Користь для Втомлених мiсць

Рік тому, в кінці травня, припізніло посадив «пару» абрикос в місцях втомленої слободи. Із умновно 4-5 – прийнялися 2 саджанці, які вижили до цієї 2026го року весни.
Сьогодні, пересадив нове деревце-саджанець абрикоси до компанії
На днях, десь вже як тиждень тому, вирішив вчинити експромт-пробу – понатикував гілки з обрізаної десь абрикоси в ту саму ділянку, де вже прижилися 2 повноцінних деревця, і коли сьогодні провіряв їх – саме ці «тички» ось-ось зацвітуть! Здорово то як і дивно!
Здорово і дивно тим – що всунуті «палички» одразу взялися за діло – і пробудили свій цвіт, тоді як всі інші «повноцінні» саджанці – іще сплять.
Знаю,  з тими паличками може статися ефект «вишні в стакані» - коли обрізані гілочки смородини чи вишні, поставлені в стакан з водою – розпускають листя і розцвітають навіть серед зими, але не більше, більше вони не можуть.
Але, є надія, а на це і розразунок – що ци тикавки-тички приймуть повноцінно і навіть пустять корінці. А смородина, вона точно це вміє – пускає корінці як та верба – дай їй тільки торкнутися любим місцем до землі.
Кстаті, я понатикував безліч гілочок смородини також.

Я не фанат смородини – як сирої ягоди та самого куща, але вона доволі класна як варення і зелений чай, і компот – само собою. І більшість тичок смородини зазеленіли пишно, заодно із своїми колегами повноцінними кущами. От в смородинових тикавках – я повноцінно впевнений.
В любому випадку – це проба. А успіх – залишеться успіхом і результативністю. Смородиною я «обсадив» – обтикав умовно клумбні місця, в різних варіаціях – де багато сонця і де достатньо тіні, і де пополовинно.
Для цього мені і потрібні місця типу «Втомленого дерну і слободи» – подалі від чужих батьківських порядків, де все по-їхньому, в сторону для себе, для нервів розрядки, для голови свіжих вільних думок, для діяльності непринудітєльних занять, з користю для місця.
Заодно – я понатикував і гілок яблуні подібним чином. Знаю, бувають випадки, що яблуні кореняться гілками в землі не хуже любої верби. Миз батьком читали статтю-репортаж про таку яблуню в Україні, там з фотом була і Я так йому тоді сказав: що, думається мені – люба яблуня так зможе – просто їй ніхто цього не дає – гілки підрізають, або випрямляють, от вони і відвикли або не можуть.

Знаю Я, вже і сам про себе думаю наперед: аби мої садоводні та осельні ідеї – не стали хворобливою манією. Я бачив таких осіб і чув про інших таких – це хворі мозгами люди. Коли нереалізований ум та діяльність – зациклює їх ідеї в колесо безглуздя, капкан для ума. Хлоп - і все, ти ідот. Шутами і блаженними в середні віки часто ставала людина – в якого все в голові переверталося через всяке, мозги не на місці опинялися, ум за разум перейшов. Це тюрьма.
Наша буденність – безглузда, та, яку Я спостерігаю навколо себе і про себе – особливо безглузда: то може такий стан – то буде звільнення…?

Обіцяю вголос: так, я буду по-своєму пробувати всяке, але я не технолог, і не з тих осіб – які з усякої дряні і штуки роблять чудеса користі, універсальні в усьому, зовсім не такий.
Я буду Робінзоном на дернах, при «своїх».ні втомлених місцях: буду плекати малину, плодові кущі різні, буду самосіяти різне зерно і жати, буду плести снопи, вчитися, пробувати, могти – щоби робити з них покриття для споруд;
Достатньо пажиті – можна буде і про домашніх птичок задуматися, на чистих нових умовах утримання; мрію про козу – але то на потім; пробуватиму експеременти з зв’язком – «телефонної ниті»; експеримент з ротором – бачив елементарне відео на основі вітряка з пласт.пляшки і мотка алюм.проволки, ну і тд.
Розгялядав недавно плантацію забутої і відновленої мною малини – і помітив Висівку Буряка! Це було так мило!
Вчора була гроза і дощ, і виросша висівка, майже в лісі – дала щедру бадилину з насінням.

2026-04-04

*Ілюстрація: мій малюнок "Віник з гілля"