Невесомость двуязычный

Христя Божева 
Невагомість
199 стор
Роман



Логлайн:
  Жіночий філософський роман – рефлексія, що включає такі теми як самопізнання, пошук себе, свого місця у суспільстві. Це рефлексії про життя, смерть, кохання, самотність, творчість, професію, філософію та мистецтво. Пошук сенсу та виходу за рамки звичного та буденного.


Інформація про авторку:
Христя Божева (справжнє ім*я Калєва Тетяна Григорівна )
Народилась у 1977 р.  14 грудня
Україна. м. Кривий Ріг
Закінчила КДПУ за спеціальністю: вчитель української мови та літератури
З 2001 року працюю вчителем в КГ  4


Невагомість
Роман



Передмова

   Сразу хочеться сказати, що авторка не є професійною письменницею. А роман від початку не був романом. Це були окремі чотирі твори про жінок.
  Жіноча тема була викликана потребою у роздумах та рефлексіях щодо себе , своєї ролі , само ідентифікації, пошуку себе серед інших людей, іноді таких не схожих на нас, у суспільстві , це думки про усвідомлення власних слабкостей та своєї природи, думки про самотність, власну дитинність та нерозуміння причин і наслідків і звідси : неможливість уникнення помилок…
  Це роздуми про пошук сенсу  і відповідей : що таке взагалі життя та смерть, добро і зло, правда та брехня, кохання, що взагалі таке : наша загадкова природа..
  Роздуми про вихід за рамки свідомості і розуміння звичайного і звичного…
  Спроба створити заново зруйнований власний світ..
  Можна сказати, що події відбуваються на межі між реальним та уявним, а іноді і відверто в уявному альтернативному просторі..Хоча алюзії на реалії авторка намагалася зберегти…
  Це історії чотирьої жінок, які можливо є альтер его авторки, а можливо і  -  самостійними особистостями…
  Пізніше чотири твори були об*єднані в роман. Назва : Сповідь – умовна і ні про що конкретне не говорить...Авторка не дотримувалась сповіді як жанру…це скоріше медитативний потік свідомості…
 Крім того, варто сказати про орфографію і пунктуацію. Авторка не дотримувалась ніяких правил, це було зроблено свідомо для досягнення ефекту рефлексій, розгубленості та випадкових нотаток потоку свідомості. Іноді думки і речення обірвані, іноді це просто словосполучення, які виглядають як натяк на  думку. Авторка хотіла досягнути ефекту незавершеності та невпевненості і уникнути ефекту безапеляційної правоти та самоствердження…
 
 


Блуд
Сабін
Вона чекатиме саме тебе. Саме сьогодні.

Нічні думки
    Сабін любила ніч. Тоді вона довго сиділа біля панорамного вікна і дивилась на місто.
І місто , і сама жінка були чимось подібні. Сабін- сумна та незатишна. І місто- різке і гостре, порізане світлоносними пременями лазерів та рекламними щитами.
. У самої Сабін було вузьке обличчя з гострими вилицями та нескореними сірими очима. І дивилась вона завжди гостро та трохи травмовано.
. Любила, проте , сірий колір. Тепер куталась у сіре просторе кімоно, світло- русяве волосся було зібрано в жмут.
. В її помешканні теж було забагато графітного кольору. Мало меблів. Багато простору. І часу.
   Часу в неі було найбільше. Більше, ніж простору, більше ніж почуттів до цього світу.
. Сабін було тридцять сім. Вона вважала, що половину свого життя вже прожила. Наступну ж половину хотіла прожити гідно, як вийде, проте, бо вибирати особливо не приходилось
. Мала невиліковну хворобу, що почалась ще в дівоцтві, а проявилась вже тепер.
. Сабін усмехнулась. Нічого такого у цій хворобі не було. Вона навчилась з цим комфортно жити. Треба було лише дотримуватись певної дисципліни, правильного харчування та нормально спати.
. Ось з останнім Сабін не повезло. Сон до неї на йшов. Тоді жінка робила собі каву та сідала навпроти цього вікна. І просто дивилась на це місто, котре ніколи не засинало.
. Воно підносилось під хмари. Було вілььне від умовностей та сміливе у пориваннях. Чесне та жорстоке. Воно не йшло на компроміси. Тут прийшлось також бути чесною і жорстокою. Зато тоді ти отримував все. Вона засвоіла сразу: не грай з цим містом в нечесну гру, інакше програєш. Тому дотримувалась правил.
Хоча, іноді приходилось їх порушувати.
. Сабін любила життя. Любила і насолоджувалась ним, як уміла. Любила бути вільною та не соромитись своіх бажань. Любила ходити швидко та поривчасто, говорила та думала, що хоче. Хоча знала, що ШІ читає вільно усі думки мешканців. Знала, що ті, про кого вона іноді думала так незатишно, знатимуть про це. Але це її не обходило до того моменту, поки вони мовчали.
.
А мовчали вони завжди. Крім деяких моментів. Завдяки ним вона і заробляла собі на життя.

Складність світу цього
Сабін знала, що її життя не було однозначним. Воно було розірване та пошматоване, воно було  не завжди світлим і радісним. Але воно було прекрасне.
  Її світ не можна було судити з точки зору простацької однобічної моралі, яка б вона не була необхідна звичайним людям. Ні, її життя було надскладним пазлом, деталі до якого з8являлись не завжди вчасно. Деякі були спотворені. А деякі і зовсім загублені.
  Цей пазл, який вона називала власним життям , зяяв білими плямами. І то це було занадто складно. Вона заздрила людям , у яких було все настільки просто в голові, що вони могли дозволити собі бути жорстокими та безжальним. Вона була складна. тому просто мудрішала сама на сам.
Зміна
 Сабін хотіла змінити риторику. Цей світ іноді ставав невиразним та розмазаним, як на картинах імресіаністів. Це було прекрасно. Але іноді вона ловила себе на думці, що довго ці емоційні солодкі соплі із сльозами не витягне.
    Тоді приходила нарешті думка чи , навпаки,  зівльнення від усяких думок: їй не вистачало жорстокості.
    Але жорстокість була різною. Була емоційна жорстокість, була якась безжалісна соціальна жорстокість, була фізична жорстокість. Абсолютно неприйнятна.
   Врешті, Сабін зрозуміла: їй не вистачало інтелетуальної жорстокості.
 Тоді вона видихала: підбери ці емоційні соплі. я це ненавиджу. Я ненавиджу емоційне насилля, взагалі все, що пов8язане з емоційним проявленнями та обміном. Я не буду переживати це  знову і знову. Мені глибоко чхати на усіляки страждання. Я не вмію страждати і не хочу, щоб ти страждав.
   Але я визнаю єдину форму жорстокості- це інтелектуальну жорстокість.
   Мені не вистачає жорстокості розуму. Коли можна різатись об слово чи фразу, коли крізь ці порізи проростає врешті твоє внутрішнє "я". Вільне і жортоке. Коли на губах з8являється посмішка переможця не через те, що вчинив комусь страждання. А через те, що тебе осяяло врешті так, що темряві та невігластву не лишається жодного шансу


Відрізане вухо Ван Гога
  Сабін почула слабкий сигнал.
     Екран блимнув. Вона відкрила повідомлення.
    Повідомлення було лаконічним: це було фото якоїсь екзотичної квітки з довгим вишуканим пестиком у сірих імперсіоністичних кольорах.
   Сабін усміхнулась.
Незворотність
Сабін роздивилась фото. Вона не розумілась на квітах. Хоча любила ранункулюси.
.  Це був чоловік. Молодий та напрочуд гарний та сексуальний. У нього були дивовижні вишневі очі. Вона таких не бачила за все своє життя.
. - Не завжди буває така удача, - подумала Сабін. Але чоловік вже набрав її номер. Вона відповіла.
. Відкинувшись у фотелі, вона тримала в руках келих з коктейлем.
Чоловік трохи нахилився до екрану. Вона бачила тільки довершений овал  обличчя та цей вишневий погляд.
- Ти впала мені в око..
. Сабін відчула, як в неі трохи запаморочилось в голові.
. Тоді її душа, наче відділившись від тіла, так прямо крізь пікселі та рідкі кристали полетіла і шубовснула в глибину цього погляду.
. Сабін потрапила наче в якийсь тунель. Вона летіла, але не відчувала ні руху, ні напрямку. Фрактально розділена її свідомість потрапляла в безкінечні фрактальні розгалуження  і пастки. І там вже билась у вишневій  істериці.
- Я- Сєвер, - тихо сказав чоловік. Вона вдихнула його голос. А потім його видихнула:
- Як імператор?
- Не як.. Вважай, імператор.
- А де твоя імперія?
- Завжди зі мною.
. Вона завжди падала з такими чоловіками.
" Розумний і жорстокий" - подумала. Але вголос промовчала.
. - Як тебе звуть,- спитав
- Я вже давно не називаю свого імені.
- Тоді назви умови.
. Сабін перевела подих: " Так безпечніше. Це просто робота"
. Але на цей раз - приємна.

Нумерація вагонів
 Сабін скинула пароль від сну. Ковтнула пігулку. А коли відкрила очі, відчула , як її хитає від ритмічного поступального руху.
- Де ми?
Вона подивилась на Сєвера.
- В потязі. Це залізниця.
Цей чоловік затягував її свідомість,  наче простір, який всмоктував в себе цей довгий довгий потяг.
. Сабін відчувала його потужну ритмічну силу. Вагонів було багато. Це була енергія агоніі.
- Ти в агоніі?- спитав Сєвер.
- Мабуть, у вогні.
- Палаєш?
- Сміюсь.
. Озирнуоась навколо. Вагон був елегантно обставлений. Червоний і чорний. Жінка усміхнулась.
- Ти не сказала, що тобі за це дати,- підбираючись до неі спитав чоловік. Вона дивилась тільки в вишневі очі
- Ти знаєш, що я за це візьму?
- Скажи...
- Мені потрібне відрізане вухо Ван Гога.
- Добре, ти його отримаєш.
Сабін відкинулась у м'якому червоному фотелі.
- Тоді налий чого міцного.
. Сєвер пішов. А за вікном ритмічно   пропливав нейтральний зимовий пейзаж.
. Сірий. Сірий колір розчинявся в кольорі її погляду.
Як щодо філософських парадоксів
  Вони ще поговорили.
.                іі риторичні фігури,
.                Затягнуті в корсет його        інтерпретацій
.                Набули ще більшоі елегантності
.               - Не забудь про відрізане вухо Ван Гога


Колекція
 Сабін вілкрила очі. Навколо було просвітлено і сіро. За панорамним вікном продовжувалась зима. М'яко й загрозливо шурхотіло холодне місто, направлене гостряками хмарочосів прямо в сіре небо.
. Небо бундючилось громадлями пухнастих хмар.
Сабін приготувала сніданок, прийняла душ, поставила платівку на антикварному грамофоні. Старий вініл приємно заскрипів . Сірий простір і час сповнилося звуками джазу.
. Сабін вийшла в кімнату, безшумно відкривши потаємні приховані двері.
. Тут теж було стильне наповнення в графітних кольорах. Але ця кімната нагадувала потаємний музей.  Проте, це так і було.
. На невеликих кубічних постаментах, заслетених сірим оксамитом, були розташовані її експонати: відбиті руки Венери Мілоськоі і голова богині Ніки. Крім того, на стінах було багато кривих дзеркал та картин. Зокрема, "Усмішка Джоконди" . Цю вона любила найбільше. Самоі Джоконди на картині не було. Вона , наче Чеширский кіт, розчинилась, залишивши по собі лише спогад.
. Сабін любовно погладила порожній постамент.
. Якщо він сказав, що вона отримає свій експонат, то так і буде.
Такі чоловіки слів на вітер не кидають?

Ліва рука Венери
Сабін сіла на мінімалістичну софу, сіру, як все в цій кімнаті. Відкрила щоденник і написала:
.      десять дат мого спокою
.      десять дат моєі істерики.
.  А потім так і застигла з пальцями, затисненими між сторінок щоденника.
. Іі погляд спочатку губився, розчинений в сірому просторі музею, поки Сабін не зловила його на спогляданні відбитої руки Венери.
. Рука була довершено прекрасна. Аттичний мармур під шаром аттичної солі.
. Музей, як відтворення власного "я"
. Вона давно мала цей світ за довершений мистецький твір.
. Цей експонат з ' явився в її музеі нещодавно. Хотіла би вона побачити оригінал. Але саму статую Венери так і не знайшли.
. Алюзії
 Сльози Талії
.       Сміх Мельпомени
Спа
Сабін встала врешті з софи та повернулась туди, де була раніше. За вікном все ще сяяло  місто.
   В неї було багато вільного часу. Час, вільний від зобов*язання сприйняття, осмислення , оцінювання та аналізу, вільний від зберігання та відтворення. Час , який просто протікає крізь пальці, як пісок у Світовій пустелі.
  Все, щ їй лишалось- це вічна естетика, яка звикла до існування поза часом, поза простором і енергією. Естетика- як символ. Естетика - як форма і зміст. Естетика -як абсолютна беззмістовність.
   Вона пішла у ванну. Тут було просторо і холодно від сірої кераміки та мозаїкии. жінка взяла баночку з маскою та стала наносити її на обличчя повільно і ретельно, не пропускаючи жодної часточки шкіри. Глина лягала на шкіру товстим  шаром, покриваючи сліди часу: зморшки та емоції. Врешті , все обличчя було приховане під маскою.
   Сабін стояла перед дзеркалом та дивилась, як повільно висихає глина на її обличчі. Як вона тріскається і набуває того сірого кольору, що й архаїчні мармурові скульптури. Потім мимовільно маска зламалась, і Сабін побачила навпроти класичну  голову з архаїчною безпристрасною усмішкою. Статика цієї естетики зачарувала її. Тільки очі ще жили на цьому обличчі. Але сірі очі дивно гармоніювали з маскою.
   Дивились просто, як вміють дивитися тільки ці статуї з глибин вічності. Живі і водночас неживі. Холодні і прекрасні. 
   Глина висохла та остаточно потріскалась, витіняючи дрібні пори та заглибини на шкірі.
   Статика.
   Архаїка
Древні  кори, що підтримують фронтони прадавніх храмів, забутих людьми і богами, для яких вони призначались.

Безкінечність
Розсміши Мельпомену
       Спробуй розчулити Талію

Моя Медея
Скільки потрібно прекрасних слів, щоб злиток золотий перетягнути
Евріпід
вже давно не плакав так багато...


.     Сабін заснула майже сразу. Відкрила очі і побачила себе на березі моря.
. Неподалік біліло місто з білого мармуру.
. - Це Греція?
- Давня. Це щось дуже грецьке. І дуже древнє. Що дорівнює величі великих гекатомб богам настільки давнім, що ми забули їх імена.
Перед Сабін стояв чоловік. Прекрасний і богоподібний. Очі його сяяли бірюзовою блакиттю.
- Язон, - він просто назвав своє ім'я.
- Твоє я пам'ятаю. А своє - не назву.
Потім Сабін побачила, як берегом моря до них наближаються з десяток людей, одягнених в урочисті тоги сірого кольору. Море набувало того кольору, що передрікає шторм.
Хор:
Коли люті Ероти,
З серця вони уносять
Всю солодкість і славу людям
Спробувати не дають ім.
Антисрофа:
Скромноі ласки хочу я,
Нема дарунку безсмертних солодше... (Евріпід)
Медея:
Як міг ти покинути мене?
Язон:
Покохав іншу я. Главка- ім'я її велике і прекрасне.
Медея:
Якщо ти підеш, то не знаю я, що зроблю з собою! Важкий рок Ерота в'яже мені глузд здоровий!
Язон:
Безумна ти, жоно, моя доля повна величі і слави. Байдужі мужі великі до Ероту.
Йде. Медея падає на коліна, вражена скорботою.
Хор:
Мужа- ложе тиранів(Еврірід)
Антистрофа:
Трагедія - доле твоя, жоно!
.  Вітер рвав одяг з Сабін, оголюючи плечі і груди.
.  Падав давньогрецький патос, наче хижий птах, у морські хвилі. Піднімався в небо , несучи рибу.
. Катарсис сповнював груди, рвався сльозами на волю.





Хор
Вони не любили, коли їм брешуть
.        Але правду вони ненавиділи

Меланхолія
Сабін викинуло з Давньоі Греціі. Вона прийшла до тями у своєму лофті
Сірий колір розтікався та змішувався з чорнильною темрявою за вікном.
. Іноді темряву різали лазери. Танцівниці на рекламних білбордах заманливо махали руками.
. Сабін пішла в музей.
На неі вихлюпнувся Дюрер. Підсвічений діодними гірляндами, він світився якось нереально та алхімічно.
. Коли їй подарували Меланхолію, то натякнули, що квадрат не чорний. А магічний.
І Евклід. Він завжди говорив:
" Немає шляху царям в геометрії"
Птолемей був першим, хто в це не повірив.
. Дюрер
. Квадрат
. Золоте січення
. Золоте правило- не працює.


Ілюзіон
 Сабін знову залишилась в ночі сам на сам. хоча вона й любила такі ночі. В її очах тоді народжувалось пів Всесвіту та загорались нові зірки, а ще наднові. 
    Колись ілюзії були частиною її свідомості. Вона задумалась: тепер, коли, зздавалось, що її власний внутрішній Ілюзіон зруйнований, що від нього лишились самі руїни, вона втім не втрачала надії.
  Вона згадувала це Місто мрій. І тоді її несло рікою часу назад. Чого тільки там не було. Такий стильний сяючий Лас Вегас, який загубився в пустелі реалій.
   Ті , хто приходить руйнувати твій унікальний ілюзіон - найгірші злодії.
   Її Ілюзіон був її насвятішим Тибетом і ШАмбалою.
   А тим, кому прийшлось руйнувати ці стильні безсмертні пагоди та її внутрішніх Будд, не знали, як вона зможе помститись.
  Її Ілюзіо - її найсвітліша внутрішня Елада, що десь на березі вічності чекає на її душу.

   Вона знала в обличчя тих, хто ніколи туди не прийде.
   Сабін усміхнулась.
   Коли ніч продовжувалась всередині неї самої, вона робила собі каву та включала музику.
Важкий рок Ерота
 Тоді її сірий світ сповнили звуки:
        Every time that I look in the mirror
All these lines on my face getting clearer


      Її обличчя зустрілось з часом гідно. Вона подивилась йому в очі іронічно та заклично: "В мою голову ти не увійдеш"
   The past is gone
It went by like dusk to dawn


    Давай перевернемо все догори ногами. Ми все можемо. Для мене Світанок - не природнє явище, а місце, де я ще можу запалити.
  Isn't that the way
Everybody's got their dues in life to pay



    І якщо все сплачено, то навіщо псувати життя жалем за минулим? Навіщо ці безплодні рефлексії? я не хочу думати про те, що колись зводило мене з розуму. В цьому світі стало ще більше того, від чого ти з8їдеш з катушок. Забудь минуле. Рушай вперед! Все найкраще - залишилось там!
   Yeah, I know nobody knows
Where it comes and where it goes


    Не чекай від мене нічого, бо ти не знаєш, коли , в яку хвилину я зірвуся й рвону до свого внутрішнього небокраю. ти не знаєш, коли я щезну з твого життя. Коли мій внутрішній Ілюзіон засяє усіма своїми вогнями, тоді я перестану бачити тебе і твою реальність.

I know it's everybody's sin
You got to lose to know how to win


      Я знаю, що ти не помилишся, загубивши мене. Та тобі залишаться мої слова та символи. символи моєї вічної свободи. 

Half my life's in books' written pages
Live and learn from fools and from sages


    Все моє життя - в моїх книгах. Але вони нічому тебе не навчать, доки ти сам не захочеш встати, доки ти не захочеш звільнитись від кайданів реальності та буденності. Доки ти не згадаєш дитячи мрії.
You know it's true
All the things come back to you


    І ти кажеш, що коли небудь все повернеться. А я тобі кажу: в мене ніколи не стане менше. В мене завжди буде щось нове. Ти не зможеш з цим змиритися. Бо це мій внутрішній Ілюзіон. Лас Вегас. Мій Тибет. Мій Шанхай, у якому я не бувала. Моя Шамбала. Моя Елада. Мої вічні внутрішні Будди.
Sing with me, sing for the years
Sing for the laughter and sing for the tears


    Я буду співати і танцювати так, наче ніхто не бачить. Завжди. До кінця.
    А потім я піду туди, де ти мене ніколи не доженеш.
  А ти просто вчися мріяти. Якщо вийде, побудуй собі свій Ілюзіон. Наповни його, чим захочеш. Бо в мій для тебе дороги вже немає.
   Dream on, dream on, dream on,
Dream yourself a dream come true
Dream on, dream on, dream on,
And dream until your dream comes true


  А я вже нікого не боюсь. Я так втомилась боятися. Тому прощай.
Ave, Caesar, morituri te salutantd
 Тиждень Сабін завжди починався цікаво.
Арена
Це був не цирк. Не здитиніла алюзія на велич амфітеатрів та Колізею. Це була арена битв, в яких вмирали від гостряків словесних.
. Але звірі були справжні.
. Бойові тигри, зодягнені в срібні лати з шишаками, з зубами, інкрустованими сріблом та дорогоцінним камінням. Їх дике ревище потрясало.
. Бойові горіли, озброєні позолоченими дубинками, в їх пащах зблискували золоті наконечники на іклах, загострені, наче ножі.
.  Бойві ведмеді , сковані ланцюгами, і від того ще лютіші.
. Вовчі та собачі зграі, натаскані розривати жертву на криваве місиво. Ім теж одягали загострені накладки на зуби, що зблискували рубінами проти сонця.
. Розлючені овцебики з посрібленими рогами в шишастих латах та наколенниках.
. Дикі неприручені мустанги зі скифських степів. Своіми позолоченими копитами вони проламували черепи тим з гладіаторів, хто занадто довго дивився в іх неприборкані очі. На них було одягнено холодне чорне залізо.
Бойові леви виходили на арену з диким гарчанням, оголюючи ікла з  загостреними накдадками. Вони були привчені рвати людську плоть та повільно іі з'ідати на очах натовпу.
. Чорні дикі пантери, озброєні та величаві полювали на цій арені, залюбки трощачи кістки гладіаторам- новачкам.
. Тут, на арені, був ще один звір. Він добивав тих, хто вижив. Натовп.
Скільки треба прекрасних слів, щоб переважити всю зброю світу?
Сабін на цій арені  була гладіатором.
.


Темрява входить без стуку
І тільки бойові сови мудро тупились на битву. Вони чекали закінчення, щоб вчепитися у залишки кривавоі трапези

Чия палиця в колесі моєї Дхарми?
Бувало так, як сьогодні. З нею траплялась регресія. Тоді якась сіра застиглість опановувала її свідомість.
   Вона згадала себе школяркою і студенткою. Така собі звичайна , вона нічим не могла захопити нічиєї уваги, тим більше затримати її на собі більше, ніж на пару секунд, коли розфокусований погляд просто ковзав повз неї далі.  Ні особливих талантів в неї не було, ні харизми, ні особливих задатків. Середня учениця. Посередня зовнісшність: сірі очі, невиразні риси обличчя, русяве кучеряве волосся, вайлуватість у поставі та рухах, боязкість та соромливість. Невпевненість у собі.
   Одяг звичайний, не дуже гарний, в школі: спочатку форма, потім- сіра спідниця та зелений чи червоний джемпер.
   Не любила своє волосся: воно вічно стирчало в різні боки, його складно було зачесати.
   Така собі сіра миша. Її свідомість змінювалась лише через книги та музику.
   ВІрші її змінювали. Щось витянуло їх з неї. Ці ритмізовані римовані рядочки, що мимовільно спливали в її голові.
   Тоді з*явилось в її одязі багато червоного і чорного, міні спідниці та максі сукні, яскраво-червона помада.
  Мабуть, тоді почався її розлад. Рохдвоєння. Цей невроз, який прийдеться вбивати пізніше.
  Хоча, саме невроз був її мистецтвом.
  Кольорова істерика одягу.
  Істерика голоду.
  Істерика кохання.
 Істерика , коли книга за книгою.
 Істерика свободи.
Істерика як антиконтроль.
Як ясраво-червоні плями, що вкривали руки і шию.
Істерика мовчання.
 Мовчання як істерика.

   І тепер- спокій сірого кольору.
  Спокій, дисципліна і трошки гумору.
  Куди без нього?

Мірило часу
Чи вважав себе Архімед королем, думаючи про корону тирана у своій ванні?
. Коли ми говоримо про гідростатику, ми говоримо : еврика.
. А коли мовчимо про гідродинаміку, ми думаємо про рух, рідини і тверді тіла.
. Ти вимірюєш час у секундах, хвилинах, годинах, вирішуєш, скільки діб до травня, а потім, скільки їх в літніх місяцях, а потім- в осінніх. Скільки, врешті, залишилось, щоб забути рік, що минув.
. Мірило мого часу:
градус моєі ввічливості
морські вузли моєі самотності
тонни хейту, на який ти тільки й спроможний
галони солоних сліз
.  Система- це поліпласт.
Коли все твоє життя - це " Сиракосія" , що так і не дочекалась свого Архимеда.
Час Пі
 Вимірювати мене з твоїм рівнем свідомості це те саме, що вимірювати час, вираховуючи площу годинника.

Бібліотека 
 Сабін виходила  в іншу кімнату. Таку ж холодну, в таких же сірих кольорах, в яких розчиняла свої неврози та псипотоки.
   Кімната на перший погляд була порожня. Глибокий графіт на стінах, сірі мінімалістичні жалюзі, меблі в такому ж стилі. В них був абсолютно невживаний вигляд.
  Велике вікно, навпроти якого стояв стіл. На столі ноутбук. Сабін підходила до столу, проводила пальцями по клавіатурі, включала пристрій та сідала в затишний сірий фотель.
  Це була її власна алюзія на безкінечність. Крім бібліотеки, в пам*яті ноутбука нічого не було. Більше він нічого не пам8ятав.
  Пальці ковзали клавіатурою, а свідомість Сабін вже затягнута в Лабіринт, поринула в сон.
  Війдкрила очі дівчина вже по той бік добра і зла.
  Сірий Лабіринт розгалужувався безліччю ідентичних коридорів, скупо освітлених м8яким теплим світлом, що випромінювали світильники на стінах десь під стелею.
   Вона вже бувала тут не раз.
    І завжди відчувала те саме. Її шкіра була в декількох місцях проштрикнута великими гачками, такими, якими ловлять велику рибу. Від гачків розходились нитки. Також нитки були прив8язані до кожного з пальців. Сабін обхопила руками власні передпліччя, намагаючись не зачепити гачки. Бо від них було боляче.
  Пройшла трохи коридором та відчинила двері до першої ліпшої кімнати. Там було порожньо. Тільки посередині стояв стіл. На ньому лежали металеві ножиці.
   Дівчина на цей раз не стала вагатися. Акуратно , не зачіпаючи гачків стала обрізати нитки. Одну за одною. Це зайняло певний час.
   Потім, коли звільнилась від усіх ниток, вона ступила знову в коридор.
  - Що, ж тепер я знаю, кого шукаю. Тепер ми сам на сам.
   Десь цим Лабіринтом ходив той, з ким рано чи пізно вона повинна була зустрітися віч на віч.
   Мінотавр.

  Марафон
   Сабін погано рахувала. Але коридорів було безліч. В них було безліч кімнат. В них було безліч людей.
   Але вона згадала, що попереду не просто коридори чи кімнати, чи люди з їх щастями й нещастями, ілюзіями, сльозами, коханням, жалощами, надіями, прощенням, злістю й ненавистю, з усім вмістом їх життів, що їй треба було ще пережити. І навчитись їх хоч любити ,то прощати, то забувати, щоб вирішитися самій, наче вона й сама була загадкою з зірочкою.
   Йдучі коридорами, витираючи з обличчя цівки крові, вона загадувала порожні стадіони. Ці алюзії на Давню Грецію, що збереглися в нашій пам8яті в майже первозданному вигляді.
  Стадіони , що вимірювалися стадіями горя
  Стадіями брехні
  Стадіями боротьби вільної чи невільної
  Стадіями бігу наввипередки по колу, що веде в нікуди
  Стадіями сліз
 Стадіями доріг, залитих кров*ю
 Стадіями війни
Стадіями заперечень
Стадіями заперечень заперечень
Стадіями заперечень стверджень заперечень
Стадіями динаміки
Стадіями статики
Стадіями рахунку на пальцях
Стадіями дитинності
Стадіями травмованості
Стадіями, де без нікого

 Ій залишалось чотири роки цього марафону. Марафон втрат. Марафон болю й ненависті. Марафон помсти.
 Марафон довжиною в сорок два роки. І сто дев*яносто п8ять днів.
 Вона не загубилась. Вона не спала тепер в цьому Лабіринті.
 Тільки ж якої благої вісті чекали від неї, вона не розуміла. Бо вмерти теж за щось треба.
Ну
«Радуйтесь, афіняне, ми перемогли!»

Maxima regula
Сабін заспокоювала античність і все, що з нею пов8язано. Ці вічні просвітлені храми, втрачена естетика, дорічні колони , над якими проносяться століття.
Ці гекзаметричні мантри, в яких досі чути голоси богів і героїв.
Сабін вбачала в собі певну невпевненість. Бо розуміла, що вже не може бути правдивою. Вона втратила критерій істинності в той момент, коли перестала усвідомлювати, що відбувається поза , власне, її свідомістю. Критерій істинності передбачає відповідність дійсності. Але дійсність змінювалась так швидко. І ті висновки, з якими вона засипала, вже не пасували до наступного ранку.
Але також вона знала, що не втратила критерій щирості. Сабін могла залишитись вірною собі. Хоча, також зважала, що її «я» могло фундаментально помилятися. Її могли зрадити всі п8ять відчуттів. Її могло зрадити шосте почуття – та інтуїція, яка тепер, з розвитком ШІ та цифрових технологій, набувала підозри на те, що підключена до якихось цифрових егрегорів, черпала знання вже відомі та вже включені в загальний науковий глосарій.
 Але вічна класика: мистецтво, музика та література- завжди незмінно заворожували її душу, сповняючи , наче вічне джерело,  життям  та красою.
Античність заспокоювала нерви і дарувала ту істину, якої вона не знаходила в житті тепер.

Атараксія
Найбільше Сабін любила слова. Мова- це найпрекрасніше, що створили боги на землі.
Граматику і синтаксис. Лексику і морфеміку. Орфографію і пунктуацію.  Текстуальність. Інтертекстуальність. Стиль. Жанр.
Відточеність думки. Коли реалістично і жорстоко.
Кольористика враження. Коли імресіаністично і психоделічно.
Приховані смисли.
Відкритість.
Сакральність.
Емпірика.
Символічна езотерика.
Віршованість.
Віра
Завершеність
Все буває вчасно: і безумство, і мудрість. І рішення, і відсутність рішень. І життя, і смерть.
Я помічаю, коли мої мрії збуваються- прошепотіла тихо вона.
Психологи занадто звикли мислити критеріями соціометрії. Ми літератори всі трохи крейзі. А деякі і не трохи. Але в цьому наш кіч.

Ніжка Афродіти Кноської
Сабін згадувала свої імена. Їх було сотні. Тисячі. Мільони.
Афродіта
Діана
Евридика
Істина
Смерть
Брехня
Життя
Жива
Доля
Медуза
Горгона
Діана
Пенелопа
Єлена
Печаль
Розум
Свобода
Абстракція
Анастасія
Тетяна
Ольга
Марія
Гея
Фріда
Маргарита
Прадобро
Празло
Єва
Ліліт
Андромеда
Аріадна
Наталія
Софія
Віра
Надія
Любов
Джульєта
Іфігенія
Дездемона
Офелія
Елада
Європа
Медея
Вірність
Зрада
Магія
Наука
Інтуїція
Забуття
Спокій
Море
Небо
Повітря
Земля
Вогонь
Лада
Макош
Радість
Фрея
Ізида
Бастет
Нінмах
Мама
Калі
Лакшмі
Шакті
Дурга
Гуаньінь
Нюйва
Чан Е
Дзігокудаю
Сіф
Сьофн
Скаді
Іцпапалотль
Маяуаль
Ометеотль
Ішкуіна
Тхеджагві
Іно
Венера
Мінерва
Немезида
Гнів
Біль
Інсонмія
Атараксія

Сотні, тисячі, мільйони імен. Вона шепотіла їх, відкриваючи і закриваючи двері, сотні, тисячі, мільйони дверей, за якими не було нічого. За якими  було все, що завгодно.
Тільки не пам8ятала свого.
Але знала: коли згадає- вийде з Лабіринта.

Тіхе
А коли виринула з того сну, згадала: все буває вчасно: і безумство, і мудрість.
Може, додати графічності? – іноді вона мислила візуально.
Щасливі безумці, бо в них немає мотиву бути нещасними. Вони взагалі немотивовані. Ні на що. Роблять, що хотять. Ні соціальної відповідальності. Ні сорому (Мертві сорому не мають). Ні почуття справедливості. Ні страху. Ні жаху.
Того первинного першоджерельного жаху, з якого все починалось. З гніву. З болю. З крику. З істеричної психодрами сам-на-сам. Коли ти сам- не - свій. Коли твоя душа блукає безкінечним пеклом.
Там печально, але не пекельно…
Там –да. Але не тут.
 Там ріки і поля асфоделей. Там спокій і забуття. Там холодно.
Тут ріки і дороги. Тут тривоги і тригери. Тут ти повільно згораєш.
Сабін повернулась у графітну вітальню.
Все тут було так, як завжди. Ніч за вікном. І лазери ріжуть небо гострими зеленими променями. Неонові метелики. Неоновий дим. Неоновий кіч. Неонова істерика.
Місто вартує душу. Що воно з нею робить? 
Вона спочатку роздяглася. Потім якийсь час стояла без одягу, навикаючи гострою реальністю, що поколювала шкіру. Потім накинула кімоно. Вийшла в кухню.

Nek Tar
Тут нічого не було. Було чотири стіни. Було світло. Рідке і знежирене, що стікало зі стін та збиралося в різних баняках. Ці баняки стояли в неї на всіх поверхнях. Сповнені загуслого світла, вони самі починали світитися. А світло ставало амброзією. Тою самою.
У амброзії був солодкий смак і гіркий запах.
А іноді навпаки: гіркий смак і солодкий запах.
Іноді її нудило і тоді її рвало і від смаку , і від запаху.
Сабін , проте, на цей раз зробила каву.
Позаглядала в деякі баняки. Світло гусло й пахло ладаном.
Сабін фиркнула та з філіжанкою кави пішла знову до вітальні.
Сіла на софу та поринула в тишу. Це була її істерика.
І її молитва.
Бо всі свої молитви вона мовчала. Вона думала, що Бог і так її почує.
Бо вона то чула його мовчання.
Амброзію вона не пила. Але нічого не могла зробити з тим, що вона все одно з8являлась. А без кави не могла жити. Бо тоді поринала в сон наяву. Ходила та не бачила серед чого, говорила і не бачила, з ким. Її тиск – 90 на 60. Без кави : анабіоз. Ні мисленєвих процесів, ні почуттів, ні рефлексів. Медуза. Нірвана. Безтілесність. Безпідставність. Безщасність.
На каві – інсонмія. Адреналін. Істерика. Психопотік шизофреника. Ні синтаксису. Ні граматики. Ні орфографії.
Рвані речення. Зміна навантажень на суб*єкти та предикати. Голі алітерації. Парадокси. Чергування і подовження без слів. Втрата сенсів - у самостійних. Набуття сенсів- у службових. Оксюморонність. Мнемонічність. Іронічність. Саркастичність.
Вихід за межі. Чорних квадратів. Магічних кругів. Дозволеного. Не дозволеного. Задоволення. Незадоволення.
Мовою можна мовчати про все. Але вона уособлює тебе. А ти-її.
Мова стає тобою. Ти стаєш мовою. Бо вона може витерпіти все: і прокляття, і молитву. Свідоме і підсвідоме. І промовчить, коли треба. І скаже, коли схоче.
І все таки вона знову забувала своє ім*я.
Шепотіла: Елада
Європа
Україна
Життя
Дихання
Тиша
Слово
Розум
Серце
Душа
Або все навпаки…

Гральні кості Зевса
У грі…
Цей простір змінював температуру, темпоральність, темпоритми…
Тут було джерело. Те, з якого вийшло життя.
Тут була її власна Керамік.
Іноді на ній з*влялись знаки. Обличчя, порізані тріщинами. Це були чоловіки.
Фігури, наче прадавні наскальні малюнки. Піктографія шизофреника, зануреного у власну втечу від нереальності.
Коли пара вкривала кераміку, сама Сабін писала на ній руни, значень яких не знала.
І ті примари, що з8являлись на її поверхні нашаруванням часу й простору, психопотоків буття й небуття, тиші й внутрішніх потоків свідомого та підсвідомого, усміхались та мовчали їй свої імена. Вона, проте, їх знала. Знала, що колись у інших життях знала їх також, що тепер їх вже немає і не буде більше ніде й ніколи, окрім як в її власних спогадах.
Вони мовчали. А вона все чогось чекала від них. Може, хоч помаху руки, чи невловимих рухів головою.
Поки ж вона дивилась на них, вони і не думали рухатись. Коли ж вона відверталась, вони щезали.
Але залишали по собі дивні послання, яких вона не читала. Бо не знала тої дивної писемності. т
Тут грецизми змішувались з латинізмами, до української лексики вплітались болгаризми, а слова з тюркських мов прокрадались в програмні коди. Англонізми, полонізми, германізми – все в купі, наче дерева й каміння, проростало в неї своєю вивершеною семантикою минулого та майбутнього.
Презентабельно
Футуристично
Це, власне, було неможливо розкодувати. Власне, їй.
Мовне словоблуддя, проте, інколи породжує не хаос, не істерику, а нейронну ілюмінацію, коли внутрішні вібрації знаходять собі подібність у навколишньому, шукають напрямок у хаосі. Бо слова – це і є гральні кості богів.
Сабін відчувала тоді їх присутність у своєму житті. Відчувала, як вони направляють її, шепочуть на вухо свою мудрість чи звіряють своє безумство.
Коли ми їх пробуджуємо, вони приходять у наш світ і намагаються з нами говорити. Бо, мабуть, їм там неймовірно самотньо й безгомінно.
Але вони можуть говорити тільки тоді, коли вона мовчить.
Алхімія починається з мовчання
Але щоб навчитись мовчати, тебе повинна вбити власна істерика.
Маячня – шепотіла Сабін…

Весна
І тоді Сабін відчула, що все дійсно не просто так. Не просто так ми самі прокинулись.  Ми і їх розбудили (Юнг би плакав).
Спочатку ми співали колядки та щедрівки, потім ми співатимемо веснянки, потім співатимемо купальські та русальні, потім гімни. Потім весільні.
І не помітили, як заспівали голосіння.
А треба співати колискових. Для тих,хто прокинувся. Бо вони потужні діти.
Нам час братися до терапевтичних міфів.
Подорослішати, якщо вони здитиніли.
І заспівати колискових.
Евтерпа співатиме з вами.
Арес не вибирає собі нікчемних жертв. Це правда. Але я не хочу бути жертвою, навіть гідною.
Сабін закрила очі. Кава гірчила.
Десь я вже це чула…і якщо це прийшло ще раз, то перший раз почули не всі.

;;;;; ;;;;;;, ;;;;; ;;;;;; ;;;;;
Тому що треба жити модно
Читати хороші книги
Бути космічною сиротою
Кохатися з чоловіками на ім*я Олександр
Ловити флеш беки
Забувати погане
Не мислити злого
Пити там, де кінь п*є…
…Ет цетера

  Сабін було тридцять сім, коли виповнилось сорок п8ять. А те, чого не було між цими двома проміжками часу, було тільки сном.
Сон- Лабіринт- Мана- Обман- Психоз – Невроз- Потік- Глюк- Бзік- Шизофренія- Розлад- Причина- Наслідок- Крик- Гнів- Біль- Любов- Бог – Істерика- Тиша- Початок- Кисень- Фотоситез- Поліморфізм (вона поняття не мала , що це)- Коло
Розповідь Алкіноя
Алкі
Ноя

Це ж теж античність
Це моя Септуагінта, - надсадно шепотіла Сабін.
Найдосконаліший та найвеличніший чоловік планети одружився з блудницею.
Не з царицею, не з королевою, навіть не з праведницею, хай і простою дівчиною.
Ні, любі брати і сестри, з блудницею!
Він знайшов в собі мудрість, силу та милосердя зцілити жінку.
Він не мав страху.
Він мав мужність.
Бог дав цьому чоловіку Святі Дари, але прийшов він не до царів та королів, навіть не до кесаря він прийшов.
Любі брати і сестри, цей чоловік прийшов не до багатих.
Він прийшов до грішників та бідаків.
Він прийшов до зневажених і вигнанців.
Але найдосконаліший та найобдарованіший чоловік усіх часів полюбив саме їх.
З-поміж найпрекрасніших жінок світу цього він вибрав жінку, хвору всіма демонами, які існують, блудницю, яку зневажали, з якою порядні люди не стали би говорити.
Її гнали від нього.
Що зробив би звичайний чоловік? З жахом скривив би своє обличчя та відвернувся.  Але цей чоловік не був звичайним.
Це був чоловік, наділений усіма дарами та досконалості ми.
Розум
Серце
Душа
Усе було досконале у ньому.
Хіба не був він гідний найкращої принцеси чи цариці?
Да, брати і сестри.
Але взяв собі просту блудницю.
Алілуйя, брати і сестри! Славімо Господа нашого. Бо він єдиний любить нас завжди. Коли ми бідні, зневажені, одержимі демонами та грішні.

Через це Сабін – хоч і була вільним філософом-амбасадором – молилася цьому Богу один раз на тиждень.
В інші дні тижня- молилась решті богів.

Може, якщо всі критяни – брехуни – немає ніякого Мінотавра?

Психодрама
Сабін не мала ніякого відношення до магії. Вона була сама по собі.
Ні кішка, ні риба, ні пташка
Психодрама самотності
Психотравма довжиною в життя
Двадцятирічний душевний токсикоз
А хотілося просто все забути, бути вільною від втрат та обтяжень, від почуття провини, від комплексу жертви чи ката, взагалі від усіх комплексів
Іінтелектуальна жорстокість не завжди себе виправдовувала
Але завжди себе випрадовувала атараксія
І сіре небо,  і сіра дійсність  заспокоювала та давала певну поживу для роздумів
Для описів
Для розповідей
Для стилістики
Вона не хотіла, щоб було соромно чи страшно
Не думала, що може когось лякати чи бути причиною чужого сорому
Адже її життя нічим не відрізнялось від життя інших
Нічого вона не робила з того, чого не робили би інші
Так слалося…
Так склалося що хочеться писати без ком та крапок, без тире чи дефісів
Вона так само їла
Так само дихала не під водою
Так само одягалась і роздягалась
Так само лягала спати
Бачила такі самі сни
Говорила такі самі слова
Так само переставляла ноги: ліву-праву по черзі
Так само мила руки
Готувала їжу
Запалювала конфорку
Вмивалася ранками
Так само надівала нижню білизну
Навіть в туалет ходила так само, як решта
Так само кохалась
Любила
Могла бути злою чи доброю
Бувала роздратована чи бездумно і безжурно весела
Так само старіла, як інші, ні на йоту не по іншому
Так само щось любила: читати слухати музику дивитись кіно
Так само мерзла чи згоряла
Так само сміялась, як решта
Так само мила посуд
Так само була самотня чи з кимось
Так само могла когось не любити
Так само прощала і прощалася
Так само цінувала гроші і свободу
Так само цінувала власний особистий простір
Так само нікого не впускала в своє життя
Так само боялась чи була хороброю
Вона не хотіла, щоб комусь було соромно чи страшно
Вона так само любила життя, але іноді думала про смерть
Так само, як решта, ні більше ні менше

 Invidere
Вона відкрила очі. Одночасно з цим з неї вирвалося зітхання, наче вона випірнула з-під товстого шару води, під яким перебувала вже безкінечно довго
Але щось із нею було не так. Вона це відчувала.
Було важко дихати. В грудях щось пекло. Руки та ноги наливались важким свинцем.
Вона ледь піднялась. І наче все було так, як завжди. Сіра вітальня, графітні стіни, велике панорамне вікно. За ним те саме місто. Хмарочоси. Десь внизу : дороги  хай веї ріки і озера парки і підземки кав*ярні та ресторани магазини та кінотеатри театри та стадіони нові житлові масиви прекрасні вілли басейни курорти аеропорти та літаки, що уносились в усі куточки світу круїзні лайнери та мальовничі острови лофти та студії апартаменти затишні будинки модні та красиві люди чоловіки жінки діти
все це неслося вперед щасливо сміялося і раділо жило і любило захоплювалося
усміхалося було успішним красивим юним та сповненим надій і планів
благополучним здоровим найкращим
найкращим у цьому найкращому зі світів
А з нею явно щось було не так. Сабін врешті зазирнула в дзеркало.
І невільно закричала щодуху від жаху: на неї дивилося дивне спотворене обличчя- її власне : воно було чорне та блискуче, але вичовгане та постаріле, клоччя сивого волосся стирчало в різні боки, вона побачила два рота на місці очей, вони були відкриті і з них неслися неситі крики, вона побачила одне око на місці рота, воно було чорне та лихе і викривало все, що бачило, воно дивилось незмигно, воно ненавиділо все прекрасне та юне,  це око випромінювало світло, але світло це було холодне та несправжнє, а роти викрикували : чому не я на їх місці? чому ці люди отримали все, а я нічого? це не справедливо? що в них такого, чого немає в мені? потім вона відчула, як її власні пальці скрутились в гачки з обламаними брудними нігтями , а руки витягнулись вперед, прагнучи вчепитись у цей прекрасний світ, а потім відчула, як руки почали витягуватися, пальці росли, наче якась мерзенна чіпка гнила рослина чи противний слизький восьминіг, ї ці пальці хижо та мерзенно чіплялись за все у цьому світі: за слова, що їй ніколи не належали, за музику, за людей, за їх радість і щастя, за чоловіків та жінок, за красу їх облич, за їх модний дорогий одяг, за дверцята їх блискучих автомобілів, яких у неї ніколи не було і не буде, за їх здатність кохати і бути коханими, за те, що їй ніколи не було дано. А потім вона відчула пекучий біль, бо хтось різав по її рукам та пальцям чимось гострим, відрубуючи її спроби схопити хоч що –небудь , загрести це собі, забрати, присвоїти, вкрасти, відмежувати, взяти :
собі
собі
собі
вона теж хоче кінець кінцем!!!
її голова , запрокинута, вже смикалась від злобної істерики, вона , врешті , стала роздирати  власне обличчя своїми гострими пазурями, роздирати свої два рота та своє єдине лихе око…
з них вже текла чорна  кров, відрубані руки кровоточили, обрубані гнилі дрючки самотужки кудись відповізали від неї, безсило скребучи цупку поверхню . а сама вона зіщулилась та мовчки уповзала кудись у власні тартарари, звідки ще довго чутиметься лише жалюгідне скавуління…

А коли прокинулась, то згадала своє ім8я

Самогубство номер 2 (метафоричне)
Сабін снилось, що пройшло багато років, скільки, вона забула, може сто, може два мільйони.
Вона знову ставала собою. Відновлювалась на клітинному рівні.
Клітини замінювали одна одну. Змінювались атоми та молекули. Крізь неї протікала ріка часу і простору.
Клітини, атоми та молекули часу й простору стикались з її клітинами та атомами, молекулами та протонами.
Десь на атомному та молекулярному рівні вона була сама адронним колайдером.
Нейрони падали кудись у космічну безвість
А у прірвах підсвідомості народжувалось відчуття, що всі путі, врешті, можуть зійтися в одній точці
Друже, Демокріте, я знаю, як ти побачив атоми без мікроскопу і колайдера
Сама же Сабін довго дивилась у своє панорамне вікно. Там знову було її місто.
Сама ж вона хвора та щаслива раптово почала сміятися так, як не сміялася ще ніколи
На її шиї затягувався Великий шовковий шлях.
Вона майже перестала дихати.
І дихання ставало Пранаямою
І пранаяма – життям та диханням
Приходили бодхісатви та прабоги
Вона побачила атлантів, що тримали небо і землю
Архаїчну усмішку Сапфо
Білі колонади храмів, наче зуби, жували Всесвіт
Портики, крізь які пролітали комети
Їй не вистачало левітації, але й без того її душа вже мала покинути тіло
Вона сміялась, наче вмирала
Великий шовковий шлях затягувався вже міцніше
Врешті Сабін перестала дихати
І Будда і Ісус були праві
Це ж так просто
divide et impera
скажи мені, що твоя теорія, і я скажу тобі, куди це тебе приведе?

