Вже все було

Вже все було. Вже все найкраще сталося. Прожите тільки в переліку осталося. Ці роки, ці дати. Знаю, щороку узнаю, коли проходить умовний «рік», часто плаваючий – від моменту умовного відліку – до його завершення: навчальний рік, календарний рік тощо.
Все Літо 2013-го, чесні пів року 2014го – це проживання в двох Богемах, одну з яких, заслужено назвав своїм «домом» –в мене це унікально; події і дні 2016го, події і дні 2013-го,
2019-ий, з переходом в 2020ий; Жовтень 2024го…
Багато чого не назвати на люди, бо іншим, хто стежить і прокляття готує на все мною непридумане – вони такі. Жаль!
Тягнувся до Зіроньки… Дотягнувся – і пустота!
Процитую Нашту, яка цитувала мене ж недослівно: я ненавиджу сімейні штуки-дрюки, оте все пов’язане з сім’єю, жонатиків. От Зіронька – конкретно із тих самих. І Я відчую її тягу до грязі в плітках, «базарності», якусь глумливість надімною – через зверхність і мою непідходящість Її Типу, не спорю, це виробилося ще в перший рік знайомства.
Але тягнутися нідочого…бо там вже немає тої, з того сну… а я подумав: «А вдруг?!»…
Здається, що я теж перетворюся на мєстного полу-«бОмжа» на вигляд, аскета… Чому такі думки? Я боюся отих соціальних штук всяких проплат газу-свєт-амортизація…
Вони обманюють, лишають, знищують. А огидні ханжі в верхівках, плювали на все і нас змітають з лиця… хоча самі – такі ж самі живі кишки-потні часті тєла ходячі…
Годі… Краще в нічтожестві – без них, взагалі без суспільних апаратів…колгоспників і жидів – не можна обирати ні в якому разі, нізащо, і всіх, хто не живе обичною жизню тоже.

Весь мій 5 курс, 2011-2012, до травня – і щастя, і злість… і пустота. Більше щастя.
Час «Фарби» 2014-2015ий.
Остання осінь і зима з Антоном, 2014го.
Весь мій другий курс і весь 2009: 2008-2009, 2009.
Червень 2011го.