14. Причини появи колон! й

; Причини появи “колоній” Київської держави
    1. Величезна територія держави.
Русь простягалася від Карпат до Волги, від Ладоги до Причорномор’я — надто велика для централізованого управління.
    2. Потреба в місцевій адміністрації.
Щоб тримати владу на окраїнах, князі з Києва призначали своїх родичів або довірених осіб у великі міста — так виникли “удільні князівства”.
    3. Торгівля і контроль шляхів.
Київ прагнув контролювати торгові артерії — “із варяг у греки”, “із хозар у німці”, волзький шлях на Схід. Тому засновувалися фортеці й міста як торгові “опорні пункти”.
    4. Освоєння нових земель.
Північні та східні землі (майбутні Новгород, Ростов, Суздаль) були слабо заселені слов’янами, тому київські князі активно колонізували їх — переселяли туди людей, засновували міста, будували укріплення.

; Новгород — північний щит і торгівельна “дочка” Києва
Новгород спочатку був торговим і адміністративним форпостом Києва на півночі.
    • Тут правив син князя Володимира — Ярослав (пізніше Мудрий), який саме звідси рушив на Київ у 1019 р., щоб стати великим князем.
    • Новгород контролював шлях із варяг у греки, а тому мав величезне економічне значення.
    • Київські князі призначали туди своїх намісників, збирали данину хутром і сріблом.
Новгород був водночас “дочкою Києва” і його “північним партнером” — сильним містом, що з часом набуло республіканських рис і стало майже самостійним центром.

;; Ростово-Суздальська земля — східна колонізація
На північному сході, в землях між Волгою та Окою, у XI–XII століттях почала розвиватися Ростово-Суздальська земля — спочатку окраїна Київської Русі, заселена фіно-угорськими племенами.
    • Сюди переселяли слов’ян із центральних регіонів.
    • Князі з Києва будували тут укріплення й міста: Ростов, Суздаль, Володимир.
    • Місцеве населення приймало християнство, запроваджувалося руське право й мова.
Саме тут пізніше сформується Володимиро-Суздальське князівство, яке стане “новим центром” після занепаду Києва.

; Полоцьк, Турів, Чернігів — регіональні “колонії-центри”
    • Полоцьк — важливий торговий пункт на шляху до Балтики, де княжив Рогволод, а потім його дочка Рогнеда стала дружиною Володимира Великого. Місто мало власну династію, але визнавало зверхність Києва.
    • Турів і Пінськ — центри південно-західного Полісся, багаті на ліси й болота, що служили природним захистом. Турівське князівство було тісно пов’язане з київським престолом (тут, наприклад, княжив Святополк Ізяславич).
    • Чернігів — друге за значенням місто після Києва, місце правління Мстиславичів і Ольговичів. Чернігів мав сильну дружину, власну єпископію та навіть суперничав із Києвом за першість.

;; Політична система “великого Києва і уділів”
До середини XI століття Русь мала федеративну структуру:
    • Київ — “метрополія”, головний центр влади, віри й торгівлі;
    • “колонії” — підлеглі, але відносно самостійні князівства;
    • між ними підтримувався династичний баланс — усі князі належали до роду Рюриковичів.
Цю систему можна порівняти з Римом і його провінціями: Київ — “Старий Рим” Русі, а Новгород, Суздаль, Чернігів — її “провінції”, що з часом стали центрами нових державних утворень.

; Значення процесу “колонізації” для історії Русі
    • забезпечило розширення території й освоєння нових земель;
    • сприяло поширенню християнства, писемності, ремесел;
    • створило мережу міст, що стали осередками культури;
    • підготувало ґрунт для подальшого роздріблення Русі, коли кожен центр почав жити власним життям.
 
Початок підкорення Новгорода й Пскова Київською Руссю
Ще в X–XI століттях, коли Київська держава зміцнила свій політичний та військовий потенціал, князі почали поширювати владу на північні землі — Новгородську і Псковську. Ці міста були стратегічно важливими: вони контролювали торговельні шляхи до Балтії і північних земель, а також служили північними форпостами Києва.

;; Новгород — “північний форпост” Києва
    1. Завоювання та підпорядкування
        ; За літописними свідченнями, князь Олег Віщий (879–912 рр.) першим “прийшов” до Новгорода, закріпивши контроль над північними землями, проклавши торговий шлях із варяг у греки.
        ; Його наступники — Ігор та Ольга — закріпили владу Києва через призначення намісників, збір данини й контроль ключових річок.
    2. Політична структура
        ; Новгород залишався важливим містом із власним вечем (народним зібранням), але князь з Києва мав право вислати свого посадника та отримувати данину.
        ; Княжі війська з Києва охороняли торгівельні шляхи, підтримували порядок і захищали місто від зовнішніх загроз.
    3. Економічний аспект
        ; Київ використав Новгород як центр торгівлі з Північчю і Балтією, отримуючи хутро, віск, мед, рибу та інші ресурси.

;; Псков — південно-західний союзник
    1. Виникнення залежності
        ; Псков спочатку перебував у сфері впливу Новгорода, але одночасно Київ контролював торгівлю та політичні питання через місцевих князів і дружину.
        ; В XI столітті Псков визнавав владу Києва, сплачував данину і виставляв війська на прохання великого князя.
    2. Роль у системі Київської Русі
        ; Псков був важливим форпостом на шляху до Балтики і Литви.
        ; Князі з Києва використовували місто як засіб контролю північно-західних торговельних шляхів і прикордонних земель.

;; Механізм підкорення
    • Військова експансія: київські дружини іноді вторгалися у землі півночі, але здебільшого метою було зміцнення влади, а не постійна окупація.
    • Політичні шлюби та призначення князів: синів київських князів висилали на княжіння в Новгород і Псков.
    • Данина та контроль торговельних шляхів: новгородці й псковичі отримували відносну автономію, але повинні були платити данину Києву і підтримувати його військові акції.

;; Значення процесу
    1. Відкриття північних земель для Києва — розширення політичного та економічного впливу.
    2. Контроль над торгівлею — важливі ресурси, шляхи та міжнародні контакти (Ганза, Скандинавія).
    3. Зародження системи “князь + місцеве вече” — Київ зберігав верховну владу, а міста мали відносну автономію.
    4. Осередки культурного впливу — християнство, писемність, ремесла, які з Києва поширювались на північ.
Таким чином, Новгород і Псков стали першими “північними колоніями” Київської Русі — містами, що зберігали свою специфіку, але були під юрисдикцією великого князя Києва.