Вибiр

I
      До виборів залишалися лічені дні. Жителям містечка Земельське здавалося, що ця дата далека й ілюзорна, але настання її невідворотно наближалося.
      Першим агітувати приїхав кандидат від партії «Врятуй себе сам» - солідний, білобородий пан Боженко. Його непримітний білий «ЗАЗ» припаркувався за сценою, аби не заважати руху інших транспортних засобів. Почет претендента на голоси складався з двох осіб: сина, котрий на правах помічника подався спілкуватися з народом, та скромно одягненої помічниці із бейджем «Марія», котра перевірила налаштування мікрофону та встала за спиною оратора під час його вишуканої, але небагатослівної промови, у якій догматична конкретика межувала з метафорами й алегоріями.
      Аби не відволікати електорат від праці, претендент на голоси земельчан організував збори у вихідний день. Учасники його партії заздалегідь розклеювали об’яви про приїзд свого лідера. Великі й маленькі афіші висіли на кожному стовпі та розі міста, наполегливо повідомляючи мешканців про необхідність підготуватися до зустрічі. Та в намічену суботу майже всі насолоджувалися життям, тож на захід не прийшла й десята частина жителів містечка.
      Усміхнений Боженко радісно привітав крихітну купку людей, котрі пожертвували законним вихідним, аби принаймні вислухати передвиборчу програму. Треба сказати, програма ця потребувала серйозного осмислення і базувалася на свідомості, працьовитості та довірі самих виборців. Оратор наголошував, що його послідовникам доведеться наполегливо працювати до сьомого поту. Винагорода за тяжкий труд зрештою виявиться найбільшою з можливих, але отримати її можна буде колись потім, що потребувало непереборної віри в обраний шлях.
      На цьому етапі площу покинула ще частина громади містечка Земельське, зрозумівши, що легкого життя та швидких результатів їм не обіцяють. Тож нащо гаяти час?         
- Я розповім вам притчу, - пролунав над площею голос кандидата, - Один багатій, помираючи, заповів трьом синам по тисячі золотих монет. Це був цілий капітал для пересічної людини, але нащадки обурилися, оскільки статок батька оцінювався у десять мільйонів червінців. У документах зазначалося, що за рік в дію вступить друга частина заповіту, яка матиме на меті перевірити доброчесність спадкоємців. А поки що кожен в праві розпоряджатися отриманим майном на власний розсуд. Старший син придбав гарну квартиру та дорогий автомобіль. Середній син подався бенкетувати у кабак. Молодший – винайняв недороге житло, й почав міркувати, куди витратити кошти, бо він не був схильний тринькати отримане. По сусідству з ним мешкала бабуся з хворою онукою, тож добросердний парубок допоміг дівчинці з лікуванням. Ідея увіковічнити пам’ять батька у добрих справах видалася йому привабливою, тож він побудував у місті лікарню, школу, та створив фонд допомоги малозабезпеченим. А тим часом минув рік. Адвокати батька оголосили другу частину заповіту: кожен із синів зранку мусить спалити усе, чим володіє. А коли настане ніч, піти від хатини до хатини, просячи про ночівлю. Той, кого пустять до себе у більшу кількість будинків, отримає увесь спадок з умовою не ділитися з двома іншими братами. Старший брат ридав, спалюючи квартиру та машину. Ночувати його пустив лише один сердобольний сусід. Середній син зрадів, бо саме пропив останні гроші, й мав безліч товаришів по пляшці, але жоден з них навіть не відчинив на його стук у двері. Молодший син вийшов з орендованого житла, роздав останні кошти жебракам, і почув гамір на площі. Підійшовши, аби дізнатися, що коється, хлопець побачив мешканців міста. Вони почули, що їхньому благодійнику ніде жити, й почали спільними зусиллями будувати для нього дім. А тим часом кожен припрошував його переночувати під власною стріхою, вважаючи за честь прийняти шановного гостя.
      Кандидат Боженко багатозначно замовк. За кілька секунд провадив далі, посміхнувшись:
- Банальна історія, чи не так? Кожен з вас міг би вигадати сотню кращих оповідок. Та поміркуйте ось на чим: чому кожен з нащадків велетенського спадку знав, як чинити правильно, але вірний шлях обрав тільки один з трьох?
      І сивобородий пан Боженко поїхав з містечка, залишивши по собі більше питань, ніж відповідей.
 
II
 
      Наступного дня до міста завітав головний конкурент Боженка – кандидат від партії «Насолоджуйся життям» - пан Атанасенко. Зустріч із ним було призначено на робочий день, котрий він задля розваги зробив святковим. Він мав такі повноваження, оскільки саме за його протекцією на керівні посади було поставлено очільників Земельського. Із самого ранку усі дороги було перекрито, а численні бюджетники населеного пункту виструнчилися обабіч траси із прапорцями. У потрібну годину до міста в’їхало чотири чорні кремезні «Гелендвагени». На кожному авто розташовувалися рупори, з яких грала весела музика. І нарешті під проплачені оплески посіпак та запроданців усіх рангів та мастей на площу в’їхав блискучий лімузин кольору воронячого крила.
      Кандидат Атанасенко вийшов з елітного авто, й під шквал овацій зійшов на сцену. Його промова була короткою:
- Мій опонент – пан Боженко, з яким ми воюємо за ваші голоси, вважає, що початком усього є слово. Я ж наполягаю, що першочерговим є солодке життя! Його промови змушують вас думати, а я вже подумав замість вас! Він обіцяє винагороду колись потім, а я даю її просто тут і зараз!      
       Останні слова Атанасенка потонули у реві публіки, що ледь вміщалася на площі. Розпочався концерт музичних зірок, котрі туром їздили за своїм спонсором.
      Два головні помічники кандидата – улесливі Гітін та Пулер – розкидали над навіженим натовпом справжні гроші, з колонок гриміли баси, і кожному, хто прийшов на зібрання, безкоштовно наливали чарку алкоголю та дарували шампур шашлику.
      Так минув день, а увечері п’яна, сита, вдоволена спільнота несамовито верещала від радості, споглядаючи, як небо розфарбовували святковими кольорами тисячі яскравих вибухів феєрверку.
 
III
 
      Наступного дня усі похмелялися, й тільки й говорили, що про вчорашній концерт. Комунальні служби неспішно прибирали купи сміття, залишеного на площі міста Земельського нестримною вакханалією.
   А тим часом день виборів ставав усе ближчим.

 Источник: h ttps://poembook.ru/poem/3332264