Ориентация Север

Відколи Я поняв, що за 7-9 років, хто-як каже, людина повністю міняється, а саме: кожна клітина людського організму повністю заміщується новою, а стара виводиться,
Все стало дещо простіше.
Тепер кохана Метелик, в ту яку був так щемливо і пам’ятно-першозакоханий – вона і надалі та ж: в пам’яті, фото, образності тих років, які веду до кінця 2014го, останній рік 7-річної епохи.
Після цих останніх болей та обезображень мене з її сторони…
Тепер ясно – що це інопланетна чужа Метелик, навіть не Метелик, а цивільно-шлюбна істота.
Немає претензій до неї більше. Чужа-інша людина.
Тепер можна вільно, з чистою совісністю повернутися до тої, яка чарувала мене і без якої ні сонячний день, ні похмура днина не були мені в радість, після першої підстави якої – я три днів душевно дуже страждав, наче в мене забрали душу і знищили свободу, щастя; а потім, після того літа 2008го – я почав наяву марити нею. Її не було. А вона перевелася на заочне. І раптом: случайного дуже хмурого ранку жовтня вона сідає в мою, якою їхав на суми, маршрутку і на єдине вільне місце – біля мене, під вікном, і байдуже – що мене вона вніщо сприйняла.

І потім, якось по-каплі, по-моментам… все повернулося. Вона, Та в ті 2008ий і далі – і ми по телефону спілкувалися часами. Вона скидувала «бомжі» - «Передзвоніть мені, будь ласка», а я передзвонював, а потім ще й гадав по датам отримання смс від неї.
І ми, з Тою, хвалилися один одному: я можливістю залишитися в Буковині і забрати її туди, або як я буду годувати нашу сім’ю рибою, яку наловлю в ставку. І ловив же – тому і хвалився!
А вона: хотіла оте все, конфузилася від слів «сім’я», але рада була остаться в Буковині, втекти від свого хлопця – кудись за світ. І ми бачилися, ми пили пиво – і так проводили під літнім зоряним небом її останній вечір перед весіллям.
Я не міг її поцілувати навіть, навіть в щоку: не міг, але тягнувся до неї всім єством, з омріяною чистотою.
Їй, Отій, що Справжня для мене – Я присвятив один із розділів своєї майбутньої книги віршів: то він називався «Колишні» то «Крила і Метелики».
Напевно це було в останнє, коли її світла тодішня сутність провідала мене в моєму Домі – квартирі «Ізенґард», Богема №2 на Роменській.
І мої сни про неї, про Нас: це були присвяти Тій, якій вже не бути поруч, не тягнутися до мене – потертися об плече ненароком. Напевно так Ця голубка обіймала мене – ціню, відчував, помню.

Я іще не знаю яке ім’я буде в цього року, 2026-го. Надіюся, що в ньому буде нове – відоме з давен і воно буде Чудесним, а всі печалі і гіркоти – винагородяться чимось прекрасним життєпам’ятним

*Ориентация Север - Песня певицы Лолита