***

Розгораються сховані знаки
На глухій, непробудній стіні
Золоті і червоні ці маки
Наді мною тяжіють вісні.

Укриваюсь в нічні я печери
Не згадаю суворих чудес,
На світанку – блакитні химери
Задивились в люстерко небес.

Все тікаю в минулого миті,
Закриваю  з остраху очі,
На сторінках холодної книги –
Золота тінь дівчини й коси.

Наді мной небосхил уже низько,
Чорний сон все тяжіє в мені.
Мій кінець, що написаний, близько,
І війна, і вся доля – в вогні

11.02.2026

***
А. Блок

Разгораются тайные знаки
На глухой, непробудной стене.
Золотые и красные маки
Надо мной тяготеют во сне.
 
Укрываюсь в ночные пещеры
И не помню суровых чудес.
На заре — голубые химеры
Смотрят в зеркале ярких небес.
 
Убегаю в прошедшие миги,
Закрываю от страха глаза,
На листах холодеющей книги —
Золотая девичья коса.
 
Надо мной небосвод уже низок,
Черный сон тяготеет в груди.
Мой конец предначертанный близок,
И война и пожар — впереди.
 
1902


Стихотворение отражает пессимистические настроения Блока накануне Первой мировой войны и революции, переплетая личные переживания с эсхатологическими мотивами.