Втомлений дерен-5
Минув плодовий сезон.
Від душевної втоми, від НікудиПодіться, задіятися, реалізуватися: облагороджую певні кущисті, закинуті місця, біля покинутої слободи-мазанки. Мазанка в близько-плачевному стані, але стоїть-тримається;
знайшов весною багато малини на одній ділянці, під «лісом» на одній плантації: і весь сезон весна-осінь, облагороджував то тут, то там – для душі.
Приходять зайві думки – і їх поглинає та земля та заняття, робота. Так Я звільнююся від надлишків біди в собі, навколо себе. Так легше.
Малина цього року майже не вродила.
Але за цей сезон 2025-ий рік: я її прорідив, трохи її обкопував, ґрунт, а осінню – підрізав, і прорідив ще раз – в майже рівні рядки. Тепер там готові «само-насадки» і знову продовжую розпушувати землю. Все по-трохи, поволі, рідко.
Прорідив місце під давнім садком. Тепер любо глянуть, зразок території, де, умовно, в фантазії – бігали би та жили мої нащадки, ходили би і гуляли ми з Коханою... колихали би фантазійних дітей.
Далі планую прочистити кущі навпростець з того давн.саду до малини. А там – сильна пагорбиста місцевість. Та не в цьому суть. А в тому, що в ідеалі – там треба робити підкопи-вирівнювання, а підкопану землю/глину/дурний неплодючий, заглушений дикоростом дерен – збирати в іншому потрібному на це місці. Але поки є сусід обабіч цих місць – не смію. Але, якщо-якщо… - то так і буде.
Мені ненависно жити там де мене глушать. Тому я хочу знайти «глушь» – аналогію по собі, й облагородити її: вкладаючи себе, свої душевні сили і може жити. Завідома обраний аскетизм, називайте як завгодно.
Якби ж… в Сумах. Будиночок, дачний домік, трохи більший за туалет – я б погодився. Я б погодився на це. Знаю місце, біля Ставків. Там все є. Але я не вмію шукати хазяїв. Там все закрито, глушняк. Якби ж хтось надав.
Вишні. Облагороджую, кущую, підрізаю, просікаю.
В кінці серпня, деякі із моїх піддослідних малих деревець – вдруге зацвіли. Гарний знак для них. Поруч доволі «густі» вишневі висадки. Треба певний час, рік-два іще – щоби правильно прорідити чи досадити в потрібні місця.
Між іншим, пізньою весною чи влітку – я займався досаджуванням вишень по всяким пусто-точкам, там же – в тому вишневому майбутньому саду. І все одно: треба час.
Абрикоси. Моя висадка абрикос трохи провалилася.
Планував – > 8 штук – знайшов для посадки 3-4 кущики, пізно – і прийнялося 2.
Наступного року – буде більше, місце майже готове. Зацвітем!
Шовковиці. Шовковична плантація: місце умовно вибране. Це не на нагальна забаганка. Але, як мінімум 4 дерева хотілося мати. Вони створять красиві види і здаля зададуть вид Шевченкового села, а може – мого.
План з Екстра-утеплення глино-битки з дірками:
1. Цілий день працювати і попіти – а це завжди жарко, заготовляючи дошки, палки, закривашки та планки, закриваючи дірки;
2. Сіном напушити тонкий простір між стіною та хатою, особливо, там де збираюся ночувати-спати – за допомогою тинових кілків-тримачів грубих перекладин, також відповідно і підлогу та стелю над собою, горищний простір над спальним місцем – останні два поки що не принципово.
3. Якщо піч іще не працююча, або немає впевненості в тязі та видуві, та що в моїх планах на виду є напіврозібраною:
3.1. робимо багаття в комині або випічку, перекривши піддувало
3.2. робимо костьор на кирпичах – їх основі, обклавши довкола кирпичем, при можливості, може десь завалялася – можна вставити відвідну трубу або поставити трубу – щоби працювала як батарея-розжарення, кусок жесті тоже підходить,
3.3. схоже, але замість всяких дров пропалюємо колоду зсередини «фінська свічка» кажись називається. Для впевненості – капаємо трохи спирту в центр колоди, якщо виходить – через всю, чи до половини колоди ледь-ледь промочуємо, втираємо, обкладаємо цеглою «Свічку» збоку і вуаля: смажимо яйця, і все, що можна чи варимо кашу/суп, гріємо воду; або трохи старої пластмаси, яка задасть розпальної сили,
При бажанні і наявності знімних стекол – пластмасою можна прикаптити стекла в ненужних для яскравого обзору віконні місця – але це треш-варіант, бо то буде сажа, а не краска, лучше вже аквареллю замалювати – не в юрських же живемо
Я був би щасливим, відбудовуючи це все. І мої ілюзії «рай в слободі» - гріли би мене самого, а інших, Других і питать не буду. Постарівши вредних «баб» - не прийму, ні за що і не покличу. Якщо тільки разом – зустрічати сивину часів, і щоби в такт моїм філософіям «Покинутої слободи», «раю в землянці»…. Звісно, все приблизно і не без закостенілості.
Знесилені види: http://proza.ru/2024/08/25/1758
Виснажені місця: http://proza.ru/2024/08/29/690
Земляна підлога: http://proza.ru/2025/01/04/1089
Зневажені місця: http://proza.ru/2025/04/29/1223
Свидетельство о публикации №225120802189