Три сестри

Храм тихий і світлий. У скісних потоках сонячного світла, що ллються зі стрільчастих вітражів, клубочаться порошинки, і ввижається, ніби то чисті помисли парафіян, кружляючи, линуть у небо, до Того єдиного, хто може втішити й простити. Храм дихає тендітною тишею. Найменший шурхіт, дроблячись об стіни, губиться у високому склепінні. Темні лики святих суворо споглядають зі стін.
У храмі живуть три сестри, три подруги – ті, що душу стережуть від різдвяної колиски людини до її смертного ложа.
Віра – старша сестра, що дає волю до життя. Хто як не вона – тверда Віра – змушує терпіти негаразди, зносити всі удари, на які не скупиться Доля.
Середню сестру звуть Надією. Сестра розради. Сестра обітниці. Сестра тихого смутку, якщо обіцянки її виявилися марними. Надія ніколи не покине в біді.
І молодша – Любов, бажана сестра поетів і співців. Норовлива й примхлива, легка, повітряна, мов вітерець, вона дарує барви буттю.
У світлому храмі моєму живуть три сестри: Любов, і Надія, і сувора Віра.