Забирають, i нiколи й не давали

Породило, дало можливість не стати кретином чи померти в 3 роки - так, давай, веди!
Знаєш, Я не просив: після отих нещасть, по-дитячому: від чого сахаєшся, чого не любиш, що тебе лякало постійно, і всього - що ти і досі не помнімаєш, не знаєш і не вмієш - не треба мені такої жизні! Не треба!
Любиму кішку , відраду моїх важенних днів в 2007му-2008му, Тіну - вбили,
Фунтика - її котенятко, живу пам'ять - не дали йому дожити до глибокої старості і можливо своєї природньої смерті - вбили: йому було 12 років, він втратив пів задьої ноги і його контузило від серйозної болі під час її відсихання і відпаду;
всякі другі любимі істоти - йдуть незаслуєено рано від мене, єдині мої розради.
Сільвія - з нею все добре, Пума - любить мене дуже і з нею все добре. Мілена Лі - я отказався для себе від неї, від неї як людини. В мене є пам'ять про нас, про неї Неймовірну - нового вже не буде, залишу собі найкраще. Але і з Міленою, мене обікрали... і сам і не сам. Попонадіявся на "Хмарні" сайти, на флешки. Там були всі файли про неї і не тільки. Але втратився пароль, ноут "злетів..."-поламався, я втратив і доступ до тих файлів, і потім - "раптово" втратив і файли на ссд-диску - та ж флешка. Осталося -  з усього про всіх, але...
напевно я б і видалив сам, рано чи пізно, в припадку справедливої ненависті, все сам - як це сталося з матеріалами про Чарівницю. Але "запасники" - їх в мене відібрали так само "без спросу", як і нещодавно Еллі... Якщо би і сталося з моєї волі чи по милості природи - це було би прийнятно. Все в Всесвіті - само в собі існує. Все Його, все в Ньому; ніколи не покидає Його і ніколи не повертається до Нього - бо і не покидало.
А значить, десь все це знаходиться в одному початковому місці, задумі.
Моя Сутність - це ода із піщинок, клітин частин якогось каменю, організму, цілого. Сьогодні - "ми", частинка, завтра - ми ціле, після - по кругу цьому космічному неодарвінізму, по Докінзу.