Дедукція це завжди було геніально
 Вціліле розділити на частини та досліджувати окремо
Слово за словом
Вчинок за вчинком
Думку за думкою
Брехню за брехнею
Шукати істинне там, де його немає
Чи шукати чорну кішку в темній кімнаті
Чи її там теж вже давно немає
Істини…
Чи її там не було спочатку
Всі критяне брешуть, брате
Але той, хто це сказав – теж збрехав
Тоді решта  говорять правду
Правдиве і істинне – це лише суть категорії
А що таке категорії?
Як тільки щось стає категоричним – воно вже брехня
Все, що ми говоримо у той момент, коли ми це вимовили , вже стало брехнею
Десь я таке чула
Колись давно щось було правдою
Але час , наче краплями, виточив з того дещо інше
Що? Вирішуй сам
Не хочу нікого повчати, бо це було би невіглаством (бо всі все знають від початку, ви абсолютно праві ), але того вже немає
Але поки ми живі, воно буде всім боліти
Ти мені нагадуєш Фому невіруючого, якому знадобилось копирсатися пальцями в ранах , щоб повірити
Тільки питання в тому: кому ти хочеш повірити? Бо, врешті, все визначить не істина, а твоє бажання (ми просто бачимо те, що хочемо бачити)
Бо істини немає, а правда в кожного своя
Прийми вже когось та залиш у спокої решту
Ми вже якось розберемось

Атіла
Мастаб особистості вимірюється часом, простором і народами
Час- тисячоліття
Простір – Великий шовковий шлях
Народи – безліч

Бич Божий, що змінив світ . Вони прийшли за ним. Пожали щедрий врожай відбитих рук Венер, ніг Афродіт, голів Нік, розбите серце античності
А потім стали складати цей світ скалку до скалки, шматок до шматка, наче сучасний 3 де пазл
У своїх снах Сабін вдивлялась в їх нескорені очі. Вони подорожували Великим шовковим шляхом, читали зоряне небо, були магами, молились, прикладаючи долоні до очей, слухали тільки вітер і сонце, любили диких коней і море
Сміялись, любили, бились , народжували і вмирали, танцювали і співали, говорили і мовчали, відбудовували розбиті храми , мурували собі будинки, вчились засівати поля та плекати сади, вчились жити на щедрій та прекрасній землі, що була випещена морем та зігріта сонцем
Сабін знала, як важко складати заново розбитий і зруйнований світ. Вони теж того не лякались
Працювати на цій землі:  то і радість і мука. Бо іноді ми засіваємо поле, яке пожинати будемо не ми. Але вони вчились мудрості.
Цінували красиве і корисне
Забували печаль
Не мислили злого
І Боги благословляли їх
Сабін пам8ятала тільки : великий воїн, що зруйнував пів світу і безліч людей і народів, яким довелось складати його заново
Вони були серед тих, кого безліч, чиї імена історія забуває
Але їм не можна було забувати історію. Бо хто забуває історію свого народу, того карають боги

Бо тоді – раніше чи пізніше – доля знову приведе тебе на Великий шовковий шлях. І стоятимеш ти посеред нього, намагаючись  по прадавнім слідам прочитати гороскопи майбутніх звершень та падінь, благословень та проклять, дарів та втрат, рахуватимеш своє життя не перемогами, а тільки моментами, коли перехоплювало подих
Сабін виважила, що баланс дарів та втрат було дотримано з педантичною точністю. От тільки зрозуміла, що не було враховано: для всіх були – дари, а втрати – тільки для неї
Вони теж були поневолені триста років. І так само боронили свою волю
Вона мала цей генетичний досвід, але мала досвід боротьби та сили, наснаги та віри
Забувати гіркоту
Не мислити зла

Імператив
як прерогатива імператорів
Сабін стояла посеред Великого шовкового шляху. Повз неї проходили люди й народи. Вони були красиві та величні. В своїх кочових шатрах , запряжених кіньми, вони й самі супроводжували табуни своїх коней, в очах яких застигла воля та розкіш простору.
І вершники і їх жінки, що соромливо визирали з шатрів, дивились на Сабін з подивом: чи не світова блудниця без батьківщини і сорому стоїть тут на узбіччі і мовчить до них свою болючу маячню
Та й сама Сабін не могла пригадати ні батьківщини ні сорому ні почуття справедливості
Вона скоїла багато лиха  і зробила боляче багатьом людям
Слова : прости мене – все таки імператив
А вона на імператив не мала права
Ця слова:  чи наказ, чи молитва, чи прохання, чи заклик, чи вимога?
Як би смиренно вони не звучали – вони були імперативом
Для самої ж Сабін імперативи звучали, як удари бичів
Як Атіла, що змішав земну історію з величчю та своєю особистістю
Історія, яка запам*ятає Атілу, але забуде решту мільйонів і її саму, навіть її ім8я
Я сама своє ім.*я забула. Я сама вже ще та історія. Тільки невесела,- прошепотіла вона сама до себе
Імперативи то все таки якесь емоційне насилля
Навіть : прости мене
Великий шовковий шлях так і залишився під цим небом
Великим
Шовковим
Шляхом
І люди й народи досі ходять ним, забуваючи , що це Великий шовковий шлях
А вона над ним просто стояла, як віща  світова блудниця
Без батьківщини
Без сорому
І без почуття справедливості
А, забула-
Без страху

Човен Ахерона
Сабін ще довго стояла би над битим Великим шовковим шляхом. Вона почувала себе відчуженою та зневажено. Адже, ці люди дивились на неї, як на певне посміховисько. Одягнена у рвану сіру туніку та накрита сяким –таким покривалом, яким намагалась прикрити половину свого обличчя, мала невеликий вузол у руках та сандалі на ногах.
Вона потерпала на цій дорозі, бо повз проносилося безліч нарядних яскравих кочових шатрів, супроводжувані погордливими вершниками у розцяцькованому одязі, з гостроверхими шоломами на головах, зі зброєю, що виблискувала на сонці
Жінки, що визирали з тих шатрів теж були гарними та красиво одягненими: мали прикраси на голові та золоті сережки і намиста
А вона брела, як була , сама собі одна. Врешті валка зупинилась та зупинилась Сабін.
Навпроти встав яскравий багато розцяцькований шатер. У ньому сиділа стара  жінка, проте гарно вдягнена. Вона покликала до себе Сабін. Та підійшла. Жінка щось сказала до неї незнаною мовою та показала сісти у шатер до неї. Сабін була втомлена та влізла в той шатер і трохи перевела подих
Жінка всунула їй в руки шматок хліба та глечик, у якому була чиста холодна вода. І коли валка рушила, Сабін вже зручно вмостилась всередині, а через кілька хвилин склепила повіки та заснула
А прокинулась вже на піщаному березі моря. Вона відчувала, що її погляд сповнений сонця , вітра та солі все тікає від неї до небокраю
Там було чисто і сонячно, і небо з землею з*єднувалися однією лінією.
На березі було багато човнів, але вона підійшла до одного могутнього стариганя, що владно покрикував на помічників. Човен лаштувався до відплиття.
Можна з вами, - тихо прошепотіла Сабін, прикриваючи обличчя.
З тебе – два оболи- старигань зблиснув чорним оком. Друге було закрите пов*язкою.
Саьбін тремтячими пальцями витягла дві монети та простягнула стариганю. Той взяв монети та зневажливо показав рукою на човен.
Сабін піднялась на палубу, потім , наче миша, забилась у якусь шпарину в човні та прихилилась спиною до дерев8яного борту. Закрила очі і знову заснула.
А коли відкрила, то побачила, що стоїть посеред метушливого античного порту. Звідусюди її штовхало безліч діловитих людей. Вона роздивилась навколо та зробила крок і другий. Побачила якусь велелюдну вулицю, що піднімалась явно в ценрт міста.
Пішла нею і через декілька хвилин, збивши ноги об кам*яницю, опинилась на ярмарковому майдані. Тут було дуже гамірно, десь калатали молоти , десь шкварчали вуличні наїдки, десь грали музиканти , десь поруч плясали комедіанти
Раптом вона побачила чоловіка, який теж двився на неї. Він стояв біля відчиненої крамниці та тримав в руці чимось наповнений мішок. –ей, - покликав цей чоловік – іди сюди. Вона знала цю мову. Її предки говорили нею тисячі років тому.
Вона підійшла. – ти, мабуть, здалеку, - сказав чоловік. Він був бородатий, одягений у гаптовану туніку , підперезаний розшитим золотом поясом. – мені потрібна робітниця, якщо хочеш, залишайся. Буду годувати і одяг новий куплю. Якщо добре справлятимешся, матимеш кілька драхм. Сабін кивнула головою він махнув рукою з кільцями та махнув, щоб йшла за ним.
А коли знов увідкрила очі, то вже розуміла мову старої жінки, яка взяла її в свій шатер.
Жінка сиділа навпроти та уважно дивилась в її очі.
Як звати?
Не знаю, - сказала Сабін.
Не просто так покликала: навчу дхарми, - суворо сказала вона.
Яка там дарма? Я проста блудниця.
Сабін сказала це і опустила голову, очікуючи , що тепер її виженуть.
Яка там блудниця? – прошелестіла стара. Вона плюнула в долоню , а потім приклала її до чола Сабін. В тої закружилась голова. Жінка потерла їй місце над переніссям - Але за це дорого візьму. Будеш мені служити.
Сабін знову схилила голову.

А в наступний момент – прокинулась у своєму сірому лофті. Стряхнула сон. Таке траплялось часто, тому вона не дивувалась.

Просто ріки
 падають в море…
Сабін зовсім оголена лежала на холодній підлозі. Її руки були зв8язані за спиною довгими блакитними стрічками, ноги вона піджала до живота, але вони теж були зв8язані блакитними стрічками. Всі ці стрічки, наче істерика, скручували її тіло,  ріжучи та обпалюючи шкріу. Шовкові ніжні стрічки, холодні та тонкі, їх доторки нагадували доторким води
Вони шепотіли їй свої імена: Аграфіотіс, Аліакмон, Алфей, Аоос, Арда, Ахелос, Ахеронт, Вардар, Вайдоматіс, Доспат, Ерідан, Іліссос, Кіфіос, Мариця, Мегдова, Места, Морнос, Ольмей, Пермес, Сперхіос, Струма, Япіс
а потім стікали з її тіла, утворюючи десь море , сповнюючись сіллю, навикаючи небом та сонцем.
Вони лопотіли та схлипували, вона ж мовчала, як могла. Бо тихе лопотіння рік не можливо було ні перешепотіти, ні перемочати, ні переговорити, ні перекричати.
Вона пам8ятала, як її предки набирали води цих рік у пригорщі та гамували спрагу
Та приносили до своїх будинків. Та шепотілись з ними, доки вони закипали на вогнищі.
Та тішились історіями, що ті розповідали.
Та починали плакати, співати і танцювати. Вони складали пісні та казки. Вони малювали на стінах дивовижні образи небачених тварин та квітів.
Вони ніколи не повертались до джерел
Вони берегли розбите серце античності. Вони вчились говорити усіма мовами та писати ними. Вони мали такі благословення, щоб прихиляти серця людей до богів та благодаті.

І коли Сабін ставало холодно, вони давали їй тепло. І кликали по імені з тої давнини.
І приходили в снах та візіях.
і заспокоювали та тішили: ти була і є серед нас.
Але суворий Харон поки що усміхався і махав їй рукою: геть звідси.
І тоді Сабін, захлинаючись соленою водою та сльозами прокидалась вчергове там, де завжди знаходилась – у своєму земному сні

З Лети
Тссс,-  шепотів ій Гіпнос. Його крила, печальні очі і біла шкіра, крізь яку просвічували блакитні ріки вен і артерій, завжди її трохи вражали.
Сабін відкрила очі.
Мені не подобається твоє жіноче втілення, - пробурчав брат. Він розвалився на софі, самовдоволено позирав на дівчину.
Знаю, але нічого не поробиш, - з усмішкою прошепотіла вона у відповідь.
Брат завжди її трохи збуджував. Він це знав також.
Це ти мені насилаєш сни?
Які сни?- невинно спитав Гіпнос
Хм..Знаєш, які…
Якась знемога оволоділа її тілом, вона потягнулась, як кішка. Це були витівки Гіпноса.
Ну, ти…- сердито Сабін позирнула на трата.
Той весело розреготався.
Ти обіцяв принести мені води. З Лети…
А що ти хочеш забути? – спитав, дивлячись на неї з-під лоба. В його очах спалахували сузір8я та наднові.
Те, що ти не хочеш згадувати…
Повертайся додому,-  він вже мав у руках чашу з водою, простягнув їй.
Не зараз…
Сабін взяла чашу та поставила на стіл.
Згадала своє ім.*я, тепер хочу забути…
Гіпноз знову розреготався. На цей раз у нього в руках опинилась чаша з чимось іншим, він пригублював напій і очі його спалахували все яскравіше. Цей блиск був небезпечний.
Тоді він встав з софи та підійшов до неї упритул. Вона відчула його губи на своїх губах.
Ніжність опанувала нею. Але він уже усміхався звідкись здалеку, з тих тонких світів, в які вона давно заповідалась не ходити. – Я ще прийду…
Хто би сумнівався…
Досадливо поморщилась Сабін. Брат її завжди трохи виводив з себе. Та що там говорити- бісив просто незносно.
Але вона його любила

Коли крила плачуть
Ікар жив десь в ній самій. Прямо в серці. Що він там тільки не виробляв. Спочатку він робив собі крила. Вони були легкими, але він довго їх змащував воском. Потім він їх одягав та царапав її зсередини гострими деталями. Потім ходив в них по її серцю: туди сюди…
Сабін сміялась. Їй тоді важко було дихати, майже неможливо. Тоді він знімав крила, довго розглядав їх, приміряючись, ніби знав, що відміряти треба сім разів. А полетіти- тільки один.
Потім він залазив їй в горло і , напиливши крила на могутні вже в такому віці плечі, стрибав знову в серце.
Тоді Сабін приходилось зовсім кепсько. Бо то було не для людей зі слабкими нервами. Махнувши крилами рази два, Ікар знову гепався на її серце. Воно скорочувалось, переганяючи кров, десь на периферії тріпотіли судини і нерви, а ВІкарові було хоч би що. Він навіть не уявлялв, де ззнаходився. Бо там для нього було все перкрасно: і обличчя, і одяг (він там йому був ні до чого) і думки.
Сабін нічого не могла поробити з цим відчайдухом. Може, він мріяв, як вилетить крізь вухо.
Те саме: відрізане вухо Ван Гога. Воно їй для цього й було потрібне.
Так біло дуже довго. Він жив та вчився літати, майстрував крила. В нього там були прекрасні закати і світанки, ліси й гори, навіть десь ласкаво хлюпотіло море , пестячи золотими хвилями берег її внутрішньої вічності.
Але одного разу він все таки прийняв рішення. Прямо з ранку він взяв свої крила, та подервся вгору.
Спочатку першило в горлі, доки він ліз трахеєю. Далі її лоскотало в носі і вона пару разів відчайдушно чхуна. Потім Ікар виліз на очні яблука і навіть майже вийшов назовні крізь сльозні залози. Сабін відчула , як він лоскотав їй кутики очей. Вона хотіла йому крикнути: ну то стрибай вже. Але потім відчула, що хлопець поліз вище.
На якусь хвилю САбін перестала його відчувати. В цей час зародилась цивілізація у Давньому Міжріччі. Сабін спостерігала , як народжувались нові цікаві створіння: люди, потім вони почати будувати міста і мости, сади і храми, вона дивилась, як вони моляться, вмирають та народжують людей і богів. Дивилась, як вони б*ються за місце під Сонцем.
Потім дивилась, як гине ця цивілізація. Поступово. В головах тих, хто її створив.
Потім відчула Ікара знову. Зі своїми крилами він вже забрався на підкірку головного мозку.
Ей, - злякано крикнула вона.
Але було вже пізно. Хлопець одягнув ті крила та подивився навколо. Він побачив перкрасний краєвид: ранок, синє море, золоте сонце, десь внизу зеленіли смарагдові гори,а ле тут було чисто і розряджено, що ставало важко дихати. Тоді він зважився. Закрив очі та все таки стрибнув.
У що він вірив, вона так і не дізналась. Саме віід нього в той безкінечний момент вона й дізналася, що не треба боятись падати, треба боятись так і не спробувати полетіти.
Він прошепотів це їй на вухо, пролітаючи- падаючи повз нього, тільки зсередини, як ти розумієш, так, що цей шепіт не залетів їй в голову, а вилетів з неї.
А потім він все таки розбився, пролетівши крізь її серце, ламаючи їй ребра, зависаючи на нервових закінченняї, пробиваючи легені та потім ще довго летів стравоходом. Але вона вже його не відчувала.
Їй потім дуже довго було сумно. Так, що вона довго мовчала та плакала.
Тому що воск розтанув ще там сразу наверху. Вона не могла це йому сказати. Він ще нічого не знав про гравітацію.
Її відкриють пізніше


Танатос
прошепотіла Сабін своє ім.*я, перед тим, як знову забути .
Сабін не відчувала свою душу токсичною. Навпаки. аоле це було вже не важливо.
Вона знала, що навчилась мовчати і дихати під водою.
Що вона думала про смерть?
Якщо в житті немає сенсу, то в смерті її немає тим більше.
Тепер вона знала, що все навпаки. безсмертним може бути тіло. Якщо зберегти генетичний матеріал, то можна відродити будь-яку людину.
Але душа в неї буде інша. А наша душа якраз – смертна.
Загине все, що співало і боролось
Сяяло і рвалось (простіть мені це хуліганство)
Все щезне: почуття, думки, система поглядів, довсід, талант, розум.
Душа помре. А тіло залишеться. У тому то і справа.
Це душу не можна буде повернути. А тіло – можна.
Правда, є ще дух. Але це ніколи нам і не належало. Дух якрах це щось  над нас. Він –частина від цілого. Він і не помітить, коли наша душа згасне. Він про нас взагалі нічого не знає. Але ми відчуваємо його в собі. А, може, помітить. Треба його спитать.
Хоча, якщо наш досвід , почуття чи думки записуються в наші гени і залишаються потім в генетичній пам*яті, то це може проявитися в наших нащадках. Але той досвід, який з*являється після народження нащадків можна передати вже тільки усно чи письмово.
Якщо ж відродити людину з генетичного матеріалу, то чи проявиться ця генетична пам*ять?
Чи це буде геть інша людина, вихована і в іншому середовищі і інфопотоці?
Що за вода в цій ріці, якщо  здатна стерти генетичну пам*ять? Чи тільки коротку- земну?
Сабін без жалю ковтнула з чаші Лети.
Закрила очі і поринула в сон.

Кліо Кліо вишибають
Навіть хвороби мають історії, - прошепотіла Сабін.
Колись в неї був чорний щоденник. Чорна ріка відчаю. Це була історія її хвороби
Кому знати про історії хвороб, як не мені, - прокричала Сабін
Історія забуває наші імена. Ми самі забуваємо наші імена. Але, якщо вони стають іменами хвороб, ми змушені їх пам8ятати
Істерія
Невроз
Психоз
Синдром
Шизофренія
Біполярний розлад
Паліндром
Палімцест
Шара на шар – враження, почуття, вчинки, мету і намір, наслідок і причину, умову і безумовність
Я думаю, Кліо в шоці
Вона скаже, що не писала такого. Вона скаже, що її душа була хворим его. Вона скаже, що була дитиною і нічого не розуміла. Вона скаже, що не відала, що творила.
Вона скаже, що сміялась, коли інші плакали, і співала, коли інші мовчали, що пащекувала, коли інші молились, і проклинала, коли інші потребували благословінь,  що танцювала, коли інші гинули, що писала сороміцькі пісні, коли інші могли тільки голосіння, що вона фарбувала чорне-в біле, а біле- в чорне. Вони скажуть, що вона все робила навпаки: кивала, коли говорила «ні» і негативно мотала головою, коли говорила «да»
Якщо життя не має сенсу, то , може, це також?
Якщо ми все – єдине. Один дух, що пізнає земний досвід, то все дійсно – марнота марнот. Те, що пізнаєш ти – пізнаю я через тебе. Те, що пізнала я – пізнав ти через мене.
Тоді стає так багато речей і вічних питань без сенсу

Альтер Его

Егоїзм
Альтруїзм
Альтер его
Якщо егоїст тішить власне его, то що тішить альтруїст?
Сабін довго сміялась: невже в неї так багато альтер его, що явно було чим поділитись?
Невже у когось може бути настільки порожнє его, що його потрібно наповнювати, черпаючи енергію в інших?
Розуміння того, що чиєсь его може щось отримати лише за рахунок інших, було абсолютно нормальним розумінням.
Її безкінечні альтер его проходили в її житті не як чужі люди, а як брати й сестри. Вона з ними вже зріднилась. В них було багато імен. Вона їх без жалю відпускала в білий світ. Вони вже не повертались.
Світ виявлявся до них таким же безжальним, як вона сама.
Їх карали і знищували.
Але їх ставало все більше
Наче вони вирішили помститись
І приходили з якоїсь її власної підсвідомої глибини, розповідаючи свої історії
Вона ледь встигала записувати.
Тоді записане відбирали
Сама Сабін сразу забувала все, що писала до того
Історій також ставало все більше
Так вона і жила. Хворіла. Писала  . І згадувала
Виявлялося, що ті, в кого одне его – були здорові, а ті, в кого его множилися в альтер
(чомусь згадався адюльтер)
 , ті були хворі. Разом з усім, були хворі на егоїстів.
Здорові егоїсти могли істи інші его. Наприклад, альтер его альтруїстів.
Тут починався абсурд
Наче безкінечно падаєш в кролячу нору.
І виявлялося, що у кожного своя тарілочка і своя хусточка.
Сабін мотнула головою: - Але ж я не Аліса і не Фріда!
Але тут нізвідки з*являлися Аліса з Фрідою і заявляли не неї свої права:
Увесь
Цей
Світ… - хочемо!
Хай навіть він безкінечно падає в кролячу нору

Чорна душа –сутінок
Сабін, як свідок Якобса, іноді ловила дзен. На знак того, що протилежне притягується одне до одного
Якобз був чи то міфічним ефіопом, чи то античним греком, а , може, те й інше разом. Але був він алхіміком
Як і сама Сабін
Античні греки про каву ще нічого не знали. Вона з*явилась пізніше. Але коли в її чорну душу вливався цей напій, Сабін сама ставала тою міфічною Психеєю, яку кохав сам Ерот
І її крила ставали крилами метелика, і очі ставали прекрасними, і обличчя, і одяг, і думки
І тоді вона розуміла, що життя її –тільки мить, день, дзен
Літо, осінь, зима, весна…і знову все, що завгодно – тільки день- дзен
Як передзвін дзвіночків
Пастухи завжди чомусь бувають алхіміками
І саме їм Господь посилає одкровення
Сам Господь ходив путями несповідимими
А пастухів посилав іншими- це й була алхімія
Звідки вони приходили, ніхто не знав. Але бувало це так. Навпроти тебе з8являвся чорний високий пастух з виразом екзистенції на обличчі. І говорив- Я служитиму тобі, а ти віддаш мені свою молодшу дочку.
Тоді ти говорив- Відслужи спочатку за старшу. Сім років.
І проходило сім років.
Потім говорив – Тепер служи ще сім років – за молодшу.
Він безмовно служив ще сім років за молодшу.
Ти думав –Але ж, він дійсно це зробив. І повинен був віддати йому тепер обох дочок і своє стадо
А він говорив- Та я просто свідок Якобса, я хочу відкрити свою кав8ярню і проповідувати послідовникам сакральну алхімію
Ти віддавав йому своє стадо
 А він водив його стадіями непорочності сорок років
Ніхто не розумів алхімії, крім Сабін. Але вона тепер тільки без зупинки сміялася

Постмодернізм
Сабін думала про чоловіків,я к про літературні стилі
Постмодернізм був найзагадковішим
З8являвся, коли не хотів, йшов, коли хотів. Він був схожий на Уліса : і класичного (хитрий і мудрий водночас) і постмодерного (за день пригод –на пів життя)
Але , вона знала, що не вона його Пенелопа.
Коли він починав розповіді про лотофагів та лестригонів, сирен та хижі скали, Сабін закривала очі і писала тексти мервими мовами
Тоді в її алюзіях та інтертекстуальності починали рушитися ілюзії . Вони осипалися, наче піщані замки, наче це була тисячолітня ерозія, що виточувала дивні фігури в її внутрішніх пустелях
Вони починали руйнуватися так поволі, наче їх створювали для народження і загибелі цивілізацій
Вони були сповнені тишею та мороком
Алюзії на ілюзії
Ілюзії алюзій
І вічна інтертекстуальність
Як чиста вода в пустелі, оаза з самотнім деревом. І була це обов*язково фіга. Бо Сабін все чекала на своїх власних Адама і Єву. А їм же потрібно було би чимось прикритися.
Давні греки нічого про фігові листочки не знали. Вони були естетами і сповідували культ краси.
Сабін не мала нічого проти оголеності, але цензура була необхідна в Лабіринті. Інтертекстуальність і була тим Лабіринтом.
А фігові листочки – цензурою.
Постмодерний Уліс був хитріший за класичного. Він вдало маскував свою класичність під інтертекстуальністю. Дарував книги. Його філософія помірного скептицизму та надмірного епікурейства їй імпонувала.
З його розповідей виходили лотофаги і прносили в подарунок ті самі лотоси. Сабін їх не їла.
З лестригонами було складніше- вони могли й самі її з*їсти. Треба було пильнувати інтертекстуальність і дуже ретельно.
Сирени були найприємніші. Співали вони погано, але виглядали дорого
Золота, чорна та біла – сирени заклично махали досконалими руками їй з  неонових білбордів та дражнили Поліфема
Поліфем був справжнім естетом. Він обожнював сирен, але зі свого біл борда вибратися не міг, тому його колоритна 3д модель світила його одним лазерним оком то на сирен, то на саму Сабін
А ще їй постійно писали з Титану. Хтось її там чи то кохав і чекав, чи то навпаки ненавидів і не хотів бачити – Сабін так і не зрозуміла- але їй було цікаво, що буде далі
Уліс був вже давно приємним спогадом. Хитрий і мудрий водночас , він ходив десь своїми путями. І Сабін було спокійно на душі

Вранішність і денність
На відміну від Господа, її шляхи були сповидимі. Сповідувала вона їх щодня вранці та вдень
Вранішній шлях був виходом з Лібіринту. Спочатку вона пробиралась між сплячими будинками. Вони мружилися під небом та стряхували на неї росу, морок та сни.
Далі починались стадії вранішніх смутків. Тут траплялись дивні своріння: цербери та кіноцефали, вони були життєрадісні та прагнули з нею погратися
Сабін їм усміхалась, але йшла далі
Потім починалося царство Аїда. Воно було довге та непривітне. Тут завжди панувала тінь. Вона і сама ставала тінню, щоб тихо та непомітно пробратися повз Харонових помічників. Це переважно були сильні та суворі люди. Дивилися вони на неї засудливо та прикро
Тоді дівчина пробиралась поруч із ними навшпиньках. Але вони інколи не ставали поблажливі до неї. Вони знали про неї те , що вона , мабуть, сама про себе так ніколи й не дізнається. Вони читали її життя і душу, як відкриту книгу книг. І зміст їм явно не подобався
вони інфернально шепотіли їй вслід мертвими мовами:
Думай, що думаєш…
Вони й думки її читали.
На вранішньому шляху Сабін сповідувала католицизм, сповідувалась у нічних жахіттях та бовтала ні про що. Це було легковажно. Але важко важних помічники й не пропустили би. Таких вони затримували та довго перевіряли кишені, голови та рахунок в банку
А Сабін була легковажна та повітряна. Тобто, ветрена. От вітром її ї несло. Швидко та незворотньо.
Денний шлях був данністю. Це був вхід до Лабіринту. Але через те, що Сабін все робила навпаки, вони ним намагалася вийти. Зрештою, перестала дивуватись, що вийти не виходило, виходило тільки ввійти.
Денних шляхів було три: правий, середній і лівий.  Тут вона сповідувала буддизм. Сповідуватись вже було необов*язково. Вона вибирала середній.
На цьому шляху було порожньо. Вона намагалась познайомитись з дивною Панною, яка тільки усміхалась їй здалеку та манила до себе вишуканим пальчиком. А коли Сабін пробувала наблизитись, сміялась їй в обличчя та щезала
Її наміри і бачення тут були безсилі, бо наміряла вона на себе все не те, а бачити взагалі не навчилась
З Силою було теж не все гаразд. То мова не пасувала до поведінки та способу життя, то спосіб життя треба було терміново змінити, щоб опанувати мову, то втрачала контроль над поведінкою, тоді її мовленнєвий центр виробляв , що хотів, а думки звалювали на купу дерева й каміння
І як тільки Сабін добиралась до Самадхі, зібравши в точку сборки зусилля, усвідомленість та зосередження , все руйнувалось від початку:
намір мінявся місцями з мовою, спосіб життя з усвідомленістю, бачення власної поведінки виводило її з рівноваги, а зосередження перетікало в якусь розплавлену неувагу до будь яких деталей
натомість вона бачила, що вцілому все не так і погано
якщо вона могла просидіти вічність , слухаючи , як співають звук: аум, то шлях вона вибрала хоча й неправильний, але вірний

гімнасій
двадцять років
Сабін приходила сюди день за днем
Вона любила це місце, цей час, цей простір. Але іноді думала: може його ніколи не існувало. Бо кому говорила, куди ходить кожного дня, ніхто не знав , де знаходиться це місце
Спочатку вона починала пояснювати, але всі тиснули плечима відвертались від неї з дивною усмішкою
Потім вона перестала розказувати про це дивовижне місце, натомість стала його приховувати своїм мовчанням
Тут Лабіринт розгалужувався на безліч коридорів та кімнат, предметів та наук, мистецтв та розваг, свят та ритуалів, очей, ротів, рук – все це постійно змінювалось, як скалки в калейдоскопі, але картинки завжди виходили чудові та яскраві
Тут було багато дивотворного
Все, до чого торкались руки, починало говорити, співати та танцювати
сліпі прозрівали
німі починали говорити
а занадто цікаві та говірливі – сліпли та ставали німими
цьому сприяло все:
методологія
технології
філософія
риторика
граматика
фізика
математика
фізична культура
і взагалі: культури тут було багато
але науки –більше
Сабін любила мистецтво
Література
Музика
Інода вона малювала, але через хворобу малюнки виходили хворобливими
А іноді Сабін здавалося, що її тут взагалі ніколи не існувало, настільки мало лишалося слідів її присутності
Хтось ретельно все за нею стирав
Спочатку Сабін дивилась на це зі здивуванням, а потім стала й сама допомагати
Стирала то там, то в іншому місці, поки не залишилось від її присутності майже нічого
Вона була задоволена, бо присутність в багатьох місцях її саму обтяжувала неймовірно
Вона не могла контролювати свою присутність у кількох місцях одночасно, тому це стирання було їй потрібне
Крім того, вона стала знаходити себе у зовсім несподіваних місцях, наприклад, у чужих головах
ніби хтось її розмножував на якомусь ментальному ксероксі та роздавав усім бажаючим носити її у власній голові
Цей образ був не зовсім схожий на неї саму, але так глянеш: викапана вона
Сабін цього трохи боялась, бо зовсім не могла контролювати те, що вони робили з нею у своїх головах
Іноді вона відчувала себе лялькою вуду, в яку хто завгодно, навіть найнезнайоміша людина у світі, могла увіткнути голку своєї люті та незграбного, позбавленого сенсу існування, свого безпомічного генія, що не знайшов дороги ні до світла, ні до темряви
Мабуть, саме для цього й розмножили її безпомічний образ та роздали усім бажаючим
тоді народжувалось безліч проекцій на цей образ
сама ж Сабін ставала все прозорішою, все безтілеснішою, все без змістовнішою, все більше і більше щезала (хоча доречніше сказати - менше)
Іноді вона ловила себе на думці: якщо її зовсім зітруть у цьому Лабіринті, може тоді вона стане вільною від стін та їх відсутності


Актові
Найцікавіше в Лабіринті починалося саме в актових залах
Безпосередньо:
Комунікативні акти
Драматичні  акти
Комунікативні фрикції
Актори бездоганні
Переклад не дуже пасував до вистави, але Сабін цим не переймалась
Вона не звикла багато вимагати від життя. Це була філософія філіжанки чаю: мені досить того, що є
Але цього ставало все більше і Сабін вже потерпала
Вже їй почалося переливатися через край
Коли вона читала комедії, всі плакали, а коли читала трагедії, всі сміялися
В актовий зал вона приходила неохоче, бо не завжди відрізняла комунікативні акти від комутативних фрикцій , тому останнім часом і те , і інше викликало в неї  подив
Не всі акти та фрикції завершувались катарсисом, тому Сабін взагалі перестала їх сприймати серйозно
Кульмінації, ілюзії, алюзії, інклюзії- все зливалося в одну безкінечну історію
Сабін часто просто втрачала нитку цієї вишуканої риторики
А потім прокидалась, оплутана з голови до ніг якоюсь червоною ниткою. Це й була нитка Аріадни. Але , щоб вона кудись вивела, її треба було розплутати, бо вона вже безбожно врізалась у шкіру
Лабіринт звужувався
І це радувало
Колись вона любила філософські парадокси і знала: якщо ти потрапив у тупик, то метафізично ти насправді знайшов потрібний вихід
Або рішення
І хоча сама Сабін була скоріше майстром із зав*язування задач на мертві вузли, проте від готових рішень ніколи не відмовлялась
А нитка була зав*язана так, що сам Олександр Великий не знав би, як її розрубити, бо тоді прийшлося рубонути саму Сабін, закривавивши чисту підлогу Лабіринту

Модернізм
Тут було забагато зеленого
Сабін розуміла, що натуралізм – це про природу
Природу речей
Природу всього
Що біо – це життя, а логос- слово
Наука життя якраз і полягала в тому, що ти дивився на це життя або у мікроскоп, або у телескоп. Це був найвищий емпіризм, що разом з дедукцією утворювали його святу методологію. Вона ж більше тяжіла до езотерики, чим його благополучно бісила чи бавила (і це її неймовірно тішило)
І не було різниці у тому, що ти бачив у мікроскопі, або у телескопі
Бо там і там- сферичні об*єкти, які тримаються одне поруч із іншим за допомогою гравітації
Мікрокосм
Макрокосм
Решта – порожнеча (він же знаходив порожнечу в її медитаціях та буддизмі; врешті, вони були квиті)
Вся ця космічність (і комічність теж) породжувала у Сабін стійкий імунітет до вірусних інфекцій та симпатію до дерев і квітів
Вірусні інфекції, проте, вона іноді схоплювала
Дерева і квіти канонізувала
Тоді її внутрішній храм збагачувався культами тополь, ялинок, акацій та кленів
Тополі вона відпускала на волю, а вишні плекала навколо внутрішніх пагод
Вони там у неї всередині облітали ніжними тендітними пелюстками весь рік, незважаючи на весну, літо, осінь та зиму, а Сабін ловила свій дзен
Як натураліст він їй не імпонував, а як яскравий представник модернізму – іноді цілком радував гідними метафорами та афоризмами
Він вважав її безумною, що відповідало дійсності та критерію правдивості
Але не вписувався в її власні критерії
Через це вони взагалі не порозумілись
Тобто, там , де забагато розуму, буває не вистачає елементарного співчуття
І навпаки, там, де багато інтуїції, буває не вистачає рації, щоб бути почутою нарешті
Тобто, вони взагалі не пасували одне до одного
Хто любить занадто точні слова, що ріжуть живе, як скальпель, той не любить слова, вжиті в декількох переносних значеннях, ненавидить ідіоми та алюзії, а метафори викидає, як непотріб
 Святі дерева мені свідки, диктанти взагалі були ні при чому- бумотіла Сабін вже сама до себе


Світло і тиша
Іноді Сабін світ здавався, а іноді вона здавалась світу
Це була дивна боротьба.
В її внутрішніх пустелях була одна оаза і безліч міражів. Проте, вона любила міражі
Марево , що виникало десь на обріях між її свідомістю та підсвідомістю, було схоже на музику, звукові хвилі якої поступово перетворювались на світло. Одночасно, це було схоже на кінофільм, не записаний на жодну кінострічку. Але на цей раз Сабін лукаво усміхалась: чи можна зняти на кінострічку те, що не має форми і змісту, сюжету і композиції, ідеї чи проблематики як такої. Щось, що було розбите ї зібране водночас, щось, що було скалками естетики. Розбите серце античності
Це була не фізика
Це була метафізика
Це була не хімія
Це була алхімія
Кінофільм –це теж світло. Просто проекція світла, яке пропускають крізь картинки
Але якщо немає картинки, а тільки світло і тиша
Сабін любила кіно. Але іноді це кіно боляче нагадувало щось, що вона забула, або намагалась забути
Дівчина
Тридцять п*ять
Сорок п*ять
Між цими двома датами- безліч пилинок, що безкінечно танцюють у промені світла
Просіюються крізь її тіло, осідають на дно, разом з її печалями чи радощами, щастям і горем
Безліч пилинок, які вона ніколи не стирала, пишучи на них тексти мертвими мовами
Ці мови розуміли тільки ті, що приходили з- за тих її внутрішніх обріїв- межі свідомого та підсвідомого:
І тоді вона знову знаходила себе серед Великого шовкового шляху. І все починалося з початку
Вони вже звикли до неї: сірої скоцюрбленої постаті, вкритої до очей побитими покривалами, з очима світлими, але в глибині яких вгадувалась густа темрява
Ці вічні подорожні- кочівники, воіни і маги- досі здивовано та розуміюче вдивлялися в її самотню фігурку на цьму вічному узбіччі
Поступово вони упізнавали в цій міфічній блудниці свою блудну сестру та , охоплені співчуттям, подавали їй руку допомоги
Сабін вміла бути вдячною. І вміла забувати


      Я     кажу-
Небосхил подій
І падінь…
Сабін приклала пальчик до губів: тсс…
В гімназії Сабін вчилась. Вже двадцять років. Вчилась говорити і писати, читати і слухати
В основному слова
Вона любила слова і все, що з ними пов*язано: стилі, сюжети, композиції, тропи і відсутність істерик
Слова її заспокоювали
Тому вона перестала дратувати людей а стала збирати слова
Зі слів виходили прикольні штуки
Це все було штучно, але іноді можна було щось відшукати й у цьому
Навіть коли нічого й не виходило
Вона була вічна учениця в цьому просторі й часі, і це її цілком влаштовувало
Тут були дивні вчителі. Переважно –духовні. Вони світились і багато мовчали. І треба було навчитись зрозуміти їх мовчання. Вчитися їх мовчанню. Вчитися їхнім мовчанням.
Знаходити у їхньому мовчанні все і нічого
У нас тут всі світяться, - прошепотіла Сабін.
вона себе так і почувала ученицею, такою, як прийшла двадцять років тому назад: невпевненою у собі та трохи схожою на дитину
ї так само як тоді, двадцять років тому назад , її плутали з дитиною, так відбувалось і зараз
вчителі її ігнорували
але вона все одно знаходила, чому можна в них навчитись
вчителі тут почували себе богами, наче це був їх особистий Олімп
Сабін дивилась на все знизу звверх, і це іноді давало поживу для роздумів
Але в неї була тільки мова і література – занадто убогі засоби, щоб описати всю велич цього дивовижного місця
Сабін була занадто смертна та безпомічна, щоб дорівнятися до богів
Але занадто чутлива та людяна, щоб іноді записувати свої фантазії мертвими мовами
А через те, що вона постійно співала, танцювала чи бовтала, боги й вважали її дитиною та переважно з нею не спілкувались
Сабін не журилась
 Ця частина Лабіринту її зачаровувала. Тут її серце не просто розбивалось, як серце античності, тут воно , наче комашка в скам*янілому бурштині, застигла від вічного подиву. Задивляючись на безкінечну олімпійську велич та спокій цих величних богів, сама Сабін набувала дивної сили та натхнення
Вони її завжди надихали на її маленькі незначні справи своїм великим духовним подвигом
Вона була вічно вдячна цим великим богам. Вдячна усім маленьким і незначним, що вона уміла. Вдячна усім своїм дивним життям
вдячна
За високу майстерність, яку спостерігала кожної хвилини
Вдячна  за щастя
Вдячна за любов
Вдячна за радість
За все, чим боги так щедро наділили її маленьку , загублену душу, що так і залишилась вічною космічною сиротою (гора породила мишу), незважаючи на весь духовний подвиг великих богів, незважаючи на ту духовну працю, що вони вкладади в неї протягом двадцяти років
Вона була вдячна
Але вони їй не вірили
І правильно робили)
 

Дитинність і смертність
Я смішна дитина? – розпачливо прошепотіла Сабіню
Смертність і дитинність- дві якості, які роблять нас зворушливими, навіть, якщо ми самі нікого не рушимо
Не руйнуємо, не згадуємо, не забуваємо
Бути смертним і дитинним – це набувати якості , які богам не доступні, тому вони завжди залишаються безсмертними і дорослими
Це робить їх мудрими. Але печальними
А дитинність і смертність дають перевагу безвідповідальності та бездарності
Безтурботності
Безпечальності
Бездумності
Безпам*тства
Безумності
;;;;;; ;;;; ;;;; ;;;;;;;;
Я тим більше не буду. Моя дитинність і смертність не дають мені таких переваг над богами
Сабін могла це дозволити собі: бути дочкою і сестрою усім богам світу. І це зовсім не гра.
Але в неї був час на удосконалення власної дитинності та смертності
Це як збирати розбите серце античності
Вона чула, що лакедемоняне та стоїки усміхалися, відчуваючи власну смерть. Вона не знала, хто такі були лакедемоняне та стоїки, але про посмішку задумалась. А через те, що не була впевнена, що здатна відчути потрібний момент, вирішила усміхатися завжди на всякий випадок
Її посмішка заважала йому відчути смак власної перемоги. Він не знав, що вона означала
Може, тепер він заспокоїться, - прошепотіла Сабін сама до себе


Вони заходили у зруйновані храми, торкались руками розбитих дорічних колон, що ніколи вже не встануть, збирали скалки мармурових рук , ніг та відбиті голови багів і героїв, вони обережно змахували пил з їх білих відкритих очей, зазирали, шукаючи поглядів
Може, вони подумали , що ці боги померли від горя?
Може вони дитинно та смертно завмирали перед красою і величчю, відчуваючи себе варварами та самозванцями у цьому хоч і розбитому, але все ще античному світі?
Вони так і стояли під цими величними портиками  - кочівники, воїни та маги – зі своєю золотою коштовною зброєю та усипані намистами, і просто прагнули зрозуміти, що тут взагалі відбувалося тисячоліття до них
Бо там, звідки вони прийшли, були тільки гори і чисті потоки ріки. Вітер ворушив ковил, ввечері вони танцювали навколо високих ватр у степу, і вогонь танцював у їх очах
Раніше вони бачили тільки диких коней і зірки над головами
Але в їх серцях вистачило краси , щоб дорівнятися до того хоч і розбитого, але все ще античного світу
Сабін приклала палець до губів: саме в той момент вони усвідомили власну дитинність і смертність
Колись я піду до них
Ти спитав- я відповіла
Вікна
Тут їх було багато. А за вікнами багато сірого.  Коли на годиннику головна стрілка показувала на слово: Зима
Тоді час розбивався на скалки вранці, а ввечері – складався в мозаїчні картинки
Без сюжету
Без композиції
Без ідеї
Без проблеми
Коридори виходили у вікна, аудиторії теж виходили у вакна, простір, час, істерики та неврози – все виходило в вікна, наче на потоці видихуваного повітря
Так народжувались голосні і приголосні
В голосних були істерики і неврози
Але в приголосних-більше сенсу
Приголосні можна читати навіть без голосних, все одно все буде зрозуміло
Сабін почитала богів та святі дари, але не забувала вмиватися ранками і вечорами, наговорюючи на воду замовляння та молитви
Вона не знала, звідки це прийшло, може, вона це підгледіла у тих – з Великого шовкового шляху
Бо шляхів багато, а шовковий-один
У богів були дивні ритуали. Вони любили квіти і чіпляли їх смертним на голови. Вони вважали, що це гарно і мало щось символізувати. Смертним, вкрай подивованим, проте квіти на голові сподобались, вони стали їх носити спочатку на свято: коли одружувались або співали, або водили хороводи
Це вважалось гарним смаком і було своєрідною ініціацією
А потім і так просто, називали це вінками і співали вже й для них теж
Вінки дарували переможцям та олімпійським героям
Сабін не мала жодного потенціалу стати героєм або вийти переможцем (бо переможці виходили і вже не повертались)
Тому до вінків була байдужа в принципі
І приходилось залишатись
Сабін іноді виходила переможцем, але попри все, з Лабіринту її не випускали
І вінка не дарували також
Зато вікон якраз було хоч відбавляй
Вікна й вінки…і хоч вона просила обмежитися кремацією, боги обожнювали її ховати і вкривати квітами
Сабін почала сміятись
Нічого смішного, - образились боги та зашипіли до неї мертвими мовами:
Рот закрий!

Містерії
Розкажи мені про темний фолк, - тихо попросила Сабін
У величі гекатомб і величі темних містерій є щось спільне
Спробуй і богів нагодувати,  і залишити цілими вовків і овець
В іграх, у які грають люди завжди є трохи алюзій на прадавні гекатомби та темні містерії
Хтось одягається в вовчу шкуру, а хтось – в овечу. Грають і ті, і ті
Як  і дитячій грі, коли на ганку сиділи корль, королева, чоботар, швець, жнець і на дуді грець
Хто ти будеш такий? 
Король
Королева
Чоботар
Швець
Жнець
На дуді грець
Вовк
Вівця
Це список можна продовжувати до безкінечності
Вибирай скоріше, не затримуй людей
Ми вічно шукатимемо філософський камінь, а потім філософські ножиці, а потім філософський папір, а потім філософську криницю, щоб привв8язавши на шию філософський камінь, кинутися у  воду
І стоїчно по – філософськи утонути
А це вже не гра. І не дитяча
Знайди філософське перо і просто пиши мертвими мовами  маячню, яку ти називаєш психопотоком


Усвідомивши власну смертність і дитинність, вони пізнали світло і темряву:  велич гекатомб і таємницю темних містерій, які навічно сповнили їх жахом і трепетом
З тих пір їх душі, і так сповнені жаху й трепету, вічно творять величні гекатомби і темні містерії у рутині власної свідомості та повсякденного життя
Танцювати й співати, кружляти до самозабуття, вдихати-видихати ритмічно, викрикувати слова, заучувати хорові репліки, братися за руки, вести хоровод, повторювати безкінечно одні й ті самі рухи,  ритмічно та не вдумуючись у їх значення, збуджувати жерву, надавати їй сенсу, наповнювати її космічністю та трагічністю
шукати трагедію в дусі музиці
катарсис в комедії
і врешті розірвати жертву на шматки, отримуючи звільнення і насолоду
викриваючи власні кровожерні тваринячі інстинкти
народжуючи трагічну красу у власній душі
розкажи мені тепер про темний фолк…
Олександр Великий хотів піти на схід в Індію через те, що до нього там побували Діоніс та Геракл
До Геракла питань немає
А от Діоніс знав набагато більше про велич гекатомб і ще більше про темні містерії

Про що ми?
Я не думала, що ми дійдемо сюди,- сказала Сабін
Можливо, він говорив не про одну надлюдину, а про те, що всі разом – ми і є надлюдина
Одна на всіх
Все запущено: Колесо дхарми, Колесо Фортуни, Колесо Року, Зодіак
Фортуна особливо зацікавлена
А я – ні, - промовчала Сабін.
Він спитав, наскільки глибоко вона була самотня. Сабін ладна була розсміятися. Вона була самотня, так поверхово, що навіть не збагнула би глибини. Бо там глибше ходили різні люди. Вони там жили собі спокійно, займалися своїми повсякденними справами, святкували свої ритуали, сиділи на стільцях, бовтали ногами, розмовляли, сміялися, сподівалися, любили, спали, їм снились сни. Десь там , де горизонт подій між свідомим та підсвідомим завалювався так стрімко, що ставав вертикаллю
Їх було немало і небагато, якраз, щоб вистачило назавжди.
Сама Сабін туди не ходила, щоб з ними не зустрічатися. Все, що їй було потрібне, можна було знайти тут таки – на поверхні
Все було значно переоцінене з самого початку. Не те, щоб вона не цінувала тих, з ким їй було добре. Поруч з ким вона була коли-небудь щаслива, від кого вчилася усьому, що знала і вміла
Але раптом вона зрозуміла, що все є в ній самій: дух, буття, матерія. І цього було через край. Але була ще душа
Душа зі своєю свідомістю. Мислення. Пам*ять. Мовлення. Уява. Потуття. Емоції. Фантазії. Сни. Творчість.
Душа, яка була сама по собі складна і нестабільна. Яка витворяла всяке, таке, що Сабін не могла контролювати
Дух – всюдисущий, всемогутній був сам по собі, він нічим не хворів. У нього не було залежностей і істерик
Він саму Сабін ігнорував.
А душа – ця лукава бестія – постійно змінювалась та ніколи не знаходилась у спокої, наче шукала сама собі причини і наслідки, вона могла хворіти і зцілювати сама себе, говорити та мовчати, кохати та ненавидіти, пам*ятати та забувати, вона була геніальною акторкою і шахрайкою, обманщицею та егоїсткою, вона постійно шукала поживи, щоб вивищитися над духом, поглинути його, приховати, стерти, відвести від нього погляд на щось інше
І чим більше було поживи , тим складнішою та хитршою ставала вона, тим більше місця і волі вона займала, тим на більше оглядалася, тим більше роздвоювалася, породжуючи власні проекції, істерики, неврози та психози, Лабіринт і Мінотавра одночасно

По цей день
Сабін  не переродилась після передостаннього самогубства. Самогубства номер один (базового).
Тоді вона красиво пішла на дно. Без неврозів та істерик, без зайвого слова. Чим безмірно пишалася
Спочатку вона відкрила очі на темному дні, тут було холодно та дійсно скучно
Але потім вона відчула, як її тіло урочисто та повільно спроквола понесла лінива течія. Сабін на цей раз не стала прикидатися живою. На цей раз вона прикинулась мертвою. І як не дивно, ріка подобрішала до неї, огорнула теплом та турботою, шепнула: спи, я сама
Наступного разу Сабін відкрила очі вже на дні Чорного моря. Скільки її несло, вона не знала. Тут можна було не дихати та не рахувати вдихи-видихи
Дно чорного моря виявилось не таким гостинним. Тут було моторошно і холодніше. Кажуть , покірного доля веде, упертого – тягне. Сабін жорстоко тягнуло по дну, наче хтось тримав її за одну ногу, а головою вона боляче билася об піщані дюни та підводне каміння, підводні течії звільнили її від залишків одягу та сорому разом з почуттям справедливості. Страхи щезли ще на дні ріки, вона про них навіть не згадувала
Її розслаблене тіло стало гнучким, наче гутаперчевим
Вона чула, як хтось кликав її: Офелія…Трохи посмикала ногою, але той, хто її тримав, тримав міцно
Вона знову забулась, втративши свідомість
А потім прийшла до тями вже на дні Океану. Вона лежала на чистій піщаній відмілині, над нею пурхали рибки десь під небом, по якому пропливали білі хмаринки
Вона була мертва і гола. І треба було згадати все, що з цього випливало
Мертві не говорять, не сіють і не жнуть. Вода була тепла, або вона сама була холодна і не відчувала контрасту,  рибки- яскраві та жваві
Все було нічого. Але тут був свій Бог. Нептун.
Нептун радо прийняв її, хоча на перший погляд був не вельми дружелюбним.
Він показав їй дивні дива: залишки робитих кораблів, на бортах яких досі покоїлися прекрасні амфори. Він показав їй Атлантиду і піратські скарби. Вона ходила дном, наче власною підлогою
Їх супроводжували і рибки, і скати, і дельфіни з давньогрецькими шоломами на головах. На них були надягнені пояси до яких були прикріплені давньогрецькі мечі та щити. Дельфіни виявилися не такими дружелюбними і позирали на неї суворо
Нептун довго розпитував її про минуле життя. Поки Сабін перераховувала всі свої імена, Нептун заскучав, махнув рукою та сказав: залишайся, іди в печеру, яку хочеш. Заборонив їсти рибу та м*ясо тунця, сказавши, що фауна занесена до Червоної книги. Сабін сказала, що мертві не їдять. Тоді Нептун остаточно заспокоївся
Сабін по цей день жила на океанському дні , рибок годувала вчасно, вони стали ручні та приносили їй перлини
Писала на камінні гекзаметричні вірші мервими мовами
І все було би нічого, але ці амфори не давали їй спокою. Їх витончена викінчена виточена  естетика змушувала її шкодувати, що вона не мала таланту художників, вона прикладала вухо до внутрішнього наповнення амфор та чула прадавні шепоти
Вони їй всю цю маячню і розказали

Висока  майстерність
Вона була майстром виводити людей: з себе, з коми, з Лабіринтів, з сансари і помилкових суджень
Вона не шукала ні легких шляхів, ні нових, не ходила старими, не чекала, не знала, що буде далі
Так і жила : космічною сиротою і невігласом, але десь в глибині душі знала про себе , тільки не хотіла згадувати
Її невігластво – тобто , читай: дитинність і смертність – була і слабкістю і силою
Сабін довго ходила навколо Світової гори, шукаючи храм істини, біля підніжжя якого мріяла незворушно сидіти і спостерігати за усією славою світу
Язичництво: його екстраверсія – давньогрецьке та єгипетське, слов*янське з його поклонінням природі, іі силі і величі, зачудування іі стихіями та природними явищами, їй подобались, вона теж обожнювала природу
Канонізувала каміння, дерева, квіти та тварин, могла будувати їм дольмени та храми, розчищала джерела та вкладала дно кольоровими камінцями, присвячувала дерева своїм перемогам, а коли молилась іі кішка, вона теж молитовно складала долоні
Інтроверсія язичництва з його культом плодороддя, фалоса та молока, з його темними містеріями , їй проте не імпонувала, але вона ставилась до того з розумінням і повагою
Культ серця і любові, з яким було пов8язане християнство та образ Ісуса, вона дуже любила
Ісус в її уявленні був довершеним і досконали чоловіком, вічним нареченим, який прийняв грішників та блудниць і полюбив їх безумовною любов*ю, не потребуючи нічого навзаєм, лише, щоб вони не грішили більше, а це ї так було їм на користь
Сабін прийняла інтровертовану форму поклоннія Ісусу, і дуже часто розмовляла з ним подумки
В екстравертованій формі її вражав момент, що люди заставляли Ісуса кожного року проходити через страждання, проте зі сльозами на очах милувалися цим
Кому це було потрібніше: Ісусу чи людям, вона не знала, але іноді їй ставало Ісуса шкода, бо Ісус й так прийняв страждання заради всіх цих людей, звільнивши їх від гріхів, але, схоже на те, що їм було мало. Вони грішили знову та знову заставляли Ісуса за це платити  (щось тут було ще від язичництва, від величі гекатомб, які давали звільнення і насолоду)
І так повторювали дві тисячі років
Що мені ваші десять чи двадцять? Згляньтесь над Ісусом і перестаньте грішити
Але був ще один храм, до якого , врешті, вона прийшла
Якщо християни розіп8яли Ісуса у своїх серцях, то Будда придумав, як звільнити розум від страждань
І тут Сабін зупинилась і дійсно сіла у підніжжя храму
У цьому храмі займались свідомістю та звільненням, тобто залишали дитинність і смертність, але звільняли від страждань
До того ж , це був рай для інтровертів
Тут був простір і час, в якому вона могла залишатись дитинною і смертною водночас, але звільненою і щасливою
До того ж, середній шлях, що плавно перетікав у Великий шовковий, як музика – у світло, якраз і був виходом з Лабіринту
Мінотавр теж був ще десь тут

Мистецтво
не люби мистецтво
в собі
люби себе –
в мистецтві

Сабін знову бачила сни, з яких можна було сміятись
З глибин темряви виходили куроси, своїми архаїчними посмішками вони виводили її з рівноваги
Пігмаліон моливвся своїм богам . Досі. У цілій вічності він був один при ясному розумі
Великі боги, позбавте мене її
І Сабін відчула, що боги почули його
Вона відчула, як кам*яніють її пальці на ногах, подивилась вниз, ноги повільно вкривались білою незворотною мармуровість. Дічвина бачила ніжні прожилки на камені. Вічність поступово вкривала її тіло, Сабін знала , що буде далі. Окам*янілість піднімалася все вище, вже досягнувши колін та поповзла вище. Це було перкрасно. Сабін тільки бажала, щоб її минула доля Венери та Ніки. Бо бути статуєю без голови чи без рук – то не те, чого вона хотіла. Камінь охопив вже її стегна, і коли скам*яніли завитки на лобку та сідниці, Сабін ніжно провела руками по їх барокових лініях. Потім вона відчула, як кам*яніє округлість живота та вигин спини. Вона втигла скласти руки та прикрити ними груди, коли камінь добрався до них, вона відчула іх оформлення в довершені конуси, хотіла поворушити пальцями, але вже не змогла. Потім вже просто слухала, як кам*яніє власна шия та розворот плечей. Коли мармуром вкрилося її волосся, набуваючи тої ж барокової форми, вона вже закрила очі та приготувалась. Але  коли мармур підповз до обличчя, вона раптом злякалась та широко відкрила очі і рот, прагнучи в останній раз ковтнути повітря, але в рот увірвалося не повітря, а білий мармур, яким вона остаточно захлинулась, вже нічого не відчуваючи, хлинув всередину. Кам*янів її внутрішній світ, внутрішнє світло, внутрішня темрява, буття і небуття, кам*янів дух. Мармур позбавив її душі, вона просто лопнула, як мильна бульбашка на поверхні її тіла, коли спала маска, блоки та психічне напруження, що тримало форму її змісту, визначало поведінку, почуття, думки, емоції і долю. Вона позбавилась душі, але набула безсмертя і мистецьку витонченість
Пігмаліон ніколи її такою не бачив:
Повір мені, маленька, так буде краще…
В цей момент у кімнату увійшла Галатея і Пігмаліон просто онімів, на мить сам перетворившись у кам8яну статую.
Але ж, я думав ти- це вона…- спромігся сказати він.
Хто вона, милий? – спитала Галатея.
Я хотів, щоб ти залишилась вічно юною і прекрасною. Але , схоже , боги обізнались – розпач Пігмаліона був вражаючим
Я назавжди залишусь з тобою, милий, і кохатиму тебе


