Самотній сторож хати.
________________________________________
тла
Стоїть стара хата —
стомлена, спокійна,
сповнена спогадів.
Вітер гладить її стіни,
мов руки часу.
Вікна дихають пилом,
але всередині — світло,
тепле,
мов подих серця.
На тину сидить Мурчик -
Сивий, наче сніг на попелі. Кіт, ніби тінь вечора, який не зникає.
Мурчик слухає тишу,
наче пісню, що не має слів. Його очі ловлять промінь,
і світ стає ближчим, ніж здається.
Пахне тишею, осінню, і трухляіим деревом Десь під шепіт трав
чути кроки минулого —
м’які, мов пам’ять,
тихі, мов любов.
І здається:
кіт знає —
світ не кінчається,
поки хтось лишається
стерегти тепло цієї пустої хати..
________________________________________
KOT
© Copyright: Саша Беличенко, 2026
Свидетельство о публикации №226050401390
Свидетельство о публикации №226050401390
Рецензии