***

Недарма тут дуло вітром,
Недарма була гроза,
Хтось тут тайний тихим світлом
Напоїв мене... Краса !

Хтось з ласкавості і юні
Говорив зі мною в млі,
Про прекрасну даль із сумом
В нерозгаданій землі.

Не гнітить німа зірковість,
Не хвилює неба страх,
Полюбив я світ і вічність,
Як той батьківський наказ.

Все в них благосне святого,
Все тривожним не  було.
Мак рум’яний плеще  з ходу
На озерне чисте скло.

Мимоволі в морі хліба
Рветься образ з язика:
Тільне вже, зіркове небо
Лиже  боки у тІльця.

10.09.26 ( С.Є.)

***

Не напрасно дули ветры,
Не напрасно шла гроза.
Кто-то тайный тихим светом
Напоил мои глаза.

С чьей-то ласковости вешней
Отгрустил я в синей мгле
О прекрасной, но нездешней,
Неразгаданной земле.

Не гнетет немая млечность,
Не тревожит звездный страх.
Полюбил я мир и вечность,
Как родительский очаг.

Все в них благостно и свято,
Все тревожное светло.
Плещет рдяный мак заката
На озерное стекло.

И невольно в море хлеба
Рвется образ с языка;
Отелившееся небо
Лижет красного телка.

С. Есенин

На фото Млечный Путь с избытком гамма излучения. Снимак NASA