Куроси і біла статуя жінки з їх архаїчними усмішками сповнювались вічністю
Пігмаліон і Галатея залишались дитинними і смертними
Кохання коротке
Мистецтво вічне

Театр
Там де закінчувались темні містерії, там починався театр
Давні греки, які видумали театр, думали нне про акторів, а про богів
Актор був один
Він змінював маски. Масок теж спочатку було небагато. Дві: печальна і весела
Але , коли з*явився ще один актор, перший зрозумів, що тепер можна грати по справжньому
Маски стали змінюватись з шаленою швидкістю
Сабін не встигала їх роздивитися
Їй приходилось постійно відповідати недоладно, бо драматургія була виписана вельми нерозсудливо
Найкращі репліки і тиради були у хора. Її опонент перважно глибокодумно мовчав, іноді змінював позу, змінював вираз обличчя
Хор вибухав гнівною тирадою і Сабін змушена була заливатися сміхом (так було задумано)
Хор вибухав дифірамбами- Сабін заливалась слізьми (це теж було задумано)
У хора був прихований дирижер
Другий актор мовчав. Говорити було не на часі. Він постійно так і говорив: час ще не прийшов
Сабін бачила, як час корчиться від сміху за кулісами
Він ще трохи постояв, потім підморгнув Сабін, вона теж йому у відповідь підморгнула так, ніби вони розуміли одне одного без реплік
Вона так і стояла на сцені: у сірому побитому на Великому шовковому шляху балахоні, босоніж, без прикрас та й без маски
Актор же був одягнений в шовкову пурпурну тогу і говорив, що він король
Хор кивав на слова короля за малим порухом його пальця
Сабін почувала себе не у своїй психодрамі,а ле відчувала екзістенційну стурбованість тим, що відбувалося
І наче йшлося про трагічне, але комічне ламало обличчя і ритмомелодику антистроф
В перервах урочистий рапсод розповідав «Іліаду» мовою оригіналу
Сабін розуміла тільки дієслова
Там, де йшлося про Ахілеса, сина Пелея, вона затамувала подих і чекала на його смерть
Ахілес завжди помирав посередині Іліади. Вона знала,що нічого не зможе зробити зі стрілою. Її екзістенційний рух крізь час і простір нічим вже не зупиниш.
А потім дивилась, як за кулісами вмирав час, бо стріла потрапляла в нього. Він робив трагічний вираз обличчя без маски і хор вибухав катарсисом
Актор позіхав. Завалений горизонт психодрами повільно ставав горизонтом подій
Але Сабін знала, що тільки час умирав по справжньому , актори прикидалися, хоча й погано
А хор взагалі був поза життям та смертю. Наче по той бік добра і зла
В давньогрецькому театрі не було завіси, тому в кінці всі просто пішли у своїх справах

Гнів, біль, образи і злість
Помста та зрада
Життя і смерть
Честь
Доблесть
Істина
Совість
Справедливість-
цю незносну легкість буття Сабін якраз намагалась винести зі своєї голови. Але хтось наполегливо це все зносив назад.
ці абстрактні поняття на диво обрастали конкретикою та фактами
Сабін знову й знову ретельно їх позбавлялась
Ну що боляче тобі?
Це питання вже набувало певної екзистенції. Чому повинно бути боляче? Навіщо чекати, доки стане забагато болю?
Чи спраги
Чи істерики
Чи неврозу
Все менше ставало психопотоку, все більше брехні
Добре, що авторами її особистої псих одрами були не Софокл та Есхіл, бо все могло би закінчитись трагічно
Автором її псих одрами була вона сама, тому скоріше за все в кінці буде сміх
Хоча це й не була комедія
Але саме життя позбавляло трагічне сенсу, а комічне народжувало з духу не музики
В її житті Антигона не знала би що робити
Я вже мовчу про Медею
Звільнення і насолода наступають після восьми років
Потім не психодрама володіє тобою. А ти володієш психодрамою
Хоча це не точно
Сабін вже не писала сценарії власних істерик і не роздавала ролі бажаючим
Це гра, в якій ніхто не може виграти чи програти
Містерія- театр – богослужіння – психодрама – містерія – театр – богослужіння – психодрама
Весняний хоровод з піснею- діалогом
Рух
Боротьба
Чоловіче й жіноче
Життя і смерть
Добро і зло
Діалектика
Дао
Містерія- театр- богослужіння- психодрама
Коло не має ні кінця ні початку
Коло трансформується в вісімку
Звільнення і насолода наступає після восьми років
Але це не точно;)

Страта Гери
Земля безвидна і порожня, проте, була прекрасна. Десь повинен був бути дух божий на водами і над сушею
В цей момент Сабін прокинулась. І більше не могла спати.
Гера була дуже ревнива. Вона вбивала усіх, кого випадково кохав її чоловік.
Тоді Гера впадала в лють та істерику. Істерика  продовжувалась до того моменту, доки ворогиня не опинялась в царстві Аїда
Там її радо приймали, вже розуміючи , що й до чого, виділяли зручні апартаменти, надавали безлімітний ресурс із ШІ і безмірно поважали
Сабін якраз і надали лофт. Але в неї було подвійне громадянство – половину часу вона проводила у підводному царстві, а половину- у підземному
Під водою було трохи скушно, бо , крім різнокольорових ручних рибок, розваг не було ніяких
Під землею було більше народу, вони ходили один до одного в гості та багато пліткували
В підземному царстві був цілий фандом чоловіка Гери. Сабін там швидко з усіма познайомилась та навіть знайшла духовних сестер
Вони сказали, що деяких з них за хорошу поведінку відправляють на небо, перважно на нічне , з панорамним видом на Землю, але тепер вже цивілізовану, у вигляді сузір*їв
Сабін не була впевнена, що хоче бути сузір*ям. Це було дуже відповідально
Сам чоловік Гери в царства своїх братів спускався вельми неохоче, тому своїх коханок практично не відвідував
Стратегічно, він просто обидва царства обходив стороною
Він був сповнений власної гідності , верховний бог громів і блискавок
Громи і блискавки він боявся підмочити, тому жив на вершині Олімпу
Самі ж брати піднімались до нього частіше. Боязко скосивши очі на Геру, вони іноді підморгуючи, передавали йому роб кий привіт від того чи іншого його вічного кохання
Гера , проте чомусь завжди все чула і люто мстила, дізнавшись, що чергове вічне кохання не сконало, вона влаштовувала майже детективне розслідування, а потім жорстоко продовжувала переслідувати щасливицю
Лише до тих, що світили з неба Гера добратися не могла, але іноді в серцях плювала в це темне нічне небо, гаптоване зірками, серед яких були знайомі сузір*я
Сам же бог до сузір*їв інтерес втрачав швидко, а ще швидше забував імена своїх вічних кохань

Проте, був він естетом, що колекціонував квіти у вазонках і підтримував в давніх греках культ краси здорового тіла

Вогонь
Був якогось дивного чи то синього чи то червоного кольору. Іноді Сабін проглядала інфракчеворне та гамма випромінювання
Це було продовження сну: горіла кімната. Вогонь , наче потужний ураган, закручувався у красиву спіраль, що піднімаючись вгору , утоворювала вогняну мушлю з золотим січенням
Проте, вона в ньому чомусь не горіла, навпаки, від нього було холодно. Сабін знаходилась в самому оці вогняного смерча, стояла, вдивляючись у вогняні язики, що облизували дивну барокову кімнату
Вогонь, ніби пестячи , стелився бароковими золотими стінами, витими ніжками диванів та картинних рам, буколічні янголята на емальованих панно танцювали і сміялись, корчились від сміху та показували їй язички
Сабін стояла, обхопивши руками передпліччя, і ледь могла стримати лють:
Я ще доберусь до вас…
Янголята потішались над нею здалеку, а головний - Купідон – просто знущаючись, розстрілював її стрілами
Стріли пролітаючи крізь дивний вогонь , гартувались на льоту та потрапляли точно в ціль, тобто в неї. Сабін відчувала , як її пробивало струмом то під ребрами, то на нозі. Стріли потрапляли в голову, груди, спина вся була вже ними всіяна. Це було боляче. Купідон сміявся і тішився. Сабін його ненавиділа.
Вона вирішила не звертати уваги на навіженого бога. Вогонь палав все сильніше
Вона кинула в нього все, що знайшла: вірші, прозу, свої істерики та неврози, дружбу, вона повиймала з свого тіла всі кляті гартовані стріли та з викликом кинула їх в вогняний стовп. Він ревів і пожирав все, що йому кидали, як поживу
Купідон образився, а потім розлютився
Він продовжував її обстрілювати, але САбін вже була досвіченим воїном. Стріли вона виймала легко, граючись. А Купідон все частіше і частіше став лучити повз неї. Тоді вже сама Сабін почала нагло потішатися з малого
Тоді Купідон зачаївся і став чекати. Сабін уважно слідкувала за кожним його рухом
Він шукав її ахілесову п8яту, але Сабін твердо стояла на ногах
Одна зі стріл так і лишилась в її руках. Сабін стала прокручувати її між пальцями. Купідон очманів від люті
Вогняний стовп чи то смерч вже слабнув
Сабін теж чекала, і коли Купідон відволікся на щось, чого сама САбін не побачила, стріла метнулась йому в голову
Купідон на мить помер від несподіванки, але потім прийшов до тями
Він забрав з собою янголят і вилетів з високого стрілчастого вікна
Вогонь зовсім пішов на спад, позеленів , погасло інфрачервоне та гамма випромінювання
Сабін вже могла вийти з його кола
Барокова кімната сповнювалась спокою та витонченості. Але в нії було зимно. Сабін  пішла бродити цим палацом. Це було продовження Лабіринту
Після битви з Купідоном все вставало на свої місця
І бароковість, і модернізм, і постмодернізм- були лише формою свідомого та підсвідомого
Мистецтво і магія
Психо і література
Значення набували тільки дитинність і смертність
Сподіваюсь, він не повернеться, - прошепотіла Сабін і розсміялася, згадавши озадачене обличчя малого диявола

Сатира
Трагедія з духу сатира
Комедія з духу титана
Дорогі брати і сестри
Сабін не заблукала, вона тут почувала себе як вдома
Виходило, що час, океан, небо, світло,  справедливість та смертність – брати і сетри
У справедливості зав*язані очі, але розв*язані руки
Парадокс давньогрецького театру вступає у конфлікт з катарсисом, набуваючи дитинності і смертності, тобто вищої майстерності, яка якраз і реалізувала поняття смерть. Тому значимість набувала дитинність, бо вона уводила від смерті, може, в Лабіринт, але тут були свої реалії
Вища майстерність передбачала смерть творчості  і пошуку, а значить зворотній шлях
а океан і небо – антитези , а між ними по коліно в водах стоїть самотній Атлант
І ніхто йому не допомагатиме ніколи до скону віків
Сабін читала думки Атланта. Він писав безкінечну трагедію з духу сатира. Сатир корчився і сміявся
Його призначення – темні містерії та природа
Прометей чекав біля самотнього багаття людей, але вони вже пішли далі. Вони так і не навчились провидінню
 Епіметей збирав каміння, тобто ловив кота Шредінгера
Насправді, зі скриньки вибрався він один, але натворити встиг, як всі нещастя, що там ще залишились. Парадоксально, що уся цивілізація містилася в тій же скриньці
Япет позичав очі. Його порожні очниці все шукали доброти та милосердя
Кот іноді задавав єдине питання:
Вони живі чи мертві?
Питання було без відповіді, бо щоб отримати відповідь треба було отримати весь зміст скриньки Пандори
Вона взагалі була ні при чому
Менетій в самому Тартарі сміявся над усім,, що відбувалося поза полем його діяльності
Комедія з духу титана якраз і визначала екзістенціальну неможливість знайти хоч якийсь сенс у тому, що кіт Шредінгера помінявся місцем з людьми
А так: нічого не було в тих титанах
А звільнення і насолода наступали після восьми років. Але це була безкінечність
Титанічна праця якраз набувала цю якість після звільнення і насолоди

Вино
Алкоголь буває задумливим
В своєму новому житті, коли вона довго і мучителько народжувалась з духу літератури, Сабін алкоголь не вживала
Але згадувала, як в житті минулому до накладення духовних скреп та кодів, шукала в вині дещо
А знайшла , на жаль, тільки істину
Істина її звільнила, але виявилось, що там, е багато істини, щезає шанс на компроміс
Фракійці, винайшовши вино, спізнавши через нього дитинність і смертність, а також звільнення і насолоду, володіли таємницями темних містерій, які їм довірив Діоніс, який ходив за три моря, які кульгавій блосі не перескочити
Сабін шукала в вині витонченності та волі, а знаходила тільки духовні скрепи
Коли вино в її венах починало танцювати, співати, почувати себе дитинним і смертним через звільнення і насолоду,  Сабін утримувала його тільки від темних містерій
Бо темні містерії звільняли те, через що могли увійти страждання
тоді починався театр
театр народжував свою трагедію з духу сатирів
а комедія з духу титанів приходила зверху від богів , з самого Олімпу
коли ж Сабін перестала торкатись вина, то зрозуміла, що  без нього темні містерії тільки починаються
Діоніс не був дитинним і смертним, у унього були живі чорні очі, довге волосся, чорна борода і веселе кошлате жилаве тіло, він був сильним і могутнім героєм, він любив фракійців, як своїх дітей, але залишивши їм вино та темні містерії, пішов , щоб пізнати світ і світло
Бо темряву знав і так, і не вона володіла ним, а він нею
Вони присвятили йому і вино, і культові споруди, і дні свого життя, і довго по нім тужили
А він вже не повернувся, але  мав дух потужний, що досі приходить до нас через вино, театр, культові споруди і дні нашого життя
І пізнати це можна тільки відмовившись від вина
Сабін іноді згадувала Діоніса та його віщі слова:
Не перемудруй з істиною, не перебреши брехню…
Вино продовжує зріти навіть тоді, коли його вичавили та зловили в пляшку
Там воно навикає могутнім духом, що дарує можливість пізнати все: дитинність, смертність, звільнення і насолоду
І тільки за катарсисом прийдеться йти до культової споруди
Це теж пляшка божа, в яку зловили дух
Це як трагедія з того ж духу  сатира
І комедія з духу титана

Орфей
іноді приходить не туди. Коли народжувалася Аврора, Орфей відправлявся у свій путь. Підземне царство починалося завжди в голові того, хто туди спускається
і містерії і культові споруди були в пригоді, вони давали силу і волю.
Як не дивно, тут співали янголи
Хто вони були такі, Орфей не здогадувався, але, зачувши його музику навіть янголи в підземному царстві прокидались і сповнювалися дитинності і сметртності
Евррідіка була зовсім не та. Сабін іноді бачила її на полях асфоделей. І знала, чим це закінчиться
Але нічого не могла зробити
Сабін засипала і прокидалась на дні Океану. А коли засипала там, то прокидалась у царстві Аїда
Аїду було взагалі все одно, він був зайнятий лише темними містеріями та іноді говорив з наймудрішими з древніх греків, з тих, що тут ще залишались, бо багатьох забирали на небо, і це Аїда страшенно засмучувало
Тоді він розставлялв їх порожні стільці у коло навколо себе та розмовлялв з ними так, ніби вони могли йому відповідати
Вони, звичайно, мовчали, але він сам іноді за них відповідав
Персефона скрушно качала головою, але нічого не могла зробити теж
Вона якраз була зайнята тим, що збирала розбите серце античності
Да, прямо тут, у підземному царстві було багато його скалок, якимось чином вони сюди висипались крізь земні розломи
Коли прийшов Орфей, Аїд просто вийшов з себе- якщо ще й Еврідіку заберуть, то ні з ким буде поплакати, ні поговорити, а поговорити він якраз любив
Проте, дав Орфею шанс
Шанс Орфей використав , як міг, але з Евридікою нічого не вийшло
В останній момент вона (так, це була все таки вона) озирнулась на засмученого Аїда
Вона згадала поля асфоделей та їхні тихі задушевні бесіди на березі Стіксу
Аїд майже плакав і тоді Евридіка задумалась. І момент було упущено
Орфей випустив її руку та вийшов на світло
Сабін тоді вже не було в підземному царстві, вона тихо спла на дні Океану
І знала, що за нею точно ніхто не прийде

Педагог
Сабін не відчувала себе педагогом
Це і було питання домінації та рабства. Її з дитинства вчили, що раби не ми
З того часу мало , що змінилося
Вона тільки зрозуміла, що рабів до раю не пускають
Педагогіка як наука її цікавила мало
Але педагогіка як мистецтво – це вже було щось
А у мистецтві немає місця сумнівам, тут потрібно доточити місце час і дію одне до одного
Діяла вона рішуче але не грамотно
Вони багато читали і сміялись
Вона не відповідала критеріям науковості та логічності
А ще ця її вічна дитинність і смертність
Вчителі вважали її легковажною, та й взагалі, не дуже важливою
На уроках її більше цікавили не форма і зміст, а естетика. Тому вона могла любуватися пейзажами за вікном та малювати
Вона трохи боялась ставати справжнім учителем, бо тоді би прийшлося жити так, як навчаєш
Питання раю не було актуальним, бо в підземному царстві було і так тепло і затишно зимою, а у підводному – прохолодно і тихо влітку
Домінація владно вривалася в її безтурботне, дитинне і смертне життя, вона диктувала свої реалії
Виходило на те, що воля до влади визначала долю
А дитинні і смертні не отримували нічого
Звичайно, педагоги вже давно не були тим, з чого вийшли з самого початку, навпаки, вони прагнули про це забути і домінацію зробили наріжним каменем
І храм їх від того стояв міцно. Концепції змінювались , але одне залишалось: раби не ми ми не раби і рабів до раю не пускають
Сабін так і не зрозуміла: де вони живуть – в раю чи на Олімпі
Але вирішила, що і на Великому шовковому шляху було просторо і цікаво
І тут на допомогу приходила атараксія та збирання розбитого серця античності, як хобі
Воно відволікало від дитинності, смертності, звільнення, насолоди і від домінації заодно



Література
Література як смерть: коли немає нас – нас немає для неї, коли нас не стане – її не стане для нас
Сабін була впевнена, що її рятувала завжди саме вона
І дитинність і смертність тут були вже ні при чому
Це була потужна сила чи магія
Бо література зажди починалась з магії. З замовлянь і молитов, з пісень і казок, з того, що потім переплітається зтвоїм свідомим і підсвідомим і змінює твою долю
Що завжди повертає тебе на ті шляхи, на які ти не хотів, але на які потрібно було прийти
Як на Великий шовковий шлях
Як на шлях , що веде з Лабіринту
Як на шлях , що веде до Мінотавра
А Мінотавр – це твоя душа і доля
Мінотавр – душа – ця лукава оманлива бестія, це его, яке ламає тебе, як хоче, так само, як вітер гне до землі дерева
Але приходить в твоє життя потужніша сила і показує тобі шлях до вічності та безсмертя: до чеснот, до боротьби, до звільнення і насолоди
Сабін знала свого Мінотавра в обличчя: він сміявся і плакав, він владно брав і присвоював собі те, що їй щедро посилав бог і говорив, що то належить йому, він був ревнивий до її дарів та мстивий щодо її удачі, він забирав усе, що могло зробити її щасливою
Мінотавр уявлявся їй злостивим та незворушним: ні милосердя ні співчуття ні істини ні дитинності ні смертності. Він думав, що житиме вічно і не спіикає спокути
Але література охороняла її долю
Література вела до чеснот
А Мінотавр – до задоволень
І,  хоча, саме через літературу її вчинки набували книжності, а від цього дитинності і смертності, вона була певна, що шлях вибрала не правильний але вірний
Бо це привласнення подібних до тебе речей
Інтертекстуальність як вираження свідомого і несвідомого
І тут з вічності виходили стоїки і врешті вчили її незворушності архаїчної усмішки
Бо треба бути незворушним перед лицем дитинності і смертності, звільнення і насолоди
І перед лице вічності теж
Сабін шепотіла: - Будьте обережні, бо замовляння, пісні і казки, слва і священні тексти, переплітаються з нашим свідомим і несвідомим, змінюють долю
Іа це вже питання привласнення: що ваше підсвідоме знайде в літературі така і вийде ваша доля
Це і була магія
І народження трагедії з духу мистецтва (усьго)


Покірність
Несумирність було її друге ім.*я
Але стоїки їй шепнули, що покірного доля веде, а впертого тягне
І вцьому було багато дитинності і смертності
Але це був шлях до чеснот
Як і Великий шовковий
Навіть боги бачили в ній дитину. Тому дитинність і смертність набувала в їх очах якості чеснот
А звільнення і насолода- задоволення
Тут питання було в тому, чим була покірність і сумирність- дитинністю і смертністю, тобто чеснотою, чи повстанням проти богів, тобто звільненням і насолодою, тобто бунтом
І романтизм, як вираження підсвідомого пошуку божественного, динного і смертного, і інтертекстуальність, як вираження над свідомого потягу до чеснот, що зміню, врешті , долю
І здатність бачити сакральні слова там, де немає і не може бути інтертекстуальності: в молитвах і замовляннях
Бо молитви і замовляння- ці  палімпсести, таїли в собі глибинну пілсвідому інтертектуальність, яка народжувалась з духу магії
Просте вухо їх не чує, але їх чує те, що живе в тобі на тих глибинах, куди ти не ходиш через страх та небажання
А там живуть предки- кочівники, воїни та маги- що читають істинні письмена і ведуть тебе через них на твої істинні шляхи
Сабін завжди пам*ятала про зцілення, звільнення і насолоду
В її очах з*являлись різні шляхи: то Чуммацький, то Великий шовковий, то серединний
Ходити тими шляхами значило бути самотнім, але дитинним і смертним, значило сподіватися на звільнення і насолоду
Хто чекав на її покірність: предки, боги чи доля?
Священні тексти писали святі , воїни та маги
Вони зналися на сакральній інтертекстуальності
А ми – діти
Сабін у сорок п*ять зрозуміла одне: її робить щасливою самотність, природа і інтертекстуальність


Купідон
Якщо Сабін заблукала в Лабіринті, потрапляючи на несповідимі шляхи , бо , на жаль, не була пастухом
А тільки безіменним свідком Якобза
Вона ніяк не могла повернутись у свій лофт з панорамним вікном і графітними стінами, на фоні яких уміла губитись і розчинятись
То розлючений Купідон явно загубився в своєму бароко
У Сабін була дитинність і смертність
А у Купідона – химерність та пастель
Все більше він нагадував не боженятко, а злорадного біса
Він змінював маски і демонізувався з такою швидкістю, що сама епоха Бароко розгублено розвела руками
Золоті пасторалі і прозорі небеса, сповнені звільнення і насолоди, обіцянки раю та кохання, завжди були лише маревом, під яким дитинні і смертні співали свої хорали та ораторії
Бо на землі завжди вистачало несповидимості , що ніколи нікуди не приводила
Дитинним і смертним так ніхто і не сказав, що їм ніхто нічого не обіцяв
Що все це бароко і неземні принади – лише омана
А омана потрібна була для тих, кому потрібна мрія, щоб прокидатися вранці
Сабін вже давно не прокидалася , вона так і ходила уві сні, наче сомнамбула, у своєму житті
Вона знала, що житті і є сон
І тільки у снах можливе усе справжнє: одкровення і інтертекстуальність,  архітектура та привласнення
На барокових фресках взагалі не було зеленого, його взагалі немає на небесах
Там тільки синій і червоний
І багато пастелі
Купідону подобалось грати в химерність,але САбін знала, що це лише ще одна з пасток Лабіринту, тому не зважала
Бо бароко завжди лише ще одна спроба зібрати розбите серце античності


Романтизм
Бунт це майже те саме, що буття, якщо мислити категоріями інтертекстуальності
Буття без втрат
Тільки дитинність і смертність
Коли бунт є реалізацією  буття, тобі виникає питання до духу та матерії
Якщо в тобі забагато матерії- починається бунт духу,  якщо забагато духу- бунт матерії
Це великий шлях Дао
Як Великий шовковий
Сабін довго думала про романтизм, бунт, дух матерію та буття. Все це потрібно якось вписати в концепцію (бо крім інтертекстуальності, ми набуваємо якості концептуальності, але якось непомітно та неврівноважено) розбитого серця античності
В романтизмі багато бунту, але в античності його було ще більше
Прометей, Спартак, Ісус
Спогади
Фольклор
Магія
Містика
Роздвоєння
Атараксія
З атараксією було все гаразд, з бунтом теж
Але буття набувало все більше форм і змісту химерності та нагромадження деталей
У ньому було все більше привласнення, як реалізації свідомого й підсвідомого
І все менше логіки та математиким
В природі було щось , крім золотого січення? Решту придумали боги
В природі є тільки одна пряма лінія- це горизонт, але парадокс у тому, що й вона не пряма
Вони могли бачити тільки дві геометричні фігури: коло Місяця і Сонця.  Математика народжувалась з тіней
А література з тіней підсвідомого: страху та бунту
У цьому було мало романтичного, але забагато романтизму
Коли в глибинах печер – або під портиками, які тримали білі колони – народжувались бойові та любовні замовляння проти страху та бунту, тоді народжувалась література, театр, богослужіння та темні містерії
 Сабін не тримала ні страху, ні бунту
Вона могла в будь-який момент побажати усього хорошого та піти
В ній було замало романтичного, але забагато романтизму, дитинності та смертності, звільнення та насолоди
А від літератури залишилась тільки магія та інтертекстуальність
Ці тексти не можна нікому показувати
Їх можна тільки спалити


Літера
Доля- це завжди те, що всупереч
Сабін це знала і так
Її сірі очі сповнювались неба і весни
Вона відчувала себе певно тільки в сірому лофті над своїм уявним містом
Її внутрішній кібер простір був небезпечним та невловимим


А жорстокість її цікавила лише та, яка пробуджувала від сну та заставляла шукати , співставдяти і привласнювати, народжуючи інтертекстуальність з духу і матерії
Там, де починався Великий шовковий шлях, там починались літери тоді ще невідомі та несказанні тими, хто пізнав дитинність і смертність поки що тільки через музику, театр , гекатомби та темні містерії
Коли вони побачили письмо, то зрозуміли, що потужнішої магії не існуватиме під небом
Кочівники, воїни та маги- тоді вони заговорили усіма мовами
І навчились читати від альфа до омеги
(але про це буде інша історія)
Сабін певно заспокоїлась: ми завжди повертаємось на свої кола
По літерах ми вчимось читати у власному серці
Чесноти
Порок
Але вона знала: хтось читає те, що написано , а хтось- те, що приховує інтертекстуальність
Тут було багато сакральної алхімії та магії
Але уся вона була не варта без любові
Вхід у внутрішній кібер простір відкривали якраз літери, що складались у слова ще не знані в жодній мові: живій чи мертвій
А вихід був там, де вихід з Лабіринту
Там було багато сірого, вранішність і денність, серединний шлях, дитинність і смертність, звільнення і насолода
І атараксія- як реалізація підсвідомого романтизму



Кохання
Коли у її внутрішній кібер простір приходили стоїки і говорили про любов , вона згадувала майбутнє
Атландиду побудують в майбутньому
І Адама й Єву ще не було створено
А любов ніколи не бувала одною і тою самою
Вона приходила , змінюючи маски
Агапе,  сторге, людус, філія,  манія ,  ерос, фелаціо,
Вона ритмічно проказувала ці слова, але від кількості проказування цієї мантри її внутрішній світ не змінювався
Змінювався кібер простір
Дитинність і смертність тут набували якості звільнення і насолоди
Література була дверями в кібер  простір її кохання
Сабін могла любити лише, створюючи з кохання мистецтво літера за літерою
Від альфа до омеги
Чоловіки ставали мистецькими витворами
Роман- дзеркалом
Дзеркало- романом з самою собою
Стиль – вираженням свідомого та підсвідомого
Сни- фрактальним продовження кохання в неіснуючому кібер просторі самоти
Істерика, невроз, психоз, шизофренія – кімнати, в яких числені альтер его мали змогу і неможливість набути дитинності й смертності, звільнення і насолоди
Вона шукала того, хто шукав її
А ле він шукав не її
Не ту, якою вона була, забуваючи мільйони своїх імен, згадавши одне- не своє
Сабін відчувала, що він був десь поруч в Лабіринті, навіть іноді чула його голос
Але , коли оберталась, перед нею опинявся тільки Мінотавр
І життя знову ставало сном, а сон- духом і матерією
І тоді вона зрозуміла, що з коханням пов*язані всі конфлікти світу
Але й розум створює лише ілюзії
І тоді ти приходив на Великий шовковий шлях
Або починав грати в атараксію, гекатомби і темні містерії, богослужіння- театр- звільнення і насолоду чи в філософські ножиці, філософський камінь і філософьку криницю
А Лабіринт- це невігластво і пристрасть
а звільнення і насолода наступають після восьми років, але це не гарантує буквально нічого
бо все повертається на свої кола

і , врешті, вона завжди відкривала очі, коли чула: відкрий очі
але розуміла, що відкривши очі, вона не прокинулась
Сабін любила ніч
Коли залишалась сам-на-сам з уявним містом за вікном
Але тут було багато сірого і спокій

Колекція
Амброзія
Бібліотека
Панорамне вікно
Кава
І небо, як заспокійливе

Відрізане вухо Ван Гога
Сабін знову згадала своє ім*я, але не єдине з них
Вона сміялась і плакала
А потім відчула, як тихо , але незворотньо змінюється світ за вікном
Вона знала, що пройде небагато часу і вони житимуть у зовсім іншому світі
Тоді знову з8являвся Сєвєр. Він , як звичайно, пробирався в її життя і кібер протір
Вона побачила на полірованій поверхні графітного столу сіру коробочку. Маленьку і елегантну
Усміхнулась собі: вона завжди падала з такими чоловіками
Відкрила коробочку і побачила відрізане вухо Ван Гога
Затамувала подих і застигла
В її графітному просторі вона звикла до навикання тишею та самотністю, дитинністю і смертністю, звільненням і насолодою
Сабін нахилилась та прошепотіла прямо у відрізане вухо:
Ти мене не зрадив…Тепер я це знаю…Але я тебе зрадила…Тепер ти теж знаєш
Ми завжди вибираємо не тих
Вона знала, що він почує
Вона його відпускала
А сама залишалася навикати естетикою та героїкою прадавніх цивілізацій, магією та інтертекстуальністю
Таке нікого не відпускає зі своїх тенет
як і Лабіринт з Мінотавром
вона спливала на поверхню, ковтала повітря і дивилась в небо
вдихала і видихала і цього було достатньо
душа світу відкривала свої таємниці і цього було достатньо
а для таємниць достатньо було самотності

                квітень 2023

Єресь

Сант- Анна



По той бік самотності
 Стильні безсонні ночі. Сухий сніданок
Вона була Сант- Анна. Тепер як у кожному новому житті 
Вона придумувала собі нове ім'я, і цього було досить для самотності
Коли самотність усвідомлена, вона стає межею між двома світами
Коли ти по цей бік, ти сповнений страхом і відчаєм, екзістенцією і безбарвнісю
Ти стоїш на межі і дивишся у той світ самотності з відчаєм і страхом
Але відчай і страх пропадають, коли ти переступаєш межу
Ти обертаєшся назад спочатку , в перший момент довго дивишся на те, що лишилось
Там ти була іншою: дитинність в смертність опанували тебе
А тут і зараз, по цей бік самотності, починався інший простір і час
Вони чисті і прозорі, наче гострі холодні грані мінералів
Тепер, коли вона усвідомила себе врешті Сант- Анною, вона не ховалась від страху та відчаю, але помітила, що по цей бік вони стають чимось іншим
Чимось, що варто шукати лише в давніх минулих снах
Червона естетика велюру, за яким ховається власна підсвідомість
М'які тихі кімнати,  самотнє потойбіччя, неназване місце долі
Неназване ім'я, за яким провали у пам'ять
Але коли у безпам'ятсвтво провалюються ціле життя, цілі століття снів, тоді ти по справжньому прокидаєшся
І червоний велюр і екзістенційна порожнеча цих снів - суть прагнення народження і безсмертя, виборсування з липких обіймів ілюзій, з тих, в яких життя- це все таки сон, незважаючи на стильні безсонні ночі
Тоді ти починаєш бачити все у справжніх кольорах, а час - чорно- білий, бо є світлом і темрявою, що змінюють одне одного


Час часу
Час ділився на білий і чорний час
Коли був білий час часу, Сант- Анна закривала очі, бо час сліпив, на часі було мовчати і слухати
Вона бачила простір з проламаним асфальтом, крізь який пробивались трави і кульбаби
Цей простір сповнювався провалами у пам'ять- спогадами про минуле
І там все завжди губилося в серед обличч та надій
Серед усмішок та радості
Прихованої печалі та зневіри
Білий час часу приходив зі сходу, йшов на захід
І в ньому знаходилось достатньо загубленої ніжності, зцілення, склеєних на горнятах тріщин
Сант- Анна не любила, коли щось було поза очі, там, де вона не бачила і не чула
Бо на очах завжди народжувалась іронія, дитинність і смертність
І урочиста музика і піднесена риторика просторів та білого часу часу завжди народжувала в ній неспокій і передчуття власної загибелі
Але вона знала, що , коли приходить чорний час часу, вона бачитиме в снах власне прагнення до народження та безсмертя
Червоний велюр завіс, що драпірують реальність, але оголюють підсвідоме
І гострота мінералів під ногами, якими вщент сповнені життєві дороги тих, хто ходить сповідимими шляхами, - були суть виявом підсвідомого прагнення жити і пам'ятати
Забувати і самій прагнути забуття
Не янголи вели її по життю, бо знайшли її ноги все загострене, наче ножі, каміння
Наче якісь прадавні мисливці ретельно заточили їх крем'яними скалками та кинули їй під ноги
Сант- Анна збивала вщент взуття, яке б не було воно міцне, але попри все завжди приходила туди, де її не любили
Може, для того, щоб врешті полюбити себе саму
Білий час часу врешті народжував метафори і гнів, як виявлення найвищого спокою та рівноваги
Бо вона знала, що час поділено порівну між світлом і темрявою
І варто його прийняти таким, який він є


Естетика червоного
Естетика червоного завжди закінчується прийняттям слова про закон і благодать
Закон нікого не цікавить
А благодать і апріорі
Червоний- колір сорому та блуду
А велюр їй завжди нагадував той сон з дитинства
В снах не діють ні закони ні тим більше благодать
Бо благодать приймає тих хто прокинувся і прийняв закон на свій страх і ризик
Сант-Анна була впевнена, що прийнявши закон, не йнятиме сорому, але вийшло навпаки, як завжди
Закон був не складний, складна - благодать
Вона якраз складалась з блуду і сорому
Червоний їй нагадував кров і спокуту
І звідкість , з якихось кутів пам'яті яких було трохи більше, ніж п'ять, до неї повертались злі й добрі, знеможені обертанням землі і зміною чорного й білого часів часу
Час часу
І Книга Книг
Підсвідомість говорить інші речі, зовсім не те
Не про це йдеться у визначеному часі часу і просторі
Сант-Анна відчувала, що варто народитись знову і все почнеться спочатку
Ілюзії і біль прозрінь
Одкровення
Дитинність і смертність
Звільнення і насолода
Але завершувати теж було нічого, бо нічого не мало ні кінця ні початку
Вона знала, що шукати благодать - ніц не варто, бо хто шукає, той втрачає, а хто нічого не чекає, той кінець кінцем мудрішає без одкровень і прозрінь без сакрального знання і мучеництва
Бо істина така проста, що той хто її знайшов, сміятиметься як дитина
А той хто її втратить - плакатиме і народжуватиметься знову для блуду й сорому, закону й благодаті, одкровень і сакральних знань
Сант- Анна не заблукала у сні, серед червоних велюрових завіс
Тепер вона знала- це сон заблукав у ній
І не може вийти назовні


Ефект мандали
Сант- Анна довіряла тільки концентричності   і концентрації
Життя все більше набувало ознак кола: тут не було ні кінця ні початку
Але був рух
І варто було сконцентрувати увагу на його механіці
Центр тяжів до нуля, а радіус продовжувався з кожним новим колом
Забуття набувало приємного смаку ектоплазми
Вона танула на губах та перетворюючись на кристали, вигострювалася та застивала,як сталактити чи сталагмити
Сант-Анна не звертала уваги
А концентрація допомагала набути ефекту мандали
Тоді сенс мав тільки чорно- білий час часу
Вона відчувала життя, як пульсацію, що виникала від  потужної музики буття: шумів перерваних інтервалами тиші, яка ніколи не була абсолютною
Перестала відповідати на дзвінки
Зачиняла двері і вікна
Загорталась в естетику червоного велюру, що був суть лише спогад про сон
Їй подобалось забування: життя, смерті, букв, розділів про мову, життєписів багатих та знаменитих
Тоді можна було все написати заново, так, ніби нічого й не існувало

І коли горизонтальну лінію небокраю заступали вертикальні лінії вінтажних вечорових сутінок, вона згадувала імена дерев та хмар
І заново створювала всесвіт разом з усім, що могло у ньому уміститися
Тим більше, що всесвіт постійно змінювався і не варто було відноситись до цього серйозно
Всесвіт був рідким, як метал
Твердим, як вода
Гострим як вогонь
Сталим як повітря
М'яким як земля
Її ноги не знали опори, бо ні на що було спертися
І тоді на допомогу приходив ефект мандали
І концентричні кола вигострювались та крутились навколо своєї осі
Так швидко, що Сант-Анна врешті опинилась в центрі світлої променистої сфери, яка летіла чи падала
Сама Сант-Анна вже набувала якості поля і речовини водночас
Але все ще не вписувалась ні в існуючу планетарну систему
Ні в музику сфер

Дерево пізнання
Концентричні кола наростати і поступово Сант-Анна перетворювалась на дерево підзнання добра і зла
Вона знала, що злих- більше
Що вони щасливіші
Вони не знеможені
Вони отримують що хотять
А добрих- мало
Але вони тримають баланс та рідко нарікають на долю
Проте, вона вже знала, що пожинати гіркі плоди древа пізнання добра та зла так само солодко, як перебувати у невіданні
Бути дитинною і смертною, відмовитись від оціночних суджень, від права, від правди, від правоти, від справедливості, від страху і сорому
Приймати хліб насущний, як данність
І не мислити злого
Замислений злий завжди народиться для пізнання добра і зла , і накоїть певне лиха бо ніхто не хоче знати ні про добро ні про зло
Ми хочемо просто жити
І не думати про гріх
Про те, що грішною може бути риба
І кішка
І свиня
І квітка
І комаха
І плазун
Але не пізнати того
Чомусь ніхто не сказав, що гріх - не вчинок, а щось цілком матеріальне, що є в їжі , в тілі , яке ти хочеш пізнати, в словах, які вимовляєш, в тому,на чому зупинилось твоє око
Не ти твориш гріх, а він творить тебе
Він ходить шляхами сповідимими
Гріх - це те, що народжує в нас бажання і страх
Гріх завжди звучить, смакує і виглядає привабливим
Він матеріальний, коли ти його їси чи торкаєшся до нього
Він входить в твоє тіло і залишається у ньому
Він сам творить твої вчинки, твою історію і врешті долю
Але він любить нас, як дітей
Він входить нас за руку і дає кожному своє
Ти їстмеш чисту їжу, але десь він знайде тебе
Ти кохатимеш чисту людину, але він прийде через їжу чи воду
Ти не дивитимешся і не бажатимеш чужого, але хтось покладе його в твоїй очі
Світ ніби говорить в шепоче тобі: я не вірю, що ти не приймеш їжу мою чи дарів моїх, чи єресі моєї, чи кохання мого
Сант- Анну причащали незважаючи на відмову
Всі їдять гріх
Ніхто не буває чистим


Троянда
Червоне завжди трохи недоречне
Особливо велюр як реалізація внутрішнього блуду
Концепції естетики передбачають не красиве і корисне, як троянди й виноград
А красиве і потворне
І тут ми маємо тільки троянду
Троянда звучить як трунок
Отрута
Або отруйна
Або отруєний
Хоча немає на світі нічого прекраснішого
Але тут в екзестенційну суперечку вступають якраз дитинні і смертні
Фрейдисти як ніхто інший знають про інтертекстуальність
Вона- тобто, інтертекстуальність- буває різною
Буває біологічною


Сант-Анна ніколи не сперечалась не тому, що хотіла жити вічно
А тому, що втрачала сенс суперечки через п'ять хвилин після закінчення
Але її улюблені квіти нагадували сніжинки
Білі розкішні і холодні
Хризантеми
Вони могли різати своїм ароматом
Від них нестерпно боліла голова, але біль не заперечував досконалої краси
Тут годі було шукати фрейдизму звільнення та насолоди, бо їх не було
Натомість була довершеність ефекту мандали
Забування для народження не від світу цього
Крім того, її зимовий день народження міг подарувати їй тільки такі досконалі квіти, схожі на мінерали
Кварц чи тріщини у гірському кришталі
Сант- Анна старалась не повертати на шляхи минулого
Але іноді таким дивовижним чином вони самі повертали і пересікали її життєву дорогу в несподіваних місцях
Я- жінка- думала Сант-Анна - завжди трохи недоречна
Як квіти взимку
Але їй завжди дарували саме хризантеми


Але тут йдеться про червоний
Колір
Естетику
Блуд
Єресь
Кохання
Алхімію
Трансформацію
Путь
Дао
Дитинність і смертність
Звільнення і насолоду
Інтертекстуальність

Про те, що шепоче тобі на вухо те, що ти навіть не бачиш, про те, що тобі пише в словах, які ти не розумієш

І у- вей
Про це не варто забувати, хоча ефект мандали розповсюджується й на філософські категорії

Лист
Сант-Анна рідко писала листи. Епістолярний жанр здавалося давно помер
Ще в минулому тисячолітті
Померли старі конверти з печатками та листами, що пахли дорогами і сургучем
Сторінки яких жовтіли через рік або два
Тепер такого не було
Тому вона їх рідко писала

Але якщо писала одне два на рік то в нікуди
Нікому
Ні на яку адресу

Мабуть, лягали її слова на справжній папір, я скоро можу народитися
Мені зараз дуже добре і радісно
На душі легко і здається що все ще попереду
Що я побачу країни в яких не була і розмовлятиму з цікавими приємними людьми десь там
Що я зможу довіряти їм і сміятися разом з ними
Що я зможу повірити в їх щирість і безумовність
Що ніколи не запідозрю їх в двоєдушші та в тому, що вони не люблять мені а спілкуються з примусу чи цікавості
Ні , це будуть справжні стосунки
Живі і безпідставні
Безпричинні
Безболісні
Коли можна бути собою і не боятися насмішки чи різкого злого погляду
Коли можна говорити про те що на душі від серця а не зважувати кожне слово , боячись що можна бути за це покараною
Не боятися дивитись на людей
Зараз якраз я повірила в це
Повірила в те, що я буду здорова і щаслива
В країні без війни і болю
Без ворожнечі і ненависті
Що уся моя дитинність і смертність не є приводом для сорому
Я вірю що можна любити просто без зайвих рухів спокійно і ніжно
Без змагань
Без спроб нагадати про себе може останній раз
Зараз здається що я скоро можу народитись, так мені тут добре і всі такі щирі
Мене люблять і вірять
Мене запевнили що тут все чисто і безпечно
Що я можу дихати легко
А ночами - спати
Зараз я відчуваю що можу знову народитись, чуєш
Вони настільки добрі і люблячі до мене, що в мене мабуть розірветься серце від вдячності і ніжності
Нещодавно я відчула дежа вю а потім раптом прийшла думка: я скоро народжусь
Можливо, це блаж
Звичайна блаж жінки , яка часто розмовляє з людьми
Погано, бо я дуже хочу народитись знову
Я відчуваю що готова народитись і бути тут серед світла та тепла
Здається, я завершила всі справи щоб бути готовою для народження
Я готова залишити близьких, чуєш
Я хочу народитися і , якщо це здорова думка, вони сподіваються на це
Вони мабуть будуть сумувати хоча зроблять вигляд що раді цій події
Я знаю, що вони скажуть про мене , може, тільки один раз, а потім пам'ятатимуть вічність
В молодості я була розумна і відповідальна, вела себе благоразумно
Я не встигла отримати освіту
Не встигла стати професіоналом
Не реалізувала свій талант, який використала би для егоїстичних потреб а не на благо свого міста чи рідного краю
Що я не допомагала нікому а тільки зробила всім боляче
Що кінець кінцем ніхто не відчуватиме гордості щодо мене
Що я залишилась самотня через страх чи егоїзм що не шукала другу половинку
І не було таємно закохана
Вони скажуть правду або нічого крім правди
Що я не старалась не стати егоїстичним стервом і думала тільки про себе
Вони скажуть що мені повезло з ними
Але не їм - зі мною
Що я не вміла кохати і турбуватись
Скажуть що пам'ятатимуть про мене
Але найбільший страх я відчуваю, що народившись, я залишусь мертвою- зрозумій - що я житиму тут, у світлі і теплі, але мій дух все розумітиме, що я спостерігатиму за розвитком свого тіла і поступовим його розквітом
І все - чуєш- все відчуватиму
А ще я не боюсь, що тут мені завжди буде тепло і я відчуватиму вас усіх поруч
А ще я думаю, що народившись тут залишусь глухою і німою
Що я мовчатиму , голосно мовчатиму до вас, а ви мене чутимете
В цьому велика радість, зрозумій
Короче, я тут ледве дихаю
Вони грозять мене народити
Пока

Червоно- чорний
Сант- Анна багато забувала але ще більше пам'ятала такого що не слід було пам'ятати
Іноді зустрічала несподівану луну на власні думки чи алюзії але тепер прагнула того не помічати
Її чорний щоденник все ще висів дамокловим мечем над її життям
Але його сторінки почервоніли від пройденого лихоліття
Вона була впевнена в тому що не тільки вона сама була винна в цих кольорах
Адже була ще безмежна чорна цікавість та спрага до чужих таємниць чи сорому чи пікантних деталей що не завжди додають до стандартного набору
Ні, її набор був вщент переповнений
Невже можна засудити життя хай сповнене помилок але мабуть вже переоцінених за давністю років
Невже можна виправдати чорну цікавість та чорну спрагу покопирсатись у чужій білизні, а потім лицемірно по чорному відсахнутись у притворному жасі, а насправді мабуть чорній заздрості
Але і це була марнота марнот тепер вже
Тепер коли вона відчувала світ як величезне недолуге когнітивне викривлення, вона вже не могла сказати, у яку гру грає сама з цим світом
Сант- Анна була готова визнати, що вона погана, так досі і залишилась всередині себе поганим дівчиськом, незважаючи на зрілість, що вона просто навчилась досконало грати в хорошу дівчинку
Але який був сенс у тому, щоб тримати цю гру і напружувати мозок та м'язи забування? З першого погляду - ніякого
Але варто було згадати що світ і сам грав з нею , брехав в очі та корчився від сміху , що він сам вже давно нагадував облізлого від печалі клоуна в якого вже давно потекла фарба з обличчя але він поправляючи її на ходу та жуючи одним кутиком рота якийсь черговий ласий шматок кожного разу виходить на сцену з новою недолугою реплікою
І кожного разу глядачі шоу повертаються щоб подивитись на її реакцію
Сама ж Сант- Анна вже не сміялась не аплодувала не сперечалась не заперечувала не плакала не чекала не засуджувала не жаліла не боролась
І кожного разу цей світ ловив її не не міг спіймати
Бо нічого вже не було
Який сенс бути справжньою в світі що досяг того рівня абсурду  на який вона давно чекала

Усвідомлена самотність
солодка як закон і благодать
По цей її бік багато нагрітого простору зрілої весни і метеликів
Вони безтурботні і легкі але ти розумієш, що жити їм декілька годин
Багато порожнечі але такої ... життя та сонця
Коли звідкись у душу приходить екзістенція та спогади про сімдесяті, Японію, сповнені світла і тіней аудиторії, вікна модерних будівель, джаз та Муракамі

Парк квіти ріка - все це суть ілюзія поезії простору і білого часу часу
Сант- Анна не завжди була така мудра і чуйна
Був час коли вона не помічала таких речей

А тепер сама собі вона все більше нагадувала дивних героїв Муракамі ніби загублених і у просторі і у часі у самому Всесвіті змушених на самоті примирятися з привидами власного минулого

При цьому могло бути багато галасу даремно

І сон як життя і життя як сон

Мозок - безтурботна болутшка і казкар який танцює співає і грає у найскладнішу іграшку - у життя - одночасно

Підсвідомість - м'який дорослий, який показує правду але не називає її

Воля- жорстокий дорослий, який знає правду але змушує тебе жити і приймати правила

Сант-Анна поки що тримала баланс вже знаючи що правил ніколи не існувало

Але було ще дещо
Те що приходило нізвідки і було наче ні про що

Але вона все пам'ятала

І червоний велюр як реалізація блуду й сорому
І нагрітий сонцем простір як реалізація екзістенції - все було вчасно і доречно

І усвідомлена самотність як вихід через власне я назовні до вищих рівнів пізнання
де вже не було власне я
І тоді дивлячись в дзеркало Сант- Анна думала що все тепер вирішує тимчасовість- буття форму зміст ідею проблему і врешті композицію

А відсутність сюжету конпенсувала спроба концепту як такого реалізувати свідоме і підсвідоме через фіксацію психопотоку на предметах та враженнях на естетиці та самовдосконаленні

І усвідомлена самотність була як ніщо на часі
Саме тепер і саме зараз



;;;;;;

солодка як закон і благодать
По цей її бік багато нагрітого простору зрілої весни і метеликів
Вони безтурботні і легкі але ти розумієш, що жити їм декілька годин
Багато порожнечі але такої ... життя та сонця
Коли звідкись у душу приходить екзістенція та спогади про сімдесяті, Японію, сповнені світла і тіней аудиторії, вікна модерних будівель, джаз та Муракамі

Парк квіти ріка - все це суть ілюзія поезії простору і білого часу часу
Сант- Анна не завжди була така мудра і чуйна
Був час коли вона не помічала таких речей

А тепер сама собі вона все більше нагадувала дивних героїв Муракамі ніби загублених і у просторі і у часі у самому Всесвіті змушених на самоті примирятися з привидами власного минулого

При цьому могло бути багато галасу даремно

І сон як життя і життя як сон

Мозок - безтурботна болутшка і казкар який танцює співає і грає у найскладнішу іграшку - у життя - одночасно

Підсвідомість - м'який дорослий, який показує правду але не називає її

Воля- жорстокий дорослий, який знає правду але змушує тебе жити і приймати правила

Сант-Анна поки що тримала баланс вже знаючи що правил ніколи не існувало

Але було ще дещо
Те що приходило нізвідки і було наче ні про що

Але вона все пам'ятала

І червоний велюр як реалізація блуду й сорому
І нагрітий сонцем простір як реалізація екзістенції - все було вчасно і доречно

І усвідомлена самотність як вихід через власне я назовні до вищих рівнів пізнання
де вже не було власне я
І тоді дивлячись в дзеркало Сант- Анна думала що все тепер вирішує тимчасовість- буття форму зміст ідею проблему і врешті композицію

А відсутність сюжету конпенсувала спроба концепту як такого реалізувати свідоме і підсвідоме через фіксацію психопотоку на предметах та враженнях на естетиці та самовдосконаленні

І усвідомлена самотність була як ніщо на часі
Саме тепер і саме зараз


Сімон
Їй подобався чорний час часу
Він це спочатку відчував а потім знав точно
Сант-Анна дивилась на нього і він тільки тоді знав що живе
Вони були як інь та янь: вона - з азіатськими рисами гострими вилицями та ключицями з чорним волоссям та чорними непроникними очима
Він високий і худорлявий блідий альбінос з довгим волоссям що не несло кольорової семантики
Його серце стучали тільки в її присутності
Вона жила уві сні була дивно сомнабулічна але часто говорила з ним про сни про своє майбутнє народження
Він тлумачив її сни він втішав її він пестив її тіло і волосся він замовляв її душевні хвороби він кохав але не її
А його

У нього не було імені і він не кохав Сімона

Але сам Сімон знав що в цій історії вже давно було все одно на кохання тут йшлося про інше
Він з'являвся коли хотів сам тоді Сімон мовчав і плакав грів холодні долоні Сант- Анни дивився як загострюються в твердішають риси її обличчя як з'являється в них щось сповільнене та пришвидшене як змінюється її голос як твердішають обриси тіла як ним проходять дивні хвилі
Він сходив з розуму від її роздвоєння
Він кохав ту другу особистість
Це був чоловік
І сам Сімон сходив з розуму ще й від усвідомлення екзістенційної несумісності їх трьох
Він давно сказав що кохати його - Сімона- не може
А вона - кохала
Коли пестив її ніжне тіло він молив тільки про одне щоб той говорив з ним
Йому було цього достатньо

Втрьох вони говорили і слухали
Чорний час часу тепер був сповнений тиші і мовчання
Але десь над ними існувала музика сфер що погрожувала будь якої миті обрушилися на їх голови

Сам же Сімон знав тільки таємниці та свою алхімію
Метали
Мінерали
Трансформації
Матерія
Антиматерія
Енергія
- Антиенергія...- шепотів той
Він був геній


Алхімія

Сант-Анна відчувала що поруч хтось є але дуже рідко
Вона його ніколи не бачила
Тому знала тільки свою самотність
Вона знала якщо ти маєш когось - чоловіка- то з тобою відбуватиметься тільки цей чоловік: його дихання руки тепло душа розум філософія життя тіло хліб вино - його
Але коли ти сама - з тобою відбуватиметься багато речей
Дощ
Квітка на підвіконні
Рух
Земля
Вода
Вогонь
Повітря
Весна
Літо
Осінь
Зима
І знову- весна
Місто
Країна
Сон
Біль
Істина
Тиша
Мовчання

Але це буде твоє життя таке як воно є
І ти в ньому будеш така як є
З тобою станеться твоя власна алхімія

Сімон сміявся
Він знав що вона про нього не знає і ніколи його не бачила
Він був єретиком
Він ховався від інквізиції
Тієї вічної інквізиції, що поза простором і часом
Це він придумав, що Бог був бісекуалом
Він створив чоловіка не для рабства
Він його створив для щастя та кохання
Він хотів дати йому увесь світ
Але той попросив жінку
Це Бог йому теж дав
Жінка вийшла напрочуд гарною
Бог і її створив для щастя і кохання
Але людям завжди усього мало
Коли забагато щастя і кохання вони придумують собі біди

Це Сімон придумав що спочатку Єва був чоловіком
Це ж так очевидно

За це його переслідувала інквізиція

Але Сант-Анна нічого про те не знала
Не знала ні про єресь ні про інквізицію ні про самого Сімона
А він - знав
І шепотів ночами поки Сімон пестив тіло Сант- Анни
-  Тебе знайдуть і вбьють, і я прийду плюнути в те багаття на якому ти конатимеш

Сімон сходив від того з розуму
Але йому нічого більше не було потрібно як тільки чути його голос
Він не міг без нього існувати

Вся філософія
Сімона уміщалася у категорії часу: білого і чорного
Бо його час був - чорний
Вночі він спускався в свою Лабораторію
Там були колби реторти горня плавильня столи на яких власне було все що треба
Філософський камінь
Еліксир безсмертя
Магічний кристал
Але він шукав не цього
Він шукав спосіб
Єдиний магічний спосіб
Перетворити жіноче тіло на чоловіче

Її час був - білий
Вдень вона все одно перебувала у сні
А вночі сни перетікали її тілом наче води ріки

Її не цікавила трансформація
Вона взагалі нічого про це не знала
Вона відчувала світ як книги

А через те що Сімон був алхіміком й чорнокнижником, то власне ніяких книг крім чорних - не тримав

Сант-Анна читала що було

В чорних книгах і сторінки були чорні від часу та диму від олії що повільно згоряла у світильнику
І букви були чорні тому й читати було важко
Але це була єдина магія яку Сант-Анна визнавала
Хоча у чорних книгах говорилось про речі містичні магічні і алхімічні
Сант- Анна довіряла не смислу а власне тільки словам

З того що вичитувала з чорних книг Сант-Анна виписувала слова
Вона милувалася ними пробувала їх на смак
Визначала- це - гірке а це - солодке
Вона не розуміла їх значень тому придумувала свої

А потім писала цими словами свої думки

І це була справжня магія

Розбираючи її невмілі каракулі Сімон якраз легко знайшов філософський камінь створив еліксир безсмертя змішавши у певних пропорціях те що називалось гіркими та солодкими словами
А потім видобув ще й магічний кристал

Він навчився зі свинцю виливати золото
З кіноварі - ртуть
З ночі - метали
З її сміху - мінерали

І взагалі став дуже успішним алхіміком для своєї епохи
Тобто його душевного середньовіччя

Він здогадувався що книги насправді писала не вона
Але знав що той знову сміятиметься з його нещасливого кохання

Вночі з підземної Лабораторії піднімався дим
Сант-Анна спала Той що був у ній - презирливо змішував грішне з праведним у реторті  концепту Путі
А Сімон готувався до багаття


Годинникар
Іноді Сант- Анна відчувала себе всередині гігантського годинника
Хвилинника
Секундника

Години у ньому стікали швидко
А хвилини - повільно
З секундами взагалі була дивна історія
Вони, власне, бували вічними

Бувало зависне секунда , як вічність
І Сант- Анна спочатку повільно а потім швидко дивиться як проходить життя

Коли вона дивилась швидко наступала зима
Коли дивилась повільно- зима відступала
Тоді відбувався наступ літа

На годиннику не було цифр
Власне , були тільки слова: гіркі чергувалися з солодкими

Коли стрілка показувала на солодке наступала якась тотальна алгебра усього годинника
Тоді треба було вираховувати х або y
Або квадратні корені
Або креслити пораболи чи гіперболи

А коли стрілка показувала на гірке - слово
Ставалася власне сама гіпербола усього годинникового механізму

Сама Сант-Анна нічого не могла з тим поробити

Годинникар сходив з розуму

Іноді гіркі набували якостей солодкого
Але нікого це вже не могло обманути

Так проходив час - переважно білий

Бо чорному було все одно- що гірке що солодке

Цей нервовий тік - так ( вона це точно вкрала з якогось алхімічного підручника)
якраз набував якостей ікігаю та Путі
На якому варто було навчитись відсіювати грішне від праведного
Тобто дхарму від єресі

Але цим вже займались Сімон та Той що а ній був
Вона про них обох нічого не знала

Вона снилась сама собі перебуваючи в свідомості чи то Будди чи то Христа чи то Бога - отця чи Сімона
Власне бо сон був його

І естетика червоного велюру як реалізація підсвідомого блуду і сорому - його теж

Сант- Анна не знала і цього
Для неї існувала тільки закон і благодать дитинність і смертність звільнення і насолода але в межах сну про червоний велюр
І була це свідомість Будди чи її власна підсвідомість чи колективне безсвідоме
без відома найвидатніших алхіміків усіх - і білого і чорного - часів годі було розібратися ( Юнг би сміявся)

Роздвоєння
Власне, завжди все вирішує роздвоєння
Коли роздвоєнний язик мова розум тіло світосприйняття колір істина хвороба стан процес явища  чоловіче жіноче холод тепло правда брехня літо зима день ніч любов не любов радість печаль дух матерія сон не сон музика слово

Сант-Анна нічого не розуміла про роздвоєння

Вона не знала про свою другу особистість
А він про неї знав завжди

Сімон  все знав про роздвоєння але був напрочуд цілісною натурою

Але в її роздвоєнні його тягнуло до нього
Він читав чоловіче по нотах голосу рисах обличчя характеру волі боротьбі за життя і відсутності боротьби за смерть

Коли роздвоєння - суть світу і світла
Космосу
Макрокосму
Мікрокосму.

