Скривлений настил-6

Знаєте, а Я вже згоден на будь-кого, аби лише Я був потрібен, знаний для Неї, і… щоби хоч щось нас міцно єднало-спільнило; навіть якщо моя кохана знайдеться із абсолютно нових місць, зустрічей і ми познайомимося зненацька.
Я перелаштовуюся, сам себе поправляю: дрібниці, але вкраплення надто далекі, це як згадувати про роси на Сулі – будучи в сухоскельній Арізоні, а роси може й не бути, і берег – злизаний язиком міськадврядування. «Арізона»: треба мисленнєво діяти згідно умов тих місць в яких перебуваєш.

Моя Залишена Слобода. Вільна землянка-стінобитка. Моя – допоки вона потрібна мені: облагороджувати її, жити в ній, підтримувати оселю своїй духом, укріпляти, виправляти, дбати про довколишні її ґанки, поки ще потенційні.
Щодо ґанків та вільних полянок: я іще сумніваюся, особливо в перших. Не хочу щоби голова тяглася за звичним, мої предки, сусіди та довколишні жителі постійно так і робили – а їх життя святішим, особливішим не ставало. З цих прикладів, особливо в хорошу сторону вирізняються молоді господарі, які приходять і роблять переіначення: їх голова повна простих і потрібних ідей, вони вже наперед знають та вміють, хоча до цього ЦЬОГО не робили. І в них виходить
В різних делікатних випадках хороші люди живуть в таких дворах де і забору немає: зато довколишня місцевість головикошена, там росте одне-два наскрізь просвічуються деревця і там стоїть скромна хата, може з сараєм.
В таких господарів, з унікальних, в хаті зносяться та зводяться нові стіни: під кухоньку, під ванну, під вбиральню.

А якщо прийдеться не в слободі гостити свої дні, а вдома.не – переїду в сарай, до мише, в літ. кухню, чи кухню в хаті.
Може, колись буду здавати кімнати, робити екскурси та тур.прогулянки по заповіднику імені себе, Шеврона;
Чарівниця могла би бути зі мною, але вона ненависна до мене – Яжмамій, а я з вами про це і не знали! Разом, моє ім’я було б на Знамені всіх і всього.
Арахіс з нею.

Хочу все по-інакшому – по-своєму
Цього року, Я експериментально, тобто – в певних дозволених собі місцях, понизив деякі дерева: вишні, сливи, всяке. Все це спрацює, але батькам, звісно, це все не сподобалося і «що сусіди кажуть» тоже. І це тільки блиск того вістря невзгод, від якого я тікаю в мрії про вільні і незалежні кущі, грязь і холод – зате САМ і для себе.

Коли облагороджував та правив «сікатором» –  пилкою та сокирою місце потенційної тераси, прийшла потім ідея: її не треба викопувати, наносити землю – її можна втоптати-втрамбувати. Дерен там, в рихлих місцях – просадиться на пів метра так точно, а решту, її крайні краї – затинувати-перекрити вздовжними вкопами палицями. Потім, вони всадяться, вкріпляться, піднімуться, освояться – і ті краї отримають нову перспективу. Треба буде негайно же, як тільки що – понаставляти там палки-граблі, нерівні, викривлені, дугові – дугами – вглиб «терас».
А зараз поки – там просто вздовжний пагорб, раніше там кози паслися і змії, та він так і проситься стати рівнішим, втрамбованішим. Таким чином вставлені «граблі-дуги» затримають стоки, бур’яни, трави – і будуть формувати позицію основи. І Я приступив.

В поту, по лобу і спині, животу, по ключицям, плечам борюся з кущами молодими і немалими деревцями-самовійками, рву і пиляю, підрубую і вириваю – аж земля розлітається грудочками, а піт капельками, невидимо і видимо;
тіло, шкіра та легкий набедренний одяг мажуться – і грець з одягом, а кохана насолоджується мною, чистотою своїх нових полян, підказує і займається чимось своїм, любуючися краєвидами мене. Вона любить дивитися на мене. Я ж – люблю це в ній, люблю її, вона неймовірна квітка нашого обійстя, моїх місць, відновленої слободи.

Зараз Я не осмілююся все вичищати та вдосконалювати під своє бачення. Переживаю:
- що буду як всі, як у всіх,
- що хижі лобуряки, ханжі, колгоспники, когути й ненависники мого спокою налетять та будуть щось вказувати, - через невпевненість: мати майже невидиму хатину в хащах, спеціально нерозібраних, недорозчищених чи красу і порядок, відкритість всім псевдо-людським хижакам, словоклюям, око-втирачам, руко-бідам…

Якщо моя плантація малини – все-таки потребує налагоджених укріплених деревом сходів – значить і тераса без цього не зможе.
Коли на днях прикрашав та розчищав її, прийшла опісля ідея – робити горизонтальни застроми колами, палицями, кілками: кротам, мишам і мені на майбутнє тільки добре буде;
Думаю про вільне стікання дощів і всіх рос. А  від таких умовних але утримувачів – щось та вдасться. Думки не остаточні але мені до вподоби. Ні, не підміст для ніг роблю – а для ґрунту і його наростання там. Бо він так і злізає вниз.
Між іншим: я проробив ходовий тунель від тераси до плантації малини – і тепер можна ходити там, роздивлятися можливі обнадіювання для себе і своїх нервів, думок та сновидних мрій поза очі.

Знесилені види: http://proza.ru/2024/08/25/1758
Виснажені місця: http://proza.ru/2024/08/29/690
Земляна підлога: http://proza.ru/2025/01/04/1089
Зневажені місця: http://proza.ru/2025/04/29/1223
Втомлений дерен: http://proza.ru/2025/12/08/2189