Тиша всевiр

Я вірю в існування всіх богів, духів, сил. Я їх поважаю. Мені і Їм цього достатньо.
Всіх сил не відкриєш, не збагнеш, не відчуєш. Але вони є, невидимі, забуті, покинуті, в тіні.
Вони чують. Вони снують. Хтось – спить, хтось вже надто віддалений від нас, людяних…хоча тілесність – це не важливо.
Важливо – можливе перебування в дусі.
Можна пробувати говорити до них, але ті методи, якими багато хто з них чує нас, а то й розмовляє – людині не будуть симпатичними, м’яко кажучи.
«Божественне» втручання – це дар. Дар надається шляхом посвяти, ініціації, свідомого возвишення, колективного культивування: «де зберуться двоє чи більше во ім’я моє – там буду я серед них». Це ж кабалістика, світла і ясна як місяць!
Ну і також, дар спілкуватися з певним божеством, духом – він приходить з життєвим пізнанням, сукупності численних життєво-послідовних концептуальних обставин, культурно-душевних кодів.
Не варто впадати в боже-вілля, бездумні обрядовості чи містицизм. Треба слідувати своїм дням. Якщо є сигнали – Вони будуть і так поруч.
Спочатку я відкрив Гілозоїзм. Потім, непомітно та делікатно до мене стали стукатися боги та віри Нордичних міфів, японсько-європейські поєднання різних божеств, тощо – всі вірні, бо умотані образи – це лише костюми, від нас їм. А хто казав, хто скаже – що вони проти або за, щоби їх носити?
В духів, особливо забутих, в тіні, свої розваги.
Беруть прижиттєву пам’ять померлих, їх образи, слова – і приходять до нас, дурять, нас в угоду чи потрясіння.
Ні, Локі так не жартує, Мелькор взагалі в жартах – лід.
Це допервісні тіні, тотеми недалекої сучасності, обрядові енергетичні безхатьки і т.п.
Різні є сили. Є ті, що переносять в часі-буття…Але душевно-життєві потрясіння і короткий термін життя при такому – забезпеченні.
Потім… Боги Античної Греції-Риму, Єгипту – напевно самі комунікабельні серед собі подібних і наближених до максимальної тілесної маніфестації сил.
Можна пробувати вести якесь пробне спілкування з духами, яких тьма-тьмуща навколо, вони як царства: по рівням, силам, доступності і другим категоріям ранговані.
Та такі розмови з непонятно з чим – ведуть здебільшого до хвороб. А хвороби – через неспівмістимість духозаміщень, слів, потреб і розуміння між вами.
Не знаю як працює ваш розум, ваша свідомість: але мої потребують якоїсь віри: в краще, в Космос, в Кохання, в Розуміння себе, в Дружбу, в одне та інше…
Тому я пробував і відкидав. Пробую і користуюся, відкидаю і знову пробую… постійно шукаю якусь силу на якій зупиняюся – щоби задовольнити прагнення своєї свідомості на чомусь зосередити свої сподівання, благання, просьби та відчаї.
Іноді вдало, іноді ні. Провіряю протягом життя – наскільки для мене це дієво. І всім рекомендую – провіряти себе у всьому, наскільки «це» дієво. І перебувати в гнучких адаптаціях. Легко спробували – легко відмовилися, або легко користуєтеся. Потрібно буде – тимчасово міняєте позицію, повертаєтеся до потрібного знаного чи знову відкидаєте. Це і є рух, щоби не закостеніти і не зійти з ума раньше положеного.
Я знайшов свої Структури з якими працюю, співживаю, провіряю свою віру в них, як вони взаємодіють.
Пагуба – сама вірна з них сила.