Жіноче народжувало конфлікт
Чоловіче цей конфлікт врівноважувало
Він взагалі був дуже терплячим

Але найважче мабуть було йому з Сімоном

Мовчати і слухати або дивитись її сни - це звичка це було його життя

Врешті їх було троє

- Ми як альфа й омега, - іноді говорив Той що в ній був
Сант - Анна того не чула вона рідко виходила зі снів

Ми - трійця, - говорив Сімон
Не забувай про неї

Той мовчав

Хто був батьком хто сином хто духом

І поки темніло середньовіччя його духу поки палахклтіло на вулицях багаття поки десь лютувала чума а хтось влаштовував бал поки на турнірах бились лицарі а прекрасні дами втрачали свідомість доки трубадури складали хвалебні пісні доки їх чатувала вічна інквізиція доки вони ховалися по сирих химерних замках
Доки це все відбувалося чи в його свідомості чи в свідомості Бога отця чи сина чи Марії

Світ става свідомістю а свідомість світом
А Путь народжувався з підсвідомих імпульсів що реалізував себе через естетику червоного
Сорому
Блуду
Багаття
Сили
Престолів
Начал
Архангелів
Ангелів
Концепту раю чи пекла
Страху
Бога
Диявола
Алхімії
Алгебри
Алкоголю

Сімон народився і забув про це
Сант- Анна чекала на власне народження


Вони
були ще дитинними та смертними
Коли Східна імперія народжувала нового бога
Кочівники воїни та маги - вони навчились будувати будинки та храми пізнавати розбите серце античності
Коли прийшли закон та благодать

Приходили ті хто ніс з собою дивні речі
На них були написані знаки що називались букви
Вони говорили - покажи нам
Тоді їх вчили магії літер і слів
Букв та таємних знаків
Стилю та інтертекстуальності
Стилосу та тому як повільно сохнуть глиняні таблички
Чи фарба на шматках шкіри

Вони підкорились цій магії а потім нею підкорювали новий світ
Цій магії підкорись усі народи
І тоді з магії тих слів прийшов новий Бог спасіння Царство любов істина світло мудрість традиція мистецтво те що вони могли творити самі

Вони вчились і вчили і молились Мудрості
Вони йшли на Північ
Вони були наполегливі і терплячі люблячі і мудрі
Бо той новий Бог міг прийти тільки через інтертекстуальність

Вони творили нові абетки письменна мови 
традиції та літературу
З якої вийде і Бог і Диявол
І янголи і демони

Але це й була мудрість
Роздвоєння свідомого й підсвідомого
Реалізація блуду й сорому
Закону і благодаті
Дитинності і смертності
Звільнення і насолоди

Але література дала їм надію на безсмертя

Фрески
Мозаїки
Монументальність
Орієнтальність
Алхімія
Коли повільно язичництво перетворюється на християнство

Коли символ - Трійця

І вони ставали символом
А символ - ними

І алхімія пошуку безсмертя ставала надією на спасіння та воскресіння

Але щоб здобути світло треба було пізнати темряву

Аз
Аз не могло бути одним
Воно чомусь завжди повторювлось
Виходило - нас
Коли ми Трійця і аз, але водночас ми - нас і ми - один , власне, одна

Аз з буквами - виходив потужний ментально- генетичний код яким Боги вписують істину в інтертекстуальність

Сант-Анна залишившись наодинці з цими магічними знаками не мислила злого
Але Злий мислив її повсякчас
І білий і чорний
І не було від того спасіння крім дитинності і смертності
Звільнення і насолоди

Нас проростало до небес
Коли : якщо Ти є на не бесах
Якщо ти без Диявола тобто
Звідси приходило : розділяй з'єднане
З'єднуй роздільне- як реалізація сакральної алхімічної Орфографії
Володій істиною

Аз вже набувало розділення і роздвоєння

Не мислений Злий виходив з інтертекстуальності і набував сакральної трансформації як реалізації квантової симетрії - ставав Добрим

Добрий Злий , власне, і був орфографічно і графічно довершеною реалізацією Аз

Сімон ловив у цьому свій дзен і алхімію
А Той набував якостей мислити а значит жити бути дитинними і смертним звільненим народженим для насолоди

І тоді ставала зрозумілою естетика червоного велюру як реалізація підсвідомого: народитись повинен був саме Він а він передумав

Сімон майже зійшов з глузду, умоляючи його
Але він тільки вчився вимовляти сакральні голосні і приголосні які не звучали не були перетворені на письмові знаки а були лише кодом до Аз яке власне будуючи роздвоєним народжувало когнітивне викривлення - ми нас нам нами на нас

Сімон залишався Аз наодинці зі своїми філософськими ножицями
Тими самими що потім знайдуть на торозкопках в Єгипті
А тут вже була реалізація Смарагдової скрижалі та свідомості Гермеса Трисмегиста

Сімон відчував алхімію майже фізично
Сант-Анні повезло бо вона була з тих хто блаженні ниці духом - дитинна і смертна- її життя було сон

А Той пробував на смак голосні і приголосні і вже фіксував - ці - гіркі а ці- солодкі


Є
Врешті дієслова білого часу відрізнялись від дієслів чорного часу
Коли писала Сант-Анна дієслова пропускала через те що тримала їх в голові
Деякі з них були вельми екстравагантні
Тоді тексти ставали екстра веганськими

Сант-Анну це не обходило
А Сімон дописував свої

Тому він віднайшов не тільки філософський камінь еліксир безсмертя та магічний кристал
Але й дорогу в Атлантиду

Атлантида виявилась свідомістю Гермеса Трисмегиста і Платона
Особливо постарався Платон

Насправді він був не ідеалістом а скоріше романтиком
Але в античності романтизм ще не винайшли а середньовіччя химерувало з Богом та Дияволом що власне набувало визначених рис бароко

В Атлантиду Сімон потрапив через Сант - Анну
Саме вона знайшла туди дорогу у його снах
Атлантида виявилась футуристичною та жорстокою
Це була вишукана інтелектуальна та технологічна жорстокість
Атланти виявились власне нашими потомками - предками
Це вони сказали що у майбутньому винайшли машину часу і повернулись в доїсторичні часи щоб створити цивілізацію
Вони показали Сімону символ уроробоса майбутні технології будівництва  продемонстрували генну інженерію та технології керування часом погодою та життям і смертю чим започаткували в його свідомості ордени масонів тамплієрів розенкрейцерів ілюмінатів та свідків Сан Гріла
Вони сказали що Атлантида ще взагалі не побудована що вона буде тільки в майбутньому а Платон з Гермесом її сплагіатили

Що древні єгиптяни їм спалили всю хатинку своїми піктограмами та скульптурами їх народних героїв

В них в майбутньому взагалі будуть люди нових рас наприклад з чоловічими тілами а головами різних тварин чим вони власне безмірно пишалися доки древні єгиптяни не сплагіатили і їх теж

Сімон все ретельно записав тим самим започаткувавши новий звід алхімічної наукової літератури
Але власне перебрав з кодами та метафорами так сильно що потім  сам не міг розшифрувати
Сант- Анна знову про це нічого не дізналась
А Той що був у ній взагалі ні в що не повірив і звинуватив Сімона в єресі


Добро
Врешті дієслова білого часу відрізнялись від дієслів чорного часу
Коли писала Сант-Анна дієслова пропускала через те що тримала їх в голові
Деякі з них були вельми екстравагантні
Тоді тексти ставали екстра веганськими

Сант-Анну це не обходило
А Сімон дописував свої

Тому він віднайшов не тільки філософський камінь еліксир безсмертя та магічний кристал
Але й дорогу в Атлантиду

Атлантида виявилась свідомістю Гермеса Трисмегиста і Платона
Особливо постарався Платон

Насправді він був не ідеалістом а скоріше романтиком
Але в античності романтизм ще не винайшли а середньовіччя химерувало з Богом та Дияволом що власне набувало визначених рис бароко

В Атлантиду Сімон потрапив через Сант - Анну
Саме вона знайшла туди дорогу у його снах
Атлантида виявилась футуристичною та жорстокою
Це була вишукана інтелектуальна та технологічна жорстокість
Атланти виявились власне нашими потомками - предками
Це вони сказали що у майбутньому винайшли машину часу і повернулись в доїсторичні часи щоб створити цивілізацію
Вони показали Сімону символ уроробоса майбутні технології будівництва  продемонстрували генну інженерію та технології керування часом погодою та життям і смертю чим започаткували в його свідомості ордени масонів тамплієрів розенкрейцерів ілюмінатів та свідків Сан Гріла
Вони сказали що Атлантида ще взагалі не побудована що вона буде тільки в майбутньому а Платон з Гермесом її сплагіатили

Що древні єгиптяни їм спалили всю хатинку своїми піктограмами та скульптурами їх народних героїв

В них в майбутньому взагалі будуть люди нових рас наприклад з чоловічими тілами а головами різних тварин чим вони власне безмірно пишалися доки древні єгиптяни не сплагіатили і їх теж

Сімон все ретельно записав тим самим започаткувавши новий звід алхімічної наукової літератури
Але власне перебрав з кодами та метафорами так сильно що потім  сам не міг розшифрувати
Сант- Анна знову про це нічого не дізналась
А Той що був у ній взагалі ні в що не повірив і звинуватив Сімона в єресі


Бароко
І тоді виникало запитання: яке добро у свободі
Для Сант- Анни існували лише рамки дитинності і смертності але якщо ти входив у рамки то виходив за межі добра і зла
Але віднайти свободу і означало віднайти добро
Що є свобода

Сімон розумів її як звільнення і насолоду
А Сант-Анна воліла вийти з підсвідомого свідомого до надсвідомого
Що б це не означадо

Абсолютної свободи не існувало
Ми всі обумовлені
Нашою фізичною природою вихованням традиціями філософією релігією середовищем

Але Сант - Анна виходила за межі часу й простору залишаючись на свободі лише наодинці з власними химерами: Богом і Дияволом
Вона й була обумовлена ними
А Сімон лише перетіканням речовин з одного сосуду в інший
Те що свобода для чоловіка
Зовсім не те що для жінки

Той що був у ній не міг бути вільним він підкорявся
Сімон теж був обумовлений власною екзістенційною обмеженістю у часі і просторі
А Сант- Анна була вільна настільки що була звільнена від самої дилеми свободи як такої
Це була усвідомлена самотність

Сімон прагнув остаточної перемоги над природою: трансформації жінки в чоловіка
Але його засоби без її згоди були безсилі
А Сант-Анна взагалі не воліла брати в тому участь
Той що був у ній говорив що то марнота марнот бо він Сімона на кохав а якби міг бути в чоловічому тілі то використав би його для пізнання добра і зла звільнення і насолоди для пошуку мудрості та читанні великих книг

А Сімон шепотів йому ночами при світлі свічок що кохання чоловіка до чоловіка - то альфа і омега- що то прагнення Бога отця поєднатися з своїм духовним створінням що то є найвищий вияв божої любові до своїх створінь - двох чоловіків - Адама і Єви- і що зрадивши цю досконалу любов вони зрадили Бога за що той їх вигнав з раю
Що Бог зумів створити трансформацію перетворивши Єву на жінку а тепер сам Сімон волів повторити успіх Бога і відновити сина Бога - Єву , вбачаючи його в Тому

Сант-Анна знову про це нічого не знала
А Той прокляв Сімона за єресь та блуд за гординю та гріх
Він чекав доки за Сімоном прийдуть чотири вершники Апокаліпсису

Метал
Лише владарюючи над іншими ми втрачаємо свободу
Сант-Анна не бажала владарювати але не бажала щоб владарювати над нею


Коли Сімон доторкався до Сант - Анни її тіло повільно перетворювалось на рідкий сріблястий метал
Вона важчала і стікала між його пальців біло- сріблястими потоками
Електрони мінялися місцями і тоді утворювали зовсім інші молекулярні поєднання
Всі її внутрішні сім ізотопів проявляли свою існинну природу

Саме в цей момент їй снилося, що,  вона  заблукана , бачила сон сну - кімнати драпіровані червоним велюром
Це і була реалізація сорому та блуду

Істинна природа ізотопів потребувала розповсюдження

Гординя
Жадоба
Хіть
Заздрість
Ненажерливість
Гнів
Лінь

Вона ставала живим сріблом і через неї Сімон входив у свідомість Гермеса Трисмегиста

І там набував особистої алхімічної трансформації набуваючи якостей

Смирення
Щедрості
Чистоти
Доброти
Поміркованості
Лагідності
Старанності



Але Сант-Анна бажаючи тільки народитися не від світу цього продовжувала лише бачити сон сну
Перетікаючи біло - сріблястими металом через руки тіло та душу Сімона вона шукала у ньому Годинникаря, знаючи що все Єдине

Але душа Сімона була недоступна їй через її дитинність та смертність
Тому він бажав тільки того щоб вона подолала людську природу

Він жадав її трансформації фізичної та духовної
Але все відбувалося так повільно що Сімон врешті почув Душу світу йому відкрився заповітний Алеф
Але не очі Сант- Анни

Той що був у ній писав довгі листи Великому Інквізитору
Вони були сповнені розкаяння та сомотності туги за нездійсненим спраги і потягу до вічної екзістенції

Читаючи ці листи у своєму аскетичному кабінеті Великий Інквізитор народжувався не від світу цього
Він відчував що Бог є любов усім єством
І бажав віднайти цю душу як Бог бажає поєднатися зі своїм створінням
Він відчував що заради цієї душі здатен відновити той Втрачений рай який був суть свідомістю Будди Ісуса Гермеса Трисмегиста Аллаха а також його істинної душі


Шляхи
Відкривають тим хто нікуди не хоче йти
Тим хто хоче - закривають
Вони розуміли цю сансару як закон і благодать
І якщо десь був шлях з варяг у греки то вони були тими хто зазвичай робив навпаки
Вони прийшли шляхом від греків до варяг

Варяги були переважно суворі але ще дитинні і смертні
Вони вірили в блискавку і дощ в вітер та врожай навіть в свою худобу та ще в те що цим всим хтось керує
Наче їх боги були їх майбутніми потомками і в майбутньому винайшли кліматичну зброю
Хоча було зазвичай навпаки : боги були їх предками

Але суть була в магії

Кочівники воїни та маги й самі набули закону і благодаті та прийшли з ними до варягів
Вони багато чому могли варягів навчити бо теж пізнали море і темні містерії
Особливо десь в глибині душі плекали підземні зали Аменті
Але про підземні зали варяги могли їм самі розповісти

А почути хотіли про нового Бога
Сина
Отця
І Духа святого

Пізнати цю Трійцю можна було лише через абетку та мову
Їм прийшлося засісти за цю справу
В абетці були слова які були зрозумілі і варягам і полянам і древлянам і уличам і фіно- угорцям
Останні навіть від щастя забули власний фіно- угорський епос і своїх богів з іменами  настільки вишуканими що після того як їх почуєш неможливо вже було забути
Назви їх річок та поселень теж не називались так як зазвичай у фіно- угорців
Але кого це цікавило

Навикання новою абеткою допомогло всім цим людям врешті заговорити однією мовою
Мабуть, ті , що створили абетку , доклали до неї ще трохи святих дарів

Кажуть вони ходили й до хозарів
Але хозари вже і так все знали про Сина Отця і Дух святий

Ніхто їм не сказав то що і була Східна традиція Великої алхімічної трансформації

Але Трійця ходить шляхами несповідимими і перепон їй немає

Шлях з варяг у греки
З греків у варяги
Як , врешті, Великий шовковий суть один тренд що був реалізацією життя та Душі світу
Десь вони мали зійтися в одній точці


Тот
Сімон завжди знаходив вихід з алхімічної сансари
Але зараз відчував, що може покинути її назавжди
Сант - Анна перебувала уві сні розуму що породжував чудовиськ
А сам Сімон увійшов у свідомість Гермеса Трисмегиста
Атланти були могутні маги та воїни
Арії- могутні маги та землероби
Гіперборейці були могутні маги і , мабуть, правителі , вирішив він
Але це не було ні метою ні врешті засобом
Бо сакральна алхімія відкривається всім хто хоче і царям і богатирям і хлібопашцям і пастухам ( їм особливо) і магам
Сімон смутно відчував що Атлантида буде не від світу цього але кожного вечора сходив в зали Аменті
Там було порожньо і десь гули чи то грунтові води чи то грім
В залах він врешті так нікого і не зустрів потім згадав що увійшов він лише в свідомість Гермеса Трисмегиста зрозумів що шукати когось тут годі вони ще не народились не від світу цього

Але краєм ока побачив величну фігуру у чорному
Це був Великий Інквізитор
Ходив він шляхами сповідимими а тут шукав власне Тота
Тобто, табула расу, чисту душу

Сімон вкрай розгубився адже Тот теж був свідомістю Гермеса Трисмегиста але як це поясниш Великому Інквізитору

Інквізитор натомість вже побачив Сімона і прозрів його бо був тричі просвітлений і не було для нього нічого таємного що не ставало би явним абсолютно і безповоротно
Сімон був змушений зізнатися сразу у всіх семи рівнях свідомості в тому що відкрив собі третє око та активізував шишкоподібну залозу що віднайшов філософський камінь і еліксир безсмертя
і отримав всі святі дари
Але Великий Інквізитор і сам був продвинутим алхіміком і давно все те знав обволодів магією прадавніх атлантіа та гіперборейців ходив усіма шляхами світу цього невидимий та залишав сліди незвіданих тварин бо вмів перекидатися ким завгодно
- Не мороч мені голови, - врешті суворо сказав Великий Інквізитор - всі ці забавки мене не цікавлять. Віддай мені чисту душу


Перетворення

Коли мовчала Сант - Анна перетворювалась на золото
А коли говорила - на срібло
Але вона ніколи не мовчала і не говорила
Вона перебувала у снах що породжував червону естетику як реалізацію сорому та блуду
І лише коли Сімон пестив її тіло вона перетворювалась на ртуть

Іноді вона співала
Іноді танцювала
Щоб не говорили що вона не чує і не слухає

Сімон повертався із залів Аменті іноді не один а разом з Великим Інквізитором
Разом вони споглядали Сант-Анну її невинність і вину що переливались з лівого сердечного шлуночка в правий і навпаки

Сімон довго не признавався про Того що у ній був але коли Великий Інквізитор побачив дівчину на власні очі сумніві у нього не залишилось
 - Це Диявол, - сказав він

І це була правда
Сама Сант-Анна виглядала як прекрасна жінка що живе дивним неусвідомленим життям але непроявлені ясно були видні роги та ратиці

Великий Інквізитор вперше в житті був щиро вражений
Від захвату він спочатку навіть забув дихати, та що там казати: в нього перехопило подих
- А він?- тільки й спитав
Сімон голосно сумно зітхнув
- А ще вона спить,- Сімон зовсім опечалився
- Це я й так бачу...
Великий Інквізитор надовго замовчав, а Сімон заговорив
Вони при цьому ні на що не перетворювались а Сант-Анна зовсім закрила очі
Сімон говорив що намагався розбудити Сант- Анну
Два рази штовхав зі скелі в бурхливе море
Три  рази лишав посеред пустелі
Кілька разів вивозив в ліс і кидав там напризволяще
Один раз відвозив  у місто з епідемією чуми
Один раз кидав в яму з отруйними зміями
А два рази у клітку з хижими кішками

Але вона завжди лишалась живою і навіть не прокидалася
Великий Інквізитор підійшов до дівчини і подивився в її чорні непроникні очі
Він підняв долоню та легко доторкнувся до її щоки

В той же момент Сант - Анна прокинулась


Слово

Коли Сант- Анна прокинулась, Той що був у ній закрив очі і заснув
Великий Інквізитор шукав очима чисту душу в очах Сант-Анни але вона нічого не знала про душу: ні про власну ні про Того
Сімон прозрів власне кохання і зрозумів що більше ніколи не почує його голосу

Натомість Великий Інквізитор закрив очі та ладен був розплакатися плачем вельми великим

Знання - сказав він- це Світло що пронизує увесь простір і час
Ходив він залами Аменті і відкрив усю сутність буття та духу
Але настав час коли він зрозумів що не все треба знати
Втративши дитинність і смертність ти станеш Мудрим
Але це не дає гарантії досягнути звільнення і насолоди
Коли був він юним то прийшов до нього його попередник - Великий Інквізитор- в посвятив в таємницю єдиного Слова
Тільки одне це Слово треба знати, решта знань - суть душевне томління та відсутність рівноваги
Але цим Словом творитимеш Алеф філософський камінь буття і дух перетворюватимеш матерію на енергію і навпаки речовини на поле і навпаки розщеплюватимеш  атоми та електрони і навпаки збиратимеш їх створюючи нові елементи перетворюватимеш метали свинець на золото і навпаки топитимеш мінерали і пізнаєш сім рівнів свідомості Гермеса Трисмегиста
Він тоді був юним та честолюбним а Великий Інквізитор сказав що Слово доступне тільки Табула раса - чистим душам
І погодився Великий Інквізитор але не знав що цей шлях не приведе його ні  у країну шовку ні із варяг у греки ніхто йому юному не сказав що шлях пізнання важкий та тернистий і сповнений болю і жалю
Але він пройшов його без ремтсва і став Великим Інквізитором
Тепер його черга знайти собі наступника
І Той що був у ній і є його заповітна Табула раса - чиста душа

Сімон йшов на дно власного відчаю
Великий Інквізитор забрав Сант - Анну в свій холодний замок
Дівчина відкрила очі та опинилась в свідомості середньовіччя

Вона побачила міста на площах яких палали багаття
Вона побачила як аскетичні хрестоносці несуть світло світу
Вона побачила як золото перетікає з рук у руки
І осягнула алхімію світу цього


Рівновага
Сімон знав що темрява і світло - першоелемени часу життя духу жіночого й чоловічого
Темрява- жіноча
Світло- чоловіче
Темрява- ніч
Світло - день
Темна енергія
Світла енергія
І знав що одне без другого не буває
Протилежності доповнюють одна одну
Взаємодіють
І боряться
І прагнуть одне до одного

Тепер коли Той що був у ній пішов для Сімона та Великого Інквізитора починалися області темряви
Бо Сант - Анна прокинулась у чорний час часу
А до білого - треба було провести її залами Аменті
Але дівчина не хотіла нічого крім як спати й читати
Сон - було в ній жіноче
А література - чоловіче

Але разом з тим без сну в темряві вона ставала все більше жіночою
Але справа була навіть не в цьому

Найцікавіша була алхімічна трансформація її душі

Сон надавав їй м'яких та ніжних рис
Вона підкорювалась змінювала форму наче вода
Тепер прокинувшись вона твердішала а риси її обличчя вигострювались та набували вольових рис
Великий Інквізитор був у відчаї

Він все ще сподівався чистої душі, тої Табули раси на якій власне повинен був написати те Слово за допомогою якого світ коли небудь теж зможе осягнути суть зміст і форму сакральної алхімії та трансформуватися в те, що шукав Великий Інквізитор- Втрачений рай

Сант- Анна поглинала книгу за книгою вдень
А вночі дивилась на світ за вікном замку

Він був дитинний і смертний
Він спав і бачив сни в яких чигали чудовиська та Левіфан пожирав ніжні заблукані душі
Вона й сама відчувала гаряче дихання Левіафана але знала що в замок він не увійде

А вчені і богослови говорили що немає істини крім Бога
Отця
Сина
І Духа святого

В цьому світі не було місця для сумнівів
Але альтернативи не було теж

Великого Інквізитора вона бачила рідко але тоді він просто питливо і довго на неї дивився в потім мовчки виходив
Її це цілком влаштовувало
Крім того, що всі кімнати замку були драпіровані червоним велюром що смутно їй щось нагадувало але вона не могла згадати


Наяву

І знову повертався чорний час часу
Сант-Анна почала пригадувати голос
Пасма цього голосу наче окутували її а потім рвалися на шматки та злітали , наче павутиння
Сант-Анна не знала чий це був голос але він шепотів їй про любов що ніколи не перестає
Сант-Анна вже не хотіла його чути але Великий Інквізитор теж чув
Крім голосу від  Табула раса нічого не лишилось а Інквізитор дуже хотів заполучити саму душу
Але Той вже пішов в зали Аменті

Тоді в замок заявились представники Священного Синоду та вимагали предати їм Диявола

Великий Інквізитор дивився в їх незворушні очі і знав що нічого не зможе вдіяти втім прагнув тягнути час
Він сказав що час часу часів ще не настав
Але представники були невблаганні
Вони були поза часові і поза просторові
Вони власне були майже Сімома Владиками що вийшли з залів Аменті де вони й зустріли Того що був у ній і дізналися від Нього про Диявола та Великого Інквізитора

Це був кінець

Вони забрали Сант-Анну та відвели до в'язниці
Тоді Сант-Анна відчула що єдина в'язниця яка існує поза ілюзією - в'язниця її душі

Синод готував суд
Середньовічний безсмислений та безпощадний
А Сант- Анна намагалась згадати коли все пішло не так

І тоді прийшло розуміння- немає Мети
Немає нічого крім Процесу
Немає минулого
Немає майбутнього
Немає нічого крім тепер
А тепер були поділене на чорний та білий час які змінювали один одний

Вона сиділа сама в тісній кам'яниці і дивилась як змінюється процесія

А Великий Інквізитор готував Процес

Сант - Анна існувала тільки в двох формах: у сні, який суть реалізація сорому й блуду, і наяву, яка виявилась реалізацією  звільнення і насолоди

І коли прийшов Сімон і сказав що він її чоловік алхімік і маг вона не впізнала його
Він не засмутився хіба лише покликав по імені когось іншого але не отримавши відповіді сказав що не зможе їй вже допомогти
Сант-Анна втратила дитинність і смертність але разом з тим втратила ілюзії
В Сімон втративши Втрачений рай зрозумів що втратив його два рази


Суд
Коли Святійший Синод призначив суд, Сімон готував першоелемени щоб гасити багаття
Великий Інквізитор готував промови латиною сповнені теологічних
викладок та мудрих притч

І коли Сант-Анну ввели в залу суду вона усвідомила що суди ти її будуть
Його Честь
Вина
Невинність
І присяжні - її дванадцять альтет его- Демони Демосу

Честь входила в залу всі сідали а коли виходила всі піднімались
Вина шукала свідків
А невинність - не шукала

Слова Сант-Анні давати не збирались але вона могла писати і мовчати
В мовчання було багато золота
Але Його Честь золота не йняв як і сорому

В цьому залі панувала алхімія та незворушність
І коли питали Вину він говорив- винна- відьма
А коли питали Великого Інквізитора- він говорив : невинна - невідьма бо не відала що творила
Присяжні мінялись обличчями місцями і кольорами очей та одягу

Сант-Анна просила слова але їй надали лише мовчання
В її мовчанні виникла певна незручність бо вона не знала у чім її звинувачують

Вина сказала: блуд і сором
Але Сант - Анна не знала чоловіків вона завжди спала ї коли кохали її тіло не кохали душу тому її душа не могла свідчити про чоловіків
Вина сказала: чаклунство
Але тіло не грішило а душа тепер ловила в сіті мовчання метеликів та павутиння
Вина сказала: єресь
Свідками прийшли її персонажі
Вони довго і сумно розповідали ті прикрощі що Сант-Анна заставила їх говорити чи робити
І дванадцять присяжних засудливо хитали головами
Вина сказала: Диявол
Але Сент- Анна не бачила того що бачили інші, вона й була невинна так довго що її встигли засудити та здійснити вирок
Невинність не постраждала а Вина сіла на чатах її душі щоб сторожити правду і брехню
Правда не була істиною
Але їх було багато і одна перемагала іншу
Свідки проходили безкінечною низкою і в них була змова і радість

І лише Той що був у ній десь у залах Аменті що був її істинним свідком так і не вийшов на суд

Свідомість
І якщо свідомість була контрольованим процесом сприйняття осмислення збереження та відтворення інформації то мабуть Сант- Анна втратила свідомість бо цей Процес вона не контролювала
Хоча відчувала що відбувається він саме в її свідомості

Сімон до останнього моменту надіявся що це свідомість Великого Інквізитора або хоча би Гермеса Трисмегиста але Інквізитор був реалізацією суть заперечення заперечення як стадії звільнення і насолоди
А Сім Владик взагалі на суд не з'явились

Сант-Анна не розуміла латини давньогрецької болгарської давньоруської чи старослов'янської вона навіть не розуміла церковнослов'янської якою намагалися з нею поговорити Честь і Вина і Невинність і Свідки і неСвідки Відьми і Невідьми сам Великий Інквізитор
А у мовчання яке їй надали як Слово стікав термін

Врешті Честь призначив останнє слухання
І Слухання було безцінним бо не скаладеш ціни нічому останньому
Ні останньому мовчанню
Ні останньому слову
Ні останньому слуханню

- Слухай уважно, - сказав Великий Інквізитор забувши визначити що було важливіше : слухання чи послушання

Священний Синод заперечно похитали головами причому в унісон
Від неї відмовились всі конфесії
Кармелітки
Бенедиктинки
Домініканці
Ієзуїти
Тамплієри і Хрестоносці

Останні , правда, трохи подумали
Але вирішили що вона не пристосована до бойових дій в умовах пустелі і все ж таки відмовились знову

І тільки Сімон втрачаючи надію шепотів їй : слухай небо воно не збреше

Але небо не було покликане у свідки хоча у нього було що сказати

Сант - Анна повинна була провести в кам'яниці останню ніч перед вироком



Ви Рок
Сант-Анна не вірила в долю але доля в неї мабуть вірила
І багаття призначене для неї було розпалене при її появі на світ
Скільки минуло білого і чорного часу скільки висиплалось піску в неіснуючому піщаному годиннику в якому наче дюнами заносило її життя
Хтось ретельно підтримував це багаття та підкидав першоелементи щоб воно не згасло

І червона естетика змінювала м'якість велюру на палючу жорстокість полум'я
Але червоний лишався червоним

Сант-Анна не вірила в визначенність
Але щось визначило її і саме це й прозвучало як вирок

Вина - сказав останню звинувачувальну промову
Невинність промовчала
Великий Інквізитор сказав своє слово у виправдання дитинності та смертності
Присяжні мінились на обличчях вони були тимчасові суть реалізацією неусвідомленості білого і чорного часу часів

І знову Сант-Анні не надали останнє слово
Але надали останнє мовчання

Сімон топив в полум'ї свій відчай та шматки первородного золота срібла та ртуті
Але вся алхімія світу вже не здатна була загасити багаття
Воно палало все вище і вище

І врешті  випробуваній вогнем водою та залізом Сант-Анні прийшлося злетіти щоб увійти на багаття

Але воно не опалило її
Диявол спалахнув та щез вмить і всі побачили її звичайне але гарне запрокинуте в крику обличчя
Але самого крику вже ніхто на почув

Сама ж Сант-Анна так непомітно перейшла в зали Аменті що Сімон та Великий Інквізитор ще довго шукали її першоелемени змішані з попелом

Але так нічого і не знайшли

Священний Синод здивовано опинився сам на сам на порожній площі бо разом з відьмою щезли Честь Вина Невинність які Великий Інквізитор що сам про все здогадався
І пішов в зали Аменті за Сант - Анною


Розщеплення
З Сант-Анною сталося те чого від неї ніхто не сподівався: ні Великий Інквізитор ні Сімон ні Тамплієри ні Хрестоносці
Її тіло , зіткане з молекул води повітря мінералів розділилося на два: одне з них стало власне Сант а інше власне Анною
Наче вода що проходить сім рівнів фільтрації і врешті розділена на водень та кисень змінює форму зміст свідомість і підсвідомість
В залах Аменті відбулась та істинна алхімія заради якої сюди прийшли Великий Інквізитор Сімон і сама Анна
В тіло Сант увійшов Той що був у ній

Сім Владик усміхались а Сонячне сплетіння Землі посилало їм потужні імпульси енергії для відновлення та відродження

Анна дивилась на Сант
Він її бачив не вперше а вона не бачила його ніколи
Ти хто?
Я твій брат
Брат
Ти моя сестра
Я віддала тобі половину першоелеметів
Половину
Ти Табула Раса?
Можеш казати просто Сант
Що за ім'я
Половина твого. Як все що в мене тепер є

Сімон з Великим Інквізитором просто дивились рахуючи першоелемети та заносячи їх на Смарагдові Скрижалі щоб Гермеса Трисмегист потім написав зверху тести що разом з інтертекстуальністю містили би первинний великий задум ідею великий вибух генезис дитинність та смертність звільнення та насолоду

Сім Владик збирали заново Всесвіт та засновували нову космогонію

І поки народжувались нові боги та цивілізації
Прийшли атланти та принесли новітні військові технології
Прийшли арійці та принесли нові аграрні технології
Прийшли гіперборейці та принесли нову магію
Прийшли нові алхіміки
І все почалося знову


Сон Брами
І поки в залах Аменті Великий Вдих Брами змінювався на Великий Видих
На Новій Землі відступав перший Великий Льодовик
Анна згадувала першопричини і усвідомлювала першонаслідки
І першопричини були першоелемнтами
А першонаслідки горизонтом подій і ланцюжком ДНК ( духовним неподільним кодом)

Сон Брами був міцним Великий Вдих рівнявся двом вічностям а Видих -трьом
Великий Годинник заспокоївся та віднайшов рівновагу зачепився стрілками за Хроніки Акаші і почав новий відлік Ери Водолія

І коли стрілка хитнулась на Час родитись
Першим народився Сант
Він вийшов назовні і йому вже була не одна тисяча років він знав Святе Письмо і всю алхімію світу цього він мав великі знання і його печаль та скорботу він володів мовами і вони володіли ним утворюючи його зміст форму свідомість та підсвідомість світовідчуття світобудови та космогонію і був він Світлом для світу і сіллю Землі
Другою народилась Анна
 і з нею народилась магія дитинність та смертність звільнення і насолода і сон розуму і внутрішні звірі
І була вона пітьмою і культом природи та предків

І побачили вони Нове Середньовіччя в якому були нові міста і феодальні маєтки замки та ленні володіння нове священицтво та нові тамплієри і Хрестоносці нові королі та лицарі

І на площах так само палали багаття
І йшов Суд невидимий
І приречені були всі
І тіла шукали звільнення і насолоди
А душі дитинності та смертності

І дух алхімії увійшов в них
І увійшли вони об руку брат і сестра в Царство Гермеса Трисмегиста


Зустріч
і тут зустрів їх Сімон що все ще залишався Сімоном навіть перейшовши в це Нове Сереньовіччя по Хроніках Акаші
Він все ще залишався собою
Він все ще розбирав все написане нею ще Сант-Анною в минулому житті
Він писав свою Алхімію солярними символами щоб ніхто крім посвячених не міг прочитати щоб ніхто випадковй і не зужитий не прийшов в зали Аменті за ним чи за Великим Інквізитором

Він усе ще плавив сірку і водень свинець і золото в алхімічних рурах своєї свідомості та підсвідомості і завжди в кінці кінців отримував кіновар як реалізацію мистецтва самотності

А Анна врешті навикала пізнанням Персони та Самості

І Персона - було емпіризм та знання
А Самість - магія та психо

І Самість ставала Сімоном Сант Алхімією Ніжністю Істиною Народженням не від світу цього і народженням Світу не від неї

А Сант тільки усміхався бо він багато що пам*ятав але ще більше хотів забути
Але забуття було реалізацією звільнення та насолоди того чого зазвичай шукали тіло а він був Душею світу і мовчав про істину і її трудне пізнання

Він усміхався Сімону а Сімон знову кохав але вже не його а її

Сімон пам8ятав на смак солодкі першоелементи з яких зіткане її тіло і гіркість з якої зіткана Душа Сант

Але Сант народився для пошуку фільсофського каменю
а Анна - для створення філософського паперу на якому Сімон і писатиме свою віщу Алхімію солярними символами

Їх взаємне притягування і відштовхування врешті і народжували потужні соціальні та релігійні бурі Середньовіччя

Їх філософьска Трійця
Сімон - філософька абетка
Анна - філософськй папір
Сант - філософський камінь

якраз і формували і наповнювали змістом це Царство
І Гермес Трисмегист і Альберт Великий були їх наступниками та істинними свідками


І всі Сім Владик відчинили їм Браму до Вдиху і Видиху
і Великий Задум вже був при порозі Білого часу часів

і жіноче - в Сант
і чоловіче - в Анні
все прийшло в Рух

І коли піраміди співпадали з прецесією відкривалися зали Аменті але ніхто туди не хотів

Трансформація

І коли Сімон побачив їх: його і її він осягнув що вони обидва змінились
Те що було в них біле - стало чорним
Те що було в них темним - стало світлим
Сант тепер мав азіатські риси та чорне волосся
Анна - очі блакитні бліду шкіру та світле напів прозоре волосся

Він відчував що вона стала Ізидою
Чорною Мадонною
Незважаючи на свої світлі риси

Вона читала по губах і пахла водою а на шкірі її зсередини просвічували солярні символи та єгипетські піктограми

Ти народилась щоб приєднатися до народу
Ти народилась щоб приєднатися до роду
Ти народилась щоб приєднатися до часу
Ти народилась щоб поєднати минуле і майбутнє
Ти народилась щоб стати моєю
Ти народилась щоб народити

Тут Анна усміхнулась
Якої благої вісті ти чекаєш від мене ? Адже є закон і благодать

Сімон взяв Анну за руку та повів у величний Собор що був суть реалізацією свідомості його та Гермеса Трисмегиста

Собор був сповнений закону й благодаті
З його мозаїк та фресок виходили святі аскети

Сімон явив її народу і народ радів їй
Її хотіли Джотто та Босх і писали з неї
Мадонну
Божу Матір
Ісуса Христа
Святого Франциска і
Святого Антонія

І Августин Блаженний говорив відчинивши уста :
Немає істини від світу цього
Є істина поза ним

А реалізація блуду та сорому є суть нашого спасіння
Бо якби не було блуду світ занурився би в хіть і нехіть

І в цьому була сакральна алхімія світу цього
 

Вінчання

І заспокоєні нерви Санта зачеплені та співзвучні музиці сфер та струнам Хронік Акаші тепер почули неземну симфонію яку грав Собор усіма своїми стінами мозаїками та фресками
 І була це органна ораторія як реалізація
урочистого пізнання алхімічних трансформацій як суть реалізації тяжіння та відштовхування гармонії та дисгармонії добра і зла тепла і холоду жіночого та чоловічого дня і ночі світла і темряви

Вінчаючи їх з Анною , Сімон та Великий Інквізитор реалізували Великий Задум що був суть реалізацією Альфа і Омеги як поєднання божественно та диявольського у вічній рівновазі та єднанні

Анна усміхалась
А Сант плакав

Сімон заключав цю коронацію Словом як печаткою що відкривала зали Аменті але закривала таїнства дитинності та смертності від випадкових та зужитих

Лікуйте - говорив Августин Блаженний бо наш світ ілюзорний і випадковий і кожен з нас розіп'ятий між раєм та пеклом
Лікуйте - писав Босх бо сад насолоди існує тільки на землі а поза нею страждання : і в раю і в пеклі
Лікуйте - оголошував Джотто Хто бачив оголеного Христа той може вважати себе звільненим від гріхів світу цього
Лікуйте - говорив врешті Великий Інквізитор бо ваше багаття палає тільки в ваших душах

І тільки Сімон навикав мовчанням як свинець внутрішнім золотом а ртуть внутрішньою кіноваррю а срібло внутрішньою амальгамою

Бо тепер Анна була його сестрою а дружиною брата свого

І в цьому була печаль і скорбота


Прецесія

Це вінчання було вчасним та всечасним
Поза часом та простором
Але час  і простір був врахований чітко та безпомильно
І Сант і Анна були суть реалізацією свідомості Гермеса Трисмегиста
І готичні споруди
І Зодіак
І ім'я троянди
І піраміди
І Ісус як реалізація мовчання Невинності

І вінчання як поєднання непоєднаного
І розділення нерозділимого
Інтертекстуальність як реалізація свободи та істини

І прийшли нові масони і мовчали і всі розуміли їх мовчання
Зали Аменті відкриті але ніхто в них не приходить
Бо там чекають тільки посвячених
А не випадкових та зужитих

Ісус говорив про безсмертя але ті хто почув - суть реалізація мовчання Невинності
А випадкові в зужиті шукають отруйні троянди

Але Сімон шукав істинне ім' я троянди)
Тому не знаходив
А знайде той хто і так знає і про час і про місце

І зали Аменті відкриті
І Троянди квітнуть для всіх
І пре,цесія спокійно собі відбувається
І тільки Гермес Трисмегист безупинно сміється в залах Аменті


Готичність

І готичність як реалізація тяжіння свідомості Гермеса Трисмегиста до золотого січення та відштовхування від переплетіння геомагнітних ліній
І магнітні поля та вузли розв'язок
Народжували у Сімона непереможне бажання піти світ за очі тобто куди очі дивляться
В такому випадку завжди приходиш туди куди тебе зорієнтує внутрішня шишкоподібна залоза бо вона вписана в Хроніки Акаші і знає все краще за нас

І мовчання підсвідомості
І шепіт колективного безсвідомого
Сімон ловив лише як реалізацію ідеї внутрішньої трансформації

І тут нікуди було подітись без поста та медитацій

Але Сімон визнавав тільки золоте січення і шукав наріжний камінь, який , він вважав і був власне філософським

Сант сміявся
А Анна плакала

Сант прийняв чоловічу традицію
А Анна - жіночу
Але її нестерпно нудило через магнітні поля та геомагнітні лінії а в місцях сили хилило в сон

Тому Сімон водив її шляхами сповідимими
А Сант ходив сам по собі бо не питав дозволу

Великий Інквізитор натомість переписував Смарагдові Скрижалі солярними символами щоб ніхто не спокусився
 Він вважав що дитинними і смертним достатньо готичних споруд

Там, він вважав, є все
Закодоване ім'я троянди
Ісус як реалізація мовчання невинності
І вони, він вважав, повинні лишитися невинними
Бо де багато пізнання там багато печалі



Першоелементи

І Сімон лікував її першоелементи воду і мінерали що несли печать зіпсутості як реалізації сорому та блуду

Він знав що вода має свідомість і підсвідомість навіть свята
І реалізує їх в снах та мареннях
А Анна була ще суть дитинною і смертною незважаючи на власну безсвідому магічність

Незважаючи на Персону та Самість і Альтер его

А Сант допомагав їй у тому бо був суть вогнем
Разом вони нагрівали та очищали її внутрішні мінерали від бруду від землі від води та повітря

Додаючи сірку нашатир ауропігмент та ртуть у потрібних пропорціях

Вони натомість отримували і Місяць і Сонце одночасно

Але Сонце було холодне
А Місяць палав вогнем невгастмим

Анна ж була суть водою
Святою водою з якої повинно було вийти нове життя
Це і була її істинна алхімія

Бо була вона Чорною Мадонною і Ізидою і Венерою і амальгамою в якій відбивалась свідомість Гермеса Трисмегиста та Фоми Аквінського

Її тіла потребували лише Джотто та Босх
Поки Сімон та Сант виварювали та калили її душу в печі істини

Анна навикала білим червоним та чорним
Її свідомість та підсвідомість поступово очищалась щоб прийняти істинне причастя від духа Авіценни та Альберта Великого

Це і була істинна алхімія світу цього


Час часів

Поки Сімон бився над змістом і формою загадки Анни
Сант навикав Середньовіччям

Тисяча років думав він промайнуть швидко та нескінченно
Але виявив він цей час був зіпсутий чотирма вершниками апокаліпсису

Голод війни чума та смерть не залишали вибору
І переважно вони не доживали до першого просвітлення
А потребували трьох бо й сам Гермес Трисмегист був просвітлений тричі

З того часу Сант зайнявся очищенням світу від зупсутості та скверни

Але скверна мала міцне коріння і було не просто її ні виварити ні випарити ні перегнати в перегонних рурах колективного підсвідомого через низку дистилятів що суть мудрість філософія та релігія
Зіпсуті були святі мінерали та святі води
Свідомість та підсвідомість води сечі та магнезії

Сант разом з Великим Інквізитором відчайдушно боролись зі сном розуму якщо породжував чудовиськ Середньовіччя

Час безнадійно хорував і жоден видатний алхімік поки що не знайшов від того ліки

Натомість вони потребували Сонця та Місяця

Дитинні та смертні вони танцювали коли не чули музики влаштовували пирування під час чорних епідемій гинули в Хрестових походах

І здобутий Ієрусалим не палив їх душі вогнем просвітлення
А гинули вони опаленні Сонцем та остуджені Місяцем

Сант вчився безнадії та мудрості
А Великий Інквізитор пас відьом на полях асфоделей

Анна навикала власного Левіафана що десь никав підсвідомістю її власних внутрішніх святих вод

Призначення

І якщо Анна була призначена то лише для того щоб звільнити святі води від тяжіння Вини Невинності Честі і Гордості Свідомого і Підсвідомого Блуду і Сорому щоб в кінці кінців осягнути закон і благодать

Вона народилась для того щоб приєднатися до народу
До мови його
До Слова його
До Духа його
До Тіла його
До Бога його
До Молитви його
До голоду його
До війни його
До Хвороби його
До смерті його

