птички i зайчики на стежках

ну от сталося. в мене закохалися. так просто і щиро. І.Я.За. Я веду себе належно,  все бачу, всі слова і відчуття при мені.
Якби ми зустрілися - напевно, я б просто завів сім'ю, одразу і тихо, неофіційну чи -ційну, з дітьми чи колись може якось- обговорили б.
Вона мій тип "Мілена", навіть не Мілена+. А впевнений і чіткий соціотип "Мілена"
Мені нещастить з однолітками чи трохи меншими по віку. Але Вона - саме та, з якою щастить. Вона творча, вона розумна, вона вміє до життя, вона розуміє на собі потребу "бути в собі", для себе і розуміє потребу - розділяти, бути потрібною але з обраним душею та сердечним і трохи містичним

і знаєте, що трагі-смішного? Оригінал типу Мілени, сама Мілена - годує свої зморшки Само-достатністю, подушку- сльозами, зі смертною тугою про смертъ, вегетативний організм без  нащадків-кущиків, а на порозі - закінчується життєвий серпень. "Есть от чего отчаяться..." (с) Девид, ф. Чужой:Завет.
Вона мовчить. А серпень всьо...

Якби моя нова відверта закоханність - та змогла б прилетіти... Поки - ніхто не може.
Все це залишиться на рівні- довіри, серця,  трохи тілесних поривів і чесних відчуттів
Якось побачим.