти
Відчувають всі ті, що чекають падіння і страти...
І якщо нам судилось біду всю цю перемогти
Ти колись зрозумієш і сам як таке відчувати.
І танок наш тут ок.  Є і  рівень і стиль є і ритм
Тільки крил вже немає.  І більше ніколи не буде.
Тож, благаю, прошу - обережно. Того не бери
Що жило у мені і без мене ходило між люди
А душа як дитина - смішна, дуже щира й сумна
Як не втрачу її, то вона нам багато розкаже..
...

Знаєш,  змусила встати себе. Танцювала. Одна.
Дуже легко і страшно.
Красиво, звичайно.
А як же.



https://youtu.be/OBEQleMm8ic?si=eR7Y93cKuix9Bo35