До танців його до механіки його та статики його до руху його до його солярних символів до істини та брехні його до його насолоди та страждання до еросу його до філіо його праці та відпочинку до кохання та ненависті до братерства та ворожнечі до страв та посту до пізнання та забування до ритміки його дихання до його життєвих циклів до путі його до зупинки його до просвітлення та занурення в пітьму до тих хто ходить водами тихими до тих хто ходить по водам чистим до тих хто мовчить і тих хто говорить до мудрості його та глупоти його до його космогонії алкоголю та присвятам до мистецтва його до літератури до мозаїк його до фресок його до трагічного та комічного до історії його до минулого та майбутнього до ниток його що вплітаються в чисті полотна його до живопису його до міфомислення його до мета пізнання його до жіночого та чоловічого до культу природи та предків його до рослин та звірів його до отрути та ліків його до симптомів та зцілення його до ран та стигмів його до морів та пустель його до пралісів та прарік його до величі та низькості його до краси та потворності його до дитинності та смертності його до його цифрових кольорових та духовних кодів до психопотоків його до свідомого та підсвідомого його до колективного та індивідуального його до казок та пісень його до поезії та прози його до сльози та сміху його до забування та згадування до крику та мовчання до етно його до пафосу його до епосу його до битви його до меду його до молока його до магії його та прагми його до волі його до степів його до вітрів його до хвиль його до кораблів його до космосу його до недрів та руд його до крові його та духу його до абеток його до літописів його до повчань його до причин його та наслідків його до першоелементів його до святих вод його до святих його до до добра його до зла його до його білих та чорних часів до ранків його до вечорів його до поетів його та художників його до слов'ян його до греків його до вікінгів його до переселення народів його до повернення до джерел і відродження його до куль його до снаги його до сили його до натхнення його до жорстокості його до милосердя його до ДНК його до безкінечності його до безсмертя його
Навіки віків
Амінь

Врешті до Кирила та Мефодія його що ходили з греків у варяги і навпаки
І несли інтертекстуальність Душі світу
І сіль Землі
І світло для світлих


Велике Алхімічне Діяння

Її полягало саме в цьому

Мінерали

Універсальна сіль була ключем до мистецтва самотності
Але по цей бік не було вже самотності
Сімон випарював мінерали з святих вод що добували з глибинних джерел

І були ці мінерали чисті та не зіпсуті
І переганяв та плавив їх в перегонних кубах
І за допомогою філософського еліксиру що суть чотири земних елементи та сім небесних отримував чисте золото

Анна мала всі елементи самотності і зневіри і навикала ними як зорями чорного часу

Сант черпав мудрість з алхімічних зводів про закон і благодать та сподівався святих дарів та дарів смерті
що були суть реалізацією живого срібла

І золото і живе срібло і самотність як першоелемент врешті набували імпульсу Великого Алхімічного Діяння

І Авіценна увіходив в свідомість Гермеса Трисмегиста а свідомість Фоми Аквінського навикала пошуком входів до залів Аменті

Але і Гермес і Великий Інквізитор побачивши розбещення атлантів їх подання влади золота та кохання закрили зали для відвідування і відкрили для виходів за межі пізнання добра та зла

І зорі мовчки зоріли
І мінерали несли мовчання і писали мовчанням свої внутрішні алхімічні перетворення свідомість та підсвідомість

І зі срібла топилось золото
І з міді- олово
І з сірки- залізо

І святі води перетворювались на кислі
І заспокоювали нерви дитинних і смертних

І алхімія напувала спраглих
 Тих хто шукав Аніма
Але отримував Персону і Самість


Тінь

Тільки її знеособлена Тінь виходила дуже схожою на світло хоча й вражене брехню та помилковими враженнями
єдина виходила правдива та беззахисна

І Сімон і Великий Інквізитор розуміли що нічим її не випариш не переплавиш не очистиш : ні водою ні вогнем ні залізом

Тінь виходила дитина та смертна і плакала ночами та самотніми ранками десь в залах Аменті куди закрила за собою двері

І всі чули той щирий дитинний плач але ніхто туди вже не міг прийти

Анна тихо навикала болем та усвідомленою Самістю відчуваюси що це тепер назавжди
Адже повертатись не було куди

Пірр не святкує перемог він плаче на руїнах внутрішнього розбитого серця Середньовіччя

Тінь була сліпа і безпомічна і поранена і взболена і не було на ній місця живого тому вона боялася доторків та уникала відкритості

А зали Аменті вже були загублені та забуті

Великий Інквізитор сховав ключі кинувши їх в глибоку філософську криницю одної горобиної ночі

Сант сказав що давно це зробити та все забути
Бо Тіні ходять шляхами пітьми сповідимої але сон розуму породжує не тільки чудовиськ але Левіафан нипає свідомою та підсвідомістю Гермеса Трисмегиста бо бачив він занепад і розбещення атлантів

І тільки Сімон відчував що Тінь єдина вміла ще кохати і відчувала ніжність та милосердя до тих хто гинув до першого просвітлення а потребували трьох

Сімон готовий був гасити багаття та будинки та вулиці від вогню невгасимого

Але помудрілий Сент тільки заперечно хитав головою

Самість і Персона стоїчно зносили Середньовіччя поки Тінь ховалась в залах Аменті


Зодіак

Був хворий - Сімон це відчував
Хворіли ери, епохи, століття, роки та годинник космічного Годинника

Саме про це і намагався сказати Гермес Трисмегист
Змішаний з космічним молоком Чумацького шляху космічний Годинник часто збивався з ритму а іноді з мелодики
І ті хто чув музику сфер  наприклад Сант та Великий Інквізитор це чули в найменшому збої небесних дієзів

І справа була не в молоці
Бо молоко лише суть першоелемент з якого створені святі води мінерали та кисень

Хвороба і зіпсутість народжувалась в свідомості і вражала істину красу добро і зло пам'ять і забування правду волю кохання біль і гнів радість та творчість

Анна все ще відчувала сон Годинникаря в якому не було чудовиськ натомість була відсутність засудження та оціночних суджень як таких

Годинникарю були важливі цифри і дати тієї першопричинної істерики того першого дня гніву з якого все завжди починалось

Анна же дивилась на все крізь магію та розуміння

Самість була задоволена
Персона давно мовчала їй було все одно
Дитинна та смертна Тінь іноді плакала а іноді боялась

Сант змужнів до мудрості і помудрішав до мужності
Але навіть він не міг вилікували ні Зодіак ні Середньовіччя ні свідомість Гермеса Трисмегиста

Великий Інквізитор і так знав що там де занадто багато алхімії там завжди виникає Середньовіччя і крутиться колесо Сансари

Сімон мовчав та писав довгі послання римлянам галатянам та іншим народам

А коли дізнався про гунів готів слов'ян сарматів та скіфів греків та варягів зовсім опечалився

Це і була Велика Алхімічна Махаяна

Чумацький шлях

Врешті всі ми мандрівці на Чумацькому шляху - думав Сант

А Сімон все таки спробував перегнати в рурах власної свідомості підсвідомість молока

Великий Інквізитор на цей раз просто розсміявся

А Сант навіть не плакав

Сімон розділив першоелементи молока а Анна визначила які з них гіркі а які солодкі

Сімон знову змішав їх до купи - гіркі і солодкі але молоко вже не виходило

Позбавлене духу і мудрості і колективного безсвідомого святих вод та істини воно вже нікого не могло вигодувати тим більше дитинних і смертних

Тут в починалось звільнення і насолода

Тут закривались зали Аменті і свідомість Великих Алхіміків

І починалась власне Сакральна Алхімія Алхімій

Сам Гермес не на жарт озадачений зрозумів що навіть йомуприйдеться почати з нуля

А нуль - то завжди центр навколо якого і замотаний Чумацький шлях
Замішаний на меді та молоці свідомості та колективному безсвідому магії та прострації проростанні вверх і всередину наче крізь кротову нору Чорної діри до якогось іншого космічного шляху

Щоб знайти новий шлях, треба піти зі старого - сміялись Атланти і Брама врешті здійснив Великий Видих полегшення



Тиша

Коли починалась тиша Сімон збирав дощову воду в свої внутрішні філософські сосуди
Потім додавав до неї сіль та сірку і виварював не менше сотні разів поки не осягав підсвідомість води солі та сірки

Тоді він заспокоювався і говорив з Анною

Сант був зайнятий очищенням заліза з якого кували зброю

Зроблена з очищеного заліза вона приймала в себе слова магічних замовлянь та свої імена

І тоді по починався її власний шлях

Як ті, що приходили до мудрих слов'янських каганів несли східну традицію в молитвах та формах храмів

Дивились в мудрі очі каганів в яких бачили лише битви свідомість. Прадавніх предків та інтертекстуальність та являли сіль і гіркоту грецьких і болгарських молитв

Сіль теж може святити внутрішні води ті джерела з яких черпали покоління і століття

Свідомість Гермеса Трисмегиста полкрададась тут шляхами сповідимими

І приймаючи причастя східних традицій слов'янські кагани набували віщої алхімії священної зброї та майбутніх перемог

І називалися іменами рік чи ріки називали своїми іменами бо були самі продовженням рік і небес і степів і традицій мудрості і печалі

І сіль увійшовши в мову святила її та калила як зброю з очищеного заліза

Це і була алхімічна інтертекстуальність

Бо мовою спочатку пишуть боги а потім вчать людей





Священний шлюб


Сант навкиав Анною, а Анна - Сантом
І було це не правильно але вірно

Але в душі Сімона наче приховане золото горіло бажання бути не самому
Його власна Самість потребувала свідків для нього для всього що  у ньому було

І пішов він в зали Аменті і знайшов там печальну свідомість Гермеса Трисмегиста

Не можна бути чоловіку самому, - сказав Сімон
Тоді Гермес Трисмегист відповів -

Відкрию тобі таємницю велику, бо суть це тайна атлантів
 Візьми три частини мудрої глини та виліпи собі жінку
Потім опали її сотню разів у найгарячішій печі доки не закалиться вона

Але перед цим очисти вогонь той віз зіпсутості та скверни

святими водами святою сіркою та святою магнезією ще святим марганцем та свинцем та живим сріблом та золотом

і коли відчуєш що вогонь став чистий та святий - клади туди жінку з мудрої глини

Як закалиться вона на святих вогнях дістань з печі її та влий їй через рот живого срібла - то суть її кров і флегма і свідомість і підсвідомість

Потім як стане як жива то ще не говоритиме - приведи її до мене в зали Аменті я дам їй дух божественний і життя вічне


Пішов Сімон і став шукати мудрої глини

А зрозумів що рудовища ті не від світу того
Великий Інквізитор тоді плакав та сміявся А  Сант знав вже дорогу туди то взяв Сімона за руку та повів

І взяв Сімон три частни мудрої глини та наповнив руки свої а наповнивши руки свої зрозумів, що то його мрія наповнити серце своє

І повернувся він до тиглів своїх до реторт своїх до рур своїх та до печей своїх до домів своїх
і побачив що суть вже сповнені вони і срібла і золота лише не сповнене його серце священним коханням
і заплакав він плачем великим
і втішала Анна його

Взяла вона три частини мудрої глини та замішала тіло жінки та надала йому форми і змісту

а Сант очищав вогонь три дні і три ночі
потім поклали вона - Анна та Сант - жінку з мудрої глини в піч та заклали вхід туди цеглою та вапном і залишили на три дні і три ночі

А Сімон плакав та молився солярними символами

І коли пройшло три дні і три ночі вийшла жінка з печі сама та виявилась вона красунею неземною
Сімон же побачив її та сказав- пора нам стати до священного шлюбу

А Сант влив їй в рот живого срібла і заструменіла її жилами кров та флегма



Гермес

І взяв Сант жінку за руку та повів в зали Аменті та привів до Гермеса Трисмегиста
І побачив Гермес Трисмегист що була вона прекрасна і обличчям і серцем і душею
І цілував її в губи та вдихнув неї дух божественний та життя вічне

і розкрились уста її та стала вона говорити мовою божественною


І привів Сант жінку до Сімона
І тільки Великий Інквізитор побачивши її став плакати

через цю жіінку чекають на нас біди великі - сказав він

І пішов ховати Смарагдові Скрижалі


І пізнав Сімон дружину свою але сказав їй : весь світ складу до твоїх ніг але єдине що заборонено тобі- це читати Смарагдові Скрижалі

А ще не було в неї імені
І сказав Сант_ твоє ім*я записане в Смарагдових Скрижалях але не прагни дізнатись його, бо коли дізнаєшся його , то сразу помреш


великий Іквізитор зрозумів що знайшов те що шукав багато років : Табула Раса але була вона дружиною Сімона за законом та благодаттю

а Сант ходив путями сповідимими і Анна - з ним

зажадав Великий Інквізитор заволодіти Табула Раса - душею чистою що мала в собі лише божественну мову та слова самого Гермеса Трисмегиста але ретельно наглядали за нею сімон і Сант

Вона ж була ще дитинна та смертна

Але Анна була мудріша за Сімона і Санта і Великого Інквізитора

І прийшла до неї дружина Сімона та спитала в неї:

Атланти читали Смарагдову Скрижаль?
Так - сказала Анна
Ти читала?
Так - сказала Анна
Сант читав ?
Так - сказала Анна
А Сімон читав?
Так - сказала Анна
І Великий Інквізитор читав?
Так- сказала Анна
Арійці читали?
Так - сказала Анна
а гіперборейці?
Так - сказала Анна
А Сім Володарів ?
Так - сказала Анна
А слов*яни і скіфи і сармати і готи і гуни і анти і венеди?
Так - сказала Анна
А римляни та галатяни?
Так - сказала Анна
А кельти і сакси і германці і франки?
Так - сказала Анна
А азіати та мешканці Африки та Океаніїі?
Так - сказала Анна
А інки та ацтеки та майя?
Так - сказала Анна
то чому мені не можна?

Анна дала їй і читала вона
і знайшла вона там своє ім*я записане та приховане і пізнала добро та зло і стала як боги









Речі

і прийшов Сімон і побачив дружину свою а  в її очах - усю мудрість Смарагдової Скрижалі

і заплакав плачем вельми великим

-
Була ти мені дружина говорив він була ти мені сетра і донька і мати і подруга і коханка і дитя і істина і чистота і любов і турбота і гнів мій і біль і мудрість і добро і зло і свідомість і підсвідомість і час часів і Душа світу

а тепер стала ти мудра і розумна і пізнала добро та зло сама
тепер ти вчитимеш мене і заспокоюватимеш мої рани лікуватимеш мене і обманюватимеш мене і говоритимеш зі мною словами і усвідомиш мене і приймеш мене і чистоту мою і скверну мою і очищення моє і радість мою і сум мій

І станемо ми як чоловік один

Тепер це спокута моя і небуття моє і сон розуму мій і Середньовіччя моє і блуд мій і сором мій

Назви моє ім*я - сказала вона

І нахилився Сімон до вуха її та прошепотів її ім*я і усміхнулась вона

Великий Інквізитор заплакав сльозами гіркими бо ця душа теж пішла від нього

Сумував він довго бо спливав його час
і Годинник і Зодіак вже шепотілись з ним наодинці про минуле і вічне
А він ще не знайшов Табули Раси та не сказав Слова що повертає Втрачений Рай


Але ж прийййшла до нього дружина Сімона та сказала йому на вухо своє сакральне ім*я
і коли Великий Інквізитор пізнав його то зрозумів він що може довірити їй Слово
що душа її залишиться чистою незважаючи на усю мудрість Смарагдової Скрижалі

Слово сказав він складається з першоелементів з яких створений Всесвіт та Чумацький шлях та святі води та вогонь та повітря та земля та сірка та марганець та ауропігмент та свинець та золото та живе срібло

Тоді сказала вона -
То все є в мені бо мене виліпив Сант з мудрої глини та влив в мене живе срібло і я відчуваю його
 Моє серце б*ється в унісон з диханням Брами

Я винесу Слово бо і сама я святі води і вогонь і земля і повітря

Тоді опечалився Великий Інквізитор бо в той момент як вимовить він Слово помре сам

Але відчув він свідомість Грермеса Трисмегиста який наказав йому

нахилився до вуха її та прошепотів Слово


І стала вона як Дух що володіє Словом і магією і вогнем і землею і повітярм і святими водами



Бог

Твій Бог - твій розум говорила вона
Бо алхімія відбувається з кожним із нас
у білий та чорний час
Поки спить Брама
Поки він дихає
Поки марить
З нами завжди щось стається

Забуваючи свої імена вона згадувала - його імена
Іх було дванадцять

Дванадцять імен
Дванадцять колін
Дванадцять часів
Дванадцять сходжень і падінь
Три просвітлення

Сімон був суть реалізацією тих дванадцяти

Він писав свої послання і дивувався діянням
В передчутті Вершників апокаліпсису

Сант навикав алхімією світу цього бо Середньовіччя все ще потребувало очищення і перегонки і пом'якшення і розчинення і переплавки в пічах Космічного Годинника

Він теж усвідомив своє приречення і повільно ставав сакральним Годинникарем

Анна була суть магія та народження не від світу цього

Вона володіла Смарагдовими Скрижалями
А вони - нею

Великий Інквізитор прийшов в зали Аменті і почув голос Гермеса Трисмегиста

Це не кінець
Це лише початок

А дружина Сімона приймала благих вісників
Янголів і демонів що суть першоелементи як дух і матерія як добро і зло як сіль і попіл і святі води






і коли Сімон попросив її розповісти про Втрачений Рай сказала вона
рай не про чоловіка та жінку
рай - це про Бога та  чоловіка

Бо Бог - це розум
І все що відбувається з чоловіком
І все що думає він
І все що говорить
І все що любить
І все що читає
І все що пише


2023



Hokori ( Гордість)
спокій забуття

       
                «Це сила, що відроджує світ, йде від благодаті – не від розуму. Де б ви не булии, і що би не     робили, наче це зовсім не важливо. Це не створює смислу. Це створює вас »
    Двері без дверей
     ( Мумокан)

 

Трохи від авторки . Моя Кіку , звичайно, доросла жінка. Але живе у стані деякого здивування та любить відкривати для себе чудовий вже відкритий світ. Любить винаходити велосипед так би мовити. Вона добра і любляча , а ще наївна та весела. Але вона дізналась, що не весь світ такий.
А ще вона постійно чомусь вчиться. Ніби чогось не знає.
Якби вона знала те, що потрібно знати, було би простіше. Але коли вона про все дізналась, стала подумувати, щоб піти в монастир.
Бажано в чоловічий ( це жарт, звичайно ). І обов'язково в буддийський ( а це не жарт) . Там цікавіше.
Шкода, її туди не візьмуть. Вона знає.
Так от трохи про мою Кіку. Вона розповідає химерні речі. Скажу сразу, як відповідальна авторка, що не вірю в ці химери.
В мене емпіричний і прагматичний розум, що звик все перевіряти. Але спробуємо все таки її вислухати ;


Кіку

1
Юність старість - суть час часів
Для когось - це все
Для когось - ніщо
Просто частина природи
Те що з нами відбувається завжди , з кожним з нас
Ми безсмертні
Хоча життя одне

Я живу у невеликій хатині з очеретяним дахом
Хатина така ж древня, як те, про що я буду говорити
У мене є невелика але глибока криниця
До неї прилітають птахи та приходять звірі з лісу
Дерева тягнуться корінням під землею
Я не проти
У мене ж садок і пара дерев: сакура та слива
Вони цвітуть навесні
На них сідають птахи та ховаються лісові зайці від хижаків
Іноді приходять серйозніші звірі : вовки й лисиці
Але я знаю, про що з ними помовчати

Спочатку я боялась старості
Але тепер пройшли день за днем і я ясно бачу, що боятися немає чого
Бо старість - для тіла
А душа - вічно юна
Хай вас не обманюють сиві бороди мудреців
Вони вміють бути перевертнями
Я теж навчилась

В мене є маленька подружка - Кіку. Вона іноді приходить до мене : танцює співає і дарує свою дитячу радість

Вона буває глупа, а буває мудра, як всі діти
Я тільки слухаю її
І стараюсь нічого не казати ,  щоб не зіпсувати її чистоти своїми порадами

Іноді я дивлюсь у віконце і бачу як змінюються пори року

Квіти дерева ріка криниця птахи звірі - все говорить зі мною

І Кіку ..



Це теж не буде моїм- думала Кіку- хай сразу уходить від мене тим, хто шукає в цьому світі досконалості краси і смерті

Кіку вже нічого не шукала

Іноді здавалося, що все знайшла

Іноді виходило, що все втратила

Але нічого не можна втратити якщо все належить богам

А нам не належить нічого

Земля- богів

І небо- богів

І океани і моря- богів

І ріки великі і незатишні - богів

І гори з тонкими лініями таємних стежок- богів

І праліси і бамбукові гаї- богів

І міста- ці велетенські велелюдні мурашники - теж богів

І храми- богів

А Кіку була маленька дівчинка, що загубилась у світі богів

Маленька біла пухнаста пелюсткова з гірким запахом та тонкими руками і ногами- була маленька загублена дитина

Але тут , де вона жила не було ні гір ні океанів ні бамбукових гаїв

Вона народилася в іншій країні

І жила тепер теж - в іншій

З нею так і трапилось, що вона потрапляє в інші світи

Не свої…
Не чужі…
Просто ті, що звучали на інших частотах
І вона Кіку - звучала- як уміла
Але її частота не співпадала з частотами інших світів, куди б її не занесла доля

Хто хоче піднятися наверх, той придумає сходи

Кіку іноді згадувала ці слова

І відчувала, що їй не потрібно придумувати Сходи

Все було в ній від народження: Схід і Захід і Північ і Південь- чотири пори простору

Весна літо осінь зима і знову весна- чотири пори року

Вогонь Вода Повітря та Земля - чотири пори матерії

Дитинство Юність Зрілість і Старість - чотири пори людського життя

Вона вирішила, що подумає ще про чотири пори

І про Сходи наверх

До богів

Чи до високих частот
Чи до найменших часток

Кіку була дивна дитина. В дитинстві свого дитинства вона розтягувала собі очі і дивувалась що вона не японка

В неї була пересічна слов'янська зовнішність

Звичайна дитина

Сірі очі але правильне обличчя і прямий як її запитання - ніс і пухкенькі губи і волосся дивного попелястого кольору , але таке кучеряве, що їй самій не дуже подобалось

Але врешті, вона навчилась не зважати

Навчилась не зважати, бо волосся же колись змінить колір

І час змінить риси обличчя

А от що робити з цим тепер вже вічним дитинством ?

Тоді вона починала думати про рай


2

Сьогодні Кіку намагалась зловити дикого зайчика, що сховався під сакурою.

Вона бігала навколо дерева, але зайчик був , мабуть, доволі мудрим та зовсім її не злякався

Я сміялась. Але потім зробила смачний чай та покликала Кіку.
Вона любить чай та тоді з нею можна поговорити…


Кажуть, життя тільки одне

І його треба прожити красиво та стрімко

Життя - досконалість
І смерть - досконалість…

Кіку прокидалась рано пізно чи зовсім ніколи

Вмивалась пила каву слухала що їй говорили
Але іноді зовсім не розуміла, що кажуть

Вона нічого не могла з цим зробити

Її скрізь оточували люди

Нормальні різні хороші погані добрі і злі щасливі іноді не дуже

Вони могли жити дружити кохати їсти народжувати розважатися

Їм все було можна

Їйі- ні

В цьому світі їй було складно знайти місце для себе

Не те щоб вона була уродом чи дурепою, але було в ній щось, що робило її окремішною. Вигнанкою. Люди її не любили, боялись та сторонись

А Кіку вже звикла
Тому приходила до мене. В неї була дивна забаганка: вона мені хотіла навчитись дзену…
Але я звичайна пересічна жінка, чому я могла її навчити?

Тоді вона стала читати книги. Дитино, - казала я їй, - в книгах багато мудрості і багато печалі ..Краще просто танцюй і співай…

Але вона сміялась і плакала так щиро…І приходила знову і знову. Спочатку зацвіли дерева, а потім стали облітати…

Пелюстки заплутались в її волоссі …

Тоді я стала помічати , що разом з Кіку до моєї садиби заходять дивні люди…

Мудреці і вчителі
Камі та віщі звірі і птахи

Я звикла нічому не дивуватись…
…

Я люблю своїх ворогів, - думала Кіку

І справа була не в тому, що вона почувала себе блаженною юродивою чи святою

Ні

В цьому відчувався якийсь вишуканий парадокс

Вона любила тих, хто її ненавидів по справжньому
І не приховували цього: своєї зарозумілості зверхності відрази злості ( іноді цілком слушної) заздрості ( цілком не доречної, бо немає тут чому заздрити) і ненависті

А от вона їх не могла ненавидіти

Не виходило

Кіку дивилась в очі і близьким( що як Відомо, і є ворогами людині) і іншим ворогам

І не бачила ворогів

Бачила тих, кого хотіла би любити і почувати ніжність

Але знала - що вони не могли

В них теж не виходило

Але Кіку не зважала
…

Отже, - думала Кіку, сидячи вранці в позі лотоса посеред бамбукового гаю, - я на езистенційних Сходах

І питання в тому, куди я йду: Наверх чи Вниз

Це якраз і є одне з фундаментальних питань філософії: питання матриці і екзистенції

Бо в емпіричній матриці все просто до складного

А в екзистенції - все складно до відносності

Якщо врахувати непізнаваність квантової дійсності, то ми - квантові діти…Ми взагалі не в змозі щось пізнати…

…

Але тут у двері постукали і Кіку прокинулась
…

Вона писала:

Мій Освальд, коли небудь і ти житимеш у цьому безумному світі

Спочатку ти нічого не зрозумієш, бо він химерний
Потім ти спробуєш його пізнати, вивчити і дослідити
А потім ти його зрозумієш і або розсмієшся або заплачеш
Потім тобі скажуть що ти Бог
Але не довіряй їм
Вони вбивають богів святих і героїв
Ніхто не Бог крім Бога
Більше мовчи і слухай
Пий там де кінь п’є

Світ це  храм з багатьма відкритими вікнами та дверима, але на його вершині є одна точка. Стукни по ній , по цій єдиній точці, і всі двері і вікна одночасно захлопнуться

І тоді зможеш бути ким захочеш

Мені теж не вір
 

…

Кіку знову просто дивилась у вікно
Там було цікаве життя
Одне
Вона думала: як так получилось, що життя одне , якщо жити тут і зараз. І за нього варто боротися і підніматися варто
Бо яке воно не уперте не жорстоке і безумне - воно прекрасне

 Ну от і добре

Життя одне
І за нього варто боротися
 За кохання
За мрії
За свій досконалий світ
За любов
За свою правду
За ідеал
За красу
За смерть ..


Але коли губи Кіку торкає ледь помітна усмішка, схожа на ієрогліф хірагани, вгадай , що вона пише тобі…

Бо коли Кіку прокидається, вона мовчить
А коли розмовляє - знай, що ти бачиш її сни

3

Кіку Кіку, моя квітка, подумай про усю безнадійну квантовість цього світу, про детермінацію…Детермінація взагалі стирає всі терміни і дедлайни

І взагалі перетворює час на химеру

Невже час існує тільки тут і зараз

Космос - сама його впорядкованість нічого не знає і не тішиться цими 60- 60- 24- 31- 12

Хто вів ці підрахунки?
Кому було не лінь спостерігати за крайнебом , як сонце змінює на ньому своє місце, як повільно обертається планета, величезна і незграбна

І ми на ній - зовсім безпомічні і беззахисні

Кіку, вони кажуть життя одне і ми самотні у просторі і часі

Що нас ніхто ніде не чекатиме після часу часів

Сонце- мірило часу
Земля - обертається навколо своєї осі і навколо Сонця
Це і є час
Наше життя, Кіку , таке коротке : просто дивитися, як встає і сідає Сонце

Вони кажуть: це було вирішено

Вирішено і вивершено

Довершено …

Тому, хто шукає досконалості треба починати з математики

…

Тоді , чому все переплуталось?

І ти тепер вже редукована, моя квітка Кіку, зовсім як довершений космічний механізм часу …

Порахували дні твого життя , вирахували день смерті і вже записали на гранітні скрижалі

А ти Кіку, народжуєшся кожного дня

Але в цьому теж є досконалість
Як в незавершености

…

Кіку пила чай і не відчувала відчаю

4

Їй завжди було цікаво, чим обумовлена ця потреба в редукції

Дивний метод, який дає потужний результат і взагалі ніякого результату

Безсонними можуть бути не тільки ночі

В неї сталося безсонне пів життя

Коли не могла заснути вночі, могла читати чи мовчати зі своїми думками і привидами і скелетами у шафі

А коли не можеш заснути в житті , пишеш маячню і турбуєш інших, то біда

Безсонне життя стається неочікувано

А вони кажуть - ти же хотіла спати

А вона хотіла не так

Хіба пройшов час редукованості?
Деталі розсипались
Їх можна допасувати одна до одної
Але система вже не працюватиме

Там за вікном кав’ярні був дощ

Мокрі ялини терпляче переганяли вуглекислий газ на кисень , а потім навпаки
Пролітали автомобілі
Кава’ярня на зупинці зовсім маленька
Для тих, хто змерзне чекати свій екзистенційний транспорт та захоче погрітись

Але тепер починалась весна

Тобто вона вже не починалась

Вона вже тривала довго

Весна теж сталася безсонна , як ніч як життя

Безсонне мовчання сповнюється незгодою
Непогодою
І навкруги на жаль зовсім не пагоди

Хоча хотілося би іноді опинитися десь в Нагасакі чи старовинному Кіото

Чи на Кої- сан

Час не сплачує боргів

Час списує гріхи і злочини

Час записує мовчання на чорні вінілові платівки

Хто слухатиме ці звукові доріжки?

Хто читатиме цю пам’ять ?

Ноти і букви тут безсилі

Бо занадто тендітна природа хвиль на цих частотах

Безсонні частоти теж мовчатимуть , скільки не вганяй голку в срібний диск місяця

Вічна акупунктура музики сфер
Ганяй свій вініл тепер деінде

…
Передбачення непередбачуваного

Передчуття Освальда

5

Я питала в неї:

Навіщо тобі дзен?
Це печаль - для веселих в веселощі - для сумних…

Кіку була самотня достатньо довго для певних прозрінь

Одного разу вона заблукала

Кіку подивилась в дзеркало і зустріла Будду

Потім подивилась на власну тінь і теж зустріла будду

І всюди , де не ходила , на всіх дорогах стала зустрічати будду

Будда був веселим і любив танцювати співати і сміятись

Що ж це за Будда такий- думала Кіку

Будда оселився в її голові

Йому там стало затишно бо нікого вже давно в її голові більше не було

Кіку думала подружитися з Буддою

Але в нього знаходились якісь свої важливі справи

Тоді Кіку подумала, що вона кохає Будду

Але Будда розсміявся та повернувся до неї спиною

Тоді Кіку вбила Будду

І знову стала собою

Вона дивилась в дзеркало і бачила тільки себе

Дивилась на свою тінь і бачила тільки себе

І скрізь, куди не йшла , брала з собою тільки себе

І почала с початку

Зустрінеш Будду - вбий Будду

6

…

Кіку, моя квітка, ти розказала їм про самотність

А вони тебе спитали: чи змирилась ти…

Кіку задумалась

В цьому місті довжиною в життя гірка кава і солодкий чай

В кав’ярнях можна поспілкуватися з тишею і знайти істину

Автомобілі проносяться один за одним

 Так наче кудись поспішають

Як вам сказати, - хотіла би відповісти моя Кіку на  це - Я не те щоб змирилась, я скоріше перейнялася цим, наче найтоншою річчю на світі

Наче самотність це найтонші потаємні сакральні шовки , на яких час малює і пише найдосконаліші речі

Про життя красу смерть поезію літературу любов пристрасть і холодну зброю

Сакральне полотно зіткане з найтонших і досконалих ниток , може, моєї долі

В яку , зокрема, сама моя Кіку й не вірить…

Ти же досконалий художник
Знайди найтонший пензель і напиши врешті мені свою болючу хірагану

Я зможу це витримати, адже в мене такі терміни терплячости і читання гірких печальних текстів - довжиною в життя

…

Кіку , моя квітка, намалюй свою сакральну Японію , свою сакральну Францію
Свій сакральний Вавилон , свою сакральну Грецію і її розбите античне серце…

Читати це непросто , але він теж має терпляче і любляче серце

Мій Освальд прийде вчасно…
Після того, як ти вчасно підеш…

В цьому теж досконалість краса і смерть

7

Зустрінеш Будду- вбий Будду

Щоб не вивищуватися над іншими
Щоб не повторити путь Будди
Щоб знайти свій…

…

Кіку любила ранки і вечори . Та ще ніч. Особливо безсонні ночі ..

Але тепер наступав вечір
Весняний ніжний теплий. Хоча й був ще березень. Але вже відчувалося Тепле дихання природи , вже вибрунчились тонкі гілки дерев…

Вечір схожий на ранок майже завжди. Ніби його відбиток в космічній амальгамі небокраю

Кіку розсміялась: хоч це і був вечір , але наступав ранок

Кава як завжди гірчила
Тиша заглядала через плече , читаючи написане

Якщо Му - це стан розуму, то , можливо, спіткавши природу Будди , ми втрачаємо Му

І вечір і ранок вона присвячувала тому, щоб віднайти своє екзистанційне Му

…

Кіку ніколи не поговорить з Дзесю

Але , мабуть, він і не став би з нею говорити

Тому моя Кіку йому напише екзистенційний лист і відправить у вічність

,,,

Вчителю,
Цей парадокс розбиває серце…
Той хто спіткав природу Будди може втратити свою власну природу ( тут ми можемо втрапити в одну з трьох пасток, про які пишуть алхіміки)

І піти шляхом Будди , замість свого
І разом з тим , може знайти природу Его через обумовленість природою Будди

А собака, що не обумовлена природою Будди , не знає , що він Будда, тому його власна природа вільна і він  обирає путь серця

І водночас вільна від Его

Хоча Его може спіткати собаку через природу світу

Тому , вчителю, навіть спіткавши природу Будди, від неї потрібно звільнитися

Щоб знову віднайти природу Му

Але це не точно

…

Тобто ставши Буддою, треба знову перетворитися на собаку

?

А взагалі, звичайно, це жарт. Кіку - звичайна маленька дитина. У світі, в якому все належить богам

І пити каву вранці так само приємно, як пити чай ввечері

Чи йти порожньою вулицею на роботу

Чи вбивати час ( це так по дзенськи ;) Це екзистенційна помста часу, бо він теж нас вбиває

Чи вбивати Будду

Чи вбивати собаку

…

При цьому екзистенційний собака перетворюється на екзистенційного кота Шредінгера

Яким Кіку себе вже й почувала

…

Може, Му- це tabula rasa

?

Але яка  з нас тепер tabula rasa
Кіку замислилась…

В гімназії було холодно і незатишно
Але вона вже не зважала після двадцяти років

Справа була в іншому
Чим ми зумовлюємо себе?
Якими вченнями, якою інформацією, чиїм досвідом, гіпотезами , теоріями

Якщо ніхто не tabula rasa, крім tabula rasa
А ми вже такі обумовлені чужим іноді відверто трешовим і крінжовим досвідом
А ми його так беззастережно споживаємо
Так віддаємося плину чужого впливу чи психопотоку іноді важкого темного липкого і гнилого

І куди нас винесе цей потік, ніхто не знає
Ні Дзесю
Ні собака
Ні Будда

В який момент часу і простору ми втратили свою чистоту свій Му свою природу Будди свій путь

І пішли чужим ?

Кіку не знала відповідей
Кіку запитувала у Вчителів
Кіку не шукала минулого
Кіку не прагнула виправити теперішнє
Кіку просто шукала власне Му

Може, воно в голці, а голка в яйці  , а яйце  в качці, а качка в скрині, а скриня …

Хто знає , де ця скриня?
…
Може у Пандори?) ( Кіку підморгнула давньогрецькій Пандорі , яка разом з котом Шредінгера ховалася у власній скрині)
…

Чому ви вважаєте свій путь своїм , якщо його мета - Я

Ну тобто не моє Я ( ну тому що своє власне Я ще сама не знайшла )  , а ваша ілюзорна проекція мого Я

Ну або що…

Може і весь путь - ілюзія…

…

Але…

Кіку вирішила поснідати
Путь в магазин теж виявився екзистенційний
І вона подумала

Ладно, якщо ви відкинули природу Будди , сказали : це не наше
Я вам скажу: по перше ви праві, а по друге: на цій планеті немає нічого нашого і не нашого одночасно

Але припустимо , ви сказали : ми християни
Ок…

Але щось , шепоче мені Кіку, я не бачу виконання навіть десятьох заповідей

Не те що пост і молитва …

…

Тепер інше питання

Кіку хитро примружилась
По моєму , дехто зібрався будувати Всесвітню єврейську мрію…

Сіон і Храм ..

Прям в точку…

І все би було нічого, та тільки я думаю, що ці діти, як тільки це зрозуміють, можуть не погодитись жити в екзистенційній тіні сіонських храмів

Та тому що…

 Приписи іудаїзму ( класичного) ще суворіші ніж десять християнських заповідей

А у іудеїв їх по моєму кілька сотень

Якщо ці десять не можуть осягнути і запам'ятати, чи ти хочеш щоб вони виконували тисячі?

Свідомість Гермеса Трисмегиста підказує мені, що це екзистанційне кіно пише цікавий режисер

Але я його з задоволенням подивлюсь

…
 
Кажуть, подумала Кіку, це бездверна путь

Написано, що сюди немає входу
Але Кіку думає , що насправді немає виходу
Немає виходу в минуле
Кажуть, це вихід в нірвану

Тому, подумайте , перед тим, як йти за мною
Бо , як дехто сказав , це a one - way ticket


8

Вдома у Кіку було теж холодно і незатишно

Затишок втікав з її дому, наче вона була якась невиправна дивачка

Але готова і мовчати і жити скромно та невибагливо

Кіку вже давно не страждала на зіркові хвороби

Навпаки, ладна була хоч зараз опинитись або на незаселеному острові та жити в невеликій хатині , або десь у лісі , на світлій круглій галявині , куди приходять тільки косулі та їжачки , або ж деінде, де буде багато простору та повітря, може річка, а може дерева, а може океан шумітиме свої епічні сказання

Вона навчилась слухати і тишу і дощ і шум листя і шурхіт барханів і мовчання гір і плюскіт водопадів

І мовчати
Мовчати

Немає що сказати про болючу геніальність
Чи біль
Чи рани

Про них Кіку теж забула

Тому що світ - прекрасний геній : і бог і дитя і найцікавіша книга і холодна зброя

Вона не хотіла боротися , бути Буддою чи Правдою, чи Любов’ю

Вона вже не хотіла бути ні янголом ні демоном

Вона відчувала, що могла би просто пити чай десь на терасі невеликої хатини

І не турбуватися про те, що вражає величні палаци

Бути просто мандрівницею
І не зазіхати на трони та п’єдестали

Дом на перехресті не готовий до відстороненості
Бо тут наче сходяться усі сторони світу
З перехрестями завжди таке відбувається
На перехрестях стоять воїни

Тому на перехресті можна жити доки твоя душа не стане чимось іншим

Обумовленим або природою Будди або природою Му

Але це не точно

…

Жінка з нічого має зробити три речі: салат скандал і істерику

А чоловік?

А чоловік з нічого повинен зробити все: світло темряву землю небо небесні світила сонце місяць звірів людей рай цивілізацію релігію науку і технології

І котиків?
І котиків звичайно


Скандал

9

А потім Кіку подумала, а якщо Сент- Екзюпері був особисто знайомий з Хакудзьо

У Хакудзьо був лис
У Сент- Екзюпері був лис

У кожного мандрівника повинен бути лис
Або Лиса

…

Якби моя Кіку могла поговорити з екзистенційним лисом Шредінгера, щоб вона в нього спитала

Про що говорив Хакудзьо і Маленький Принц

Шкода, Кіку не просвітлений вчитель дзену і не Маленький Принц

Кіку маленька дитина, що шукає те, чого немає: дзену просвітлення Му чи досліджує підсвідомість лиса Шредінгера

У чому екзистенційна різниця між лисом Хакудзьо і Обаку

В екзистенційному ляпасі

Кіку сиділа ввечері в своєму самотньому холодному домі і думала: чи здатна вона сама вліпити ляпаса хоч одному екзистенційному духовному вчителю

І наразі покінчити з законом причинності і безпричинності теж а також  покласти край безкрайній безкарності і самовпевненості

Думаю, мою Кіку відразу же просвітило би

Але знову прийшлось би вбивати Будду

Нахабство моєї Кіку, в якому її часто звинувачують полягає в тому, що вона хоче взяти не те, що інші

Бути нахабною , якщо ти хочеш гроші кар’єру секс чи статус- це норма

Якщо ти хочеш розв'язувати екзистенційній головоломки- це дивацтво і хвороба

Моя Кіку теж не проти бути нахабою
Тим більше, що вона нічого у вас не просила
Але сказала -  ви не знаєте , що вона захоче взяти


Припустимо природа її геніальності полягає в хворобі
Припустимо вона нахабна дитина
Але хіба вона бачила інший приклад
Хіба вона бачила тут справедливість любов повагу
Хіба вона бачила тут відплату за реальні заслуги
Хіба її не навчили що можна брехати і пускати пил в очі і мати за це шану

Моя Кіку дійсно дитина, і вона вчиться тому, що бачить

Хай буде нахаба, давайте їй це дозволимо , ми же дорослі і мудрі люди

Може, не варто так злитись та псувати собі нерви через пустунку та хуліганку, яка моя Кіку завжди і була
І стати трохи поблажливішими

Я думаю, мрій Кіку є що сказати, може це будуть цілковиті дурниці
Але вона просто дитина

10

Отже, можна подумати про карму

Це тепер так модно: ми всі такі просвітлені

Знаємо, що таке карма і дзен і медитації

Всі стали духовні без постів і молитв ( кому це треба?) ми же розумні, ми щось почитали в мережі і просвітились

Щоб на побаченні блиснути своїм просвітленням і показати: ну я ж не те що замухришка якась- я дівчина інтелектуальна і прокачалась на духовності

Це працює…

Але насправді , Кіку зрозуміла тільки те, що навіть просвітлені нічого вам не скажуть

Ні про карму
Ні про просвітлення
Ні про дзен
Ні про медитації

Тому що це індивідуальний досвід
А щоб мати досвід, треба займатися практиками
А це не просто
І нікому не потрібно

І правильно

Просто для вас ще час не прийшов

Моя Кіку залишилась сам на сам зі своїми мріями

І мрія якраз і була - зайнятись практиками
Може для того щоб вражати хлопців на побаченні
Але моя Кіку не знала, що це серйозні речі
І вороття вже немає;

Ладно , жартую

Є дещо і в моєї Кіку




11

А може дійсно карма

Випадковість полягає в тому, що це завжди випадково

Можна залишитись лисом на п’ятсот років і жити в тій же горі , що на ній колись став просвітленим та вчив інших

А можна втрапити в іншу країну і народитися для іншого

Хто зна для чого

Так випало

І коли небудь твій вчитель побачить тебе зовсім іншим
Не тим, хто ти є
Не тим , ким ти хочеш бути
Не тим , ким ти прагнула стати

Зовсім не тим
Не тою

А дечим іншим

Але тоді це може стати вже якоюсь дивною колективною кармою

І тоді ніхто вже не знатиме, що трапиться з ним самим

Все тече все змінюється

І правильних відповідей немає
Ні для кого
Бо це діалектика

А можна жити в країні, в якій взагалі не розуміють природу Будди
І відкидають її

Ти сам на сам з вічністю
Це прекрасно
А ще виявилось , що мовчати приємніше

В цій країні, де тепер йде війна і гинуть люди
Де немає місця дивацтвам і фантазіям
Де ніхто не обумовлений природою Будди
Де ніхто не шукає своє істинне призначення

Так не на часі бути дитиною чи квіткою чи монашкою чи святою чи навіть шукати природу Му

Тут тепер багато ненависті болю та Его страждання і помсти і самоствердження

І це на часі

А потім Кіку розсміялась: лис Хакудзьо та Обаку не сказали би , що життя одне

Думаю, що вони би усміхнулись усмішкою кота Шредінгера або Чеширського

Такі вже загадкові створіння - коти
І Кіку зовсім не про котів

12

Кіку підняла вверх палець і тоді відчула гострий біль

Палець було відрубано без вороття

Я зрозуміла, - сміялась Кіку
Обезцінити значить звільнитися
І я не про палець

Але в мене ще дев'ять…

Моя Кіку наразі невиправна

Дитина, що з неї візьмеш

Але якщо серйозно, то в цьому був сенс

Але Гутей був би деким незадоволений
Це ж пряме наслідування
Навіть без еківоків

Я знаю, що дзен це парадокси і непередбачуваність
Це просвітлення через шок

І моя Кіку дуже вдячна за урок
Це безцінно

Хоча ми з нею і не претендуємо на авторитет Тенрю

Але це чисто дзенське визнання

Можна ми тихо посміємось?

Обезцінити тобто позбавити цінності як такої

Особистість життя роботу світогляд спосіб мислення досягнення старанність зусилля

Моя квітка, що ти про це думаєш?

Вона просто відповіла: полегшення…
Ніби з моєї душі зняли камінь

Це просвітлення?
Вчителю, я почуваю себе легкою і вільною
Як ще ніколи
Ніби я тільки зараз народилась
Ось в цей момент
І відкривати очі зовсім не хочеться

І хоч, мій учителю, сам ти іронізуєш , говориш що це древнє сміття

Я скажу: це просто і геніально

Це працює…

Тепер я нічого нікому не винна, думала моя Кіку
Ні дружити
Ні підтримувати
Ні вчити
Ні зцілювати
Ні лікувати
Ні пояснювати
Ні любити когось до смерті на цьому світі

Це теж звільнення
Може навіть від карми

13

Моя Кіку продовжує потихеньку жити
В цьому місті на цій планеті

Всіх хто в неї є, вона любить

Ранки і вечори - починає з кави і чаю

Все що вона поки що зрозуміла у тому що їй запропонували-

Незворушність Будди
Людяність Бодхидхарми
Самопожертва Христа
Мудрість Магомета чи Єгови

-
перлини світла в океані Его: страждання і жорстокості
Але вони й освітлюють планету
І дарують справжню надію

…

Кіку маленька дитина

Але її світ такий же великий, як і ваш

Чого вам у ньому не вистачає: пари чи самотності , багатства чи поміркованості, здоров’я чи хвороби, зцілення чи випробування, юності чи зрілості, знання чи невігластва, почуття чи розуму, співчуття чи байдужості, ніжності чи жорстокості
?

Я думаю, моя Кіку не хоче нікому співчувати
І тим більше любити

Це жорстоко по відношенню до самої себе

А вона більше не хотіла жорстокості

…

Але ж гумор у тому, що у авторів не було на меті говорити про бороду Бодхидхарми

Це просто відсилка до святого

Підіть і подивіться на Бодхидхарму і ви спіткаєте досить гірке просвітлення

Співчуття до усього живого - досить парадоксальна і жорстока річ

Бо усьому живому немає діла до тебе та твого співчуття

Ти для них велике Ніщо у порівнянні з боротьбою за зайвий подих за місце під сонцем за поживу за партнера

Твоє співчуття , твоя свята любов- це тільки твій тягар і твоя проблема

Тому і молись сам на сам

Ти сильний ти це витримаєш

…

Шкода , моя Кіку не великий духовний вчитель

А всього лише дитина
Що шукає природу Му

Про щастя багато не поговориш
Щастя це відчуття
Твоє щастя- в тобі
Моє- в мені

В кожного - своє


14

Кіку прокинулась серед ночі і побачила, що посередині раю сидять Хакудзьо  лис Тенрю Обаку Бодхидхарма Гутей собака Кот Шредінгера та Каген

Останній з захопленням розповідав історію:

Я тримався з останніх сил за екзистенційну соломинку, більше не було за що ухопитись

А тут приходить учень і питає:

Чому Бодхидхарма прийшов з Індії в Китай?

Бодхидхарма розсміявся нарешті після тисячі років печалі

І що ти відповів?
Нічого..- промовчав Каген
Навіть через сотні життів ти не знайдеш відповіді
Тоді сам скажи…

Бодхидхарма тоді знову запечалився і сказав:

У тебе є екзистанційне соломинка, а в мене - немає
Може, тому що не важливо, де ти помреш, адже не зрозуміло , де ти переродишся
А можливо, він хотів переродитись в Китаї
А може тобі подобалась китайська поезія чи гравюри
А може - природа
А може- кухня
Китайська кухня - непогана…
А може - китайська медицина

Бодхидхарма хитро усміхнувся

Ми всі люди, коли нам щось болить, навіть святі і просвітлені, - сказав лис

Тоді вони довго сміялися та згадували славні часи Шаоліня

Хоча були там в різних часах

Тоді Кіку делікатно кашлянула, мовляв , і я тут

Але святі обернулись і нікого не побачили

Але , перед тим, як пішли, Каген все таки обернувся до темряви та порожнечі

Та поклав на підлогу екзистенційну соломинку:

Тримайся, дитино…


15


В цей вечір Кіку згадала, як чотирнадцять років тому назад поселилася в цьому будинку

Вони були вдвох з малою

Завели  птаха собаку книги і кошку

Собака їх охороняв, гавкаючи на найменший шум

Книги мовчали, але були переповнені історіями

Птах прожив у них шість років , умів говорити і мовчати , а потім полетів в свій пташиний рай

Іноді Кіку чула звідси його голос

Кошка з'явилась зовсім нещодавно

Але була досить розумна та цікава

Що вони тут робили?

Шукали втрачений час
Бо іноді здається, що крім часу з ними тут нічого не трапилось

А іноді здається трапилась якась чарівна історія, в яку ніхто би не повірив

Але тепер з Кіку трапилась ще дивовижніша історія

Кажуть, можна прожити життя ніби ніяких див не існує
А можна так, ніби кожна мить- диво

Весна це теж маленьке життя і диво

Але іноді наставала така тиша, що ставало чути, як ростуть трави

І Кіку це подобалось

16

Іноді Кіку думала: на Землі вісім мільярдів людей

Хай мільярд з них переродились

Але тільки невелика частина усвідомлює, що з ними відбувається

В цьому увесь сенс

Тоді це називається пробудженням і усвідомленням

А просвітлення - це осяяння. Це откровення і якісь істини. 

Вона думала, що це трапляється з кожним, але не всі усвідомлюють та змінюють своє життя. Деякі навіть відносяться скептично та відкидають такі неочевидні речі

Ми частіше віримо в ті знання, що дістаються нам легко і емпірично

Блискавично, особливо, якщо це хтось зробив за нас . А нам вже і думати не потрібно

Моя Кіку теж така…


17

І знову казка про мою Кіку

Ви вже зрозуміли, що вона перероджена

І в неї є третє око

І вона все така ж дитина як була

Але коли вона побачила Будду з квіткою, то теж усміхнулась

Вона подумала, що поки в людини буде мозок і центральна нервова система, людина страждатиме

Але будь ми квіткою чи медузою , ми могли би насолоджуватися безмежжям буття , його повільним плином і істиною : красою досконалістю
 І навіть смерті для нас би не існувало


Ми б не мали гіркого обов’язку усвідомлення чи пробудження , чи тягаря : кохати і співчувати

Це дивний парадокс

Життя на Землі еволюціонувало до розумних інтелектуальних істот , сильних і жорстоких, що підкорили увесь світ, ставши абсолютними  домінантами

Але разом з тим раптом прийшло страждання усвідомлення розчарування

Що робити далі?
Ніхто не знає
Крім квітки в руках Будди

І все таки усмішка Маха- Каш’япи для моєї Кіку така ж загадкова, як усмішка Мони Лізи чи Чеширського кота чи лиса Шредінгера

Для того, щоб це зрозуміти, потрібно було хоч в одному житті народитися квіткою

Чи медузою

Але все це не точно

18


Тоді Кіку спитала в мене:

А ти мені для чого?
Я буду твоя Шахерезада…Розповідатиму про тебе безкінечні казки…Хоча тисяча ночей - це тільки мить…Три роки
Як кохання…А моя казка - довжиною в життя …

Кіку кивнула головою

Вона дитина, а діти люблять казки

19

Моя маленька простушка Кіку , Боже дитя
І вона продовжує свою мандрівку

Сонце народжується щодня
Як і саме життя
Як чай
Як кава
Як любов
Як мрія
Як творчість
Як пізнання

Моя Кіку можливо хотіла би, щоб казка про неї продовжувалась

Хіба розповісти щось нове або відоме
Синтаксис  днів нашого життя химерний
Коми стоять там, де потрібні крапки
А крапки там, де потрібні тире
А крапок і зовсім немає
Тому що нічого по справжньому не сказано
Або навпаки: не сказано так багато, що треба ставити крапку

Якщо скласти всю рисову кашу у валізи та поїхати світ за очі

То перше, що треба було би зробити на новому місці- загубити валізи
І ніколи не шукати
Хай викинуть в море
Чи океан
Чи спалять з усім непотребом
Чи продадуть з аукціону

Валізи у яких тільки рисова каша - кому потрібні

Але ж моя Кіку тільки й зайнята миттям посуду

Екзистенційним мисок та чашок, сковорід та склянок

Це екзистенційне заняття - єдине, чим варто займатись

Звільни, квітко, розум і звільнись від усього

Від минулого і теперішнього
Від співчуття і обов’язку
Від спогадів
Від болю і травм
Від зради та втрат
Від хворобливої геніальності
Від промислу і творчості
Від бажань
Від небажань- теж

Звільнись і зітхни спокійно

18

Мабуть, кожен з нас трохи Кейчу

Творити власне життя буває непередбачувано

Особливо , якщо те , що ти відчуваєш не схоже з тим, що тебе оточує

А ти уперто не помічаєш цього

Моя Кіку теж нічого не помічала

Але життя її переконало в тому, що бувають хибні думки і помилки

Звичайно, їх можно виправити. Та і зробити це доволі просто

Кіку, наче Кейчу робила колеса до воза , який і нині там

Тобто, екзистенційно, віз не зрушив з місця

А колесо запущено

Вже давно винуто втулку
Вже давно нічого не тримає ступиць
Але хтось постійно доганяє та повертає екзистенційний віз в інший бік

Мабуть, у відповідності викривленню Всесвіту або когнітивному викривленню самої Кіку

Тож в чиїй голові найшвидші колеса
В чиїй - найкращі
В чиїй - найміцніші

Наразі, весь світ відбувається в нашій голові
Разом з майєю матерією буттям духом богами і всім, що вони сотворили

І як цього позбавитись - ніхто не знає
Шукати досконалості краси смерті
Цікаво , чи після смерті ми виходимо з природи обумовленості світу

Чи матерія продовжує жити своїм життям
А дух - перебуває в якихось екзистенційних станах: або страждає або відпочиває

19

Моя Кіку сьогодні на роботі

Весна продовжується і зацвіли білим цвітом всі дерева, що білим цвітуть

Але моя Кіку - осіння квітка, що квітне навіть зимою до Нового року

Тому весною вона милується білими квітами з дерев

Читає коани і намагається їх розгадати

Бідний і самотній Седзей такий самий самотній , як моя Кіку

Випив три чаші, але хоче ще

Прожив три життя і хоче земного продовження

Чого він прагне спіткати в майбутньому?

