Кузька, Рыжий и ноябрьское, сказочно-туманное

В хатинці під старою ялиною пахло чарами, лісовими ароматними ягодами і різними прянощами, бо ж в сумний листопадовий день хочеться хоч трохи літа і яскравих емоцій. От і вирішив Листопад побалувати друзів і себе чимсь смачним і ароматним, а мама-Мишка йому допомагала.
В кухні тепло і затишно, Зозулька в чарівному годиннику сповіщає про час, тато-Мишка в кріслі дрімає з "Лісовим вісником " на колінах, а наші кулінари чаклують над смачними стравами. Мама-Мишка пече пироги з чорницею і яблуками, а Листопад готує гарячі напої, звіряючись з конспектом по кулінарній магії.
Коли Кузька з Рижим зайшли до хатинки, то ледь не зомліли від божественного аромату рум'яних пирогів, кориці і солодкого літнього Сонця.
Мала господинька діставала з духовки останні пироги,  у Листопада теж все було готове, залишалось тільки дочекатись Мишенят і можно обідати. Нарешті Зозулька визирнула з годинника  і сповістила про те , що малі школярі вже йдуть додому.
Веселі Мишенята, розмахуючи портфелями забігли до хатинки і радісно сплеснули лапками:"У нас якесь свято?"-запитали вони, а Листопад усміхнувся і відповів, що йому просто захотілось дива.
Пироги у мами-Мишки були фантастично смачні, ароматні Листопадові напої-казкові і нереально чудові! Мишенята похвастались своїми п'ятірками і попросили Кузьку розказати якусь  ну дуже страшну історію, бо домашнього завдання не задали, а в класі буде конкурс на найкращу чарівну казку.
За вікном прогулювався Вітер з дрібним і противним Дощем, Рижий згорнувся клубочком на килимі, Листопад сидів в своєму улюбленому кріслі-гойдалці, мама-Мишка взяла свій кошик з в'язанням, а малі Мишенята притулились до кота і затихли, приготувавшись слухати.
Кузька подумав і теж сів на килим, обійнявши малих. "Яку ж вам історію розказати?"-задумався Кузьма і погладив кота. "А пам'ятаєте, як недавно наш Чародій дістав зі своєї чарівної скриньки м'якенький такий і такий пухнастий Туманець? Який потім він розстеляв на луках, в саду, закутуючи в нього дерева і кущі?",-малі закивали голівками, погоджуючись. "Так ось, Туман це такий товариш, якому ніколи вірити не можна, хоч він і буде прикидатися милим і пухнастим і буде запрошувати прогулятися разом із ним.
Моя казка про малих дітей, які не послухались бабусю і пішли до лісу збирати квіти і ягоди."-Кузька подивився на Мишенят, які тихенько сиділи біля Рижого, закутавшись в його довге хутро,-"розказувати далі?"
"Так ось, жили діти в хатинці неподалік великого лісу. Була в них бабуся і мама з татом. Були вони слухняні і чемні,  а одного разу, граючись біля будиночку, почули вони розмову двох знаних пліткарок Сойки і Сороки про те, що в лісі є гарненька хатинка і в ній живуть дівчатка-гноми. А побачити їх можуть тільки діти і коли з ними потоваришуєш, то можуть виконати найзаповітніші бажання.
Діти послухали і вирішили пошукати цей чудовий будиночок і гарненьких чарівниць. Вони пам'ятали про те, що бабуся і мама з татом заборонили навіть наближатися самим до лісу, тому, взявши тихенько по жменьці цукерок для маленьких чарівниць, помчали на їх пошуки. Спочатку малим було весело, вони їли суниці і маленькі лісові яблучка, та потім дітям стало прохолодно і незатишно, то тут, то там чулися якісь дивні звуки. Вже не хотілось ні гномиків шукати, ні ягоди їсти, ні квіточки збирати. Цукерки вони по дорозі розгубили майже всі, в кишені у дівчинки лежала тільки одна маленька шоколадка.
Починало темніти. Раптом діти помітили  як  між деревами щось біліє і неначе кличе до себе. Вони несміливо підійшли і почули тихий голос, який обіцяв показати їм дорогу додому. Він шепотів, щоб діти ішли за ним і нічого не боялись. Малі шукачі пригод заспокоїлись і зробили крок вперед, в білий  спокійний затишок, як їм здалося. Туман, а то був він, почав нашіптувати-наспівувати, як їм повезло потрапити до нього в гості і які вони будуть щасливі. Він наспівував, обіймав і заколисував, сестричка вже почала позіхати і терти очі, а братику було зовсім неспокійно і він намагався кричати і кликати на допомогу, але в м'якому підступному тумані губилися всі звуки.
Раптом почулися чиїсь дзвінкі голоси і яскравий спалах розірвав ці м'які обійми. Дітвора здивовано роздивлялася п'ятьох маленьких дівчаток, які стояли поряд із ними. Це були ті самі дівчатка-гноми, на пошуки яких і пішли малі. Чарівниці не розкрили таємницю, де живуть і як вони дізналися про те, що діти потрапили в пастку,  але пообіцяли допомагати в пошуках грибів та ягід. А ще попросили більше не ходити самим до лісу і не слухати підступні казки Туману. Потім провели мандрівників додому і зникли в лісовій гущавині. А діти назавжди запам'ятали цю свою пригоду і більше ніколи не забували, що може трапитися з непослухами. Дорослі, звичайно , не повірили в розповідь про гномів і це не дивно."-Кузька подивився на своїх слухачів і посміхнувся-Мишенята та і кіт були вражені розповіддю. Малі пообіцяли  завжди слухатись і нічого без дозволу не робити. "Вам пора спати, а ми ще вип'ємо какао,"-сказала Мишка і запросила всіх до столу, а дітвора й не сперечалась  бо дуженько таки стомилась.
Пізній Вечір зазирав до хатинки і заздрив веселій компанії,  а ми не будемо заважати, а побажаємо їм гарної ночі.