Сд-диск на подарок

Сд-диск на подарок

Купить «сд-диск» на подарок й акуратно скопіювать його собі, для себе, а потом подарить – це ж нормально?..
Диск я купив, скопіював і подарив Ріті. Ми прогулялися трохи по Харківській і про щось балакали, всякі дрібниці.
Це був кінець вересня. Офіційна Зустріч з Св.Вакарчуком тільки недавно відшуміла, де Я зробив класне його фото впритик, случайне але дуже вдале, взяв зразу два автографи, а потом – случайна знакома незнакома по общагі познайомила мене з якоюсь дівчиною-подружкою. Ну, навєрно хай буде.
Це була територія Харківської, де через день, недалеко остуда же – я зустрічався для миттєвої урочистості – привітати лічно. Привітав, кисло поговорили: Я відчував себе «присутнім», а не рівним.
На мій день народження того ж року, він випав на вівторок, Ріта прислала мені смс-ку з привітаннями, годин в 10 ранку, Я якраз робив переход від однієї аудиторії до іншої, навєрно вертався з англійської – яка була в мене по вівторкам, всігда на філфаку, впрочєм – як і «Орфей», засідання поетичної студії. Це було єдине привітання зі сторони. Канєшн, після пар, ми з Антоном святкували моє день народження за Козацьким на кампусі, чи тіпа того, десь рядом.
Кстаті, Я случаймо засвітив пльонку, коли закінчилися кадри і Я хотів її «змотать-закрить» - фотоапарат робив це автоматично, але Я переплутав кнопки і відкрилася кришка…
Там були фото природи, фото ручного величезного красеня Півня  мене в руках, фото Вакарчука впритул і щось іще: 36 кадрів було. Відбуло.
Ріту Я більше почти ніколи не бачив. Тільки одного разу, ми случаймо зустрілися в фан-зоні на концерті Океану Ельзи в Сумах, в 2010-му, але її реакція, не то що на мене, а на концерт – була якась статуйна і зовсім не піднесено-шанувальна. Зато Фанатка зразу за мною – стала моєю новою знайомою, обмінявшися позивними, ми залишили детальне знайомство на новий навчальний рік, на вересень. Іра. Зараз вона там де Вілле Вало, і Фінське сонце світить їй по-особливому.

*фото з Орфею того дня, підточена для публічного показу