***

Ти відійшла і я в пустелі
В пісок пекучий наче зник.
Та слова гордого віднині
Не може вимовить язик.

Про те, що було, не жалію,
Твою збагнув я висоту
О так. Ти – рідна Галілея
Мені – несправжньому Христу.

Тебе хай інший вже голубить,
Хай множить лихо й дичину,
Бо син Людський давно не знає,
Де притулить йому главу.

12.02.2026

***

Ты отошла, и я в пустыне
К песку горячему приник.
Но слова гордого отныне
Не может вымолвить язык.

О том, что было, не жалея,
Твою я понял высоту:
Да. Ты — родная Галилея
Мне — невоскресшему Христу.

И пусть другой тебя ласкает,
Пусть множит дикую молву:
Сын Человеческий не знает,
Где приклонить ему главу.

30 мая 1907  А. Блок


Рецензии