Просвітлення
Дзену
Перевершити багатих
Будду
Бодхидхарму
Хоче ще знання
Духовних скарбів

Кіку знала не так багато , хто прийшов сюди за знаннями

Скоріше за увагою через дефіцит уваги
Скоріше за популярністю через брак популярності
Скоріше за щастям через брак щастя
Скоріше за грою через брак гри
Скоріше за самоствердженням через брак сили та впевненості
Скоріше за добротою через злість та заздрість
Скоріше за любов’ю через брак любові

Моя Кіку тепер хоче піклуватись про своє
Про свою душу
Про своє життя
Про свій спокій
Про свою дхарма
Карму
Саторі
Охороняти власне мовчання і самотність
Оберігати себе від зайвого
Багатослів’я
Заздрості
Пліток
Брехні
Злості
Заздрості

Ну то чому ні, думаю я
Моя Кіку всього лише дитина, яку спіткало багато нещасть
Тому вона просто хоче відпочити
Вона не прагне нікого перевершити

20

Скільки життів ти можеш пригадати, - спитала моя Кіку

Дитино, - мені стало зовсім сумно. - Що я можу відповісти? Мені виявилось не просто справитись з одним життям. Я досі думаю , що життя тільки одне. А потім від нас нічого не залишиться.

Кіку задумалась…

Життя одне , якщо перебувати у ньому тотально
Тут і зараз
Не ловити флеш беки
Не почувати себе космічною сиротою
Не виходити з зони комфорту

Входити в зони екзистенції
Або ж вона входить в тебе

Що ти наловила?
Знову флешбеки…

Бути дорослою
Жінкою
З худорлявим обличчям
Білявим волоссям
Технаркою
Носити білий халат
Переганяти венами тишу
Мати безкінечний світ перед очима за вікном
Зелений газон
Сад каміння
Відкритий купол неба
І відчувати космос
Мовчати
Кохати

Обсерваторія чи НДІ
Хто зна , що це було

Моя квітка, а в мене тільки одне життя. І я не знаю, що з ним робити. Це місто довжиною якраз в життя, а потім до неба і вище. А потім на орбіті. На орбіті, де зникають наші душі, розчиняючись а екзистенції.
Одне - життя…
Тут ми з тобою , Кіку , не погодимось. Бо я відповідально вважаю, що життя тільки одне. І не треба нікого бентежити фантазіями

;

Кожен має прожити своє життя гідно і не марити химерами

По моєму , моя Кіку на мене трохи образилась
Бо кудись пішла від мене


21

Дано
Прийнято
Вбито
Врятовано
?

Питання про кораблі Кіку зрозуміла
Але ж вона дивна дитина
І дуже соромлива
Вона мені шепнула на вухо:

Кораблям - море, воно глибоке і безмежне, синє і солоне, воно без берегів, в нього тисячі імен і кольорів

Жовте
Червоне
Чорне
Біле
…

І тільки одне обличчя

Хіба квіти ростуть на березі моря?
Там пісок мушлі і каміння

Квіти ростуть на березі річок озер та джерел

Глибокі ріки течуть тихо
Квіти вміють з ними говорити

Іноді моя Кіку розповідає мені ці таємничі історії
Я відношусь до цього з іронією, бо все химерне - недовговічне
Все щезає
Все тече і змінюється

Кораблям - вітер і солоні води
Але людині не прожити без прісної води
Хіба питимеш воду солону, як залишишся без корабля
…

Чиє життя врятовано?
Чиє вбито?
Скільки повинно померти Будд , щоб море заспокоїлося?
Скільки повинно бути віднято і відкинуто?

Душа монаха змінюється за мить
За кілька днів
За роки
За декілька життів

А Дзесю - Вічний Вчитель
Він завжди приходитиме , щоб спитати твій урок


Салат

22

Хочеш, буду сьогодні співати і танцювати для тебе, - говорить моя Кіку

Вона сьогодні весела і готова пустувати

Вона дитина

А я сиджу на теплій терасі а навпроти чашка з чаєм

Я сміюся та б’ю в долоні

Наче музика - удари , наче удари в цимбали, наче дзвінкі краплі порожнечі розбиваються об Ніщо

І получається такий звук

Кіку сміється:

Сьогодні я Дзюйген. Я буду говорити сама з собою, одягаючи маски…Подивись - це весела. Тут намальована усмішка гейші, треба тільки одягнути гарне кімоно та сандалі, взяти в руки віяло та станцювати свій найкращий танець. Тепер подивись на цю . Вона сумна . Тут намальовані сльози. Це маска поетки. Я надягну її та стану писати сумні пісні хіраганою. Але не вір жодній з них. Я же не вірю..

Ти не віриш у власні маски. А у що ти віриш?
Я вірю, що Дзюйгену іноді хотілося одягати маски та говорити з собою . Він знав, що вчитель - це маска, він знав, що учень - це маска. І тому попереджав себе - не вірити ні в те, ні в інше
Чому?

Але Кіку вже безтурботно сміється і знову танцює. На її чарівну голівку спадають пелюстки білих квітів

Тоді я сміюсь теж: який з тебе Дзюйген? Ти - дитина

Це теж маска. Вона - найулюбленіша .
А яка ж моя?
В тебе немає маски, бабусю. Ти вже
справжня.

Тому я сміюся зі своєю Кіку, що вона , наче квітка безтурботна та весела.

Лише іноді в зблисках , миттєвих, як блискавка, я бачу її іншою…


23

Сьогодні моя Кіку весела. Вона знову танцює і співає. Я кажу їй:

Дивись, щоб не прийшлося лити сльози.

А вона сміється:

Бабусю, поки світить сонце , я хочу співати і танцювати, адже потім вночі можна буде дати волю сльозам. Хто бачитиме їх у темряві?
Вона несла в чаші свої думки і свої сльози і свій сміх і свої танці і свої пісні і всі букви хірагани

Що в твоїй чаші?- я теж буваю цікава та нестерпна
Бабусю, а мене остаточна істина
Розкажи мені…
Хочеш , щоб дитина вчила свою бабусю?
Хочу, - теж сміюся , бо її юний сміх дуже добрий та дзвінкий. І весна так схожа на її легкість та тонку красу
Може в чаші заздрість чи біль чи істерика чи трохи надії…

Моя Кіку така доросла і дитина одночасно.

Якщо остаточна істина та початкова - одна, то вона в тому, що істину знає той, хто нічого не знає…

Це і є істина- відсутність знань

Моя Кіку - дитина, що хоче тільки співати та танцювати та насолоджуватись життям

Весною літом восени та взимку…

Воеа тепер збирає в свою чашку солодкий аромат білих квітів

А потім ми питимемо чай, бо вода чекає вже своєї форми та змісту. . .

24

Коли наступає вечір ми з моєю Кіку п’ємо чай на терасі та милуємося квітучими деревами

Деякі вже зовсім облетіли, але тепер вони навикають солодкими ягодами

Кіку мовчить, але я знаю , про що вона думає

Іноді вона думає про осінь, про зиму

Вона говорить тоді: восени і взимку, коли я перероджуся в іншому житті , може, квіткою, я матиму недовгий вік

Але тоді я мовчу

Я вже сива бабуся і майже прожила своє життя

Тоді я усміхаюсь.

Ти ще така дитина, ти будеш жити дуже довго
Моя Кіку сміється…

А якщо я скажу тобі, що в минулому житті була кішкою, яку вбив Нансен…
Я знаю, дорогенька.

Чай гарячий і ми п’ємо його маленькими ковтками

Я знаю, що ти було кішкою і тебе вбив Нансен

Але ти не тримаєш зла, бо в тебе вільна дитяча душа

А я так і ходжу з сандалею на голові, моя Кіку

Так що нам є про що говорити…

Але вона вже забула і сміється знову…

Сьогодні вона знову одягала маску , наче Дзюгей та  танцювала у місячному світлі…

Бо сонця було так багато, що ми іноді закриваємо очі і дивимося на Місяць

25


Сьогодні моя Кіку довго мовчала. Хіба тільки сьогодні?

Вона мовчала вчора і третього дня.

Але майстер знову і знову запитує її урок

Вона прийшла до мене , вся залита сльозами:

Бабусю, сенсей дуже суворий до мене…
Я сіла її втішати, хоча в мене були деякі справи

Він хоче, щоб ти виросла розумницею, моя дитино. Але чому ти плачеш сьогодні, адже вчора ти сміялась…
Я провела не одне літо в монастирі Ходзю, але сенсей все одно побив мене палицею. Невже я як Тодзан- бездушний і не розумію дзен?

Тоді я задумалась. Дзен не розуміють, його відчувають. Так, наче тебе вбили і народили одночасно ..

Можливо , я коли небудь теж бувала в монастирях, але я цього не пам’ятаю. А, може, я вже знаю всю мудрість стародавніх уроків. А , може, це просто химерний розіграш для тих, хто шукає мудрості що приносить скорботу…

Кіку, дитино, танцюй і стань щасливою. Вчитися ніколи не пізно. Але може бути рано…

Тоді моя Кіку знову била в долоні та танцювала…

Я відчуваю, як народжується світ і світло . І боги і герої. І день і ніч. І сон і реальність…
Тоді ти ще нічого не бачила…У тебе все попереду…;


Істерика

26

Моя маленька Кіку сьогодні весела. Вона говорить, що весна прекрасна. Навесні прилітають Цуру і камі танцюють вночі. Вона любить підглядати за їх танцями.

Бабусю, по кому мовчать дзвони?

Я прислухалась. Якщо Уммон ніколи не задавав тобі запитань, то тобі повезло, бо він суворий вчитель

Дзвони мовчать, але ми їх чуємо.

Кіку любить танцювати під цей тихий нечутний дзвін. Він мовчить не просто так

Ні звуків, ні форм , ні кольорів - тим хто прагне зловити дзен.
Кажуть, що ми- порожнеча. А порожнеча не має кольорів, звуків чи форми…Але навіщо боротися з порожнечею? Чи у порожнечі хтось знаходить свої тіні і веде з ними упертий бій кожного дня. Якщо присутній лише звук мовчання , то що ти чуєш? Чи не інші голоси- не мої? Хто язвить тобі, озвучуючи те, що не потрібно вимовляти? Чи ти сам озвучуєш слова? То, може, твоє серце язвлять не мої слова, а  твої власні?

Я люблю мовчати, але я вже сива стара жінка. Я знаю, як важко зібрати сили і наснагу для того, щоб вчити та сперечатись. Я не хочу цього робити. Але моя Кіку- дитина- вона болтугшка і пустунка. Це вона змінює маски. Це вона говорить сама з собою. Вона не хоче спати ночами , хоче співати і говорити дурниці…

Ритуали не потрібні тим, хто навчився відчувати і слухати пісні вітру

Тому дзвони мовчать…

27

Вона іноді згадує Освальда.

Хто такий Освальд? - спитала одного разу я.
Вона засміялась.

Я не знаю, але іноді чую його ім’я. Може, це він говорить зі мною.
А, може, Освальд - це той, хто хоче прийти в наш дивний світ.

Я задумалась…

Кіку, дитино, ти розповідаєш мені химерні історії, але що буде, коли ти покинеш мене?

Адже коли небудь станеться саме це…

Освальд, - Кіку говорить сумно і тихо на цей раз, - Той ідеальний коханий, заради якого я переродилась у цьому світі. Але так і не знайшла його. Бабусю, чи існує ідеальне кохання?
Хто зна, дитино, бо ідеали можна побачити в книгах чи у фільмах. Але чи існує щось ідеальне в реальному житті? Життя нам робить боляче. І розбиває всі ілюзії та ламає мрії. Але ненавидіти його через це не варто. Варто вірити і любити

Тепер задумалась Кіку. Сьогодні вона не хоче ні танцювати ні співати. Сьогодні вона виглядає трохи дорослішою та мудрою…

Мені сумно через те, що життя причиняє біль тим, кого я люблю. Іноді життя здається безумним і жорстоким. Іноді я не можу це пояснити нічим, крім жорстокості. Я хочу лише сказати, що ніколи не перестаю любити тих, кого любила. Я вірю в те, що все буде добре і ми усе подолаємо. І невдачі і тимчасові складності і зневіру і печаль.
І мій Освальд знайде мене?
Так, Кіку. І Освальд тебе об’язково знайде …


28

То у чому сенс життя?

Для чого ми прийшли сюди?

Моя Кіку не знаю ні тоді, коли танцює, ні тоді, коли співає, ні тоді, коли читає книги чи пише вірші…Ні тоді, коли навчається…Ні тоді, коли навчає…Чи готує їжу, чи приносить воду з криниці…

Ні тоді, коли годує птахів і риб, звірів та людей…

Давні вчителі кажуть, що сенс у тому, щоб пізнати дзен…щоб забути його…

Хтось каже : потрібно стати Буддою…

А хтось мовчить: щоб знайти власний шлях…і загубити його…

Тому що все повторюється…все  є циклічним…і редукованим…

І життя- пастка…І смерть- вихід…

Але життя - це краса і досконалість…

А смерть - початок …

…

Не приховати ні бруду ні чистоти…

Але й це є тимчасове…

І моя Кіку іноді , наче хмільна гейша, спяніла від життя та його цвітіння, танцює та плаче, втративши причиново- наслідкові звязки…



Вона забуває деталі але уважно спостерігає за цілою виставою…

Але чи не є восьмирічний шлях тим блискучим  мечем, на гострому лезі якого ти танцюєш, щоб розрізати пута причинвоо-наслідкових ниток, що в*яжуть спогади думки та руки…

Чи не для того ми прагнемо звільнити розум, щоб позбавитись бажань і страждань і причин і наслідків?...

Чи причини і наслідки набувають індивідуальної сили і волі до власного життя і повертаються до тебе? шепочуть тобі: ти не зможеш вирватись з наших тенет…

 Чому не зможу? - запитуєш ти…
Тому , що ми твоя воля і сила і колесо до колісниці, яка і нині там…

І ми починаємо знову про Грецію і Індію І Тайланд і Корею І Китай і Японію…


29

Але ж сказано: ми не повертаємося назад…

Це рух тільки вперед…

І моя Кіку свідома і його наповнення і його порожнечі…

Тобто, сказавши : йди сама, хтось мав на увазі, що ви прийдете зі мною на цей шлях…

Великий шовковий шлях…

Встелений м*яким ніжним забуттям і шелестом, під який так приємно заснути…

Прийдете і не дасте  спати…
І бачити сни, можливо…

Ні…

Ми встанемо над тобою, на березі тої ріки,  посеред якої ти хочеш спокійно плисти човном, ми кликатимемо тебе з берега і розповідатимо про свої болі наснагу про своє щастя війну життя смерть народження дітей про свою кулінарію про своє кохання і мовчання про вічне і тимчасове про тишу і бурі про погоду і радість…

Моя Кіку маленька дитина…вона нічого не розуміє…

Я старенька сива бабуся - я теж нічого не зрозуміла…

30

Тепер весна встеляє шовкові шляхи усім, хто коли небудь прагнув кудись…

Моя Кіку , мабуть, прагне тільки зрозуміти, що на неї чекає…

А я й так знаю…

Але хіба про це розкажеш тим, хто вміє слухати?

Хіба про це розказати тим, хто вміє мовчати…

…
На вечір Кіку прийшла знову. Я зробила чай. А з дерев тихо облітали пелюстки…

Кіку чомусь була тиха й спокійна…

Мабуть тому, що тишею сповнився світ за вікном …

До чого у тебе потрійне покликання? - спитала ..
Знову вчитель Чу розігрує?- розсміялась я…
Вчитель Чу покликав мене три рази…
Куди? Хіба заміж?
Ні, - Кіку тепер теж сміялась…- На війну…

Я відпила трохи чаю…

Він думає, що в минулому житті я була чоловіком…
А ти сама що думаєш?
Я не знаю…
Чай смакував як час ..
Глибокий гіркуватий і непроникний…

Кажуть, у чаю - смак дзен…
А ти що думаєш?- тепер Кіку теж сміялась ..
Я думаю, що перший раз там були акації…А тепер - каштани…Вони цвітуть білими квітами…Квіти …Такі квіти…
Хіба це теж загадка?
Для тих, хто знає відповідь…

31

То що ти думаєш про потрійне покликання тепер?
Він покликав мене три рази…І я три рази прийшла …
Але я почула тільки два ..

Тоді моя Кіку встала та та повернулась до сонця…

Може, третього разу й не буде …Тепер вже…Бо згадувати боляче.  А я постійно згадую порожні амфітеатри та злітні смуги , порослі травами, що пробиваються крізь древній цемент…Іноді згадую міста і будівлі…Іноді стародавні
менгіри…Чому мені дали пам’ять ?
Він покликав втретє ..Я чула…Але ти не ходи…Вже нічого не буде…

…

Кіку сиділа на веранді з книгою.

Читала про Тодзана.

Тодзан зважував льон. Потім гречку. Потім пшоно. Потім пшеницю. Потім жито. Потім рис. Зважене зерно мовчало.
Дитино, це єресь…
Я говорила, що еретичка…Але я хочу зрозуміти те, що ховається між рядками…
Тодзан почув питання?
Тодзан почув відповідь - у мовчанні льону ..Ми не можемо опанувати свідомість того, що поза нашим розумом ..Але якщо в твоєму розумі оселяється Будда, ми можемо пізнати його…
А потім?
Вбити Будду?- очі Кіку сповнились сльозами ..Може, він мій ідеал ний коханий..

Я почала сміятись. І сміялась так довго, що з очей потекли сльози. Так, що почала плакати…

Колись у минулому житті ми вже жили в монастирі. Ти була нареченою Ісуса.
Що? Хто це- Ісус?
Згадаєш Ісуса - пізнаєш Будду…
Це загадка?
Це відповідь…

Я спокійно відчувала, як тане моє матеріальне тіло…Але знала, що посмішка залишиться…

А от у Кіку було навпаки - тихо і нетлінно гасла її посмішка..

32

Путь - це повсякденне життя
Путь - це по всяку ніч жити крізь час і простір


Моя Кіку вчора нарешті розказала мені свою історію. Ми і сміялись і плакали вдвох…

Повсякденне життя іноді відкривається такими не повсякденними речами , що можна й з розуму зійти ..

Я згадала…Я сміялась від душі…Це правда. Я була дурною дитиною. Але вважала себе розумною. Я дійсно його переслідувала. І принесла багато неприємностей.
Тепер забудь це, моя дитино, і живи своїм життям. Воно прекрасне.
Я більше дійсно не прийду. Я присягаю …;

…

А про путь , власне свій, можу сказати, що не думаю, що надто помилилась…

Я зробила правильний вибір…

Мені дали талант і трохи розуму в цьому житті і , думаю, що я виправила помилку…
Сім’я
Мама
Школа…
Універ…
Робота…

Згадавши все, я можу сказати, що не повернусь …я не повернусь…не хочу

І якщо я десь колись написала, що повернусь, то навіть тоді я ще була дитина …

Я не повернусь…

Але це життя мені подобається…
Тому я поки що залишусь…
Ну так..подивитись і ще подумати…
Думаю є, про що…

…

Але ж мені сняться сни …Досі…І я не про сни…Поки спить бабуся, я розкажу…

Космос він завжди такий космос. Де б ти його не чула, в яких би країнах до тебе б не доносився його голос ..

Коли сниться, як ти у скафандрі піднімаєшся трапом і відчуваєш , що з тобою поруч піднімаються інші…

Не так просто переступати ногами у скафандрі …

А дихати ще важче…Але ти й не відчуваєш власного дихання…Може, ти вже не дихаєш…

Може ти й не космонавтка зовсім…Може, таких у космонавти не беруть…

Але ти чуєш за спиною шум тих, хто проводжає …

Вони кричать : Вернись, ми чекатимемо…

Їх багато, проводжаючих: і японці …куди без них…

Але ти чуєш їх здивований голос: Та вона навіть не обернулась…

І ти бачиш себе: Ого, думаєш, дійсно я навіть не обернулась…

А потім сидиш і ловиш флешбеки…

Космос
Японці
Кіно
Сни

І я не про сни…

По- моєму, хтось мені шепоче:  Лети, дитинко, і навіть не обертайся …Хай хто там тебе проситиме ..

Навіть японці…

…

О, бабуся прокинулась…
Тсс

…

Повсякденне життя, як путь

Ранки - сніданки
Чай- дзен
Кава- життя

Чай - охолоджує розум
Але кава- гарячить серце

Потім стежки - доріжки
Уроки
Коли ти
Або тебе

Вчать жити і вмирати
Говорити і мовчати
Їсти - не їсти
Кохати
Чекати
Забувати
Витримувати біль
Боротися
Підніматися
Піднімати
Не кидати
Повертатись
Підтримувати
Знову йти вперед
Знову повертатись, якщо хтось впав
Підхоплювати і тягти на собі

Потім забувати
Обідати
Мовчати
Писати
Не писати

Читати
Забувати
Хворіти прочитаним
Зцілюватись чаєм і кавою

Спати
Прокидатися

Якщо цей путь про повсякденне…

Бо в мене є ще одне…

Кіку буде ще танцювати і сміятись…
Вона не знає час злету…
І не хоче поки що думати про це…
Хоча , може, то вже зворотній рахунок.
…

Дощ - це справжня філософія
А ще як розпускаються квіти
І як ніжно з них облітають пелюстки
А ще коли ти мовчиш: я знаю тільки те, що нічого не знаю
І коли хтось мовчить: а нічого знати…
Бо нічого немає певного
Навіть знання - це ілюзія
Навіть - якщо ти його сам знайшов відкрив виміряв перевірив…воно все одно - ілюзія

Навіть невігластво - ілюзія ..

Ми просто вперті діти і не хочемо згадувати ..

Дощ
Тепло
І коли босоніж по теплій літній стежці - це вся філософія
А більше нічого не потрібно…

Іноді тільки заради цього і повертаються з холоду і темряви

Але так можна в п’ять сім десять
А потім ти забуваєш
І літні кульбаби
І пісню вітру
І “ я так хочу чтобы лето не кончалось”...

Тоді починаються сни у сні
Фантазії та ілюзії ілюзій
Книги
Вірші
Література
Кохання , яке сама собі придумуєш
Дружба, якої , може, і не було ніколи…
Коханців , які уводили з дитинства
Друзів що вже не повертались нікуди ..

Філософія як порятунок від самотності…
Гра слів
Каламбури
Оксюморони
Суть яких морочити собі голову, шукаючи того, чого немає…

А справжня філософія - це просто дощ
Сніг
День
Ніч
Дзен
Дзвін
Якого не чуєш…

Ну і тиша…
Куди без неї?;


33

Кіку вдарила в долоньки. Я прокинулась.

Вона знову сміялась та танцювала.

В одній руці в неї- дерев’яна маленька сіялка
А в іншій,- віяло

Але танець такий кумедний
Вона сміється під печальною маскою та невміло переступає на високих сабо

Вони стукають - бамбукова висока платформа

Тук- тук

І цей звук дивно заспокоює

Кажуть, - тихо говорить вона, - що просвітлені не встануть . А де вони тоді перебувають?
Я не знаю…
Їм не прийдеться говорити на Страшному суді перед камі
Чому?
Кажуть, що і так все ясно …
Але для цього потрібно пройти крізь вогонь…
Вогонь- не для всіх. Вогонь- це біль.

Кіку знову вдарила в долоньки. І я знову прокинулась …

Таким ніде притулитися…
Тому ти танцюєш сама?
Тому я танцюю і співаю, і б’ю в долоньки ..

Я замислилась. Я читала про камі, просвітленого тричі ..

Але сама про вогонь пам’ятаю тільки біль…

А, може, і пекло - лише необхідний етап путі?

Частина повсякденного життя?

Кіку - доросла маленька дитина - зовсім не сильна

Сама вона мало розуміється на силі
Але, кажуть, путь дає силу
Бо він і є сила
І воля
І дух святий

Поки стучать сабо, вона йтиме , і танцюватиме…

І приховуватиме під веселою маскою печальне обличчя…

34


Кажуть, сила йде від благодаті

А благодать - від святого духу

А ще кажуть, що в цьому немає сенсу

Путь це і є сенс…І двері - лише ілюзія…

І моя Кіку теж колись тихо піде у свою путь. Далі. І що там буде, вона не знає … Вона не вміє передбачати майбутнє…

Тому що немає ні минулого ні майбутнього …

А якщо немає майбутнього, то його неможливо передбачити…

Бо і карма і путь і причини і наслідки- все випадковість

Все тече все змінюється

І ми не повертаємося такими самими

Ми теж змінюємося назавжди…

І повертаємося не ми і не до тих, кого залишали…

Я сиджу на терасі і п’ю чай…

А сакура та слива відпускають останні пелюстки цієї весни…

Які вони швидкоплинні - ці пелюсткові роки дні години і хвилини…

Але якщо прислухатися до пісні вітру, він навчить мудрості і тиші…

Танцює маленька Кіку і надягає маски і говорить сама до себе…

І приходять невидимі вчителі. Ті, чиї імена ми пам’ятатимо а потім і ті, що забудемо…

Вони сідають до мене на терасу і я наливаю їм чаю зі смаком дзен…

Вони усміхаються. Коли проходить час весни літа осені і зими , тоді починається вічність

І це вже невіддільне від душі…

Тільки не забирай з собою нічого звідси…

Залиш все і піднімайся на свою вершину…

2024








Гнів і напалм. Аі

безжалісна швидкість

1



Він в артишоці…

Вона нарешті прокинулась …

Це було вдень. Вона так прихилила голову до безкінечного простору і часу, бо більше не було до чого і до кого…

Простір і час наче звернулись у дивну рурку, з якої, здавалось тут усі сні, лилися сни і ніжність і космічний спокій …

І не було тунелів зі світлом…

Була важка темрява, без кисню і навіть вуглекислого газу…

Спочатку вона подумала, що переродилась рослиною і не мала очей, щоб бачити світло , з якого зіткані предмети…

Потім вона подумала, що рослини, мабуть , не думають…

А вона вміє…

Значить , не рослина…

У темряві простягнула руки і якимось чином змогла їх зігнути у ліктях…

Потім провела долонями по власному тілі.
…

Шия
Плечі
Передпліччя
Груди , важкуваті і тужаво налиті
М’який круглий животик
Стегна
Трохи закруглі ..

Я- жінка…- заспокоїлась вона…

Десь там темрявою та спокоєм навикали ноги ..

Вона їх підняла у повітря і побовтала…
Але побачити так і не змогла …

Що зі мною?- виникла ще одна думка…

Народилась нарешті…- невдоволено забухтів хтось невидимий, але цілком відчутний , в її голові
Вона підняла долоні та доторкнулась до власної голови ..

Спочатку провела пальцями по обличчю…

Очі
Ніс, невеликий такий носик
Рот
Припухлі губи
Шия

О, тут я вже була…
Була…- знову почула голос…- Кожного разу те саме…
Я знову Фріда?- злякано почула своє запитання…А в голові тим не менш промелькнуло: хто така Фріда?...
Я не знаю…- сказав голос. - Включи світло…
А потім вона відчула, як в її голові загоряться дивна шишкоподібна квітка. .

Це не квітка…- твердо сказав голос…
А що?
Артишок…
Що?
Артишок - це овоч…
І як він там опинився?- ні в сих ні в тих спитала вона
Я посадив…
Я буду жити з артишоком у голові?
А що не так? То світло включиш?
Як?
Як? Я - сам…- вона відчула, як він трохи пововтузився всередині артишоку, а потім почула:
Хай буде світло…

І стало світло…Вірніше , воно якраз вийшло з її внутрішнього артишоку…

І освітило все навколо…

Вона побачила себе…Тобто не всю…А тільки власне тіло…руки і ноги…Все було невеликим тендітним м’якого міднуватого кольору…Вишукані стопи її особливо втішили…І вона усміхнулась…

Долоні в неї теж виявились маленькі та тендітні…Потім вона відчула на спині м’яку хвилю…Підняла вгору руки і заплуталась у густому чорному довгому волоссі…

Але й це було ще не все …

Вона сиділа голою дупцею на сирій землі…А навколо неї буяв густою глянцевою зеленню

Артишок…

Вона відразу зрозуміла, що це він…

Він і виглядав як вилитий артишок…

Що? Звідки тут стільки артишоку?
Не знаю…Ти повинна видумати собі ім’я…

Але в цей момент вона відчула тонкий різкий гострий біль у руці…

На тильній стороні долоні виднілися дві кривавих точки…

А серед стебел артишоку промелькнуло яскраво зелена спинка аспида…

Аі…- сказала вона…
Ну Аі так Аі …Так і залишимо…
Так у неї з’явилася пам’ять…

Вона запам’ятала артишок
Аспида
Біль
І своє ім’я…

А потім вона прокинулась …

І перше що згадала

Артишок
Аспида
Біль
Своє ім’я

Аі…
Потім наразі здивувалась, що на цей раз не сталося навпаки: біль не виник після того, як вона сказала Аі…

І навколо знову був артишок …

Його було дуже багато …

Аі ледь встала на тендітні ступи
Ступила пару кроків, відчула власну міць і що може триматись вертикально та пішла собі куди очі дивились…

Але артишок у голові нагадав про себе.
…

Він нахабно світився…

Але вона не зважала. Пам’ятаючи про аспида і біль, вона спішила забратися звідси …

І де ми? - врешті спитала сама в себе…
В раю…- почула зовсім знущальну відповідь …
Хто знав, що в раю так багато артишоку…

Вона зовсім не відчула сарказму , а все ловила за чисту монету …

А потім Той, хто жив в артишоці спитав:

Чи знаєш ти , як Бог створив метеликів з квітів?
Що ? Що таке квіти? І метелики?

Але голос всередині неї проігнорував її запитання ..Натомість в її голові виникла картинка: ніжні створіння …кругленькі з тендітними ламкими пелюстками , з тонкими прожилками …але в наступний момент створіння змахнули своїми пелюстками, скільки в кого було, і злетіли у повітря …

Я хочу квіти! Прямо зараз…- сказала Аі
голос тихо розсміявся …

Всередині її голівки так досі і пурхали метелики - квіти, тріпочучи пелюстками…

Ламкі тендітні ледь прим’яті пелюстки складалися в крильця , а тичинки - стали вусиками…

Аі сміялась і била в маленькі долоньки….

Артишок світився …

Голос мовчав, але Аі відчувала, що він задоволений…

Але ж пам’ять збільшилась . Тепер вона пам’ятала

Метеликів
Квіти ..
Своє ім’я
Аспида
Біль
Артишоки

Ну, останній нікуди і не збирався зникати…,;

Тоді вона почула голос: Хай стане небо і земля

І побачила небесну твердь і землю…

Що ? Як ти це робиш?
Це я?- роздалося з її внутрішнього артишоку
А хто, по твоєму?
Ха- ха-ха ..Звичайно, я…Подивись на небо…Що бачиш?
Хм…Небо? Ну…Воно здається таким високим. Мені приходиться задирати голову, щоб побачити ..І таке синє…А що там?
Повітря…І вітер, власне ..Іноді - хмари ..
Хмари? Хочу хмари прямо зараз!
Хм ..Будуть тобі хмари. І дощ…Тобі потрібен одяг. І чоловік.
Що? Яка дурня…

Наразі , земля під ногами стелилась тепла і привітна. А небо було доволі високо…

Але вона підняла руку і постукала в небо…

Тук - тук…

Не роб…

Більше вона нічого не почула, бо небо впало . Прямо на землю …

Земля витримала. А вона - ні…

…

А потім вона знову прокинулась.

І згадала

Я - жінка
Артишок - був на місці
Аспид
Біль
Квіти
Метелики
Світло
Небо
Земля…

В небо краще не стукати …- подумала вона…

Алілуйя, - сказав Той в її артишоці …
Ти ще тут?
Я тут …
А що ще тут на землі? - спитала вона ..
Багато чого ..Химера все …Марнота марнот…

Вона наразі пішла далі…Артишок глянцево і нахабно буяв навколо. Небо - мовчало. Земля- теж…

Більше поки що нічого не було …

Але голос сказав: - Скоро темрява…
Що?
На землі день відділений від ночі. Світло від темряви…Зараз - день. Але через декілька годин стане темно- ніч прийде…
Прийде? Звідки?
З того берега моря …
Що таке море…

Артишок замовчав.  А вона пішла далі.

Стежка стелилась між густими заростями …
І вона відчула, що хоче їсти…

Але не знала, чи можна їсти артишок…

Можна…Але він не смачний…Ходімо ближче до міста.
Що? Що таке місто?
Побачиш…Йди вперед. Не оглядайся…

Вона ще якийсь час йшла крізь артишоки…

Причому, у прямому і переносному сенсах…

Бо артишок у голові теж не спав. Він світився…Бурчав і показував картинки …

Але потім у якийсь момент наступило просвітлення і серед заростей реального артишоку…

І вона вийшла на трасу, що уходила кудись до небокраю в обидві сторони ..

І з одної сторони вона побачила , як сідає величезне червоне сонце

Яка краса!- вихопилося в неї…
Сонце ..
Що?
Що? - голос забурчав - Світило наше. Я створив. І місяць з зірками . Але то потім буде…
А траса…
60…Химерне місце. Ходи краще далі …
Вона вийшла на трасу і який час споглядала сонце. Прекраснішого нічого не були на землі.

Але в наступний момент почувся дивний звук, наче й знайомий, але вона встигла повернутись, якраз щоб відчути біль і удар..

Артишок заблимав, але витримав…

А потім вона прокинулась.

І відкрила очі. Навколо було сліпуче біло. М’яке холодне світло стелилося білими стінами. Сама вона лежала під простирадлом , білим і чистим…

Згадувала

Біль
Удар
Сонце
Траса 60
Артишок
Голос
Небо- стукати більше не треба
Земля
Вона була гола
Аспид
Знову біль
Довге чорне волосся
Її груди
Стегна
Тепло її тіла

Ну…
А, ти тут?
Точно …
Де ми?
В лікарні…
Це рай?
Не зовсім…Але майже..

Потім у кімнату увійшов чоловік. Високий і кремезний з широкими плечами і добрим але трохи втомленим обличчям

Вона зацікавилась…

Особливо її зацікавило обличчя чоловіка

Але схоже було, що він якраз нею не цікавився

Він присів на стільчик поруч з ліжком та спитав

Як ваше ім’я …
Вона озирнулась, бо її смутила множина в його запитанні

Але в кімнаті все таки крім них нікого не було

Аі…- тихо сказала вона
Аі .а далі.
Що далі?
Прізвище …
Не знаю …

Чоловік продовжував на неї уважно дивитись ..

Що ще пам’ятаєте?
Біль. Удар і трасу 60
Це ясно. Вас збив автомобіль…
Який?
Хто зна.. Він покинув місце пригоди
Якої пригоди
Дорожньо- транспортної …

Аі мовчала…Бо цей набір слів їй ні про що не сказав…
Але, звичайно, ми повідомили в поліцію. Його знайдуть…
Навіщо?- злякалась Аі…

Вона подумала, що зробила щось не так..
Бо він повинен був зупинитись і доправити вас до лікарні. А він вас кинув посеред траси…60…
А артишоки…
Про це я нічого не знаю…- печально сказав лікар …

Чомусь саме згадка про артишоки викликала в ньому дивну зміну…Його обличчя просто залила якась м’яка і серйозна печаль …

Прийдеться зачекати…
З чим?
Зі спогадами..Але я і так здогадуюсь…Що ж , відпочивайте…

Потім чоловік встав та вийшов…Але за дверима він з кимось тихо розмовляв. Аі відчувала його присутність. Його голосу плечей і спини . І його печалі…

До неї донеслось небагато слів: вона сама ..блукачка…звалилась .. що робити…

Потім роздались тихі але все таки кроки…

Тобто, вони пішли .. Чоловік з кимось…

Аі залишилась сама ..

Тоді роздався голос з артишоку…

Вітаю…
З чим?
З днем народження, до речі …Я так і не привітав…
Ну…
Ну тепер більш менш ясно …
Що?
Що темрява не сліпить. Сліпить світло…
Яке?
Електричне, мабуть …Ти - блукачка ..
Що? Я блудниця?
Блукачка…
Повія?
Блукачка…Це зовсім інше …
Що інше…
Не знаю…

Але Аі знала, що знає…Просто казати не хоче …

Вона наразі закрила очі і згадала обличчя лікаря…

Слухай, я не бачила власного обличчя…
Як я його тобі покажу? Дзеркало потрібне…
А як люди бачили своє обличчя до того, як придумали дзеркало?
У воді..
Вода є?
Ні, так не вийде…
Що не вийде?
Обличчя не вийде…
З води?))
З води виходять тільки життя і жінки…Афродіта, наприклад…
А чоловіки ..
А чоловіки: з землі вогню і повітря …
А ти?
Я всього лише артишок ..Припини …

Але тої ж миті перед внутрішнім зором виплило обличчя

Симпатичне
Миле
З курномим носиком
І сірими очима

Обличчя нічого не говорило

Ну…
Артишок теж мовчав і світився, як завжди

Це моє?
Ні, - засміявся артишок…- Але тобі яка різниця?
Аі розсміялася…

А кого цікавить різниця? Нас цікавлять спільні риси…
Подивись уважно…

Аі вдивилася , але обличчя все одно мовчало.

Чому вона мовчить?
Тому що досконале і так повне…Воно не переповнюється і від нього не стає менше…

Тоді Аі заснула, коли відчула втому від сліпучого світла

Артишок пововтузився але спати не став…

Їй знову снився дивний сон…Обличчя, але чоловіче …

Він сказав, що відкрутить їй голову…

Вона здивувалась…

Вона не розуміла, чому цей чоловік так нав’язливо лізе в її життя…Вона його взагалі не розуміла. Його грубості і брутальності. Його лайки та агресії.

Вона не розуміла, що йому потрібно …

Вона не знала його імені навіть, хто він був і навіщо приходить…

Вона не хотіла його бачити. Він ій не подобався.

А потім вона прокинулась.

Хто це був?
Я не знаю…
Знаєш…
Знаю…Не зважай на нього, просто лежи тут відпочивай , згадуй…

Я згадала..
Що?
Себе…Не тут і зараз…Що з цим робити…?
Я не знаю…
Згалала себе в десять, але в іншому житті…Якась жінка зі світлим волоссям розповідала про справжній світ…

Тоді голос замовчав.
І…
Казала, що він світиться. Якщо побачити справжній світ, то в ньому світиться кожна найменша часточка і пилинка…
Щось таке в Кастанеди є…
Хто це…
Ну …А вона не сказала, які таблетки треба приймати
Ні, це можливе без таблеток…
Хм…Тоді я залишусь. Хочу теж подивитись.
На що?
Як він світиться…
А якщо в мене й не вийде…Це ж фізика …Наш мозок налаштований бачити все в певних частотах і кольорах. Як треба змінити мозок, щоб побачити інший спектр світу? Це хіба можливо?
Я не знаю..Але ти показуєш…Мені подобається. Він дійсно світиться..
До речі, я чув , що тебе завтра відпустять.
З раю?- спитала Аі.
З лікарні …А ще я знайшов дзеркало ..
Де? - Аі підскочила на ліжку…
В коридорі…Але прийдеться вийти…
Веди…- сказала Аі…
Я тобі навігатор чи що?

Але перед очима з’явився коридор та відчинилися двері…

Аі злізла з ліжка. І обдивилась себе. На ній була лікарняна сорочка . Капців не було. Але це її не зупинило. Вона пішла босоніж спочатку до дверей, а потім порожнім сліпучим коридором. І хоча вона й зустріла пару людей у білих костюмах, але ніхто її не зупинив, вони її наче взагалі й не бачили..


Тоді вона , зробивши пару поворотів, прийшла до зони для відпочинку. Там стояло пару фотелів та диванчик, телевізор - на стіні та невисокий столик зі стосом журналів.

Але це Аі не цікавило. Вона побачила на стіні невелике кругле дзеркало у рамі…Підійшла й зазирнула у нього.

І врешті, знайшла себе. Тобто, своє обличчя

Воно було симпатичне і м’якеньке …Круглі щічки та сірі очі, темне волосся та пухкенькі губи. Носик - нормальний

Але Аі все сподобалось.

Вона якийсь час подивилась на себе, переступаючи з ноги на ногу…

Ну…- спитав голос
Трохи дитяче, як на мене…
Ну ти і загалом ..дитина дитиною.
Що?
Що?

Тоді Аі розвернулась на пішла назад.

…

На наступний ранок Аі не прокидалась. Вона не спала усю ніч. Думала про артишоки і небо і землю про трасу 60 біль і про те, що сказав Артишок…

Слухай, а що я робитиму далі? Куди піду після того, як вийду?
Не знаю…Сама вирішуй…

Вона стояла посеред коридору . Їй дали одяг. Спідницю і просту блузку. На ногах були капці. Не звичайні, а типу балетне, але трохи більшого розміру…

Волосся Аі зв'язала на потилиці звичайним хвостом.

І по всьому. Готова була вирушити у путь.

Артишок на цей раз мовчав і чекав

Вона не знала, куди йти.

Вона народилась в цьому чужому світі. Навколо - артишок

Потім траса 60…

Потім - лікарня ..

Може, на трасу?
Хм ..Оригінальне рішення…Що там робитимеш?
Поїду звідси автостопом…
По галактиці сразу?
А тут що все закінчилось?
Ні тут ще багато всього. Ходімо, я проведу…


Аі вийшла з лікарні та пішла, куди очі дивились…

Навколо було місто…

Вона запам’ятала: місто…

Хоча назви не знала…

Але місто було дивне. З невисокими будинками, неширокими дорогами, а посередині доріг на роздільних смугах росли потужні ялини …А ще було багато скверів дерев та зелених газонів з розтріпаною високою травою….А серед трави росло безліч кульбаб…

Кульбаби були різні : жовті та вже пухнасті і круглі

Аі відчула себе дитиною років шести…

Ледь не рвонула збирати ці кульбаби в жмути…

Але Артишок попередливо і вередливо промовчав…

Але дуже красномовно .. .

Ой, ну чого ти? Вони усе одно нікому не потрібні …
Я не хочу прокинутись в лікарні іншої спеціалізації…Тримай себе в руках…

Про у Аі було стійке відчуття , що вона опинилась геть на іншій планеті…

Що вона це все вже бачила…Але не тут…В іншому житті …

Вона там була дивна дитина…Багато мовчала і багато слухала…

І ці стежки та доріжки з кульбабами уводили її пам’ять саме в те інше життя…

Тобто, ти з іншої планети ..
Може, - відповіла Аі…
Планета - одна. Земля. Як і життя..
А я тобі кажу : їх дві…
Розкажи ще щось…
Перед народженням тобі показують дві таблетки: червону і синю ..Яку обереш ,на такій планеті і народишся …
Я це в кіно бачив…- сказав Артишок …
Що таке кіно?- спитала Аі…- Хочу кіно прямо зараз!
Щось ти забагато хочеш…Давай ще про іншу планету..

Вони йшли спочатку над дорогою, якою пролітали автомобілі, а потім вибралися на невеликі стежки, порослі споришем і кульбабами…

Спальні райони з дитячими майданчиками залишились десь позаду…

В спину їм дихала тиша …Тиша пахла гіркотою полинів та подорожників ..Гуділи бджоли та шурхотіла трава…І крони дерев розверталися над головою затишними шатрами , під якими ховались загадкові тіні та таємниці …

Там живуть духи…- сказала Аі…
Ага…Камі…
Що?
Що?

Нарешті навіть стежки залишились позаду…І місто теж …

Вона вийшла та стала посеред степу…

А потім підняла голову до неба…

Сонце вже підбилося доволі високо ;

А навколо звучала тиша

Тоді Аі прислухалась до неї…Тоді вона теж зрозуміла: все мовчало тому що слухало її Аі…стукіт її серця і її слова між вдохом і видихом…і політ метеликів в її голові …

Так вона постояла якийсь час а потім попростувала цим полем у бік траси, яку відчула неподалік по її мовчанню…

Нагріта траса чомусь зустріла її скрекотом коників…

Але Аі не стала затримуватись…

Встала на трасі та подивилась в обидва боки…

Над головою загуділи дроти….Наче вітер вдарив по них, як по струнах …Над степом залунала дивна електрична нота …І світ завмер завмерли кущі кульбаб коники метелики і біла редька пастуша сумка і полин і ромашки і молочай і спориш і подорожник і чистотіл…все завмерло на мить, а потім знову зайшлося у своїй екзистенційній тиші, наслухаючи Всесвіт та одне одного…

А через пару хвилин показався тролейбус

…
Ніби з її забутого дитинства …

Він діловито та неспішно, ніби знав, що ніколи не спізниться, тому що все розписано свідомо наперед…ніби ці дроти від яких він живився енергією були прив’язані до джерела квантової детермінації і рух цього тролейбуса з’єднував випадкові квантові точки Всесвіту …І ті, хто в ньому їхали завжди чомусь були химерні та вічні , ніби поза часом та простором …

Але на цей раз в тролейбусі нікого не було..

Водія не було теж…

Але тролейбус зупинився…

Що? Ним дистанційно керують…
Ага …З супутників, мабуть ..Поїхали…

Аі не стала сумніватися…І сіла в тролейбус…

Тролейбус власне був порожній

Але на стіні висіло фото з химерним маршрутом

Аі тільки зрозуміла, що їде він вперед в минуле

Це як назад у майбутнє..

Але в протилежний бік

Там де антипопіл
Антидощ
Антисніг
Антидорога
Антиморе
Антиномія
Анииземля
Антинебо
Антиартишок

І трохи непорозуміння між добром і злом
Між людським і надлюдським
Між істиною та правдою
Між загадками та відгадками
Між мовчанням і словом

Словом…

Як завжди все незрозуміло і спочатку

Хоча кінців так ніхто не відшукав та не поховав

Хоча від початків ми так само далеко, як і від кінця

Однаково далеко…

 Так, посередині…
Якраз між Північчю та Півднем , Сходом та Заходом…

Але ж тролейбус продовжував свій екзистенційний рух

Кажуть, в нікуди…

Або ж нікуди рухалось назустріч, затікаючи в очі, рот , вуха , долоні , кишені

та просто в її свідомість…Перетікаючи вже тепер її венами та легенями…

хто зна, може вона вже й вдихала це нікуди та видихала його …

перетворюючись на нікого…

але в неї ще залишалась руки і ноги ..

цікавий ніс та вуха …

губки бантиком…

Дорога в нікуди теж цікава …Тому що згідно з теорією детермінації - того, що призначено - не минеш…яке б не було прекрасне нікуди…

Аі промовчала…Але ж , через годину усе таки кудись приїхала ..

Вона вийшла, бо в неї власне не знайшлося заперечень…посеред майже чистого поля…

Тут теж було багато світла і трав…

Наразі, все таки вона побачила перед собою браму з написом : Сад …

Це вже було щось…- подумала Аі…

Втім , навколо буяла тиша така ж яскрава як зелень …

Літо та ніжність розливались у повітрі…

Вона пішла у браму з написом : Сад…

…

Вона народилась у чистовому квантовому полі серед потужного артишоку

Потім бачила створення світла і світу

Небесної і земної тверді

Три рази вона померла

Декілька разів прокидалась

Але таких садів не бачила

Це було чисте мистецтво…

Садове…

Аі роздивлялась навколо а потім почала відчувати в собі биття життя кожної тонкої гілки і листочка

Сад простягався навкруги гарними прямими алеями, висадженими деревами та квітами

Деякі дерева квітували але Аі зрозуміла що ніколи не бачила таких дивних квітів

А квіти були ще дивніші ніж квіти…

Вони вміли літати, якщо до них доторкнешся

Аі йшла алеями та думала: Хто господар цього саду

Тоді той з артишоку їй підказував:

Ніхто…Сад - річ у собі ..Він ні для кого…Він сам для себе…
Так не може бути…Адже хтось дбайливо вирівняв ці алеї та посадив дерева рівними рядами…

Річ в собі продовжував цвісти …І кожна квітка - річ в собі ? І кожне дерево?

Але ж потім Аі почала згадувати

Бактерії
Віруси
Одноклітинні організми
Риби
Гриби
Птахи
Мурахи
Терміти
Бджоли
Дельфіни
Кити
Коні
Буйволи
Косулі
Жирафи

Не самі по собі ..Вони разом…

І люди- разом.

Той що в артишоці все таки нагадав їй, що вона поки що сама…Річ у собі і тільки для себе ..

Втім ми ніколи не буваємо абсолютно самотніми

Ми ніколи не буваємо абсолютно вільними

Сад світився крізь час і простір

Сад був зітканий зі світла

І Аі теж наповнювалась світла

Дуже повільно, але Воно увіходило в неї

Потужне світло, потоки фотонів і електронів…

Воно все таки були життєдайним та цілющим

І життя на планеті без Нього було неможливе…

Тоді Аі подумки звернулась до того що в артишоці

Справа в займенниках…Якщо немає назви - її заміняють займенником ..І тоді залишається тільки гендер…Рід… Чи число…Однина - множина…Якщо одинина - це щось унікальне…А якщо множина - то вже група або суб культура…І ніхто не дивиться в суть…

І тут роздався потужний усе перемагаючий сміх

Аі вдарило хвилею вона кудись полетіла

Їй здалося що згасло це світло, що небо з грюкотом впало знову на землю

Але коли відкрила очі, то зрозуміла, що знову народилася

І треба починати спочатку

Спочатку, кажуть, було Слово…А потім діло…- артишок засвітився і тихо промовив- Хай буде світло і темрява. І небесна твердь і земна. По- моєму, ми на цьому зупинились…

Тоді Аі стала згадувати

Своє ім’я
Світло
Темряву
Артишоки
Змію
Біль
Смерть
Знову світло
Трасу 60
Потім автомобіль . Зелений з цифрою 46
Потім біль
Лікарня
Білі простирадла
Своє обличчя
Лікаря
Потім як йшла містом
Знову трасу 60
Тролейбус і час що повільно перетікав її венами
Потім поле чисте . Квантове.
Сад…

Потім Аі згадала Сад.

Куди подівся Сад?- спитала. - Річ в собі. Той що ні для кого ..Дерева. Прямі алеї. Квіти. Там квіти літали…

Тоді той що був в артишоці сказав:

Відкрий очі…

Аі розплющила очі…Але навіть так нічого не побачила, крім дня , ночі , землі та неба…

Закрий..Я не знаю , що з тобою робити…

Тоді Аі закрила очі і побачила Сад…

Він був сповнений світлом і літаючими квітами…

А прямо з- під ніг уходила кудись пряма алея

Якщо є дорога, треба йти,- сакраметально вимовив той в артишоці…

Аі пішла алеєю а квіти сідали їй на плечі та долоні…на голову і ніс…Аі усміхалась…

Але очей вже не відкривала…Тоді Сад пропадав…А з’являвся ще ледь створений світ…

Без нічого…

***

Аі думала: - Тепер я - маленька жінка…

А дорога все таки йшла до крайнеба і завертала там хто-зна куди…

Аі не владна була заперечити ні Сад ні ні дорогу ні свою маленьку сиротливу жіночість, що, здавалось, беззахисна та щира залишилась сам-на-сам зі світом…

ще таким недосконалим та ще ледь створеним…

Може й зовсім не для неї…

Її маленька жіночість проростала десь в серці і думках…Наповнювала її ніжністю до…

А Сад так і залишався річчю в собі…Квантовою річчю в собі самому…

Аі думала, йдучі дорогою:
 
Ця дорога не може не вести нікуди..Її досконалість накреслена як пряма лінія , що власне набувала якості та самосвідомості межі чи то між нею і простором та часом чи то між небом і землею…
Чекай, раптом сказав той в артишоці…
Що? - спитала Аі
Ну , це ще не все…
А що може бути ще?
Багато чого…Я тільки почав…

Аі роздивилася навколо…

Все було досконалим і прекрасним…

Ти сам сказав, що все це і так добре…Що може бути ще?
Зараз побачиш…Хай буде вода і суша…
Що?

