Хароших руских не бувае

Намагаємося не забувати полеглих побратимів… Сім’я Олежки на псєвдо «Чудо», що загинув під Києвом ще у березні 2022 року, мешкала в непоганому будинку недалеко від київської «кільцевої»… А у вересні 2024-го до них «завітав» російський шахед… І зосталася Лариска з двома малими фактично на вулиці, у чому були… Добре, що хоч тої ночі вона з дітьми ночувала у сестри після дня народження.  На перший час розмістив я їх в одному з наших «дежурних приміщень», а за пару тижнів скинулися їй на дешевеньку двушку в «панельці» на Оболоні. Потім просив рукастих хлопців з Київського УТП зробити там косметичний ремонт; і в жовтні її хлопці вже пішли у школу…  Слава Богу…
    Лєнка  ж моя проїхалася по нашим жіночкам у Києві та набрала дитячого мотлоху два мішки чималеньких… на перший час. Лариска тая спробувала їй навіть руки цілувати. Так Моя гримнула на неї і наказала триматися…
   То порядні Люди так роблять… А от нашим біля-державним діячам все похєр: і війна,і смерті, горе людське…, долі дитячі, батьки яких загинули, щоб ці падли могли існувати,як і раніше, ні в чому собі не відмовляючи і розкошуючи  на розпродажах в Мілані і Мадриді та курортах Хорватії і Туреччини. А для цього оббирають самих незахищених… От і в Ларискіній панельці прийшли повідомлення про необхідність повірки лічильників ГВП та ХВП, строк яких вийшов. На початку війни керівництво Країни цю блатну функцію призупинило, а вже у 2023-му побачило у громадян простих неймовірне «покращення» фінансового стану і швиденько побори відновило….
   Правління  будинку того теж задніх не пасло і на «зборах», які невідомо ким і коли провЕлися, підвищити Ларисі Вікторовні квартплату з 13 грн./кв.м. до 18,5…. Ну, з правлінням тим, хлопці з Київського УТП питання порішали швиденько і ті скасували свої незрозумілі забаганки…. А от як вирішувати всій Україні питання з повірками лічильників (замість яких Люди наші могли б на Армію задонатити), навіть моя
Хеленка, розібравшись трохи, відповіді не знайшла… Бо кришанули це питання різними постановами високосидячі паскуди у немаленьких кабінетах, які цю схему замутили і який вже десяток років з неї кормляться…
   Тому і дедалі частіше запитують своїх командирів,навіть хлопці з наших УТП: «І чому ж це ми повинні життя своє віддавати за безжурне існування отих шльоциків з адміністрації президентської та купи різних міністерств та відомств, до яких радо пристають багаточисельні їхні родичи, кумов’я та знайомі??!» І нема на те відповіді навіть у мене…
    Жінка ж моя, чи не вперше в житті, погодилася, що без того, щоб відстріляти кілька сотень високосидячих чинуш, порядку в Країні нам не навести НІКОЛИ!

   Друга половина 24-го важкуватою видалася..  Кацапи пруть на всіх напрямках, не рахучи своїх 200-х; керівництво наше, просравши у 2022-23-му мобілізацію тільки на ТЦК-ників і покладається. Кількість же добровольців у порівнянні з 2023 роком скоротилася майже у п’ятеро. Багато чоловіків, зневірившись у цій жидівській владі, намагаються змитися за кордон, полишаючі тут своїх старих та немічних і не розуміючи, що можуть вже й не повернутися, ставши вигнанцями, по Польщах різних та Америках,як їх прадіди у 1920-х і діди у1940-х..

  І вірно каже  Кирило Верес:



