Напевно, курка менi цiннiша за лю

Напевно, курка мені цінніша за людей.
Поки що, єдина особа, відхід якої очікувався, через причинно-наслідкові наслідки через недбальство до організму та звичок – це Антон.
Але, дивно напевно, що незрозуміле відчуття втрати, трагічності – нахлинуло на мене з ранку раннього: коли снідав свою каву, одночасно – з і з відчуттям райськості, блаженності оточуючих видовищ, коли Я прогулювався по околиці в 6 ранку в білі роси і ранковий туман травня
А в наближено до 8 – пес напав на Еллі. І вона, ранена, стікаюча кров,ю, була дуже спокійна. Вона пішла в інше буття, а Я – в Сумське, але з відчуттям втрати.
Перед цим, на цих тижнях, Я відмовився від реальності поєднатися з Міленою.
Смертельно втомився від неї: її «капелей», її панічності жити-бути тут, її "ефективної успєшності" – невірної формули в чужорідних умовах, ітд. Годі! Вистачить пам'яті і марень, від них мені не робиться нещасно, як і їй, від мого не-буття в її роздумах, поруч.
Не дано мені розвиватися, бути всюдним, вникати в соціум, заробляти повагу та шану, з справедливою ненавистю.
Без вас, без себе, без тверезого розуму, ясності висловлювань... Бачу і знаю свої тенденції до упадку. Живіть замість мене, здобувайте свої плани, насолоди, амбіції – благословляю!
Все заслужене мною, здобуте і надбане з 2007го-2019 - R.I.P./Всьо...
Якщо Всесвіту захочеться, або моя Сутність напланувала іще удач-здобутків – то іще буде, навіть якщо зараз нудота нудна і нічогість.
Не хочу бомжакою за кордоном, не хочу залежності від
Раб-оти, стосунків – які з відцвітанням організму втрачають свій смисл та стійкість. Просту самодовольну працю хочу, раціональний мудрий відпочинок; аби криша не протікала і труби.
Дура, дурьоха... ти можеш отримати свій Замок, майже палац-хороми – якби була чи будеш зі мною, перестала би бути пролетарійкою, космополіткою, бомжакою... Да-да, БезОпрєдєльонногоМєстаЖитєльства!
Не знаю, чи потрібна мені буде вимучена чужа неузнавана бабуся... Мені потрібна та неймовірна жінка, яку я знаменно знайшов і закохався, сама краща і єдина...
Дурьоха.
Ох-хохох... Я льогко забуваю і прощаю, але іще легше можу послати, повернути обратно. Якщо ти не приносиш мені щастя, лиш навпаки – то й не принось, іди:
"Думай, богатей!
Я зочу – а значит добьюсь!" - тьфу ти!..

2016-05-19