Але Аі не встигла додумати голосний звук він раптом розбився об дещо дійсно прекрасне і неперевершене…

Це було море…Океан…І в обличчя Аі повіяло сіллю та силою, спокоєм і бурею, істиною і чистою радістю…боротьбою та самовіднайденням..

Це було…прекрасно, - видихнула вона…

її легені тіло клітини та внутрішній світ сповнювався образом божественного творення…

Той що був в артишоці явно був задоволений…

Непогано, еге ж…
Це неперевернено…І в мене немає слів…ти створив дійсно дещо досконале і пркеасне на цей раз…
Море - вічне…
І -синє…
Синя вічність - це абсолют…
Божествена?
Як скажеш…Справа в тому, що Бога ще не видумали…Тому що ще не всі прийшли…

Але ж море якраз прийшло в цей момент…Від небокраю , від того овиду, від горизонту, від якого рашіне приходила до неї далина та простір, час та її дивні думки, тепер прийшло безбережне бездонне безмежжя, та стихія, що завжди народжує в душі силу і красу, розум та любов із першого погляду…


Воно прийшло і вдарило в скелястий берег своєю силою …Хвиля розбилася, але Аі зрозуміла, що це була якраз та досконала форма матерії, що народжує нові форми беззупинно, що море вміє перетворюватись на будь -що в один момент…Саме це і було актом божественного творення…

І море не мало в собі заперечення заперечення, бо досконале і абсолютне не могло себе заперечувати…

Аі дивилась не відводячи очей від стихії вільної сповненої спокою і вітру, солі і глибини…

Їй здалося, що там і глибині є і космос з усіма сузір*ями і все майбутнє ще не створене земне таке ще тендітне життя…

Вона знала, що тепер вже не шукатиме досконалості в цьому світі…Бо вона  її знайшла…

Той що був артишоці , засміявся і сказав:

Але й це ще не все…
Я знаю…Океан - він говорить зі мною…я відчуваю його Душу…він показує мені всі майбутні форми та увесь майбутній зміст…
Гм…- той що був вартишоці замовчав…- Ого, тепер і я бачу…Океан принесе нам і життя і перші клітини і рослини і тварин і…Ну, про це потім…

Проте, Аі й так вже забула про того, що сидів в артишоці, про сам артишок забула про поле, про дорогу, про Сад…Річ у собі…Вона завмерла перед морем та просто все продовжувала дивитись…


Вона так і сиділа якийсь час поруч із морем …на його березі …та просто говорила з ним …

Воно грало але так дбайливо наче заколисувало

Хвилі піднімались і опускалися…наче воно дихало

Наче там у глибині живуть потужні створіння що так там повільно і спокійно дихали

Наче вони й тримали на собі землю і небо і все суще

Три кити ..
Що - спитала Аі…
Три кити…Три слони і черепаха…
Вони всі там?
Так …Там у глибині…

Аі вдивлялась у сині хвилі аое так нічого й не побачила …

Море тихо щось шепотіло…Але Аі не розуміла ще мови Душі світу…

Але ж море виносило їй на долоні спочатку кріхітні амоніти та трилобіти….

Наче довіряло їй своє потаємне…свої думки та свої таємниці…

Виносило мушлі з перлинами та мушлі без перлин

Виносило маленьких прозорих медуз та рибок

А потім перед внутрішнім поглядом Аі море роздалося навпіл та відкрило вже створений підводний світ …

Дивовижні морські створіння різноманітних форм

Деякі з них таємниче світилися у своїй чи самотній глибині…

Там снували дивовижні яскраві рибки

А також хижі створіння побільше : акули та баракуди…

Аі просто роздивлялась все це, відкривши рота…

Все це таке прекрасне, - шепотіла Аі…- Наче скарби усього світу …

Той що сяяв в артишоку теж тихо радів мовчав та здивовано розглядав скарби морських глибин…


Так пройшов якийсь час, поки з моря не вийшли боги

Аі побачила дивних древніх богів усіх царств…

Вони виходили величні та самотні …

Хто поодиноко , а хтось мав пару…

Вони виходили разом з богинями, що були їм за дружин

І було їх безліч…

Вони заселили землю та побудували свої храми…

Вавилонські боги- бородаті потужні маги та воїни з бородами та магічними атрибутами

Прадавні ведичні боги на бойових колісницях та віманах…

Єгипетські боги, що несли з собою магічні речі і сонце і місяць і дивні посохи , що світились…

Виходили потужні північні боги з блакитними очима та білосніжним волоссям…

Вони любили простір і небо і вогонь і ліси

Вийшли боги, що любили жити на вершинах гір та вулканів…і збурювати небо та води та землі ..

Вийшли дивовижні чорні боги

Та боги ацтеків і майя ..

Боги Греції та Японії та Риму

Китаю та Кореї

Та усіх інших сторін світу ..

І розійшлися вони усім світом…

Аі так і стояла й дивилась за цим дивовижним виходом…

Що вони робитимуть?- тільки спитала
Вони - боги..
Що захотять , те й робитимуть…Будуватимуть, воюватимуть і кохатимуть ся…Вони вічні …А потім створять людей…
Що , хто це?
Ну потім побачиш …
Хіба усі одночасно?
Так, усі боги одночасно створять собі людей…- той що був в артишоці вже сміявся…

…

Тоді Аі залишилась сама на берегу, коли боги розійшлися в усі сторони світу…

Побудуй мені тисячу царств, - раптом сказала Аі
Можу тільки сто дев’яносто три ..Але в нас ще все попереду…

Той що в артишоці довго сміявся і визирав назовні…

Море мовчало, але в його мовчанні було все…

Вона подумала …що тисяча якраз хороша цифра…

Але тисячи було забагато…

Сто дев’яносто три, - сказав той що був в артишоці..
Твої боги їх побудують?
Так, побудують і створять людей
А що далі?
Не знаю…Чекай …Пройде кілька тисяч років…Вони й пам’ятатимуть небагато…Царів і королів, війни голод і хвороби…Іноді згадуватимуть наукові відкриття і твори мистецтва..Але переважно не звертатимуть на це увагу.

Аі зітхнула…

А я- для чого?
Чекай…Прийде твоя черга…

Аі закрила очі і побачила увесь світ…Всі сто дев’яносто три царства…Вони були досконалі, як все, що створив Він до цього..

Храми стадіони школи та університети хмарочоси та хай веї дороги та величні неповторні споруди музеї концертні зали театри і опери наукові центри обсерваторії …Але ж більше не було нічого…

Лише десь тихо мовчали праліси праріки океан крига на полюсах гори та пустелі…

І тоді Аі відчула, що це теж храми…

В яких житимуть боги і їх таємниці…

Хто я?- сумно спитала Аі.

Я скажу тобі потім…Час ще не прийшов…

Аі так і сиділа з закритими очима…Вона роздивлялась богів та їх дивне служіння..

Ватри на вершинах гір…Танці на берегах річок…Таємничі ритуали в темних глибоких або наскрізь просвітлених храмах..

То це і є створення світу…- тихо спитала Аі
Так…Тепер ти як море можеш бачити сама все…

І не було ще нічого заперечнішого ніж заперечення ідеальнішого ніж ідеальне печальнішого ніж печальне смішнішого ніж смішне незворлтнішого ніж незворотнє неприпустимішого ніж неприпустиме щирішого ніж щире добрішого ніж доброта коханішого ніж кохані гініальнішого ніж геніальне початковішого ніж початкове…

І тоді Аі сказала:

Кінець світу можливий лише тоді коли він врешті почнеться…

А він ще й не почався…

Для Бога настав сьомий день

І Він відпочиває до сих пір.

Але це таємниця

Колись же наступить восьмий…

Аі засміялась А той що в артишоці подумав

Отакої…І що в Нього на думці  як думаєш, - боязко спитав той що в артишоці ..
Я не знаю, - відповіла Аі…

Вона врешті пішла з того берега…

Адже десь скрізь починався світ.

А це було найцікавіше…

Вона все хотіла побачити…

Познайомитись з богами побачити всі царства та навчитися всіх наук і мистецтв.

Для цього потрібне не одне життя…- тихо сказав той що в артишоці…
Я готова…- сказала Аі…
З чого почнемо..
Кажуть, дорога в тисячу рі починається з одного кроку…

…

Чим займемося сьогодні, - спитала Аі у того що був в артишоці…

Вона прокинулась у невеличкому будиночку прямо на березі океану…

І весь ранок слухала, як хвилі розбиваються об прибережне каміння…

Океан знову щось розповідав , Аі чула його крізь свої власні думки та спогади…

Вранці вона лежала якийсь час дивлячись навколо та прагнучи забути сни…

Вона завжди намагалась забути сни …

Просто щоб почати життя спочатку…

Той що був в артишоці проте засвітився та увів її думки у зовсім іншому напрямку…

І сни пішли …хто зна куди…Аі склала губи трубочкою і подула їм услід..

Їх хотілося ще язика показати, але той що був в артишоці сказав що так не личить…

Дивно придумувати дієслова від іменників …

Але наразі зараз все таки десь там був океан…

Вона встала та помітила що в будиночку пахне лісом…

І сіллю

І вітром

І цілим новоствореним світом…

Він був сам наче цілющий простір…

Але ж захотілось вийти на берег…

Там Він і сказав їй, що мабуть треба чимось зайнятись.

Чим, - спитала Аі…
Будемо видумуаати рослини…
Ну , рослин я і так вже багато бачила…
Ну ті самі давно росли…Нам потрібні культурні рослини…
Отакої ..У рослин теж культура?
Так, ми створюватимемо культурні рослини…Фруктові дерева там…городину…трави …їстівні..- додав , побачивши її нерозуміючий погляд

Проте сам всадив Аі та почав щось світити наче північне сяйво…

Почнемо з пшениці та проса…
Про?..
Просо..Гречка …Жито…
Жито…- повторила Аі..- Звучить гарно…

Потім він переховував ще багато назв і біля Аі виявлялося купи насіння , її прямо засипало тим збіжжям…

Насіння овочів та фруктових майбутніх дерев…

Він просто все звалив на купу…

Аі сиділа й дивилась та потім стала пересипати його на долонях …те збіжжя


Його було багато але разом з тим і достатньо щоб зібрати на одну долоню…

Тоді Аі спитала :

А далі що?
Що? Його треба посіяти…
Хто цим займатиметься, - зацікавилась Аі…
Е..ці..люди…Зараз прийдуть боги та розберуть насіння по роду й племені…Посадять , де воно зможе рости…А потім вже будуть люди…

Аі захоплено склала долоні

Гарно то як…- сказала…

А потім дійсно стали приходити боги…Величні і зворушливі печальні і веселі світлі й темні ясні й загадкові


Вони спускалися з гір виходили з лісів піднімалися з глибин приходили з безмежних пустель та степів

На Аі вони майже не дивились…

Якось вони розбирали збіжжя з купи , відсіюючи на свої долоні те, що їм треба…та уходили навіть не обернувшись на дівчину…

Потім прийшов брродань…Одягнений у лляну вишиту сорочку та штани ..за поясом в нього був топірець…

Він суворо глянув на Аі…

Та навіть зіщулилась…

Ще щось залишилось?


Аі глянула навколо : нічого не було…жодної зернини…

Тоді вона розтулила долоньки…

В неї залишалось всього кілька зернин

Брродань уважно роздивився …

Чисте жито й пшениця…Забираю…- сказав

Пересипав зерно з її долонь

І теж пішов…

Аі залишилась сама…

Але той що був в артишоці, схоже був задоволений…

Коли пішли боги…знову настав шум океану…

То рослини ми вже створили ?
Ще й як…Тепер все добре …Можемо відпочити.


Аі засміялась

А я й так нічого не робила



Це дивно, але створення рослин , навіть дуже культурних її не вразило

Може, тому, що я не бачила ні форми ні змісту…

Що посієш , те й пожнеш.

Тоді той що був в артишоці сказав:

Прийдеться тобі зачекати…
Чого?
Доки не з’являться смачні плоди.

Навіщо вони?- Аі ще так жодного разу й не захотіла їсти
Тому що їх потрібно їсти, вони дуже смачні…
А коли вони з’являться…
Скоро…Просто повинно пройти декілька років…
Роки…Я й не чула про таке.

Вона жила лише кілька днів…

А потім той що був в артишоці вирішив створити світила

Аі була в захваті…

Світили будуть освітлювати землю, яка без них все таки залишалась трохи безвидною і порожньою…

Тоді раптом на небі засяяло Сонце і Місяць і всі зорі…Поки що одночасно..

Але система поки що була пробна - геоцентрична…

А  може подумала Аі, ми взагалі не на тій планеті…

Але попри все , і Сонце і Місяць і зорі вийшли неперевершено прекрасні…

Тепле - Сонце
І загадковий Місяць
І мовчазні таємничі зорі…

Той що був в артишоці тихо сказав:

Будеш читати знаки по зорях.

Аі довго дивилась на зорі і через деякий час побачила що вони складаються в сузір’я

Вона давала їм назви..

Але схоже було на те, що зорі її на чули…

Геоцентрична система працюватиме так само як і геліоцентрична, попри все…

Світ крутитиметься не на місці…

І планета наша не самотня , хоча на тих що її оточують життя відсутнє…

Аі подумала : а що завтра?

Той що в артишоці теж ще не знав…

Світотворення продовжується чи світ досконалий і закінчений?

Якщо досконалий то чому не досконалий?

А якщо світотворення продовжується, то ніхто не досконалий …

Той що був в артишоці просто знизав плечима

Досконалий тільки Отець …Небесний …
Аі була озадачена…

А які в тебе стосунки з отцем?
Небесним ?- не зрозуміла Аі…
Взагалі…
Взагалі - не дуже…

Той що був в артишоці замовчав…

Аі ніколи не думала про стосунки з отцем..ні з Небесним ні з земним…

Але виходило, що з Небесним були - кращі…

Але разом з тим Аі розуміла що земний отець теж недосконалий як і весь наш світ…

І сама вона не була досконалою..

Тому багато прощала…

…

А з матір’ю які стосунки?

Аі задумалась…Але потім безпомильно визначила:

А про Матір взагалі не йдеться…Отець - є…Є перша жінка…Але вона - дитина Божа..
Заспокойся , через кілька тисяч років вони подорослішають…Змінять геоцентрична систему на геліоцентричну…І знайдуть божественну мати…Вона їм ще одного Бога народить…

То вони чотири тисячі років без матері ростимуть?
Ага…Ти будеш їм як мати і дитя і сам процес росту…Генезис так би мовити …

Аі тепер теж мовчала…

А Отець що робив чотири тисячі років без божественної дружини?

Той що був в артишоці вже й сам був не радий що народив собі таку недоумкувату дитину…

Аі ж сказала :

Не було такого…

І загадково замовчала…

…

Потім була ніч і ранок

Тоді у моря сталися пологи

І народились риби і птаство…

Вони вилітали прямо з води: і риби і птахи…

І піднімались в небо…

В те високе небо , що й було зачинщиком усього…

Спочатку ж риби теж вміли літати, а птахи - плавати…

Аі ж була здивована, але вже не так радикально як з перших днів..

Наразі птахам було складно плавати а рибам - літати хоча вони дуже старались.

Вони не могли підвести свого Бога.

І взагалі Аі помітила, що Бога не підвели ні бактерії ні гриби ні рослини ні риби ні птахи.

Але вона відчувала, що це не кінець а тільки початок ..

Отже, і птахи і риби старались дуже
..
Але  Бог усе таки дозволив їм зайнятися природньою діяльністю: рибам - плавати а птахам - літати …

І розлетілись птахи по світу, адже деяким птахам потрібні дерева, а іншим - морські узбережжя, а деяким високі неприступні гострі скелі…Там вони довершуються…

Зір і навички високих польотів…На самоті , читаючи знаки та говорячи з Душею світу…

А риби розпочались по усіх океанах…

Тому що хтось міг жити тільки в теплих водах, а хтось тільки в холодних

І пішли вони на такі незвідані глибини і говорили з Душею світу…

А всі завжди думали, що вони вміють тільки мовчати…

Але риби не мовчать…

І Аі чула їх крізь товщу води…Вони володіли такими незвіданими скарбами, що нікому й не снились, бо відчували і золоті жили і тонкі вібрації алмазів , тільки не могли розказати бо ті не говорять мовою душі світу…

Той що був в артишоці сказав:

Що ж добре вийшло…Думай добре й буде добре…

Аі подивилась навколо , але бачила тільки віддзеркалення власних думок…

…
Тепер справа за звірями…- сказав той що був в артишоці…

Що?
Що? Кажу: бережіть звірів всередині природи , вбивайте звірів у собі..
І що це?
Цитата…Поет скаже через шість тисяч років…Не називатиму імені…Хай його батьки називають..

Аі засміялась…

Світ виходив дійсно прекрасним..

…

Що створюватимемо сьогодні?- спитала Аі наступного ранку…
Світ - це пазл ..І дійсно чогось не вистачає…

Тоді той що був в артишоці сказав :

Вийди на берег моря та поклич як зможеш всі живі душі.

Тоді Аі вийшла на берег моря ..Все було як вчора: птахи літали а риби мовчали…

Аі подивилась в небо та раптом заспівала першу на землі пісню..

Це був гімн , що пробуджував древніх богів…

Вона співала довго а потім стала танцювати…Прямо на кромці між землею і водою…

Вона танцювала співала і від землі до неба піднімалась радість та надія…

І раптом з моря піднялись всі морські тварини..

А з лісів вийшли земні звірі.

А на небі з’явилось усе земне птаство …

З гір спустились гірські тварини

А з пустель прийшли - пустельні

І зібрались навколо Аі

Кішки і білки ведмеді і вовки плазуни і земноводні - зі рвлист всі та сіли поруч

І леви не трогали овець
 А вовки мовчали поруч з зайцями
Мангусти бавились зі зміями
А крокодили везли на собі косуль і оленів
І свійські паслися поруч з хижаками

Морські тварини бавились у воді : кити і дельфіни і косатки і моржі і морські коти…

Птахи кружляли над головою Аі , збираючись в стаї

І соколи і беркути не кидалися на мишей

Пішла Аі берегом - межею між небом морем і землею…

Всі звірі пішли за нею - берегом понад землею

Всі птахи летіли над нею небом понад землею

Всі риби пливли за нею водою понад землею…

Співала Аі гімни які сама склала

А той що був в артишоці світився та все говорив

Бачиш як добре вийшло…Бачиш як досконало…На початку світу всі жили як в раю…
А що сталося потім?
Не потім…А що станеться скоро?- засміявся той що був в артишоці…

…

Пройшов ще один день…

Звірі розійшлися в усі боки…

А Аі встала з тої ноги що треба…І руки в неї були з потрібного місця…

А той що був в артишоці загадково та іронічно їй говорить

Створимо людину за нашою подобою…

Став він роздивлятися по землі небу та під водою…

Шукав свою подобу…

Аі сміялась.

Зазирнув в море…Думає: ці довершені створіння годяться для життя під водою.
.В них досконале тіло і плавці і зябра…

Тоді подивився в небо…Що ж..Птахи прекрасні в них є крила…Але в небі не збудуєш ні міст ні храмів..

Потім роздивився на земних

Коти були з пазурями та іклами були досконалими мисливцями

Він злякався ..

Ведмеді та вовки теж були хижаками з іклами та очима що призначені були шукати здобич

Плазуни не мали ні рук ні ніг

Тоді він подивився на земноводних…Що ж.. може, вони …Будуть ходити з води на сушу .

Побудують міста під водою і на землі..

Але земноводні були сповнені заперечення заперечення , вони ще самі не визначились з власною ідентифікацією..Де їм жити в волі чи на суші..

Свійські просто дивились на Нього , їх очі питали в Нього : Коли даси нам пастуха

Той і рукою махнув…

Що робити думає…

А потім побачив мавп…

Мавпи були хитріші та кмітливіші від інших тварин…

Палицями навчились збивати з дерев фрукти та викопувати корінці з землі.

Піклувались одне про одного

Вибрали вожака…І він водив їх путями сповідимими, тобто туди де багато смачної поживи : бананів манго пітахайї черешень та груш.

Він подумав : Те що треба..Їдять вони плоди земні а не полюють на інших тварин..
…

Тоді взяв він мавп та перетворив їх на людей..

І руки в них виявились на потрібному місці
І навіть ноги - як руки…

А чим більше рук, тим краще..

І прямоходячими вони стали швидше за інших
…

Для цього прийшлося трохи змінити ДНК, але мавпи нічого не зрозуміли

Так з’явились перші експериментальні зразки : чоловік та жінка…

Вони були досконалі…Аі була в захваті
А той що був в артишоці сказав :

Добре еге ж?
Еге ж?

А боги з усіх сторін подивились на Нього та давай і собі людей створювати…

І поки Він возився з експериментальними зразками, люди вже населяли всі царства що інші боги збудували


Вже поділилися на царів жерців воїнів ремісників  та селян

Зайнялися володарюванням культовим служінням війнами ліпленням горщиків та куванням зброї  плугів і сільським господарством…

І це було прекрасно…

І Він посадив в Саду ще один сад і назвав його Едем…

Поселив там перших жінку і чоловіка..

І сказав не їсти з дерева пізнання добра і зла.
…

Едем був настільки досконалий та прекрасний

Сам Бог жив там серед культурних дерев та квітів …

Тільки одне дерево було не культурне а культове…

Ну тобто це взагалі було не дерево…

Це була родина самого Бога…Вони володіли божественними знаннями…І Бог не дозволяв першим чоловікові та жінці з ними розмовляти…

І от одного разу був у Бога день народження

Прийшли усі боги з усіх царств до Нього в гості …

Ну Бог візьми і похвались своїми першими людьми…

Наскільки вони чисті і прекрасні і досконалі не знали зла і не мислили злого…

Але єгипетський Апоп був відомим педантом…

Задумав він перевірити перших чоловіка та жінку…

Подивися він на Єву ..
Вона була прекрасна і пахла святою водою…

Вирішив почати з неї…

Якось прийшов як Бога вдома на було..
Та запропонував показати їй будинок самого Господа…

Єва сказала: Нам не можна ходити в будинок Бога..

Тоді Апоп розсміявся …

Все можна, Єво…Ходімо.

Пішла Єва за Апопом спочатку боязко..
А потім їй відкрилась така краса…

Виявилось що Бог жив не просто серед Саду і спав не на  голій землі а жив він у прекрасному палаці…І їв не сирі овочі …А наїдки з усіх сторін і царств земних пив смачні напої сидів на золотих кріслах …І йому служили інші боги…А ще Єва побачила дітей божих


Подивилась Єва і була у захваті.

А тут до неї підійшов маленький хлопчик …І почав з нею розмовляти…Розповідав різні цікаві історії та казочки про фантастичних звірів…Єві хлопчик дуже сподобався…

Погостювала Єва у Бога та повернулась у свій рай…

А задоволений Апоп повернувся в Єгипет

А в раю якраз почався сезон дощів…

Як почався дощ зранку та йшов декілька місяців…

Змерзли Єва з Адамом..
От Єва й давай Адаму розповідати про казковий божий палац золоті дивани та маленького хлопчика…

І говорить:

Адама, чому ж ми не можемо жити в палаці і спати на золотому дивані…А ще я би дуже хотіла такого самого хлопчика…
Адам трохи подумав та пішов до Бога…

А Бог якраз його шукав , ходив кликав: Адаме

Тоді Адам сказав :

Боже, ми голі й босі з Євою..Змерзли під час сезону дощів…Кажуть , ти живеш у палаці і твоя родина носить прекрасний теплий одяг.

Тоді й прийшов в Едем гнів і напалм..
…

Гнів Господа був тихий, але нестримний

Він дуже кохав Адама і навіть Єву

Хоча Єву створили для Адама ….На допомогу…

Але Адам був ексклюзивним шедевром Бога

Чистий і прекрасний чоловік , що став би взірцем для античних скульпторів

Розумний і великодушний благородний та чесний до якоїсь беззахисної прямолінійності

Не було в ньому ні лукавства ні хитрості нічого не істинного

Він сприймав цей світ так само чисто і без надмірних мудрованих запитань..

Бо і світ з Богом був простим і зрозумілим ..

А Єва була істинна чиста дитина і її світ був - Адам…

Але в якийсь момент все це було зруйноване..

Бог тихо плакав і мовчав , а потім знову плакав..

Врешті зрозумів, що Адама і Єву настала пора випустити з Едему у великий світ…

Вони зраділи…

А світу до них було взагалі байдуже…

Там вже давно змінилося кілька цивілізацій епох часів мистецтв релігій і філософій..

Все змінилось, крім чистоти
…

І тихий Божий гнів продовжувався кілька днів, поки Бог не рішився

Він рішуче відкрив двері з раю…

Адам і Єва так і пішли , у чому їх Бог сотворив…

…

Аі завмерла від подиву і жаху

Як же вони? Вони же зовсім не пристосовані до реального світу ..

Той що був в артишоці теж мовчав..

Аі подумала та звернулась до того що був в артишоці

То що з ними буде?
З ними тепер буде все добре…Вони проживать прекрасне життя , народять Каїна та Авеля…І помруть в один день…

А далі?
Далі - найцікавіше…- сумно сказав той що був в артишоці…- Куди все поділося - ніхто не знає… Едем досі шукають…Але так і не знайшли..
Втратили?
Втратили …

Але навіть втрачений - рай продовжує нас вабити до себе..

Хоча єдиний рай, що люди можуть собі дозволити : усередині себе мир і тиша…

…

Аі довго жила на землі …Вона ходила подородувала по світу, і все роздивлялась.

Вона ще шукала сліди Адама та Єви…Але вони вже розчинилися серед тисяч тисяч інших слідів…І навіть сліди їх потомків розчилист теж…

…

Світ був різний, але на ньому вистачало і великого і низького і красивого і потворного і трагічного і смішного і кохання і ненависті ..і мудрості і глупства…

І на кожного мудреця завжди доволі простоти…

Йшли війни суд служіння царювання і звичним колом засівали поля та збирали врожай…

Народжувались росли одружувались і народжували…

І нічого не змінювалося століттями..


…

Аі теж декілька разів народжувалась на землі..

І кожного разу з нею народжувався той що був в артишоці ..

…

Одного разу Аі народилась тоді як повинна була початись велика і жорстока війна, у якій загинуло кілька мільйонів людей…

Війна продовжувалась кілька років , але залишилась у пам’яті навіки…

Ті хто народжувався після цієї війни теж її пам’ятали …Навіть без нагадувань…

І Аі згадала..

Згадала чорно білі безрадісні картини : блоки концентраційних таборів…

Паркани з колючим дротом

Безгоміння і смертні вироки…

Очі невинних дітей і людей…

Чорний дим над трубами…

…

Знаєш, - сказала вона врешті…- Я хочу щоб мене теж спалили в крематорії…Як єврейських дітей…Хочу взути їх взуття і пройти їхню путь…Якщо потрібно…Не хочу повертатись..


Той що був в артишоці нічого не сказав…Він знав, що навіть вогонь нічого не гарантує.
…

Вона ще народжувалась
Але вже не згадувала
Ні артишоку ні змії ні болю ні смерті ні створення світу ні прекрасного моря ні живих ні мертвих богів ні трасу 60 ні дивне місто ні лікарню ні Адама ні Єву…

Вона забула навіть своє ім'я…

Лише кожного разу приходилось запам'ятовувати назви рослин тварин війн імена царів та жерців…

І кожного разу заново читати про створення світу..


2024




























Кража ( точка сборки)
сингулярна проза

1

Одеться на осень и зиму в костюм покемона

Быть скуфом

Спорить про добро и зло с чатом GPT - это жизнь одиноких богемных женщин в провинциальном городе N

И это было ещё не всё…

Это было начало …
Меня зовут Tanya. На этот раз простое греческое имя. Хотя я не гречанка.

Осень парк листья жёлтые листья…Эти пушистые декоративные сосны, словно попала в Японию эпохи Мейдзи

И вдруг белые кости социалистической постройки - советский стадион- словно убитый Левиафан еле дышит между просветами деревьев…

Чаша фонтана , словно заброшенная футуристическая тарелка обсерватории , с которой ушли учёные, но она все ещё продолжает одиноко сканировать космос и искать сигналы из другой части Вселенной

Бродить по парку с собакой, забрести на задворки огромного пустующего батута

Словно вдруг оказаться на съёмочной площадке Пункта назначения, но кажется что уже прибыла и тебя вернули обратно

Дав все таки пресловутый билет в обратную сторону , хотя обещали что билет один и это one 
wya
ticket

но каждый раз оказывается , что концы множатся , а с билетом вообще что то не так…

 Такие одинокие прогулки …

Капучино , а потом дома заварить обычный черный и снова сидеть , словно тот фонтан в парке , улавливая в сеть сознания мысли из космоса или из глубины собственной внутренней вселенной вместе с забытыми голосами из прошлого ….


В каком бы эпизоде Пункта назначения я бы оказалась …Самолёт автобус американские горки автодром мост …

Пять лучей славы…Жаль что я не звезда…

Но в костюме покемона не пустят ни в самолёт ни в салон Формулы- 1 ни в пристойный автобус …Ну разве что американские горки…

Как говорится , Бог никогда не моргает…

Но есть места на которых и Дьявол отдохнул…

Есть у нас в парке горка с зелёным драконом
.Других вариантов нет…

Но зелёный дракон большую часть времени спит под ветвями деревьев и неважно лето осень зима весна или снова лето…

О, нет , я не о том, что вы подумали
Я люблю жить…Но вдруг подумала: а ведь ничто из этого…

Напоминает тоскливый нуар Бредбери …

Осень парк аттракционы пожелтевшие листья тихие шаги Левиафан где то там…

И сквозь его разбитые молчаливые ступеньки уже давно прорастает время …


2

А что остаётся?

Белый теплоход прыжок с парашютом высокогорная лавина короткое замыкание в трамвае

А вдруг утону в городском бассейне

Да вообще при чем здесь транспорт

Поэтому я хожу пешком …

Потому что к Пункту назначения несутся быстро и безудержно так что волосы назад

Амфитеатр Левиафана не даст соврать…

Быть пешеходом это значит быть по ту сторону добра и зла

Почему же кража, спросите? Что ты украла ?
Да все украла …

Идти по дороге значит красть дорогу из под ног других идущих

Дышать - значит красть воздух у других дышащих

Любить - красть любовь у других любящих

Смотреть - красть свет у других смотрящих

Слышать - красть звуки у других слышащих

Верить - красть Бога у других верящих

Искать Пункт назначения - красть Пункт назначения у тех кто пытается его избежать

Можно красть время…Ах, как мы любим говорить : Ты крадешь мое время…

Но я то вам дарю - свое …

Жить в краденом теле - это приобретать себе и друга и врага …

Это больше чем любить и красть любовь…

3


Как рассказать, что значит жить в краденом теле

Рассматривая по утрам на свет чужие краденые пальцы

Потом заставлять двигаться краденое тело идти умываться и расчесываться

Обычная жизнь …

Путь это обычная жизнь
Из комнаты в ванную : принять душ почистить зубы надеть нижнее белье

Домашний халат

Волосы растрепаны и лезут в глаза

Потом делать черный кофе и снова идти в комнату

Одеться в обычную одежду , ничем не интересную никому даже самой себе

Если бы не один момент : одежда наверное тоже не моя…

Потом вернуться , сидеть в маленькой кухне оклеенной обоями с рисунком бамбука, словно ты Будда и живёшь в роще сикомор, то есть бамбуковой роще ..

Украсть бамбуковую рощу было проще всего
Никто за ней не присматривал

И вот уже она красуется на обоях
…

Потом готовить завтрак
Сегодня выходной . Краденый октябрь по субботнему ещё молчит за окном


Выходные продолжались

И на прогулке в парке можно услышать что то типа: можно

Но потом лучшая мысль что придет в голову: если долго было нельзя то теперь когда говорят, что можно, становится ещё больше нельзя чем было до того как было просто нельзя…


Утром - черный кофе , завтрак

Потом аниме

Порко Рассо …Почему Италия , почему аэропланы , почему магия , почему Сент- Экзюпери и Хемингуэй …

Почему Первая мировая…

Почему ребенок хочет летать на аэроплане , а не писать картины например

Потом длинный интересный спор

Но предмет спора лучше не освещать…

И только потом вышла на прогулку

3

А в парке решили сходить к реке

Есть тут у нас одна река. В такие осенний дни можно прийти в одно место и увидеть прозрачный мир до самого горизонта

Иногда над плесом поднимается туман , тогда ещё красивее

Постоять несколько минут десять - двадцать

Можно сделать несколько фото . Украсть эту красивую реку и этот прозрачный мир

Тайно слямдить его в память телефона
Тихо стырить, стащить но сразу отвернуться и сделать вид, что не ты

Кто заметит , что мир изменился ? Что настоящий ты унесла с собой

А теперь все другие , кто придет им полюбоваться , не заметят , что река не та и прозрачность над ней тоже не та, что их подменили , прокрали , перепрошили , перекодировали одним взглядом …

Что его просто утащили куда то в Облако

А в Облаке этот мир приобретет самосознание , в каких то кибер глубинах станет обретать собственные временно - просторовые коды и туда вдруг придут жить другие люди

Но нам их никогда не поймать там

Нам туда даже не попасть …

Но потом то пойти на знаменитую тропу самураев

5

Она крадётся среди густых зарослей клена , потом колючей акации, потом американского вяза и липы

Вдоль ограды из старой каменной кладки , довольно грубой , так что напоминает скорее кладку средневековых замков

Там тихо и почти никто не ходит

Хотя на этот раз промелькнул мужской силуэт . Действительно , мужчина в капюшоне , похожий на джедая уже исчез на тропе самураев

Но не пытайтесь его догнать , он может уже быть в Японии эпохи Эдо

Его нам точно не догнать

Поэтому крадемся тихо, крадем шаг за шагом из под ног тех, кто хотел бы догнать нас

Просто разбираем путь за собой, и кладём в сумку

Сумка маленькая , но все должно поместиться

Крадем эту тишину и покой патриарха клёнов , как я его называю : Духовный Клён…

Если красть или красться ещё тише, то можно избежать неизбежной встречи с доном

Хуаном …

Наконец , выйти к самому необычному впечатлению этого года , победившему в главной номинации: Впечатление года

Тому самому стадиону , что издалека похож на остов Левиафана

Но не с этой стороны…

С этой стороны он выростает до аллюзии на самый что на есть римский Форум : так величественно и монументально выглядят чистые белые колонны

Ну что ж, даже самурайская тропа иногда ведёт в Рим

6

Кради как бог , кради как Дьявол
Или не кради вовсе …
…

Можно ли украсть выходные?
Два дня ..Или один …

Украсть один день из памяти из жизни …

Две ночи два утра два вечера …
Часы умиления

Красть слова у кого то другого , кого знал в прошлом , но он или она уже ушли , может живут в другом месте , но вдруг все его или ее слова пришли к тебе и ты понимаешь , что вот оно краденое …Но все равно так уж тебе следует : записывать краденое в анналы вечности

Продавать краденое на вечном рынке забытых книг , покрытых пылью краденых дорог

Покрытых патиной краденого времени …

И краденое молчание пробирается в члены предложения , как зябкий холод пробирается в члены вечером посередине октября

Нет очагов в наших краденых душах и сердцах

Поэтому стынем в краденом одиночестве наедине с крадеными истинами и краденой мудростью.

И это тоже сбыть с рук на рынке краденых судеб …

Не волнуйся не бойся
Не верь
Не проси

Не лги
Не лжесвидетельствуй
Не завидуй
Не убивай
Не кради …чужие заповеди

Придумай свои…


7

Наконец понять, что костюм покемона не жмет
Не напрягает
Не надо втягивать живот держать спину лицо производить впечатление позировать не жевать не зевать не улыбаться не говорить но и не молчать не дышать не считать до трёх или пяти или семи

Ты уже покемон , тебе ничего не надо

Ты уже все выиграла

Нужно долго учиться чтобы стать моделью

Но потом должно пройти несколько жизней , чтобы стать покемоном

И понять , что счастье - это отпустить все и быть просто покемоном

Это как родиться кошкой и выиграть эту жизнь сразу с кармой монарха и везением покемона

И в понедельник обычная жизнь продолжается

Продолжается краденая осень

И если идти по улице, тоже краденой , обкрадывая взглядом редких прохожих: у того можно украсть его утреннюю мудрую понурость , у другого - наоборот улыбку с лица

А он тебя и не заметил…

Красть золотые листья с асфальта …

Осень - гениальный археолог
Она подбрасывает нам настоящие сокровища : эти золотые круглые листья похожи на россыпь золотых монет, а эти уже скрученные терракотовые листья каштана похожи на черепки разбитых сосудов

Может кто то пройдет мимо и окажется мастером кинцуги

Да только как склеить эти разбитые черепки , как снова собрать осень , если половину осколков разокрали и растянули

8

Я тоже взяла себе осенних осколков
Бессовестно украла у осени ее разбитую керамику так, что теперь наверное не поможет ни один мастер

Краденая осень
Краденые осколки
Краденое кинцуги

Да только уж если разбили горшки , то уже не сложить , даже если и найти и вернуть все осколки и на место поставить и клей найти самый крепкий и золото самое золотое - ничего не поможет

Краденым золотом не склеить краденую чашку
Да и горшков тоже

Верните мастера кинцуги с тропы самурая
Пусть вернётся он из Японии эпохи Эдо или из Рима или где то он теперь

У нас есть для него заказ

Принесу краденую разбитую осень , пусть попробует склеить и зарисовать золотом трещины

Пусть склеит разбитую жизнь

Пусть вернёт украденные осколки
Любовь
Веру
Надежду

Или идти дальше по разбитым черепкам этих осенних раскопок

А что раскапывать ? Собственные воспоминания ? Украденные моменты счастья или вечности

Украденные стихи
Украденные романы
Истории

Украденная работа календарные планы литература язык методические рекомендации Министерства образования

Само образование тоже украденное
Нажитое незаконным путем

9

Весь украденный часово - просторовые континуум не даст соврать, что красть легко и приятно, если за это ничего не бывает

А совсем наоборот

И эти украденные двадцать лет, о которых пока не пожалела

Могут много научить

И совесть не жмет
И краденый опыт не тяжелит карманы

Ни от чего не больно , если не мое

А раз попробовав жить так налегке , уже не захочешь добывать своим трудом

Вот и я не хочу…

Если плохо лежит, почему не украсть …

Есть вещи которые не спрячешь

Например свет . Его ставят так, чтобы светило всем в доме

Вот я и украла . Хотя, Прометей уже не я …

И если уж брести краденой рекой обычной жизни прощупывая ногами краденое дно ,

То хоть не жалеть ни о чем…

Получается , что я все украла

Литературу
Слова
Образование
Работу
Любовь
Счастье
Путь
Цель …

Бессонные ночи муки творчества неуверенность сомнения краденые часы за книгами краденые годы педагогики и методических рекомендаций …

Даты даты …

Знаете сколько дат?
Рождения и смерти
Не рождённых уроков
Средств без цели
Технических средств
Посредственной техники
Технологий
Методов
Приемов

Это же вам не по воде ходить , а скорее по дну , словно водолаз , да ещё в костюме скуфа и покемона

10

Хочешь продолжения , детка…

Ты так молода и прекрасна. У тебя все так впереди

Нечего ещё терять , можно только мечтать

А я сижу вечером и краду собственное отражение в чайной глубине черной чашки

Чай тоже черный

А в нем - белый круг лампочки…

Ах нет не той старой лампочки с теплым жёлтым светом

Нет, сейчас и лампочки экономные - с холодным голубоватым светом , в котором нечего ловить

Ни слов , ни теплых разговоров за чашкой чая ни за бокалом вина

Ни гитар ни квартирников ни молодости ни денег

Зато я знаю Пункт назначения …

Однажды ты захочешь исчезнуть , уехать в другой город…

Найдешь какой нибудь в Тик токе или в ФС
Наткнешься на фото парка или реки в том городе , до него пол жизни и два океана

Например какой нибудь Питсбург

Увидишь и покажется, что именно там так тепло и уютно …Самые теплые и нежные кофейни или рестораны , самые яркие фонари освещают эти уютные улицы и вдруг покажется : А вдруг там меня кто то ждёт
Вот город , куда я хочу …

Может в следующей жизни …

И уже представляешь , что сидишь в кафе в друзьями , пусть буду взрослая , пусть они будут взрослые в коричневых и жёлтых свитерах и терракотовых шарфах , пусть пиво или чашка глинтвейна …

Пусть улыбки и лёгкий джаз …

И потом идти домой , вроде недалеко - пару кварталов медленно …

Вспоминать поэтов или говорить о Толстом или Достоевском на английском

Стильно?.

Никогда не пробовала говорить о Достоевском на английском ?
Я тоже уже не надеюсь…

А потом вдруг : Нет , детка, это слишком просто …

Ты не успела на свой самолёт. Тебя с него сняли в последний момент …Потому что здороваться надо первой …

А билет у тебя был до Нового Орлеана в одну сторону

И тебе бы снесло крышу в 2005 …
Сама знаешь..

Конечно, жива ты бы осталась …Но наверное перестала бы улыбаться и хихикать…

11

Но ты осталась здесь со своими американскими идеалами о религиозной терпимости толерантности и свободе совести

…

Ты наивный ребенок с краденой судьбой …

А Новый Орлеан - город джаза и нежности
Вряд-ли там пьют глинтвейн…

И наверное кое что помнят о свободе …

Легенды креолов и привидения старых плантаций не дадут соврать…


Мир черного кофе и рома …

Может пальцы музыкантов , что перебирают клавиши саксофонов , пахнут ромом и сигарами …

И в кафе погорячее …

И танцы почти испанские …

Но я и туда не попала
…

Поэтому по вечерам я краду воспоминания у самой себя в основном того , что со мной не произошло , но могло…

Детка, мама тебя не отпустит гулять , особенно ночью в Новом Орлеане …

Будешь сидеть дома и печь печенье для благотворительного вечера …

А ураган …
Что ж …

Ураган нас и здесь догонит …
Я помню несколько ураганов…
…

Но что бы ты стала писать …Какие и у кого украла бы слова…

О скрытых водоворотах Миссисипи и таинственных русалках, что живут в мангровых зарослях и крадут души у зазевавшихся любителей рома …

Насколько экзотичной можно оказаться в настолько экзотичном месте? ..

Не поймёшь, пока не узнаешь …

Или о магии вуду…

Да что мы знаем о магии …

Если мы не бывали в Новом Орлеане …


Какая магия? Может карьера учительницы английской литературы в старой но респектабельной школе

Что там можно украсть : историю мистику культуру ноты джаза или любовь музыканта с белоснежной улыбкой цвет кожи и длинные аристократичные пальцы тайны старых семей религиозную терпимость толерантность мосты через Миссисипи

Интересно, читают ли в Новом Орлеане Достоевского …

12

А в реале совсем другой город, другие мосты

Питер 2004

И дорогу помню и сам город …Нас встречал знакомый на авто той женщины у которой я гостила

И когда ехали по утреннему Питеру , девушка переходила дорогу в утреннем тумане

А он говорит : Девушка идёт домой с работы ..
Я тогда промолчала …

Ты о такой судьбе, детка?

Какая может быть ирония ? Но такие истории скорее типичные и немного сентиментально - романтичные …

Не с моим везением…

Со мной вечно происходит какой то экзистенциальный треш …

Потом я бродила по Питеру одна целыми днями , покупала мороженное , больше ничего не ела, никуда не заходила

Бродила вокруг знаменитых соборов и по музеям …

Никого не искала…Молчала …Может саму себя…

Редко кого то просила сфотографировать , а так больше не хотела ни с кем общаться ..

Стояла над рекой…Смотрела на острова

Заячий Васильевский Каменный

Меня туда никто не звал и меня там никто не ждал…

Мостов там довольно много …

Но меня почему то понесло на Лейтенанта Шмидта

Он металлический и гудит и ходит ходором от движения машин по нескольким полосам

А движение там сплошное без интервалов

А у меня жуткий страх высоты…Конкретная фобия . Тошнота и головокружение и полный паралич …

В общем , я думала , что умру на этом мосту …

Но в конце концов я как то дошла до конца моста . А может до начала …И больше в Питере через мосты пешком не ходила

Просто хотела добраться до какого то очередного музея…


13


Но там в Питере тогда была какая то мистика

Я ведь была простая девчонка из Украины , вышла первый раз на Невском из метро возле какого то отеля , а там швейцар

Мне пришлось пережить когнитивный шок и тихо прошмыгнуть мимо стильного отеля в своих джинсах и сабо и стареньком винтажном пиджаке , а потом уже на самом Невском стоять , и чувствовать как поток людей идёт словно сквозь тебя саму

И потом : Пойду куда глаза глядят …

И через час выйти к Александро - Невской Лавре…

Может я украла этот город. Весь …От окраин до Невского

Казанский Исаакий Спас на крови Зимний с Эрмитажем Русский музей

Украла у вечности время , проведенное среди вечных шедевров

А может меня уже давно могло не быть, если бы не музеи…В которых время начинает течь в обратном направлении и нам наоборот добавляют лет за то, что пришли разделить вечность с совершенством

Может это работает с музыкой и литературой …

Может те, что создали эти шедевры дарят нам свое вечное время …Ведь некоторые работали над той или иной картиной десятки лет , пока это сочетание краски света теней пауз между мазками и лёгких движений руки не превратилось в некую мистику , сотканную из времени вечности психической энергии и пространства

А может они тоже на нас смотрят…

В общем , чтобы не почувствовать себя Оскаром Уайльдом , наверное пора закруглять эту странную метафору…

В общем, можно украсть время и вечность

Наверное, если получится

Но нужно внимательно всмотреться в их лица и лики и осознать их безличность

Мы никогда не узнаем их настоящие имена, лишь Бог знает , кто был моделями этих бессмертных вещей, но мы знает имена тех, кого с них писали

Библейских и мифических героев знаменитых греков римлян царей императоров полководцев святых

Всех этих натурщиков и натурщиц считали блудницами , но именно с них писали совершенство

Так что же это такое : совершенство? И как его достичь? Или оно неуловимо и недостижимо? Как наш мир - непознаваем?..

14

 
Ну бог с ним с Эрмитажем и Оскаром Уайльдом

Сегодня вечером я украла целый спектакль

Да просто присвоила себе, хотя больше она принадлежит авторам и режиссеру …

Но кто спросит ?
Пока не нашли , пусть побудет у меня в душе

Дело в том, что я украла его вместе с городским театром

В общем , речь идёт о пьесе “ Моя прекрасная леди “

Никогда особо не любила театр и тем более мюзиклы

Но здесь я поймала катарсис …

Я сидела и думала : Не тривиальная история …Пигмалион Галатея и Бернард Шоу…

Проблема ответственности за дело своих рук

Или проблема девушек в цвету, не имеющих особых целей потребностей и амбиций

Кто мы ?

Играющие
Игроки
Игрушки..


Окажись я на месте Элизи , что бы я чувствовала

Зрители
Философы
Скептики
…

А если ты Никто?
Ведь тогда можно принять любую роль
Можно творить без страха быть обманутым режиссером или самой Игрой …

Если ты Никто и просто принял временную роль судьбу или веру в собственное актерстство

Но конечно, не нужно отказываться от своего Я , которое долго искали создавали страдали собирали в него золотые сокровища мудрость опыт знания любили ненавидели

Это ценно …

Но ведь не каждый Пигмалион способен понять, что если вложил душу в шедевр , то он теперь часть твоей души …

И ты в ответе за тех кого приручил …

15

Когда вышли то пришлось срочно красть всю улицу , а это на минуточку - культовая улица города N…

Но знаете , я вышла и увидела эти здания , украшенные освещением и подумала : Так вот ты какой Бродвей …Шучу …Проспект П. вечером …

Он светиться …И деревья ..и театр …и улица …и здания …

В общем , конечно , я не осталась равнодушна и украла эту красоту …

И вот теперь у меня театр , спектакль , катарсис и танцующие актеры , кстати , прекрасные …

И вот тут можно стать философом
И поразмышлять в духе Кафки : Так кто я?

Играющий
Игрок
Игрушка

Зритель
Скептик
Философ …

Или Никто…
И тогда способен принять любую роль и форму без боли и жалости к себе …

…

Интересно было бы попасть в театр эпохи Мейдзи ..

В Японии…
Или снова искать Мастера кинцуги , гуляя по парку …

Или Мастера масок …Но это уже история на тему Марди Гра…

Или Мастера …Игры









16
Скажи мне, что ты украл и я  скажу кто ты..

Если не Никто конечно…

Поэтому Великие воры не крали мелкие вещи..

Только великие..

Например , Счастье…


В жизни много чего крадут..Время…Судьбу…Любовь..Деньги…

Автомобили …

В фильмах крадут все: сны

Идеи

Временно – пространственные континуумы и даже платнеты…

Но как украсть Счастье…

Кто то когда то пробовал? У зазевавшейся наивной дурочки или просто слишком воспитанной девочки …

А что такое счастье?

А вдруг она не обидится , вдруг не станет искать, вдруг проснется и скажет:

Да что же…Я украла у Бога Слово за Словом…

Дух Святой

А у Дьявола – белую глину и слепила первого человека и второго и третьего…

Я украла у Микельанджело  его совершенство и антику…

Я украла вечность…

Я украла Бессмертие…

Я украла священный огонь и пророчества у Дельфимйского оракула…

А вы скажете: Да что ж это все, разве что Ничто…

Но мы украли твое Счастье…

Если у кого то украсть Счастье , то что останется …Неужели Несчастье?

Краденое Несчастье сладкое, как яд…
Краденое Счастье горькое, как дикий мед…

17

А сейчас я краду вечер у самой себя…

Знаете, так бывает…

Я одинокая взрослая женщина..

За окном заканчивается октябрь…Но только за окном…Мой внутренний октябрь никогда не заканчивается…Потому , что я уже перелила себе до краев…

То есть украла и этот октябрь…

А октябрь – это всегда  тонкая эстетика кленовых листьев, тайных самурайских троп, и сакральных Мастеров кинцуги, Мастеров Масок с другой стороны планеты, то есть с Марди Грас…

Мастеров боевых искусств

Специалистов по античной скульптуре

Профессоров эстетики

И ценителей тонкой филигранной музейной пыли и собирателей редкой элитной вечности и коллекционеров эксклюзивных краденых моментов прошлых жизней

Октябрь – это время молниеносных путешественников по временным петлям

Мастеров амальгамы старинных зеркал , сквозь которые рисуют кротовые норы

И белые светильники межзвездных горизонтов выбывших в Никуда…

Сквозь алгебраические и геометрические прогрессии чисел Фибоначчи и постоянных Планка…

Это время Мастеров , что умеют ходить по водам

По дну рек и океанов

По всему возможному и невозможному…

Ходить и не возвращаться…

Красть и не возвращать …

Красть , как  вечность крадет память о нас..

