Рыжий, Январь и День рождения Кузьки

Під старою ялиною було незвично тихо, навіть Сорока зі своєю подругою Сойкою не пліткували, і Дятла не було чути.  Кузька з Рижим тихенько відчинили двері в хатинку і завмерли на порозі : Січень сидів у кріслі і в'язав щось дивовижно-біле, мереживне і красиве. Поряд з ним мама-Мишка пришивала гудзики до нової в'язаної кофти  з капюшоном. На підлозі стояли маленькі в'язані черевички з помпонами.
За столом малі Мишенята робили домашнє завдання. "Вихідний же",-здивувався кіт,-"та ще ранок, що це з вами?"
Мишенята дописали останній приклад і подивились на кота:"А нам Січень пообіцяв пригоду, тільки з умовою-ми зробимо завдання і не будемо неслухами".
Кузька уважно дивився на мереживне диво на колінах у Чарівника:"А це для кого?",-запитав він.
"Подарунок для матінки-Зими",-посміхнувся Січень,-"цей палантин ми подаруємо їй на згадку і доя гарного настрою ".
"А ця гарненька кофтинка-для тебе. І чобітки з рукавичками",-мама-Мишка обійняла малого Кузьку,-"у тебе ж День народження  хіба ти забув?"
А він дійсно забув, наш Кузька! І зараз, приголомшений і щасливий, приміряв кофту, яка була м'якенька, тепленька і дуже зручна, бо ж звя'язана з любов'ю.
"А ще у нас для тебе торт, морозиво, какао і розваги на свіжому повітрі!"-закружляли по кімнаті Мишенята з котом.
Мама-Мишка з Січнем швиденько накрили стіл святковою скатеркою з квітами і ягодами полуниці, Січень з татом-Мишкою поставили пихатий самовар з блискучими боками, усміхнені чашки для святкового какао, мама-Мишка урочисто принесла торт, прикрашений шоколадними горішками, жолудями, вафельними дубовими листочками і опеньками з крему.
"Такий шедевр шкода їсти",-облизнувся кіт і перший протягнув мамі-Мишці свою тарілку.
За столом було весело і святково, всі виголошували тости за іменинника, бажали всього, чого він сам собі бажає. Навіть Зозулька в годиннику проспівала вітальну пісню.
Раптом у двері хтось голосно постукав. Січень вийшов подивитися, хто ж там прийшов і ..."Бабусю! Ти приїхала!"-щасливий Кузька кинувся в обійми маленької усміхненої бабусі. Наступну годину, звичайно ж, пригостивши гостю тортом і какао, роздивлялися подарунки і гостинці, які бабуся привезла з собою. Тут були подарунки всім-всім, навіть Сороці і Сойці. Мама-Мишка отримала нові спиці, які майже самі в'язали, цілу купу пряжі різних кольорів,  для тата-Мишки бабуся привезла чарівний журнал з кросвордами, завдання в якому змінювалась після того, як попереднє вирішили. Малі Мишенята раділи новим книжкам, альбомам для малювання і фарбам. Кіт отримав нову курточку, Січень-футляр для чарівної палички, а Кузька-величезну чарівну книгу зі старовинними рецептами, казками і правдивими історіями.
"А тепер-пригода, яку я обіцяв!",-загадково усміхнувся Чарівник.
Дітвора швиденько зібралась, тепло одяглась і вже чекала на вулиці, кидаючись сніжками. Бабуся і мама-Мишка заходились готувати святковий обід, тато-Мишка сів розгадувати кросворд,  а наша компанія пішла на прогулянку.  І це була не просто прогулянка, а прогулянка слідопитів. У Січня в чарівному рюкзаку знайшлися лупи, блокноти і олівці, а також-куди ж без нього?-фотоапарат.
Друзі ходили по луках, по пухнастому сніжку і роздивлялися різноманітні сліди: тут були пташині, багато пташиних слідів, ось якийсь Ховрашок біг по якихось своїх справах, он мереживні мишачі сліди, а там куцохвостий Заєць шукав що поїсти.
Мишенята раділи, що змогли угадати якийсь слід, все уважно і акуратно записували, а Кузька все фотографував. Рижий відразу придумував цікаві історії про тих, чиї сліди вони знаходили і всі весело сміялись.
А потім Кузька, зліпивши сніжку, запропонував виліпити Сніговика і друзі ж, звичайно, погодились і зліпили не одного, а цілих п'ять Сніговиків. Кожному дали в руки мітлу, одягли різнокольорові шапки з помпонами і яскраві шарфи.
 Кузька зробив загальне фото-веселі Сніговики, радісні Мишенята і кіт в новій курточці.
Задоволена і трохи заморена компанія зі сміхом забігла до хатинки   а у хазяєчок вже все готово-і пиріжки, і гриби в сметані, і омлет і наваристий борщ. "Швиденько до столу!"- бабуся тепло посміхнулась, а наших друзів не треба довго запрошувати, бо ж дуже зголодніли.
А подарунок для Зими, запитаєте ви? "Так він ще не зовсім готовий",-наминаючи борщ, Січень посміхнувся-",все буде, а зараз у нас обід".
Не будемо заважати і ще зустрінемось.