 
      Після Курахового, на початку січня,  з тиждень «гостювали» у Штатах. Разом з Юлькою-Оманою… для підняття авторитету нашої невеличкої делегації. Все-таки, не кожен снайпер має на своєму рахунку 87 підтверджених 200-х;…Жінка ж …молода, тим більше. Ну і Гришу Лірника взяли з собою, бо він майже три роки, фактично, на нулі. А Йося Фурман, головний спонсор нашої делегації, чомусь, змолоду Гришу поважає по-справжньому…
    Джош Вєркін з величезним трудом(не те, що рік тому, при Байдені ще) зорганізував нам зустріч у Вашингтоні з декількома сенатськими. Було двійко тих, з якими я у 2024-му спілкувався. Нормальні мужики. А четверо, з нової, трампівської команди, не дуже мені сподобались… Вони ж тільки після перемоги шефа свого; то й гнуть понти вище даху. То я до них Юльку підпустив, яка й до війни повномасштабної непогано англійською шпрехала, а за останні пів року, взагалі, як Леді тая  стала. Софа Наумівна, вчителька ще моїх дівчат, каже, що у неї звідкілясь, «скотіш» з’явився… 
     То у тому ресторані, куди ми запросили цих пуриців (за Фурманівські,звісно,гроші) Юлька їм гарно локшини на вуха навішала. Вони ніяк вірити не хтіли у Юльчини таланти та пригоди військові, і Маріульсьські…,і до того ще…,і після… допоки вона не продемонструвала їм відсутність пальця вказівного, відрізаного росіянами ще у 2022-му у маріупольському таборі. А коли один з тих, «трампівських» на сам-кінець  вечора  запропонував їй і інші бойові відмітки на тілі дівочому йому продемонструвати… у «приватному порядку»… Омана не стрималась та рикнула на нього по фронтовому. Подіяло пречудово!
   Ну і я, відповідаючи на єхидне запитання «трампівського» того молодика, чому Україна програє Московії на фронті, пояснив,що ми,Українці, битися за свою Землю можемо але воювати, в принципі, не любимо. Москалі ж воювати та знищувати все на своєму шляху полюбляють і жити без цього не можуть. Доречі, кажу, американці, наскільки знаю, теж воювати не люблять, хоча і вміють.. І тому, велике питання: якщо кацапи нас задавлять, чи готовий шановний Піт в Польщу чи Германію з’їздити…та в окопах трохи пожити???
Бо континентальну Європу росіяни своїми танками задавлять та трупаками закидають. А от ракети з ядерними головками  для Вас та англійців прибережуть..
   Дивився у вічі йому і іншому – Грегу, що з  «байденівських», з яким майже потоваришував рік тому, і який навіть приїзжав влітку до мене на Курщину…подивитись.. Ні…, не вірять, що може Росія до них у гості причалапати. Або до французів чи німців… Людям, навіть досвідченим по життю, ніколи віритись у погане не буде, допоки воно до них у хату не завітає..
   І я собі так зрозумів, що Трамп з Венсом хрест на Україні вже поставили і здадуть нас Московії залюбки…
        Згадав, також, як році у 15-16-му почув від Георгій Петровича покійного, як на той час, дуже дивну думку: що Штати воювати з Росією ніколи не будуть. Бо сцуть. А от Китай буде..За Землі, ресурси, гідність свою, яку росіяни плюндрували кілька століть….Щось подібне  чув і від Залужного Валерія Федоровича, десь, півтора роки тому. І думаю зараз, що не так вони вже й неправі  були.. То треба це враховувати і працювати в цьому напрямку нашим дипломатам.. Хоча, нахєра Єрмаку «працювати» в якомусь напрямку???.. Нє царскоє ето дєло…

   Останні чотири дні гостювання ми з коханою моєю Лєнкою, залюбки, провели на невеличкому ранчо Стіва,чоловіка Баськіного,бавлячись з малою Дзвінкою-праонукою нашою,якій на днях вже рік виповнився. Так,не писав я нічого про цю подію визначну,бо Хєля каже, що погана прикмета про малу розповідати чужим та показувати її світлини.
Може і немає нічого страшного в цьому.. та  зробив я, як Жінка наказала…
     Я тільки другий раз за рік у Стіва з Баською гостював. Хелена ж у них кожні два місяці.
Особливо перших три,поки з малою було найважче. Тому,що Стів на ранчо прискочить на день-два..і знову по справах батькової фірми по всій Америці, і не тільки, мотається. «Танці закінчилися»,-сказав йому батько ще два роки тому,даруючи їм це невеличке ранчо. Бо їм з жінкою вже майже по 80..,і той Боб потроху здавати почав. Стів наймолодший же в них…

