Contra spem spero! Л. Украинка. Вольный перевод

Эй, думы, прочь!  Осенние аккорды
Не вяжутся с весною золотой!
Неужто в причитаниях и скорби
Прожить придется век свой молодой?

Я говорю себе: сквозь слёзы смейся,
Перебивая песнями беду!
Надежду потеряв,  таки надейся,
Живи! Я сквозь печали все пройду!

На залежи печальной я насею
Цветов,  таких красивых,  как в раю
Взращу их на морозе и взлелею
И горькими слезами их полью.

И от горячих слёз моих растает
Как камень твёрдый,  панцирь ледяной.
Взойдут цветы,  мой час ещё настанет,
И буду наслаждаться я весной.

На гору неприступную,  крутую
Воздвигну глыбу тяжкую свою
Неся тот страшный груз,  не забедую,
И с бодрым духом песню пропою.

И долгой непроглядной ночкой тёмной,
Ни на минуту не сомкнув очей,
Найду звезду,  что станет путеводной,
Хранительницу пасмурных ночей.

Скажу себе: сквозь слезы смейся,  смейся!
Ищи веселья, пой среди беды
И,  хоть и без надежды,  но надейся
А ты, печаль, из мыслей уходи!

Оригинал:

Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть — і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей —
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!