Кузька, Рыжий и морозно-февральская феерия

Кузька з Рижим сиділи вдома, в затишній кімнаті з великим вікном і м'яким кріслом. 
Кіт дрімав, прикрившись пухнастим хвостом, а Кузька читав книжку, яку  подарував на прощання Січень. Рижий розплющив одне око:"Як вона називається,  нагадай." "Енциклопедія. Зимова енциклопедія",-погладив Кузька по голові приятеля,-"тут і про сліди, і про сніг, і про лід на річці, і про те, які пташки зимуюють у нас і дуже ще багато чого!"
Рижий читати не вміє, а картинки роздивлятися любить, а тут їх, малюнків, дуже багато і такі яскраві і красиві.
Друзі так захопились книгою, що не зразу почули, як хтось стукає у вікно. Кузька обережно визирнув і засміявся-то Лютий з червоними морозними щоками і білими віями кличе друзів на прогулянку. " Ви побачите дивовижні речі!"- посміхнувся він.
На чергування вже заходив Вечір. З чарівної скриньки, яка оздоблена золотом і самоцвітами, він дістав відріз темно-синього оксамиту і накинув на Небо. В золотій кареті на небесну сцену виїхав усміхнений Місяць в компанії яскравих Зірок. Вони кокетували з Вечіром, з Місяцем, посміхались Лютому і, поправляючи свої корони, розбігалися по синьому оксамиту.
На прогулянку вийшов дядько Мороз з юним Морозцем. Юний Морозець був студентом Школи зимової магії і це  його перша практика, тому все було цікаво і дивовижно. Дядько Мороз терпляче пояснював, показував, давав спробувати-там треба зміцнити лід на річці, тут розвісити бурульки, а там і жменю інею сипнути для краси. Юний Морозець все запам'ятовував, замальовував у конспект, записував, бо ж практику прийматиме сама матінка-Зима.
А що ж наші приятелі? А їх не треба було довго запрошувати, бо ж хто відмовиться від дива і пригод? Кузька швиденько одягнувся в червоненький кожушок, шапку і валянці, кіт закутався в шарф і одягнув жилетку, яку зв'язала Мишка і все, вони готові до чудес.
Вийшли на вулицю і завмерли від неймовірної краси! І було від чого завмерти : зоряне небо виблискувало-мерехтіло різнокольорово, Місяць сяяв і розсипав щедрими жменями діаманти на білий сніг, який наче і не білий, а дивовижно-золотавий. Сніг поскрипує, немов виспівує якусь морозну святкову пісню, лід на річці потріскує-то дядько Мороз перевіряє його на міцність своєю чарівною палицею, лід на річці виблискує химерно і казково..."Ой, ми неначе в казці!"-прошепотів Кузька. А дядько Мороз,стукнувши палицею, привернув до себе увагу і сказав, що зараз у юного Морозця почнеться залік і їм краще піти додому, а наші приятелі і самі вже раді погрітися, тому швиденько побігли додому:"Ми краще за заліком поспостерігаємо, сидячі в м'якенькому кріслі."-м'явкнув Рижий. Вони повечеряли кашкою з молочком,  поласували морозивом (  Кузька ж чарівник) і влаштувались в кріслі роздивлятись далі книжку.
А Місяць з Зорями спостерігали за навчанням юного Морозця, тихенько перемовляючись і поправляючи корони.