    Маю велике задоволення від мудрих та, нажаль, нечастих розмов з давнім другом своїм-визначним Лікарем Бахмутським-Іллєю Трохимовичем… Заскочили вони з Анатолічем увечері, якось, на початку лютого на запрошення Свена, зятя мого старшого - на Днюху його. До нас на Поділ київський… Свен тільки вчора з фронту..і післязавтра йому повертатися. Ян, молодший зять мій та Юлька-Омана не змогли вирватись…Тому ми вирішили у нас дома святкувати, запросивши найближчих…Ну а Мариля, що на тиждень прискочила з тої Швеції, з Лєнкою вже на кухні накрутили та насмажили смакоти усякої.
    Оскільки ж Лікарі наші і Свена, і мене не раз з того світу повертали, то вони у колі ближньому цьому по праву знаходяться… А пан Ілля ще й дарунок мені цінний поклав на кухні у кутку-мазюку свою чарівну для культяпки моєї лівої… Бо іноді так болить, що хоч на стелю лізь!
    За моєю підказкою Свєн і Соломійку-Розумничку запросив, яка тільки з Кацапії повернулася. Треба ж дитину з другим орденом поздоровити, який вони з напарницею за того московського Саркісяна чесно заробили…
    З Юлєю, якій у грудні вже звання капітана надали, вони навипередки москалів гасять..А я і за ту, і за ту дуже переживаю.. Молоді ж ще дівчатка… Соломка ж та - зовсім дитина ще… Їм би заміж повиходити, діточок плекати, з чоловіками коханими по світу пошвендяти, повчитися за кордоном…
    Щоб тим кацапам клятим:
« болю і лиха - та звідусіль.
Щоб їм пащі звірячі, а не роти.
Щоб застрягли у горлі і хліб, і сіль,
а долоні - спеклися до чорноти»…..

-за долю дівчаток моїх…і всього Люду Українського!

        Після того як передивилися про звірство чергове кацапське у Полтаві:

    Полтава 01.02.25. 17 загиблих
https://i1.poltava.to/uploads/2025/02/01/img_5782.mp4

і поминальної до мужика того, що втратив рідних всіх(і онучку ж-сссука!), четвертої чарчини (без мене), Трохимович підсів ближче  і з непідробною зацікавленостю запитав, як мені вдається так легко, на перший погляд, вертатися з військового життя у цивільне, і навпаки?…
   -Ні однієї людини, крім тебе, пане Олексію, не бачив із здібностями такими..
   -У кожного, кажу,-здібності свої… Навчив колись давно, ще в Ульяновській учебці, інструктор непересічного таланту, капітан  Рокотов, блок психологічний ставити  швидко і легко..,і позбуватися його таким же чином. Не у всіх курсантів фінт цей виходив, але мені той кеп-русак завжди в цьому плані компліменти робив. Талановитий спец-псіхолог був.. Покійний давно вже, напевно. Більше таких в житті не зустрічав. Я б спеца того у наше Київське УТП з задоволенням запросив; хай і кацапом той Рокотов  був..
     Засміявся Ілля тихенько, а через деякий час знову посерйознішав:
    -Чуєш, Командире, а скажи-но мені ще таке: кажуть,що будь-яка війна перемовинами  закінчується. Рано чи пізно вимушені будемо миритися з московитами… От і америкоси, здається, нас до цього примушувати будуть. Як  бачиш це? Бо ми з тобою хлопи вже немолоді  і міняти стрижень життєвий нам не так вже й легко. А як Ти і більшість вихованців твоїх до кацапів ставитеся, всім відомо.. От як руку потиснеш колишнім своїм «товаришам по службі»? Знаю, думав Ти про це… То…,як???!
    - Секрет це великий, Ілюша… Але тобі скажу…на вушко…
    - По-перше, маю надію, не дожити до хвилини тої… Але якщо станеться таке, то запрошу перекурити піти і руку тому «товаришу» відірву з м’ясом…тихенько-так…щоб не чув ніхто. Пам’ятаєш, розповідав тобі про Діда Гошу? Він так радив…
    -Вбивати тих падлюк, усіх безжально… Разом з їх жінками, старими  та дітлахами. Де тільки тільки можна, як і чим Бог пошле…Але якнайбільше!!!- продекламували ми з Іллєю злагодженим дуетом…
   

    От і більшість Українців, думаю,  з нами погодяться:




З повагою до Вас:

Сивий Олекса

Донбас-Вашингтон-Мемфис-Київ                вересень 2024-лютий 2025-го

https://zbut121.livejournal.com/209175.html