В мене була закоханiсть

В мене була закоханість

ЖИВА ВОДА

Хто ввечері журбу збирає,
Убравшись, ходить по садах –
Прихований здіймає страх,
Зриває біль. А ви іще,
ранившись, їсте терніє.

Убравшись чорно, сходять вам
Небачено не милі зорі
І небо,
З своїм розгніваним лицем,
Здається також хоче крові.

Хто ходить темно, по вечері журбу збирає,
Мабуть не знає ще про дні,
Коли юнку Змій забрав  –  в Тартари,
Вмившись кров’ю з ніг її.

2009-05-04

В мене була закоханість. Вона мене підставила - натравила на мене "свого хлопця"
через рік нічогоНеРозповідаючи, не ділячися нічим, а потім... образила таким шляхом: мовляв, знай місце...
і мені ця подія ввечері червня, 26го, 2008го боліла дуже.
і навіть через рік - я ще хворів цією закоханістю.
і от, написав цей вірш на початку тижня, може вранці, по дорозі в Суми - вже не знаю точно
Наше спілкування після розриву, з того самого дня - само собою відновилося,
але воно вже було пронизане темними вогнями пісень, осіннім димом і на ній було її темно-вишневе осіннє легке пальто.
Осінь 2008го. Один із ранків в понеділок, наш з нею другий курс
Її батько проводжав її на учобу.
І тут ряд співпадінь:
- я їхав тою маршруткою – в яку сіла вона, тоже на учобу в Суми
- ми "ненароком" зустрілися в ній
- я тримав, не знаючи для чого, звісно знав для чого, місце на двойному сидінні, де я Завжди сидів в сонному забутті. Так от – саме їй я зберіг місце і посадив куди було: біля себе, під вікном, третій ряд. Ніякі це не співпадіння – а лише дзвіночки того, що мало бути. Що саме? Нас суджено було стикатися, попри її гугняву волю, попри моє розуміння її кидків і безперспективності для себе і біль від закоханості і мрії – все-таки влаштувати шалаш свого життя Разом
Місце Я часто притримував, до останнього великого забору-посадки людей на окраїні нашого райцентру – бо мені часто щастило на супутниць поруч, для налагодження своїх хлоп’ячих перспектив.

Всю дорогу вона спала. Я зробив декілька незручних фото на телефон – ЇЇ, собі, для себе. Вона була холодна і байдужа – це відчувалося і жодних гарних запахів.
Але не я – я був наповнений запахами ранкового сніданку вдома, важкого чергового ранку перед виїздом, серцебиттям від хвилювання – що ОСЬ Вона, попри болі…

В мене був тоді самсунг Е200. звук її смс-ок «передзвоніть мені будь ласка» став для мене хворобливим і пам’ятним назавжди, навіть тепер. Але тепер, компанія Самсунг забила на можливість пользуваться їхніми ж старими звуками в нових версіях телефону і не включає їх в каталог…

Раніше Я створював концепт про неї з назвою «Колишні»,
Потім – переправив на «Метелик»: в той день червня її футболка була в візерунках метеликів по всьому стані і я тоді помагав їй виселяться з квартири з вєщами.
Зараз – переправив назву на «Dark Light», в честь однойменного альбому HIM:
- під акомпанемент якого Я виживав в ті тємнєйші важкі ранки кожного понеділка з самого початку 1-го курсу;
- саме його пісня №2 «Rip Out The Wings Of A Butterfly» - стала рінтоном до її дзвінків на моєму телефоні,
- і ця ж пісня так здорово поєдналася з тим малюнком на її футболці.
Так що – цим я навіть повернувся до Начал. Бо недавно прийшло Знання і Розуміння: я і досі люблю Ту … з першого курсу і до її свадьби+, плюс декілька років після.
А зараз – це чужа, інша людина.
«Всі клітини людського організму повністю оновлюються за 7-9 років» (с) научний факт.
А тому, обожнювати та тягнутися до тої, з якою Темні Вогні світлішали і мрії хотіли жить – можна і це буде автентично.
Тільку ту і ніяку іншу!