Кузька, Рыжий и мартовское, прогулочное

Березень, цей ніжний шатен з очима кольору...а колір змінювався в залежності від настрою: то очі сині як проліски, то сірі як снігові хмари, а бувають зелені як перша трава, так ось, Березень,  очі якого зараз були сині і глибокі, постукав у вікно-мовляв, хлопці, виходьте, погуляємо. Кузька визирнув у вікно і махнув рукою-зараз вийдемо, а сам ще раз присів біля ящичків з зелененькою розсадою помідорів і перцю. Він роздивлявся зелені рослинки і щось писав у своєму блокноті. Рижий ганяв по кімнаті іграшкову мишу і поглядав на приятеля. Нарешті Кузька зліз з підвіконня, надягнув курточку кольору морської хвилі, шапку з вишитим жучком-сонечком і блискучі гумові чобітки. Березень сидів на лавці і тримав в руках три вершкових морозива в стаканчиках:" З'їмо і підемо гуляти",-сказав він, заплющуючі очі від задоволення.  Друзі ласували морозивом, слухали як весело щебечуть пташки, радіючи Весні, як Дятел на старій вербі діловито видзьобує-вистукує жучків-черв'ячків,  а на річці радісно шумлять качки.
Березень задоволено посміхався, бо ж вони недавно так добре попрацювали, готуючись до свята Весни. Аякже, Чарівник з помічниками три дні трудились, створюючи красу, ніжність, збирали букети, вони з Кузькою чаклували над легкими і фантастичними ароматами, щоб порадувати, здивувати, зробити хоч трохи щасливими прекрасних жінок і дівчат. Хатинка Березня була схожа на казковий квітково-сувенірний магазин, в якому скрізь лежали яскраві атласні і шовкові стрічки, буси і брошки, блискучий, прозорий і різнокольоровий папір, а головне-квіти в вазах, в горщиках, на вікнах і на підлозі. Хлопці ледь не очманіли від такого насиченого аромату і рвзнобарв'я! Але свято пройшло на висоті з ніжними крокусами, які першими розплющили свої оченята, з білими підсніжниками, що ніжно світились на клумбах, з тюльпанами і мімозами.
"Ну що, морозиво з'їли, можно і прогулятись",-Рижий граційно змахнув хвостом і, високо піднімаючи лапки, пішов по доріжці до річки. Кузька з Березнем, сміючись, побігли наздоганяти кота.
Кузька дістав зі скриньки,  яка з'являлась в потрібний момент, кілька паперових корабликів і вони з Березнем, щось прошепотівши, пустили їх на воду. Кораблики повільно покружляли біля берега, немов танцюючи,а потім потихеньку попливли в якусь таємничу річкову далечінь і скоро їх вже не можно було роздивитись.
"А пам'ятаєш, друже, який товстий тут був лід? Які колінця виписувала дітвора на ковзанах?"-запитав Рижий Кузьку. "А потім Лютий так легко ламав цю кригу,  пам'ятаєш? Як неначе льодові тороси серед річки були!"-Кузька захоплено дивився на приятелів. Він дуже начитаний, наш Кузька і знає, що таке тороси.
А навкруги все оживало, все живе раділо Березню і Весні, пташки і тваринки були щасливі, що, нарешті, закінчились морози і можно не думати  де шукати прихисток і їжу. А Березень вже готував фарби, шовк і шифон для перших ніжних квітів, творив весняні аромати, змішуючи трохи щастя, трохи сонячного світла, жменьку радості  і любові, по краплі незвичайних сюрпризів і приємних несподіванок. Для фантастично-казкового аромату Весна подарувала тендітний кришталевий флакончик, чарівні Феї виткали з лісових таємниць мерехтливу стрічку і ось вже дивовижні весняні парфуми зводять щ розуму закоханих, поетів і художників, юних дівчат і хлопців. Аромат весни кличе на вулицю дорослих, повертаючи їх подумки в їхні юні весни.
Кузька замріяно слухав Березня, який так захоплено розповідав про свої плани, про аромат, про юних Фей, що не помітив, куди подівся Рижий. А кіт сидів високо на старій ялині і до чогось прислухався, мружачі очі. Аж раптом він голосно закричав, показуючи кудись в небо лапою:"Ось слухайте-жайворонок співає! Він прилетів! " І правда, десь високо в небі дзвенів кришталево-чистий голосок Жайворонка,  маленького провісника того, що  справжнє тепло не за горами.
Рижий нарешті зліз з ялини, бо ж, бачите, спускатися завжди важче, та ще наш пухнастий любитель природи так високо давно не залазив і трохи злякався.;
А Кузька, поки наш герой слухав Жайворонка, дістав вірного друга-фотоапарат і зробив цілу серію кумедних знімків. Ось Рижий в захваті щось кричить, показуючи на небо, ось-роздивляється навкруги, а тут- з трохи переляканими очима дивиться, як же спускатися вниз. А ось ще смішніше фото-кіт розбудив тітоньку Сову, яка спокійно спала в своєму затишному дуплі після нічного чергування. Сова щось незадоволено каже, а Рижий, він же культурний кіт, з винуватими очима слухає.
Друзі так реготали, роздивляючись ці фото, що малі Мишенята кинули робити уроки і вибігли на вулицю, а слідом вийшла мама-Мишка і покликала всіх обідати. " На обід у нас омлет з грибами і цибулею, грибний суп і пончики з какао".
Ніхто і не думав відмовлятися, бо ж на свіжому повітрі апетит нагулюється добрячий і наша компанія з великим задоволенням розсілися за столом. Їли, просили добавки, хвалили хазяєчку, розповідали про свою прогулянку і про пригоду на ялині. А Мишенята таємниче прошепотіли, що сьогодні на перерві вони знайшли справжній клад-під старим пеньком цілих десять жолудів з маленькими пагінчиками. Що вчителька похвалила їх і потім всі дружно посадили ці жолуді в лісі. Тато-Мишка відклав свого "Лісового вісника" і сказав малим, що вони молодці і що ті жолуді, мабуть, заховала восени якась Білка, а потім забула про свою схованку.
Малі були дуже задоволені, бо ж зробили таку добру справу!
"Ми уроки зробили, можно погуляти?"-одягаючись, спитали Мишенята і отримавши дозвіл, побігли на вулицю. Кузька почав допомагати мамі-Мишці на кухні, а
Березень з татом-Мишкою сіли біля каміна розгадувати кросворд в " Лісовому віснику".
А на кухні творилась справжня магія-Кузька просіював борошно, замішував тісто, мама-Мишка вправно пекла млинці і ванільний аромат солодкої  випічки витав навкруги хатинки. Коли малі Мишенята повернулись додому, на столі їх чекала ціла тарілка солодких млинців з начинкою і без начинки, з варенням і сметаною.
Вечір з чарівним ліхтарем в руці зазирав у вікно, Місяць в кришталевій кареті запрошував на прогулянку Зорі, а наші приятелі в затишній кухні насолоджувались товариством і вечерею.
Не будемо їм заважати, краще прокатаємось разом із Місяцем в його чарівній кареті.