Недарма тут дуло вітром,
Недарма була гроза,
Хтось тут тайний тихим світлом
Напоїв мене. Краса !
Хтось з ласкавості і юні
Говорив зі мною в млі,
Про прекрасну даль із сумом
В нерозгаданій землі.
Не гнітить німа зірковість,
Не хвилює неба страх,
Полюбив я світ і вічність,
Як той батьківський наказ.
Все в них благосне святого,
Все тривожним не було.
Мак рум’яний плеще з ходу
На озерне чисте скло.
Мимоволі в морі хліба
Рветься образ з язика:
Тільне вже, зіркове небо
Лиже боки у тІльця.
10.09.26 ( С.Є.)
***
© Copyright: Татьяна Раевская, 2026
Свидетельство о публикации №226091001263
Свидетельство о публикации №226091001263
Рецензии