Сон. Вiдповiдi в храмi

Сон. Відповіді в Храмі

помічник Павло Русланович
керуючий секретар Олександр Михайлович
дві курсантки: блондиниста та темненька;
підлегла помічника: економіст-початківець, студентка, одна з найуспішніших , каштаново-світловишнева брюнетка

я зі студентками, проходимо доволі ошатними заловими коридорами альма-матер, може університету,
коридор переходу між спорудами, виводить нас до подоби храму: в стилі бароко, з вівтарем, колонадами і темною, але затишною атмосферою стін, всі украшені рушниками та іконостасами, численними кадильницями та підсвічниками; в храмі - університетська бібліотека
Бібліотека- основа храму, храму знань.
Я прийшлий гість в ці всі місця, може - недавній їх учень, може - мене направили по дорученню, а може - все разом, або в мене свій інтерес.
По дорозі в бібліотеку, дівчата кидають питливі погляди і думки в мою сторону: їх інтригує - що мені потрібно, що я хочу знайти, узнать в книгах. Бо ці книги - особливі, в них містяться давно відшумівші корисні знання, тепер їм можна навчитися тільки тут.
Коли ми прийшли в центр єдиної, з видимих мені, зали: в центрі одразу з'явилися масивні навчальні столи та лавки для кожного - думається, що вони виїхали з висувних ніш в підлозі.
Дівчата вчать фізику, кропітливо і в завзятті переписують, рахують, мислять над темами.
Я усвідомлю і знаю: що вивчають зараз дівчата, для чого. При цьому, в університеті, який має широкий, в тому числі й господарський- управлінський функціонал в даній місцевості, місті, тощо, наразі проводиться іспит-набір в персонал штату, а також йдуть важливі дилеми: як і ким, треба вирішити якесь майже алхімічне завдання, може екзистинційне, щось дуже важливе для подальшого вирішення певних обставин, ситуації та розвитку всього підлеглого Альма-матер інституційного Храму регіону. Здається, в мене інша, своя місія, мій візит в університет, візит в Бібліотеку - це як дослідницький метод розібратися з обстановкою та обставинами на місці.
Переконавшися, що учениці знайшли потрібні книги та вже виучують та практикують вправи та уроки, Я покидаю їх і йду на зустріч з Керуючим Секретарем університету; це не директор всього над всім, а більше - як управитель, розпорядник та наглядач в справах Альма-Матер.

Стою, жду перед кабінетом. На вхідних дверях класична прямокутна табличка, кольору "металлік": Керуючий Секретар Олександр Миколайович. Коридорами закладу, до цих самих дверей, біля яких стояла моя персона, неспішною, але впевнено спрямованою ходою йшли двоє: молодий чоловік - від 25-ти, астенічний, русий, коротко стрижений під "двоєчку", в буденних темних брюках-піджаку, в весняному світері під піджаком
та юна жінка - около 26 років, може й більше, волосся світло каштанове,  ледь до плечей, само по собі завите на кінцях, зовнішність обличчя -  розпорядниця, "математик", "улюблений вихователь". Це був помічник секретаря зі своєю підлеглою. Павло Русланович одразу зайшов кабінет, залишивши свою супутниця в компанії очікуючих; якраз вийшли з бібліотеки ті дві студентки і стали стріляти поглядами й смішками в мою сторону - проходи від коридора в коридор вели повз цей самий кабінет; при цьому - світленька трохи збайдужіло махнувши на мене, докірливо переглянулася з вишне-волосою подругою і відійшла, а темненька, в розпалі розмови по мобільнику, словами та реакціями в позитиві рефлексувала в телефонній розмові - одним чином, а іншим - поглядом та ніяковілою дивною радістю постійно поверталася в мою сторону, крутилася під стіною неподалік; я відчував її симпатію і відчував свою до неї.
А тим часом, Я наче потрапив в кабінет: умовно знав що там відбувалося, як він виглядав і які дилеми там висіли в повітрі, мали би бути пройденими, подоланими

Це приміщення - зсередини, виглядало як кабінет шкільного директора, або домашній кабінет доволі активної людини, але все в кольорах "дерева"  темних відтінків.
Секретар, Олександр Михайлович:  невисокий, молодий чоловік близько 25 років, коротко стрижений, із боковими природніми залисинами над скронями, в діловому класичному костюмі, з грубою, світлою сорочкою, без краватки.
Він сварився зі своїм помічником і дуже наполегливо вимагав що "Ця справа має бути вирішена, це треба зробити , треба змогти, треба вміти , навчитися, якщо треба - але пройти; відчуття нагального і прикрості читалися в цих голосних заявах, вимогах.
Суті розмови в сні я вловив, суті тої таємної ідеї сну - яка пронизувала весь його сюжет.
Ми, очікуючі перед дверима, зайшли в кабінеті; молода жінка щось принесла секретарю, якісь плани і результати її власної дослідницької діяльності  - майже детективного характеру, слабо втішуючі керуючого секретаря молодого Олександра Михайловича.
Раптом, мені почали приходити розуміння і бачення проблематики питання; за мною, у входу, вже застовпилися ті самі дві студентки та іще дехто.
Секретар, мало звертаючи на всіх, підказки його непрямої підлеглої, зосередився на гарячих суперечках зі своїм прямим помічником Павлом Руслановичем. З приходом урузуміння, Я почав перелядатися з моєю новою знайомою-помічницею; їй теж здалося - що мені варто попробувати: знаєш? - Дій!
Краще хоч якось, аніж нікому і ніяк
В думках, обрісовки та роз'яснення загальної картини таємної проблеми сну та її улагодженню: Я прокинувся.

2026-01, 26-30. - Суми