Штош. Само-виховання

Штош…

Протягом останніх двох весен, Я дійшов до висновків: які ніколи не однозначні, а лише як точка опори в подальших кроках.
Там, в Вищих Сферах, Я замовив, визначив план свого втілення в такому-то тілі, в такій-то обстановці, сімейні , соціальні обставини ітд – всякі-всякі варіації.
І призначив собі, треба! – всякі марудні життєві жості, які є батогом – підганяючі до підготовленої винагороди, пом’якшення, послаблення, благодаті «пряника». Випробовування потрібні – для набирання «очків»-досвіду, сили, здобуття перемог тут, тут, тут, тут і тут, в цьому, в тому… де програєм, здамо – то «тройки» постійно переносяться на «перездачу». Двойка – це провал: тобто буквальноенергоцентрично – вниз, на рівень нижче, якщо не на обабіч, в сторонку. А стану прострації: 0, 1 – не існує. Тільки постійний рух Життя, днів, цокання біологічних часів: включає все оте ментальне, психічне, індивідське-особистісне-свідоме набуте.
Але це я розписую для вас, дуже окреслено, «на пальцях».

Всі проблеми, тривоги і знущання над моїми вдачами, тактовністю та тягою до нормального виконання різних справ; все, всі, хто привносить струси і всі ті стреси, великі-великі проблеми, всяке наше оточення, навіть якщо ми в потязі чи підпираємо вільхи в ботанічному саду Київа чи десь-там: все оте – «так нада!».
Це прописано. Про це можна зрозуміти, але в моменти стресу, дій, повсякдення – вся розумілка та відстороненність злітає. Та хвіст пійманий. Підказка розкрита.

Єдине правильне, в усякому розумінні, при всяких обставинах – це бути собою, вести себе далі.
Моє розуміння «себе», «бути собою»:
1) насамперед – Людяним, ну а далі не номерно:
- виховувати себе, бути чесним, не брехати собі, не лицемірити собі ж.
2) спостерігати за собою, за словами вголос, як говоримо, як міркуємо, що думаємо – поправляти, виправляти, робити замєчанія. І щоразу, щоразу-щоразу – виправляти, пробувати і знову досягати потрібного результату.
Уміння – спостерігати за собою, бачити себе – це вже впійманий хвіст свавільності психіки та самовиховання.
І коли вам скажуть, а по-любому скажуть: «Та ти себе збоку не бачиш!» – зможемо вдоста тихенько посміятися над цим. Бо замість докору – це буде брехня: та ні, дивні ви мої: дивлюся і доволі часто, не все нравиться, не все гаразд, але постійно займаюся цим.
…
Будьте готові до таких «проблем», «стопорінь», гоп-стопів, проблем, злих людей. Я й сам можу бути таким, несвідомо для себе, чи хтось із вас – не робіть із себе «святошу». Будьте як є, знайте, що ви – як є, всякі, по життю і дням, обставинам. Це наше людське – штормити і мучитися від «шторм-уючих». Але муки – це, навсього, туга та виснаження: дай Всесвіт – щоби тільки це!..
Проблем-них, Їхня упертість, натиск – «прописані», так треба.
Тихо боріться: чим менше ви закипаєте, бідолашитеся – тим менша їх увага і ті напірні зусилля, злий-«гіркий» інтерес. Ми маємо здобувати досвід – тому радіємо, радіємо йому, коли вже пройшли! А коли стається – стараємося і вчимося, стараємося, щоби все вийшло, щоби ми змогли.
Звісно по уму. Що не виходить, що не дано нам, наприклад: спілкуватися з бандитами, обманщиками, ментами, торгашить чи строїть-майструвать – не треба згорати на місці від «біди на душі». Ми виживем.
Виживемо – з того моменту, коли «все поймем», відпустивши ситуацію по логічному плину і себе по течії власної акуратності.
В подіях розповіді «Поголовщина» – я віддався течії, бо іншого виходу не мав. Коли був, через себе ж, напартачив там і сям – прийняв і терплю, спокутуючи в собі і признаючи внапів-голос; коли хочеться діяти з міркувань чесності, правди, здоров’я, «це правильно» – дію. Результати – мої подальші проминувші дні. Вони настали.
Дякую Всім і Всесвіту за це. Всі – і є частиною Всього, Всесвітнього, Виру. Бачите мої згадування про Всесвіт, знайте – Ви по-любому там, в них уже по умовчанню.
«Всі ми діти природи» – це аналогія.

2.

Від себе. Іноді, стало мені думаться-здаватися, що мої благословення, як я побачу певну правду – мають чудодійний ефект. Може:
1) може – ці справдження працюють тільки в прямому стосунку до мене. Даю цій версії не більше 40% ймовірності
2) може – ширше, в стосунку мого зору, кута, поля бачення
3) припущення 3, теоритечна філософія: Все навколо мене – існує поки я існую, так воно – некероване, апокаліптичне, зле-пекельне, і все ж;
Я носій свого життя, сприймаю навколишнє – як взаємодія всього, знаків-дій-вчинків-намірів;
Космос – Холодний, а Всесвіт – байдужий, байдужий – бо космос його основа. Байдужий абсолютно до всього,
А тому байдуже дає. Бо це – просто.
Всесвіт не забирає нічого. Все і так, само до Нього повертається…
Маю сміливість – просити і вірити цій «мантрі».
Боротися за правду-істини, бути за чесність, чистоту, совісність перед природою та гідність в добрі.
Смоли чорнот хвати на всіх, ми ж – маємо вичищати, вичищатися і вичищати інших. Педагогічно, самоосвітньо, в буддистському спокої – це як ідеал, який світить взірцем.
Все навколо нас – ми…