Ми з тобою колись засівали поле, поливали поле, раділи сходам. Під променями сонця зеленіло поле соковитою травою, і квіти були, наче зорі, що впали з неба.
Поле, наше поле, як же ми його любили.
Як усе це сталося, скажи мені, мій ангеле, як так трапилося, що замерзло поле, що пожухли трави, що воно вкрите снігом, немов ковдрою.
Рівно б'ється серце, все давно знайоме. Дні бредуть за днями сірі, наче тіні.
Можливо, є надія. Можливо, ми повернемось у той далекий полудень, коли була радість від того, що ми разом, від того, що ми поруч.
Ми удвох з тобою засівали поле,
а воно замерзло, а воно під снігом.
Поле, наше поле,
може іще зійде,
може вже ніколи.
(За мотивами пісні «Susy» гурту Океан Ельзи)
Поле, наше поле
© Copyright: Анатолий Гриднев, 2025
Свидетельство о публикации №225122701916
Свидетельство о публикации №225122701916
Рецензии