Оцепенела зима в сиянии,
Предпоследней осенью - была.
Я с тобою в белом одеянии,
Снова жизнь вернулась, прилегла?
Прилегла у глаз твоих сиреневых,
Что той сенью жёлтой замело.
Ты как словно снова снах шагреневых
"Я люблю тебя", - уверенно прочла.
Двадцать шесть - война закончилась, наверное.
Май цветёт в далёких берегах.
Что-то очень верно-недостоверное:
Жив ли я? Жива ль и ты - в слезах...
Заціпеніла зима в сяйві,
Передостанньою восени – була.
Я з тобою в білому одязі,
Знову життя повернулося, прилягло?
Прилягла біля очей твоїх бузкових,
Що тієї жнивої засені замело.
Ти ніби знову снах крокреневих
"Я люблю тебе", - впевнено прочла.
Двадцять шість – війна закінчилася, мабуть.
Травень цвіте - далеких берегах.
Щось дуже вірно недостовірне:
Живий - я?
Чи жива і ти - у сльозах...
Жива...
© Copyright: Виктор Пеньковский-Эсцен, 2026
Свидетельство о публикации №226021301825
Свидетельство о публикации №226021301825
Рецензии