Життeва туга на прикладi Че
В Дед Кен Денс/Dead Can Dance є пісня, під №4, в дусі сучасної мексиканської народної пісні, під час прослуховування якої на мене нападає неймовірна туга, сум. Це все через асоціаці.
Під акомпанемент цієї групи я читав Мемуари Ернесто, Че, Гевари. І ця конкретна пісня – нагадує мені про його лиховісну смерть.
А він просто жив як хотів: з вірою в браве діло – діло революції. Коли ти виходець з народу, зазвичай – твоя доля вже «прописана». Дорослішання, дуркування, можливе швидке весілля, якась робота, якщо пощастить – здобута професія чи вище освіта=навколонаукове Пізнання, якщо більше пощастить – стабільне робоче місце з соціальними благами, знайомствами, невідривним графіком роботи, передстаречі клопоти.
Ернесто не хотів цього всього. Йому це було огидно-нудно.
Він поїхав в Перу (з другом на мотоциклі; я читав не зовсім «щойно» - може трохи не вгадав країну, не пам’ятаю). Бідував, нищенствував – але доїхав, світ не без добрих людей та подорожніх.
Пізніше, потрапив в Венесуелу і трохи далі, і через два роки – зустрівся з Фіделем К. та приєднався до них – визволяти Кубу від олігархів-диктаторів, в гіршому смислі цього поняття.
І це все – через скуку, через смертельну скуку до обичного без-просвітнього життя, до сімейних ПУТ.
І знаєте, чого він активно прагнув та добився після свого мототуру в 1954му+ ? Він закінчив освіту та отримав диплом лікаря. Доучиться, а він кинув учобу якраз перед мотобуром – це був пунктик, який приправляв та нагадував йому про його місце в світі як людини розумної, серед бідноти, батраків та знедолених: між якими Знаюча, Уміюча, Про-Світлена(Освічена) людина була необхідністю, втіхою, свіжим ковтком повітря – як компенсація, нагадування і здійснення про їх самих нездійсненні реалізації, плани, прагнення.
Мене було здивувало, напевно і всіх тоді непричастних: коли Фідель К. в своїй молодій новій соціалістичній країні на пост «міністра важкої промисловості» назначив Ернесто Че Гевару. Це була сама освічена і розуміюча людина серед їх оточення, нової влади, людина із свіжою головою; а Важка промисловість, включаючи й її дрібніші «легші» галузі, як цукроваріння – було те єдине, від чого залежало майбутнє економічного базису країни. І не довго думаючи, уряд Фіделя відправив Гевару в тур по країнам світу, в пошуках підтримки та консолідації, співпраці – тим самим Ернесто виконував заодно і функції міністра/секретаря зовнішніх справ. І він зміг, він був собою: спілкувався, розказував, виступав, налагоджував спілкування.
Від цих роз’їздів, державних справ, які стали рутинно схожими, біловодськими – Е.Гевару стала заборювати хандра.
До всього іншого, підключилося й налагоджене нове сімейне життя, жінка, діти, робота, дім, обов’язки… І він завив вовком.
Тепер, перед ним не висів пунктик «доучитися – що би стати Людиною». Він знайшов приклад, зразок діянь, частиною якого став він сам – успішна революційна ціль, якої вони досягли з Фіделем Кастро. Він, Е., вирішив якщо не досягти цього самого – то хоча би «розрихлити ґрунт» в Болівії.
Є щось таке Космічне, в життєописанні, житті, думках та діяннях Ернесто Че(Значить «Товариш») Гевари.
Він і для мене став взірцем: не соціаліста, не революціонера, не партизана – останнє, надіюся не стане правдою, - взірцем Живого, Людини яка Жила і боролася з застоєм, омертвінням цього життя в собі.
Свидетельство о публикации №225101702099
И как ты хорошо и правильно обозначил, что есть что-то космическое в его жизни.
Да, такие люди меняют кардинально историю.
И ещё, я не верю нынешним рассказеям о его "жестокой партизанщине", ведь сейчас всеми способами пытаются очернить поистине великих людей, которые себя не жалебчи, ложили свою жизнь на плаху во имя свободы своего народа.
Новых творческих успехов тебе!
С благодарностью.
Наталия Ильяшенко 24.10.2025 09:31 Заявить о нарушении
Кстати, много таких ходили вместе, пробовали партизанить с Фиделем и его Отрядном, и Гевара - не был там "цабэ". Он старался и мог. Такие везде в цене.
И те простофили, горе-партизаны, за воспоминанием Че: или были с ними ради романтики, потом бросали и возвращались домой в свои кресла,
или были обычными людьми, но потом, потОоом... чернушили, оскверняли всё, что видели и помнили, и что иронично - Гевара или знал их и они вместе знали что было и как, ничего такого...но они ПОСТАРАЛИСЬ, большинство - за деньги, как это делают сейчас гнилые за копейку готовы на всё...
И помним, что тогда у них были условия войны. И они, революционный отряд Фиделя - делали своё правое дело и воевали. Сейчас всё так совпадает, во многом... потому читать воспоминания Ернесто Гевары - это способствует приближинию к реальности и правды того что есть.
Но всё написано, пусть даже и по следам Че: достойно, с честью, трезво, без энтузиазма к войне.
Когда его читаешь, партизанские дневники - будто сам, его глазахами видишь, думаешь... и всё так знакомо: культурный пласт, быт 1960х+, социльные отношения с военщиной, властью, селянами, горожанами (отдельное отношение)
...
Людское - Останется. Животное, Зверское - сколько этого уже было и все пропало, и имен не оставляет... пол сотни лет пройдет, 100,500, 1000... и только Человеческое останется
Шеврон 24.10.2025 10:04 Заявить о нарушении