Дихай

"не хочу здаватися не зацікавленим..."

Дихай.
Ти дихай там, Сонце. Тримайся. Я поруч. Без мрій.

Можливо відступить і це прогнозоване лихо
Можливо знайдеш в собі сили у Новій Порі

Становлення, спогадів тіла що рвуться крізь шкіру,
Що болем пекучим знов вибухнуть у голові...

Ти сам - артефакт. Ти - Жива Неспаплюжена Віра

Пробач що не "як ти, Коханий?!!" а тихе "привіт".

"кохання - зітхання" це потім. А зараз практичний
Курс на виживання. Тобі там і звісно мені.

Цілую тебе, Моё Счастье в Моей Жизни Личной)

Тепер час пірнати у себе і просто на дні
Ногами уперто від дна відштовхнутись...

Ніхто нас
Крім нас не дістане з дна відчаю...

Дихай. Живи.

Якщо Божа ласка на те, ми зустрінемось вдома

Колись
І зніму той тягар що в твоїй голові.

І тиха мелодія щирості, ніжності зцілить
Тебе і мене.

Ну а поки, тримайся.  Тримай

Таке моє слово. То ти і Пухнастий і Білий.
Я Чорна.  Як кожна без тебе тут ніч і зима.

Але в тому є щось) Бо "біле та чорне" це база))

Крізь біль посміхнись там. Ти зможеш.
Я вірю. Ти - знай.

Як пекло відступить - поспи. Відновись. Не розказуй
Нічого.

Я все відчуваю.

І ти. Відчувай.