Зустр ч зими

Вітюшці задали у дитячому садку вивчити віршик на зустріч зими.  Під казку йому, напевно, буде простіше вивчити такий віршик.

Сидить під листям їжочок,
Під камінчиком - жучок,
Дідусь - під кожухом,
Зайчик вкрився вухом.
Вже зима в дорозі,
На скрипучім возі.

Зустріч зими.
Жив-був у лісі маленький їжачок. Одного разу він вибіг на галявинку погуляти й подихати свіжим повітрям. Сонечко ще світило, та раптом небо потемніло, повіяв холодний вітерець, і непомітно підкралася зима. Закрутила хуртовина, посипався сніг, стало холодно й трішки лячно. Їжачок побіг швидше шукати схованку і знайшов великий-превеликий листочок. Заліз під нього, згорнувся клубочком і сидить, тремтить, думає, що зовсім один.

Аж раптом їжачок виглянув з-під листочка й побачив зовсім поруч, під маленьким камінчиком, ховається жучок. Він теж рятувався від холоду. Їжачок зрадів і покликав його ближче до себе під листочок. Сіли вони поряд, і одразу стало веселіше й тепліше. Аж тут лісовою стежкою йде дідусь. Ходив він по дрова, та й його зима застала зненацька. Побачив дідусь їжачка й жучка, присів біля них і вкрив усіх теплим кожухом.

У цей час біля них пробігав зайчик. Стриб-скік — зупинився, побачив компанію й теж вирішив приєднатися. Ліг поруч, укрився своїм довгим вушком і притулився до друзів. І раптом усі вони побачили, як лісом їде сніжна зима на скрипучому возі. Вітер шумить, сніг скрипить, дерева тихенько шелестять. А під листочком, під кожухом і під зайчиковим вушком усім було тепло й зовсім не страшно. Бо разом — завжди тепліше й радісніше.