Вона садила всюди квіти
І їй здавалося то усе:
Життя, краса і все на світі,
А все останнє – то пусте.
Ховала прикрощі в роботі,
Хотіла сонця і краси,
Життя пливло в одних турботах,
Пройшли замріяні часи.
А сад шумів і цвів усюди,
Де тільки погляд осягне,
Вона раділа щастю, людям,
Бо тут усе завжди твоє.
А ось і знову дивний ранок,
Чекає на порозі пес,
Де промінь зачепивсь за ганок,
Де плине пташка до небес.
26.07.2026
Врна садила квiти
© Copyright: Татьяна Раевская, 2026
Свидетельство о публикации №226072601473
Свидетельство о публикации №226072601473
Рецензии