3. к! мер! йц! перш! володар! п! вдня

КІМЕРІЙЦІ — ПЕРШІ ВОЛОДАРІ ПІВДНЯ
Перед словом

Ще задовго до того, як Дніпро почув дзвін мечів київських дружин, а на берегах Чорного моря з’явилися грецькі кораблі, українські степи вже дихали історією.
Їхнім подихом були кіммерійці — народ, про який знав сам Гомер. Вони жили там, де земля й небо зливаються в безкрай, де вітер говорить голосом часу.

Історична довідка

Кімерійці — найдавніший відомий за писемними джерелами народ, що мешкав на території сучасної України. Їх згадує Гомер в «Одіссеї», а пізніше — Геродот, називаючи їх «давніми володарями Понту».

Археологи ототожнюють кіммерійців із племенами раннього залізного віку (ІХ–VII ст. до н. е.), які населяли степи між Дністром і Доном.
Вони були кочовими воїнами-вершниками, озброєними залізними мечами, списами й луками. Їхні могильники знайдено біля Дніпра, на Донбасі, у Криму, в степах Північного Причорномор’я.

Їхні вози котилися шляхами, що згодом стануть Великим Степовим Коридором — торговим і військовим шляхом між Європою та Азією.
Вони перші ввели залізо у військову справу Східної Європи, стали творцями культури, яка поєднала місцеві традиції бронзової доби з новими технологіями кочових племен.

Геродот пише, що кіммерійців витіснили зі степів скіфи, які прийшли з-за Кавказу. Частина кіммерійців загинула, частина відійшла до Малої Азії, де залишила слід у топонімах — як-от «Кіммерійський Боспор» (тепер Керченська протока).

Але навіть після їхнього зникнення з історичних хронік, їхній дух залишився у степах, у легендах про вершників, що не знали меж.

Світ кіммерійця

Кіммерійський світ був світлом і тінню водночас.
Це був світ людей, які жили в гармонії з простором — із землею, небом і вітром.
Їхні могильні кургани, розкидані по степах, нагадують кам’яні хвилі часу.

Для них степ — не просто місце життя, а священний простір руху, де смерть — лише зміна напрямку дороги.
Саме тому археологи часто знаходять у могилах вершників не лише зброю, а й коня — вірного супутника у вічність.

Пам’ять про кіммерійців

Український південь — земля, де історія не переривається.
Кіммерійці стали першим відомим народом України, предтечею скіфів, сарматів, слов’ян.
У кожній хвилі Чорного моря, у шелесті полину над курганами чути відгомін їхнього світу.

Сьогодні ім’я «кіммерійці» живе в літературі, мистецтві, науці — як символ первісної сили й таємниці нашого коріння.
Не випадково художники і поети ХХ століття, як-от Микола Глущенко чи Борис Пастернак, згадували кіммерійські степи як образ прадавнього світла, що не згасає в душі народу.

Підсумок

Кіммерійці — це пам’ять про перший крок української землі в історію світу.
Вони не залишили писемності, не мали міст, але дали початок тому, що пізніше назвуть цивілізацією степу.

Їхні коні давно зникли з обріїв,
але пил тих доріг і нині лежить на наших шляхах.
І, можливо, кожен, хто дивиться вдалину українського степу,
бачить не лише горизонт — а тінь кіммерійського вершника,
який іде назустріч вічності.