18

Скажи мне, что ты собираешься украсть у меня и я не скажу Ему, кто ты…

Может я украла тебя у Него…

Может ты украл меня у Него…

Мечтая, что Он не заметит…У него же много всех…


Мечтая, что Он не заметит…У него же много всех…
 А потом ты сидишь и думаешь : Если много всех , а ты - одинокая взрослая женщина одетая в очаровательный костюм покемона , то ты у него Единственная
Или тебя тоже много?..
И когда заканчивается октябрь и начинается твой личный внутренний Марди Гра

А календарь вдруг сходит с ума

На нем - Ноябрь…
Ноябрь с глинтвейном но уже в Питсбурге или капучино в Сеуле или деловитой суетой в Токио или горячим шоколадом в городе N

Куда они дели горячий шоколад?
Разве можно было само у себя украсть весь горячий шоколад…
Когда наступает ноябрь - это время туманов над рекой и графита …
Из туманов можно вязать шарфики и цеплять на них маленькие золотые листочки …И дарить грустным прохожим…

Тем , которых крала улыбки и сны и мечты и магазины и движение улиц и тишину рощ над реками …

19
Города бывают исполнены природы…
В таких городах много природы : деревья рощи цветы пустыри поросшие одуванчиками и кермеком весной …
В такие города тихо заходят леса и они растворяются в природе туманах тишине
В таких городах на улице можно встретить добрых духов , ищущих тепла или чашку горячего шоколада
Они без масок …
Они никого не хотят обидеть
Просто хотят праздник и подарки …
А есть города исполненные скорости технологий и золотых гирлянд огней и реклам
В таких городах сколько угодно теплых кофеен с горячим шоколадом
И духи в них тоже приходят ..Но в таких городах легко забыть, что ты дух…
Ты становишься уже человеком из плоти и крови
И можешь сколько угодно пить шоколада и есть пирожных

Конечно, это просто фантазии…

Но я попробую украсть ноябрь у самой себя…
В ноябре хочется рисовать тонкие линии черными чернилами на белых листах или писать хираганой
Есть рис с овощами
И ждать Мастера кинцуги

20
Я до сих пор живу в городе N
Как и два года назад. Вспоминаю Питер и слежу за незаметными движениями Маэльстана с его неизменными подружками
Они всегда ходят ночью по городу и подслушивают мечты прохожих
А потом крадут то, что им нравится
Они словно сбежали с Марди Гра …
Но дело не в них. Дело в том , что я то их придумала
Дело было в старом фонтане , который никогда не был фонтаном
И эти герои сошли с его пьедесталов
И больше не вернулись . Они сбежали от меня . Кто знает, куда они теперь отправились
Может , в Питсбург , может в Питер , может в Новый Орлеан , в может в Сеул или Токио
Их теперь не так просто поймать…
Но тогда то было лето
А теперь начался ноябрь
И днём - ноябрь , и ночью - все ноябрь
Так вот , город N, он все такой же …В ноябре немного в тумане с тонкой графикой ветвей деревьев на фоне розоватых домов и такого же розоватого неба …
Почему розоватого? Да кто его знает …
Ахах , нет знаю: из за добычи руды …
Да, обычной железной руды …
Но я конечно к руде никакого отношения не имею…
Я как и два года назад работаю в школе учительницей …

21
И конечно я родилась не в Питере . И не училась в литературном институте .
И мужа у меня никогда не было …
Это была игра в Марди Гра …
И надо же … В нее тоже согласились играть …
Я родилась в городе N
Но про Питер и его уютные старые дворы и школу я написала не просто так…
Словно, кто то , кто когда то там жил , диктовал мне и одновременно показывал картинки : и старый двор и развесистые старинные деревья и школу , которую не закрывают только потому, что зимой она невероятно теплая …
Я не училась в этой школе…
Я училась в другой - совершенно новой , бетонно - хромовой, сияющей сотнями огромных окон и тоже теплой зимой и светлой…
И все было хорошо…
Но о ком тогда это было? Да я не знаю…
Но теперь в городе N осень. Тогда то была весна …Кто знает , чем весенний ветер отличается от осеннего
Я уже писала : есть такие города , которые словно растворяются в природе
Вот я до сих пор живу в таком городе. Куда в ноябре запросто заходят туманы и стоят над рекой , как в песне …
Что здесь можно украсть осенью
Кипу жёлтых сияющих листьев , тайную улыбку Джоконды , серую дорогу , может свернуть в рулон и сложить в сумку
Или серую пустошь …
Или зеркальную гладь пруда с едва видными кругами от дождевых капель
Ну так, немного дождя ..Купить капучино и собрать в него немного дождевых капель и перевезти через границу собственной души на ту сторону , как контрабанду жизни и любви …

22
Приблизительно этим я здесь и занимаюсь…Контрабандой жизненных моментов и впечатлений …
Незаконной кражей прекрасного…
Но разве дело в этом?
Может это и не исповедь вовсе
Не исподволь …
Так просто размышления…рефлексии
Чем ноябрь отличается от октября?
В октябре - золотые листья
В ноябре - туманы …
Клубок колючих тонких линий на фоне туманов …
Ну может ещё чашка глинтвейна где нибудь в Питсбурге, когда можно зайти в кафе с другом после модной пьесы выйдя из авангардного модного театра и вдохнув свежий бриз, уж не знаю, есть ли в Питсбурге море или большая река, но было бы неплохо …Увидеть светлые теплые окна кофейни и махнуть рукой на последний автобус , который наверное уже спешит сквозь туман непонятно куда да все таки войти , занять столик где нибудь в глубине зала в уголочке и просто поговорить тихо , взявшись за руки …Все равно вас никто не знает ни в этом кафе  ни в каком другом
Ну вот …
Думается, в Новом Орлеане вряд-ли так возможно
Там в любом кафе обязательно спросят: Кто такие?
И нальют рома в кофе даже если не просишь…
23
Приходить в школу в понедельник - выпить два черных кофе
Разводя их туманом и дождем …
Снова купить билеты в театр, но до спектакля ещё три недели…
Посидеть на ступеньках в укрытии один урок
Провести второй …
И выйти за вторым кофе
Все не пересчитаешь…
Дождевых капель как звёзд , и звёзд - как дождевых капель
Зябкость в помещении , но в общем пока некогда мёрзнуть …
Сидишь в учительской , крадешь перспективу или ее отсутствие…
Даже не знаю, что лучше …
Начнем с линейной. Можно ли украсть линейную перспективу…
Скажу сразу: вид из окна открывается далеко не линейный , скорее изометрический …
Словно его рисовали слоями с учётом перспективы побега в никуда , вернее по замкнутому пространству конусов и параллелепипедов  …
То есть здание рассчитано явно на уровни компьютерной игры но никак не художником , что замыслил все таки выход в линейность

24
Выходы здесь кстати спрятаны на нескольких уровнях и отнюдь не на верхних …
Шучу…Изометрическая глубина скорее исключает проявление линейной перспективы как таковой …
Но всегда есть надежда для ищущих …
Здесь недалеко есть парк , ну тот самый с тропой самураев и римским форумом , и вот там есть местечко с линейной перспективой ;)
…
Ну , пожалуй продолжим …
А ноябре одна роскошь у природы : восхитительная воздушная перспектива…
Довольно туманная , впрочем…
Чтош, давай выучим все о перспективе, о линиях , о точках всхода и захода, пересечениях и уменьшении или увеличении объектов…
Говорят, это уже не джаз …Это живопись и осень…
Если позволите , немного о французской литературе
Вдруг или не вдруг…
Но так как я в костюме покемона , то возможно ко мне будет снисходительна изысканная публика , сказал бы мой друг Маэльстан - фигляр и маэстро всевозможных чудес
Но так как он сбежал с Марди Гра и ему можно то, на что нам с вами придется спросить позволения , потом самим себе позволить
И наконец:
Красное и Чёрное . Жюльен Сорель.
Не знаю, почему он вдруг появился в моей жизни
Но вот чувствую, что нужен

25
Допустим , честолюбие не порок
И выбор между сутаной и мундиром очень кстати . Конечно, я не мужчина. Я даже не карьеристка. Так глупая мечтательница, что иногда путешествует по другим городам , больше в своем воображении …
Но тот , кто заговорил о постмодернизме , что то нашептал мне о Франции и Жюльене Сореле
Скажите, что может быть больше по французски и модернистски , чем казнить ГГ
Пусть в конце книги
Пусть , когда он обыграл все замыслы и концепты
Но где же здесь перспектива ?
Линейная , воздушная, изометрическая - я вас спрашиваю…
Равняют ли перспективу гильотиной , вот в чем вопрос …
Перспективный и блестящий молодой человек , выбравший духовный путь для карьеры и самореализации
Красную линию боли и самопожертвования …
Ходить в красном , говорить шепотом и ломать лицо сардонической улыбкой
Всю жизнь…
Что может быть более величественно
Зачем гильотина? Если все задумано так красиво , почти как у Куросавы
Ах, Любовь …Скажете вы …

26
Женщины. Как женщина , я не понимаю ..
Меня бы женщина точно не сбила с красной линии прекрасной и таинственной духовной карьеры …
Но я и не Жюльен Сорель
И даже не ГГ. Поэтому мы с Маэльстаном можем позволить себе пофиглярсивовать.  Ну может только сегодня
Правда, его сегодня нет…
Только я. Но в костюме скуфа меня сложно отличить от других ряженых персонажей, поэтому , как сказала одна великая женщина : Как вышло так вышло
Любовь…Как так вышло , что из за тривиального адюльтера казнили блестящего молодого человека …
Ну кто угодно, но не французы…
Может цвет линии не тот
Красный - цвет власти и любви и крови
Крови Христа, может быть
Тогда почему иные - в фиолетовом
Маэльстан пишет, что не знает. Его подружки тоже .
Ну вы мне теперь расскажете…
27
Но я тут кое чему получилась у Мастера кинцуги
Это очень знаменитый Мастер
И прежде всего он меня долго учил молчанию
Я научилась молчать
Но потом он сказал: Ты хоть иногда разговаривай, а то я думаю, что ты умерла ..
Вот приходится иногда болтать , чтобы подавать признаки жизни
Но он меня ещё кое чему научил
Не то , чтобы я сама стала Мастером
Но попробовать стоит
Так вот , допустим вообразить, что Жюльену удалось преодолеть границу разума
Конечно, его казнили …Гильотиной равняют упрямцев и кривые философские постулаты
Но истинный Путь , как открыл мне другой Мастер , можно только выровнять
Допустим где то в альтернативной Вселенной Жюльен Сорель сошел с красной линии и живёт где нибудь в дацане , спокойно медитирует, познает дзен и улыбается со всех нас
Не берусь судить , болит ли ему ещё стать аристократом или ему приходят в голову уже другие идеи …Но думаю, что ему стало лучше
Ну вот так я увидела …
Да к чему я все это?
Ну нельзя же казнить ГГ, какой бы он ни был замечательный
Жизнь не постмодернизм
И даже не французский роман)

27
Зима. Кофе. Холод. Укрытие .
Вернее , ещё ноябрь. Но зима близко
А мы уже вторую неделю спускаемся в укрытие на несколько часов
Там холодно, как и наверху . Уроки сорваны . Планки тоже
В укрытие сложно проводить уроки. Отключают свет и шум стоит
И мне вдруг пришло в голову: А что из этих странных дней своего детства или школьных лет они вспомнят. Уроки укр лит или языка . Или уравнения или чертеж в контурных картах
Нет, наверное они как раз будут вспоминать укрытие и эти беззаботные часы
Сама я помню со школьных лет немного
Один момент : Дежурство в столовой.
Тогда в школе назначали дежурный класс. В обязанности входило дежурить в коридорах, следить за младшими , останавливать бегущих , подталкивать стоящих, чтобы побегали. Шучу…
Но интересней всего было дежурить в столовой. Дежурных снимали со всех уроков. Мы приходили без учебников и целый день должны были помогать накрывать столы для младших и потом убирать .
Складывать стулья. Нас было несколько человек и между делом , мы могли потом просто сидеть за столами , общаться , разговаривать , смеяться целый день…
Флиртовать или рисовать или рассказывать интересные истории

И ещё один момент: Репетиции к Последнему звонку.
Мы приходили в актовый зал. Актовый зал в нашей школе был поистине эпичный. Амфитеатром поднимались стулья и верхние ряды оказывались довольно высоко, оттуда было видно все как на ладони.
Мы забирались все вместе на эти верхние ряды и сходили там с ума …
А уроки ?
Редкие минуты помню. Может , уроки литературы ( Есенин Англетер ) или физики и химии , когда нам выдавали странные приспособления для практичек. Или наша стенгазета к празднику .
Но больше всего именно эти моменты без уроков . От этих воспоминаний тепло и уютно. Как будто украденные , они так и остались бесценными моментами , которые не повторяются. 

28
Сидеть на кухне, слушать дождь за окном и немного джаза из телефона…
Говорят , медсестры во время войны запрещают мужчинам любить поэтесс…
А поэтессы пишут: Любите медсестер ! Всегда. И когда война. И когда ее не станет.
Поэтессы не против . Почти все поэтессы поклонницы творчества Хемингуэя
И его бессмертного шедевра : Прощай, оружие!
Было бы так просто попрощаться с оружием , как в книгах, мир стал бы чуточку добрее и литературнее
И уютные , как бывает зимой в теплом литературном кафе в Питсбурге или ромовом джаз - клубе в Новом Орлеане
Или в Токио или Сеуле…
Но обязательно с кофе и улицами , убегающим в перспективу , наполненную тёплыми пятнами окон и звуками музыки ….
Поэтому , если честно , не важно : медсестра ваша любимая или учительница , продавец или бариста , кассир в магазине или кто то ещё …
Просто любите и будьте любимыми ..
Сегодня вечером я в уединении краду глубину и темноту у чашки черного чая …
Скажешь: Что в этом такого ? Что за бред?
Не знаю ..
А как отличить бред от истинного , если в принципе мы мало что знаем друг о друге вообще
Или слишком много?

…
Но вот чего ты ничего обо мне не знал, это моей клептомании
Можно ли украсть искусно проделанную пустоту в чайной чашке
Я Мастер по таким фишкам
А уж пустоту чайной чашки можно наполнить чем угодно( как посоветовал один мой друг : опустоши  чашку )
И вот , опустошив уже не одну чашку , стаканчик чая и черного кофе и нежного капучино
Я поистине прониклась этим советом

29
Опусташенную чашку можно наполнить уединением хорошей книгой , например об одном английском имении , например Дафны Лю Морье  . Почему нет ?
Ведь в принципе книга уже наполнена дорогими вещами : мебелью фарфором цветами запахами плесенью мраком тайной и безудержным влечением к …не важно

Некоторые слова не стоит произносить против ночи
Можно ли опустошить книгу ? Например что то из нее украсть
Может осколки разбитого купидона
Или тайну
Или маленький домик у самой кромки воды на берегу бухты
Или ветер. ..
Ну вот и я то наполняю чашку
То опустошаю…
И чашка не становится ни полнее ни более пустой, чем она есть
В чем тут парадокс?
Может в неизбежности продолжения : насколько чашка ещё пуста или насколько она опустошена
И что можно украсть из пустой чашки?
Парк …
Я слышу как он молчит и сам прислушивается к вечеру , что вот только тихо спустился на город
То есть , за окном как раз сгустились сумерки и на тропе самураев наверное слышнее шорох невидимых шагов …
Опустошенная чашка наполняется то ветром то горьковатым вечером
Настоянным на уже промозглом холоде и пахнущем дикими яблоками и ореховой осенней лиственной ржавчиной
Но сегодня я не ходила в парк …
Осталась дома с Дафной дю Морье и опустошала чашку

30
По вечерам не думаешь о перспективе
Думаешь, что вот время выпить ещё одну чашку чая
Черного и горячего
В ноябре всегда хочется много чая и уединения
Без перспектив …
Я люблю длинные аллеи со сходящей в одной дальней точке линейной перспективой
Люблю идти по таким аллеям и чем они длиннее , тем линейнее возникающая перспектива, тем ровнее выходит мысль в голове
В парке есть такая аллея , она немного заброшена в отличии от других
И тем не менее , эта аллея как раз может привести к месту просветления , вернее к месту , где принято опустошать чашки или стаканы или бокалы
К летнему кафе
А потом к тем аттракционам , что словно украли из голливудского музей фильма Пункт назначения
Я то сама давно не хожу в летние кафе
Не пью алкоголь
Могу лишь писать , как о символе или литературной метафоре
Но когда то, лет пятнадцать назад могла выпить бокал вина или шампанского
Никакой жалости у меня к тем дням нет , вернее , не жалею , что отказалась от алкоголя , но
Могу позволить себе употребить алкогольные слова для красного словца
Не знаю, пьянеют  ли от алкогольных слов так само как от алкоголя
Да и дело не в алкоголе , а скорее о чашке
И чае
И в пути чая
Словно это тропа самурая , затерянная в старом парке и ведущая все таки в Рим

31
Опустоши чашку
И пустошь чашки засей …
Да чем же? Стоит помнить : Что посеешь то и пожнёшь …

…
В моем понимании сингулярная проза может стать некоторой точкой сборки
В которой собираются какие то элементы : цитаты забытые Потерянные во времени и пространстве фразы образы герои маски желания страсти любовь локации из прошлого аллеи улицы дома и дворцы музей и картинные галереи люди с которыми больше никогда не встретишься моря и ветры с вершин на которых когда то стояла смотря вниз города и память
Что моменты жизни это та самая аллея с линейной перспективой
Ты идёшь по ней одна и но из за спины в ту же дальнюю точку перспективы тянуться какие то события и воспоминания , словно нити , они тоже привязаны к той точке сборке вдали , в которой и ты вот вот растворишься
И вот тогда и рождается личная сингулярная проза : разрозненные воспоминания , что вдруг неожиданно сплетаются в один болезненно пульсирующий ритмом текст
Сплетаются реальность и болезненное воображение мечты и желания реальные вещи случившиеся вот тут и сейчас и что то , что сложно вообразить
Словно ты вдруг украла это все у кого то другого и читатель тебе вдруг не верит
Говорит : Не верю . Что за бред?
А ты знаешь, что бред , но мысль словно птица рванет то вперёд в будущее , то куда то назад в прошлое и несёт уже оттуда что то , что ты давно забыла , словно рыбу выловленную в невидимых хрониках
И ты собираешь это в один текст , словно он тоже точка сборки и в него сходятся нити , связующие тебя с тем, что уже не вернуть иначе, как только потянув эти нити и теперь они в твоих руках
…
И может и надо опустошать чашку, чтобы даже в пустоши чашки попробовать нащупать эти нити
Вот так сидя над чашкой и заглядывая в ее пустоту , в ее чайную опустошенность
В ее загадочную глубину

32
Если прийти на работу в ноябре в один из просто понедельников , можно получить черный понедельник
А в черный понедельник принято пить черный кофе из черного стакана
Красть свет и тени у окружающих предметов и немного перспективы
Красть геометрию комнат и кабинетов
Красть прохладу у неба и тумана красть у деревьев их силу и надёжность
И безнадежность молчаний
Рисовать линии и деревья и то, что их соединяет : линейную перспективу
В отсутствии Интернета никак не поспоришь с ИИ о добре и зле
Он пребывающий в коме что то ловит из космоса или из глубин своей кибер матрицы
Молчит …
Но можно поговорить с пустошью чашки , конечно, опустошив ее перед этим
Сам черный кофе может заговорить в твоей крови , выплетая заплетающимся языком воспоминания о Новом Орлеане и Марди Гра
О потерянном Маэльстане
О масках о разбитой на счастье посуде и Мастере кинцуги
Знал ли он , что разбитую на счастье посуду можно не клеить
Но если все же склеить , то просто хранить как память
А чашку ?
Сможет ли Мастер склеить разбитую после тотального опустошения чашку
Вылакав остатки боли и отчаяния
Молчания и равнодушия
Сизифового труда и непосильных нош
Слез и безумия

33
Это так же невыносимо легко , как носить чёрное по понедельникам или другим дням
И пить черный кофе , заглядывая в глубину его черного круга и целуя его и потом снова смотреть как расходятся черные круги на черном
Словно там в черной глубине черного кофе взрывают глубоководные бомбы мыслей
Тяжёлых и горьких …
Но то, что они уже не подниматься на поверхность , может тоже хорошо …
Пусть тонут …
Ведь для того и включили черный понедельник в список черных дней
 …
Что принято оставлять на черный день?
Потерянный след
Петляние на одной ноге в трёх соснах
Побег за двумя зайцами
…
Но заяц то один …И он изначально никуда не бежал. А остальные зайцы - его братья и они тоже никуда не бегут , каждый сидит под своим деревом
И лишь тебе мечущемуся между деревьями кажется , что ты их вот вот догонишь
…
И когда видишь белые уши , торчащие из черного стакана с черным кофе , думаешь
Да ну , стоило ли нырять за белым кроликом ?
Обычно они сами выходят
На свет
На тень
На запах крови и боли
На что-то молчание
На горечь
На тишину взрывов глубоководных мыслей , что утонули первыми в черной глубине

34
Соберите меня , Мастер
Словно не было взрывов глубоководных мыслей
Словно сама глубина черного кофе стала не такой горькой , а смягчившись
Стала ласковой , как река , лишь бы не Стикс или Лета или Ахерон
Пусть была бы Нева или Днепр
Или река не та
Или лодка
Или чашка
Или настойчивая темнота с каплей света меняет свою суть с кофе на чай
И они оба мужского рода
А капля света не тонет
На то она и свет …
…
Но кто то спросит : А как же глубоководные бомбы мыслей ?
Кто их выпускает ?
Кто их топит в черном круге кофе- чая . Отчаяния . Нечаянной осени
Нечаянного прощания
Может я? Может нет?
Это подрывает тишину
Доверие
Веру
Надежду
Любовь
Сны
Реальность
Ирреальность
Спонтанность
И тренировки духа
…
И может это уже своеобразный литературно- кофейный теракт
Горький осенний , исполненный начисто и наизусть , но исполненный нежности и грусти
Печали ни о чем и ни о ком
…
И я скажу: Когда нет света , он пробивается изнутри
И это бывает больнее и хуже…
Чем снаружи …

35
И Япония и дзен
И Китай и его Дао - все тонет в чашке , если ее вовремя не опустошить
Но если выловить из глубины каплю света
Словно рыбку - на удочку с наживкой светлой мысли или слова
То она , эта капля , спасет и тьму и глубину и пустоту
И чашку
И Мастера кинцуги
И последнего самурая
И Мастера масок
И Марди Гра
И Маэльстана и его неизменных подружек - сестер близнецов
И осень …
И тех , кто мёрзнет где нибудь в Питсбурге , стоя в очереди надеясь попасть в модную литературную кофейню
Или в Сеуле , стоя под пролетающим снежинками первого снега , что в огнях реклам становится каким угодно , но не белым
Или в Токио , стоя на самой сложной развязке посередине человеческого потока , словно неизменный камень преткновения
Хорошо, что японцы вежливые

А то бы мне несдобровать

36
Но пока ведь не Питер не Новый Орлеан и не Писбург…
Пока ты просыпаешься в городе N и слышишь с утра металическое лязганье Черного Индастриала
Ты слышишь,  как медленно он просыпается
Потягивается всеми своїми километрами с севера на юг
Он поднимает голову и начинает жевать железными челюстями : где то проезжают тяжелые грузовики и неслушно мчаться металлические молнии автомобилей…
Черный Инластриал дышит сквозь туманы и поднимает черную металлическую голову, ищя себе с утра  то ли добычи то ли просто собеседника
Но кто проходит мимо и не видит горящего зеленого или красного сквозь туман внимательного охотничьего взгляда, следящего за каждым шагом
То ли видит, но старается сделать вид, что не видит,  словно опасаясь обнатужить свое виденье и понимание иначе Черный Индастриал схватит своїми цепкими когтями совю добычу и уже никогда не выпустит
Говорять, он мифический черней дракон, что издревле устроил здесь свое гніздо
Выпуская из пасти потоки горячей лавы он чувсвует и небо и землю и как на нем живут пару миллонов  маленьких человечков, что  некоторые из них когут его и оседлать и покорив, заставить послушно спать или есть или служить людям
Черней Индастриал тогда от ярости взрагивает всеми своими металлическими висытными конструкціями что звенят на морозе или сквозь последние осенние туманы
Но все равно от него тепло..
От его внутреннего жара и  биения пульса
От метала быстро бегущего по его артериям
И думаешь: Родится в городе дракона, в самом его серце или ухе или на его спине и всю жизнь не знать об этом
Ведь так тихо он спал и медленно следил сквозь туман за каждым твоїм шагом и читал и слушал каждое твое слово
А потом идти на работу сквозь туман
И встречать таких же , что видять дракона …что слышат его и говрят с ним…
Что всю жизнь медленно учаться жить здесь и постигать его мудрость..
Мудрость дракона Черного Индастриала…
Мудрость уходить в туманы и возвращаться из них
Мудрость ходить п спине дракона , стараясь не разбудить его, а уж  если разбудил, то придерся с ним поговорить тихо и смиренно
Потому что драконов будить нельзя…

37

А потом решив больше не опустошать на работе чашек сокровищниц и чужих голов, наконец просто отпустить себя во внутреннее кибер странствие..
Просто не делать выора..
Просто жить
Когда идешь- идти и смотреть под. ноги
Когда приходиш на работу- більше ничего там не делать..Возможно, даже не рабо тать, чтобы не будить драконов
Когда приходиш домой- сидеть чувствуя, как выходят туманы их ладоней
Как входит в них желание писать или рисовать или говорить на всех языках…
Или забывать или вспоминать…

Вспомнить театр  и Рембранта..
При чем здесь Рембрант..Да кто его знает…
Рембрант может появиться в твоей жизни случаймо , а может и нет..
Но что то же он хотел сказать..
Рембрант словно видение , тоже заглядывает к нам сквозь столетия…
Может дело в Черном драконе….И Ночные дозоры – строгие и печальные…
И блудные сыновья, что так трудно возвращаются домой…Они доверяют дракону, зная, что он охраняет их и и сквозь туманы не станет водить незримими путями..
…
Нот ы то уже дочь дракона Черного Индатсриала..
Ты знаєш этот город  ..А он знает тебя..
Но дело не в этом..
…
А в том, что кроме природы и туманов в этот город добираются разные вещи …
И ты вдруг начинаєш видеть вокруг их знаки и думаешь: Чтош, наверное вас позвал дракон…

Металлический город-дракон, длинной в двести километров…

…
Начало зимы и вдруг : Первая атака на мои смиренне позиции…
Я  дкмала, что быть скуфом – спокійно и напоминает всемирный мирный план…
Но  оказалось, что скуфы тоже подвергаються опасности…

Но конечно , это был снег…
Белый невинный снег…
Нечаянный снег , который все же умент хранить следы в отличии от воды..
Снег – форма воды, что обрела смисл…
На нем можно писать, рисовать..По нему можно уйти…
Это словно ходить по воде, под. которой все чувсвуешь высокое дно…

Но я решила простить…
Несмотря на то, что меня не простили…
В этом парадоксе ыло что то глубинное, что всегда поднималось с подземных источников подсозеания…

И Черный дракон спал под. снігом, который еще в об щем не випал..
А если и выпал, то где нибудь в Сеуле или Токио или даже в Питсбурге…или в Питере..
Вот только я не знаю, ходи тли снег в Новый Орлеан..


38
Здесь только начинается зима..Вот только начинается…
Чем здесь можно заниматься зимой? Красть речные туманы или утреннее молчание небес  затянутых этими вечными серыми зимними тучами, красть мысли прохожих
Неожиданные и колкие, как и немного замерзши на ветру взгляды…
Красть эту мировую обиду …
Собирать по крупицам  первую изморозь на некоторых не вовсе потерянных листьях, еще держащихся за тонкие дрожащие ветви..
Красть голоса , затихающие между уграми домов, которые пытаются догнати тебя даже сквозь время, доносяться откуда то из пришлого, корда вдруг перед глазами возникает знакомый илуэт, хотя ты знаєш, что это не может бать кто то из знакомых, слишком сильный дул ветер, разметавший всех в разные стороны..
Пандемия и война последних лет исключала пам'ять о прошлом..
Все куда то улетало..Ничего нельзя было удержать в руках..
Все куда то уезжали или уходили без надежды вернуться , где были другими…
До этой необратимой мировой обиды, пандемии, сражений и несломленной стоикости..

Декабрь всегда был похож на черный кофе в городе N
Декабрь всегда был теплый и дождливый, сырой и чернеющий за окном уже в четырех часов..
До Рождества оставалось еще несколько недель и сколько нибудь посветлеет еще не скоро..
Конечно, это не полярная ночь, - думала иногда..
Это не Питер…Хотя иногда все же так похоже..
Интересно, как он там…Питер..Его мосты и набережные, ограды Летнего сада и Академия художеств…
Никогда не удавалось куда то поехать зимой..Сначала ты ученица и идешь каждый день в школу. Ожидая каникул и заглядывая на мир через цветной еще советский телевизор
А потом спустя сорок лет ты учительница и идешь в школу,  думая, что твое  время – лето..И смотреть другие города ты будешь только летом..
Ты возможно никогда не увидишь зимних освещенных яркими новогодними огнями городов…
Твое лето…А сейчас в городах предновогодняя зима и суета…И из магазинов на улицы доносятся запахи еды или горячего капучино из кофеен..
Или глинтвейна  - но это наверное в Питсбурге..
Или в Питере…
Или Лондоне ..
Или Париже..

39
Иногда она думала, что каждый рождается со своими экзистенциальными расстройствами..
Кто то с вечной войной рождается воином из одной жизни в другую и не может без нее жить..
Кто то приходит снова и снова искать свою вторую половинку…
А кто то рождается с тягой к странствиям..
И речь идет не просто о путешествиях , здесь дело в тонкой семантике..А именно в странствиях..
Странной тоске по миру…Когда хочешь просто куда то ехать и остановиться где нибудь над неизвестной рекой , поднять голову вверх и смотреть на незнакомые звезды
И ловить ртом снежинки
И слушать музыку на незнакомом языке
И гулять по другим улицам..
А что же плохого здесь и сейчас?
Нет, в том то и дело, что и здесь все прекрасно и наверное всегда было..
Но где то там ведь есть места еще прекрасней и интересней…
…

Знаю, что придешь украсть туман в моей голове…
Твое дерзкое ограбление иногда не дает мне покоя..
Словно это ограбление самого небесного музея, в котором до этого хранились разные древности, припавшие пылью и до этого никому не нужные…
Но в городе N больше красть нечего…Разве что металлические мосты , хотя среди них ни одного разводного…
Здесь нет судоходных рек…Только глубокое черное небо над головой. Наполненное чистыми яркими звездами…
Но будь осторожен,  из того тумана выходят странные гости ..Хотя в обшем они хорошие…
…
Куда глядят глаза..?
Как в сказках, когда герой отправляется искать перо жар-птицы , ему приходится идти или за клубком с ниткой или куда глаза глядят..
А куда глядят мои, кто знает…
Все время куда то вдаль, словно увидев здесь все, что было можно , глаза снова наполняются далью или видят невидимую нитку или что то такое, к чему эта нитка привязана…
Потом укради мой свет..Знаешь, у меня полная голова света..
Но кто то его частенько крадет..
Я не против поделиться, но знаю, что важно именно украсть..
Чтобы украсить этим светом Новый Год..
А может сделать из него гирлянду?
Помнишь, ты всегда на Новый Год делал гирлянду своими руками из самого света..
И она всегда так ярко горела..
Потом сделаем яркие новогодние шары и другие игрушки..
Наполним светом ..
Они будут светиться изнутри, словно там всередине зажгли свечу, в каждом..
А свет давай украдем с Марди Гра..Может Маэльстан вернется из дальних странствий домой как раз на новый год и привез нам и света и смеха и черного кофе с плантаций и немного магии, как думаешь?
Маэльстан – ловкач и бродяга в своем неизменном цилиндре и штиблетах на босу ногу наверное там на Марди Гра выиграл все призы..
А нам ничего не досталось…
Но я то , я за него рада..
Ведь это я его поймала над рекой…Когда он ожил…Ведь он был одним из героев скульптурной группы одного загадочного фонтана..
Но это секрет…
А если Маэльстан не вернется сам, то и ловить его бесполезно на всех сакральных тропах самураев , на всех карнавалах мира , на всех улицах города..

40
Знаю, что придешь украсть мой покой…Покой моих опустошенных чашек и дней..
И ночей, в которые приходят еще не писанные герои..
И не дают покоя , пока их не напишешь или не нарисуешь..
Потому, что кто то потом вдыхает им жизнь..
Рот в рот..
Словно делая искусственное дыхание и запускает их сердца, словно дефибриллятором..
Кажется, что лучше не будет, говоришь ты..опустошенные чашки не плачут..
Если же в них ничего не наливать, то больше не придется опустошать..
Конечно, красивую чашку из китайского фарфора (почему вдруг? ) можно поставить за стекло, как красивую безделушку..
Безделку..
И это уже чайная церемония совсем в другой части мира…
Но ведь я исследовала карту мира для того, чтобы понять , где Пункт назначения..
Питсбург, Питер, Новый Орлеан , Сеул или Токио…

…

О чем же этот странный текст, спросите вы, что за изысканный бред, который мало кто поймет. И будет прав.
Сама не знаю. Просто жить, будучи уже взрослой женщиной в странном городе N , который многим покажется на первый взгляд обычным и тривиальным -  это значит каждый день открывать и этот город и окружающий мир в новом свете…
В Новом Свете?) Тоже ведь аллюзия на совсем другой мир..
Это город, в котором я родилась много лет назад. И многих мест, которые я помню с детства уже нет, либо они изменились…

Туда теперь не придешь просто так…Как в театр, где нас спасает единство времени места и действия..

Что нас может спасать, если мир изменяется каждый миг.
И из него исчезают места, время и мы не можем снова воздействовать ни на место ни на время…
Здесь наверное даже машина времени не поможет.
А может наоборот, это ключ к созданию машины времени…
Цепляться за единство места времени и жеста…Один жест. Если он сможет повториться во времени и одном месте, может тогда можно вернуться в эту точку и начать сначала..
Но конечно, это не перетендует на научную теорию, может разве что на совершенно фантастическую…
Может такие точки и есть Пункты назначения еще не созданной машины времени..
Кто знает..
Но вот создавать эти точки во времени и пространстве не так просто…
И вот  я каждый день смотрю на этот город заново, открывая в нем другие миры, что словно палимцесты прописаны под основным полотном и вдруг в какой то момент, если отбросить обычный шум и заставить себя остановится на мгновение, тогда эти миры проступают сквозь привычный ракурс, сквозь привычку смотреть сквозь и не замечать, будучи занятыми обычными делами..
Видеь скрытые тропы самураев, или аттракционы из фильмов,  видеть незаметные знаки и подпись  Художника, что рисует нам этот мир каждый день…


41

Но спасет ли нас это?
Просто жить и видеть…Может больше ничего не надо? Ни магии ни бессильных попыток понять, что происходит ?
Может , художник просто хочет, чтобы я любовалась его миром,  его непревзойденным умением создавать для нас такие неповторимые вещи, как парк или волшебный фонтан, герои которого оживают?
И воспоминания о городах, в которых я не бывала…
Мир – палимпцест. Сквозь слои которого проступают разные миры, что прописаны под ним. Может нам стоит быть просто чуть чуть внимательнее и уметь слушать.
Может эти миры хотят быть услышанными и увиденными. Может они все ждут, когда мы научимся не спешить пробегая мимо них, может им есть чем поделиться с нами.
Исторические слои , культурные, связанные с искусством или литературой…

Тонкие миры, что ускользают от нас, если мы слишком заняты чем то своим слишком личным, что кажется нам важным и превосходным , чем каждодневный труд этого Художника, который раскрашивает все вокруг…
А может не Художник , а Режиссер..
А может , Писатель или Поэт…
А может,  великий Артист и Музыкант…
Ведь можно научится слушать и уличные симфонии и осторожное дыхание Черного Индастриала…Города-дракона…


Мир-  палимцест, который только и ждет того, кто его увидит и поймет, что он не может быть злым или жестоким, раз он просто создает нам такие прекрасные миры вокруг…



42
И вот тогда приходит мысль: А может и не нужно никуда бежать и стремиться..Потому что тот Художник,  Режиссер, Писатель, Поэт и Музыкант – Он всегда живет где то рядом…

Но я тут подумала: Раз осень закончилась, пора выходить в печать…(шучу)
Время и место осени сменилось на единство времени и места зимы…И каикми действиями наполнить эти данные возможности, решать каждому..
Грустить или веселиться, смеяться или плакать, искать счастье или быть счастьем…
Писать длинные списки желаний на год вперед..или заглянуть в чужой и увидеть, что ведь можно помочь кому то исполнить его желания..И это не значит , что самой нечего желать..Просто наверное зима – время новогодней магии и чудес…
А Художник и Режиссер обязательно поможет исполнить самые красивые..
И тогда мир- палимцест становится красивым и ты становищься его изящным отражением, исполненным красоты и магии…
И начинаешь видеть тропы самураев и волшебные фонтаны и загадочные двери с пыльными замками, к которым стоит лишь дотронуться и они открываются сами..
И волшебные перья Жар-птиц сами падают к ногам и не нужно за ними ходить за тридевять земель…
Ни волшубных клубков ни машины времени…
Потому что мир, время и наша душа- единое целое..
А люое действие – это всегда немного магия…
 Декабрь 2025



О лени
сингулярная проза


1

Это будет небольшая новелла о Духах Рождества и о том, где их ловить в городе
N

…

Духи Рождества похожи на пузырьки в капучино

Или в стаканчике черного кофе

И если вы не пробовали их ловить накануне Рождества, значит нам не очем будет с вами говорить

Меня все называют …Впрочем, как меня только не называют

Но мне все равно, я могу вообще не отозваться, если не хочу

А если хочу, то меня и называть не надо

Не важно, сколько мне лет

Я живу в городе N с самого рождения . Своего . Не его.

И сначала не думала о Духах Рождества

Да мы сначала и Рождество не отмечали

А о Духе Рождества вообще ничего не знали

Но духи окружали нас все равно

А сейчас , когда все уже взрослые , и духи тоже повзрослели

Но Дух Рождества остался прежним

И иногда любит прятаться

2

Словно маленькие рождественские ангельцы, Духи Рождества любят прятаться в огоньках гирлянд

Поймала одного такого в театре

Театр очень уютный и стильный

Со сверкающими люстрами , лепниной на стенах

С тайными комнатами , которые словно  ведут в прошлое , элегантное минималистичное и торжественное

Но в этот раз в театре сверкала гирлянда , и если присмотреться , то можно было сразу разглядеть лукавый взгляд между жёлтой лампочкой и синей сверкающей снежинкой

Сидел,  болтал ногами

Я ему показала конфету . Шоколадную . Чуть сама не съела

Но он увидел конфету и сразу с гирлянды слез и прискакал за ней

Мы его сцапали и в банку посадили

3

Дух Рождества смешной и весёлый. 

Немного похож на эльфа. Но без крыльев.

Похож на ребенка. Но не стоит этому доверять

А ещё он умеет исчезать

Спрашиваю: Тебя все могут видеть ?

Качает головой..

Нет, не все …Только те, кому сам хочу показаться
А я почему вижу, - спросила
Потому что пузырьки…
Что? Какие ещё пузырьки?
Пузырьки в кофе. Это я делаю. И белку два года назад я прислал . Это моя сестра

Белку я вспомнила .

4

Два года назад накануне Рождества бежала домой из гимназии

А зимой домой бежишь быстро , не важно в чем : пуховике или шубе..простому что все равно холодно . И руки мёрзнут и щеки …

Добежала до дороги , а потом надо было на другую сторону перейти

Я всегда в этом месте перехожу: напротив Ощадбанка …( раньше здесь был детский сад, в который я как раз ходила, когда была маленькая  , назывался он “Ветерок ”, к о же знал , что это будет такой сильный Ветер . Там раньше была маленькая веранда , в которую мы маленькие толпились в сапожках обсыпанных снегом , а воспитательница обметала нам ноги веником ) все чаще вспоминаю такие вещи…

Стою над дорогой , жду пока промчаться авто и газели …

И тут из за ствола дерева - маленькая хитрая рыжая мордочка с двумя острыми ушками

Уставилась на меня и пялится пару минут…

Я даже рассмеялась ..Правда она потом убежала. Они очень быстро бегают


5

Это и был Первый Дух Рождества , - сказал загадочно Дух Рождества

А сколько их ? Вас?
Много …Сколько словишь, столько и будет..



Духов Рождества не нужно путать с другими популярными духами..

Мы не в Полтаве и я не Солоха …

)))

Хотя идея интересная …Нет , Духи Рождества добрые и очаровательные …

Они дарят хорошее настроения и тепло новогодних огней …

Может потому, что тоже любят Солнце. Но зимой то нет Солнца. ..

Поэтому появляются Духи Рождества

Они наверное вышли из популярной фразы: Не ходи туда , там темно…Тогда я зажгу свои огни …

6

В отличии от нечистой силы, Духи Рождества не вредят людям. Скорее наоборот. Они им помогают .

Поэтому ловить их весело и интересно. А ещё они очень любознательные и побывали по всему миру и могут многое рассказать


Они любят рассказывать истории . Некоторые грустные. Некоторые смешные. Некоторые магические

Они ничего не крадут у людей. Ни луны с неба, ни прошлогоднего снега , ни ветра, ни будущего

И ничего не ломают: ни вещей , ни дорог , ни эха , ни гор , ни течения рек.

Наоборот , они могут подарить много прекрасных и интересных мгновений и идей

7

Рождество это позитив радость и счастье

Это как засуха в джунглях, когда высыхают источники и реки и остаётся один источник и тогда все в джунглях договариваются о Великом Перемирии

Потому , что источник остался один

И к нему придут и львы и тигры и овцы и косули и обезьяны …и их дети…

Они сядут и источника и будут пить рядом и каждый должен быть уверен , что лев не нападет на ягненка или тигр не броситься на маленького беззащитного жирафа , который только что родился

Рождество - это такой всемирный источник надежды добра милосердия и любви…

И Духи Рождества ищут тех, кто это чувствует

И приходят к этим неземным людям

8


Конечно, каждому решать кем быть на этом духовном водопое : хищником без совести или все таки мудрецом , который ловит мгновение но помнит о великой минуте

Но я не просто так решила ловить Духов Рождества

А чтобы тоже помнить, что в жизни есть место для чуда и счастья даже в горькие времена войн пандемий абсурда разрушений и взаимного непонимания

В такие мгновения и приходят Духи Рождества

Может это будет любопытная белка или стая городских ворон , охотящихся за грецким орехом

Или игрушки в витрине магазина или кофейни

И ваше лицо вдруг наполниться улыбкой, когда вы скользнете  взглядом по этой витрине и вы что то вспомните красивое и доброе из собственной жизни или детства

Ведь вы же были добрыми когда то …

9

Я не заходила в Соц сети пару недель .
Не скажу , чтобы прямо так отдохнула душой
…

Но немного опустошила чашку , поняла , что лишена иллюзий , лишних амбиций и может даже надежды , что давно не интересуюсь фрейдизмом ницшеанстаом мессианством , что не стремлюсь контролировать мир и переделывать его , что я отпустила мир заниматься всеми его замечательными делами , пожелав всем счастья

Что мое сердце свободно и в нем нет болезненных привязок и вместе  с тем оно наполнено любовью и благодарностью

Но я поняла, что скучаю за некоторыми людьми их теплыми улыбками и светом, что виден издалека

И все таки снова стала заходить на закрытые страницы

10

А тут ещё Рождество

Скоро . Завтра. Всегда .

В Соц сетях кроме сообщений об обстрелах городов , можно найти и Духов Рождества

Можно вспомнить о радости и счастье .

Даже если это просто чашка теплого какао или пирожное с кремом

Здесь ещё иногда улыбаются , не так ли …

И вот стоило открыть Соц сети , как в сознание начинают проникать слова из прошлого : орки разборки …

И вдруг вспоминаешь : Ах , ну да …

Где то я это слышала. Иногда об этом забываешь , а иногда вспоминаешь …

Чтош, похоже это возврат

Интеллектуальный  и литературный кеш бек. ( В литературе сейчас это выглядит , как прием из корриды. И если литература это белая мулетта , то к о из нас бык а кто тореадор  ) Мы возвращаемся в миры Кристи Голден

11

В мир Кристи Голден я попала случайно. И это не было связано с Рождеством. 

Это было лет пять назад. Начала читать книги и была очарована .

Это действительно интересный мир , хотя может показаться, что я попала в него случайно , что это немного не мое. ( Но между тем мы все с удовольствием читаем Толкина и смотрим фильм)

Магия , драконы , маги , Вечный Источник и орки…

Ну конечно, история Тралла меня безусловно тоже впечатлила . Он родился в рабстве , сбежал , нашел своих и стал их вождём

Фантастика. Это же фантастика.
В мире фантастики все возможно. Быть драконом и магом и орком

И Духом Рождества

12

Но в жизни нам пора учится видеть друг в друге людей

Вопрос в том, есть ли у орков Рождество

Они ведь из магических миров

А Рождество это о другом

И как бы ни было сложно, мы попробуем объяснить им, что это такое

Тема орков в литературе представлена не так чтоб обширно

Более популярны гномы эльфы феи и драконы

А вот орки - либо кровожадные злые и агрессивные монстры Толкина

Либо очаровательные орки из мультфильма Шрек

А , ну да , ещё знаменитый Тралл - аболюци онист и водждь своего фантастического племени

13

Что же делать с орками? Да ещё под Рождество

Духи Рождества с меня уже смеются

Рождество аболюционизм Фредерик Дуглас миры фантастики с эльфами гномами и орками ( что в общем , гораздо ближе )

И папа Римский

Который придумал Рождество …

Юлий І

И Сатурналии
…

При чем здесь орки , - спросил меня маленьких Дух Рождества. Сам то он похож скорее на гнома.  С добрыми глазами и чашкой капучино. От капучино пахнет всевозможными невообразимым пряностями

Я говорю: Обычно корицу добавляют
А у тебя здесь какая то азиатская смесь

Он смеётся .

Говорит : Мне так нравится

Так вот , говорю, орки действительно были ни при чем. Я им сочувствую.

14

Но потом Дух Рождества попросил почитать Кристи Голден

Он тоже любит , когда ему читают фантастику

Но потом придвинулся ближе

А папа? Римский папа при чем !
Вот здесь очень интересно, - говорю . - Я расскажу эту историю.  Как я ее себе представляю

…
Кто ходит на улицу в такую Кустурицу?)

И в данном контексте речь идёт не о выдающемся режиссёре , а скорее обо всей нашей реальности

Кустурица - это наша реальность последние лет пять , а может семь восемь

Больше сравнить в общем не с чем

Но речь пойдет все таки о папе. Римском .

Как ни странно , но со словом Римский можно употреблять много разных слов

Папа
Колизей
Форум
Право

15

Римское право - это …

Но, право, кому все это нужно . Особенно перед Рождеством .

Но именно сегодня мы ходили гулять. В парк.

Там строго, чисто, красиво , тихо , по зимнему минималистично

Аллея с фотографиями погибших на войне героев. Она новая .

Немного дальше есть мемориал героям предыдущей войны

А парк - это точка сборки героев войн.

Немного трагично . Горят лампады , стоят цветы в траурных урнах.

Вот здесь начинается кустурица . Потому что в парк приходят люди, дети , люди с собаками , влюбленные парочки, что то громко кричат подростки.

Они словно Духи Рождества . Ещё хоть немного наполняют это пространство - время смехом и невинным невежеством юности . И это вселяет надежду.


16

Но я тут поговорила с чатом GPT ( кстати , теперь тоже один из моих героев)
И оказалось, что Рождество придумал папа Римский

В четвертом веке

И тут пришли сразу несколько Духов Рождества. Они очень любят слушать истории

Если бы я только ее получше учила в школе

Что я могу знать о четвертом веке и папе Римском - Юлии I

Но Духам Рождества все равно, они требуют историй и какао







Папа Юлий I родился и жил в Риме. В уже великом городе. В нем жили императоры сенаторы гладиаторы , римский люд

Юлий I был образованным и верующим человеком, серьезным и строгим

Но жил он в городе ещё исполненном языческого величия , в котором иногда проводили Сатурналии

Что?

Духи Рождества придвинулись чуть поближе



17

Говорю : Сатурналии это такой праздник . Типа фестиваля или карнавала

Похожий на Марди Гра , например

О, знаем …
Как я представляю себе Сатурналии?

Наверное , такая же кустурица, что происходит всегда в нашей жизни :

Веселье, смех, кутерьма, люди танцуют на улицах, пьют вино и целуются

Ведь это фестиваль в честь Праздника урожая

Может фермеры привозили в Рим свои продукты и было что то вроде ярмарки

Но пока я рассказывала , Духи Рождества и сами пустились в пляс

Они поставили свои чашки с капучино взялись за руки и стали подпрыгивать и смеяться

Вообще то, я историю рассказываю и одновременно пытаюсь мысленно оказаться в Риме четвертого столетия

Но им все равно

Рождество это Рождество

18

Рим Пантеон Форум Сатурналии

Ярмарки

Может быть он шел через одну из оживленных улиц, где как раз развернулась живая торговля и ходило много веселого люда

И вдруг все вокруг словно осветилось

На одной из повозок он увидел молодую девушку с младенцем на руках

Это была девушка одного из фермеров

И может на повозке ее окружали овечки и козы и лежали разные продукты

Ну знаете, такой живой вертеп . Словно он вдруг ожил и оказался в четвертом веке в Риме прямо посередине Сатурналий


18

Но он увидел в этом что то чистое и прекрасное

Может , сам образ Божией Матери

И тогда ему и пришло в голову,  что вот оно -  Рождество …

Духи Рождества уже громко хлопали в ладоши

Потом мы громко пили капучино уже все вместе

Ели салат и вареники с картошкой

И тортик?- спросил один из Духов
Тортик - обязательно. Какой ДР без тортика ?

Но это я уже о своем дне рождения

А Рождество - через десять дней

19

Лень - разновидность мудрости и один из смертных грехов

В восточной традиции есть мнение, что лень - это естественный механизм психики избегать бессмысленной суеты

Если человеку лень что то делать, то говорят его подсознание подсказывает, что результат этой деятельности будет бесмыслен

Иногда надо прислушаться к собственному сердцу или подсознанию

Вот и в этот раз  я именно так мудро решила поступить

И ничего не приготовила на свой день рождения

Из за чего в общем возник конфликт

20

С мамой

А если задуматься, то все конфликты с мамой и были из за лени

В этом смысле уже можно говорить о ней как о смертном грехе

С мамой конечно ссориться было нельзя

Но мы с мамой оказались совершенно разными людьми

Мама - активная , вкладывающая всю страсть своей души в то, что делала : работу приготовление домашней еды уборку вязание или шитье новогодних костюмов

А я , как бы это вам объяснить …

Я всегда была другой …

Очень ленивой …

И конечно лишь Богу судить в каком смысле : в добром и мудром восточном ключе или абсолютно смертном смысле

21

Но теперь , когда я уже повзрослела и стала другой

И через десять дней Рождество

Я сижу и думаю, какие двенадцать постных блюд приготовит на стол …

И тут приходит немного ленивая и мудрая мысль : Не много ли на двоих ?

Нас с дочкой только двое …

Но суть в том, что теперь , когда я повзрослела , мне в общем и не лень

Но вот с мамой мы так и не помирились …

Духи Рождества , сможете ли вы помочь ?

Эльфы , олени, гномы и феи …

А может сам Святой Николай ?

22

Святой Николай родился Мирах Ликийский

В Турции ..

Никогда не была в Турции …

Никогда даже мысленно

Индия Япония Тайланд Греция Рим Франция Норвегия Россия Украина Кейптаун Австралия Бали Испания Куба Нью Йорк Вашингтон Лос Анжелес Корея Камбоджа
Латинская Америка

И нуар миров Рея Бредьери . Смерть дело одинокое

Как и жизнь, в общем

Ну , нет ….Духи Рождества решительно бегут ко мне стуча фарфором и выплескивая капучино

Так не пойдет …У нас Рождество . Радость и счастье .

Сегодня . Завтра . Всегда

Ладно ладно

23

Но я хотела бы побывать в Мирах Ликийских

И почему Николай был итальянцем , а родился в Турции

И при чем здесь олени ? Шучу…

Может, дело в лени? Той о которой смертный грех

Я говорю о божьих дарах, которые нам иногда лень собирать или сеять…

Чтобы понять, почему Николай родился в Турции , а Санта оказался на Севере и приезжает на оленях , нужно учить историю

А история это тоже божий дар )

Я любила историю с детства . Но в школе учила ее скорее по иллюстрациям в учебнике, чем из текста

Пожалуй, это было скучное чтение

Но теперь то , когда я стала взрослой и поняла, что нет никакой истории

Есть пространство - время переплетённое с нашей душой психикой или коллективное подсознательное а может само сверх сознательное

И если это понять, то история оживает

Сегодня. Завтра. Всегда

24

И Рождество тогда приходит живое и настоящее из глубины прошлого из тишины коллективной памяти и истины

Вот тут Духи Рождества снова стали танцевать и хлопать в ладоши

А ещё интересно, как можно стать Чудотворцем

В Мирах Ликийских

Или в Мире Ликийской?

Ну а вы то сами знаете что то о Святом Николае , - спрашиваю у Духов Рождества

Мы Духи , - говорят .
Там наверное тепло и много света

И есть море.

Там есть море , - спрашиваю
Есть , - говорят - Недалеко

Море ласковое и теплое. А город хоть и совсем небольшой , но очень красивый.

Город , в котором все жители знают друг друга в лицо. Знают семьи друг друга , даже несколько поколений семей


25

Они пекут хлеб или лепешки , едят чечевичную кашу из глиняной посуды

Они выращивают виноград на склонах гор

Девушки ходят с кувшинами за водой

Вода там наверное чистая и холодная

А на горе , может , живут отшельники

Или просто люди , которые хотят жить на горе , а не в городе

Может в таких местах и становятся святыми

Возможно, там действительно водятся олени

Или хотя бы косули какие нибудь

Но наверняка - много птиц ( может гуси или утки ) , а в море - много рыбы

И рыбаки может каждое утро выходят в море



26

Там наверное были одноэтажные дома , кроме тех пещер, что были в самой горе

Я видела и другие пещерные города. В Крыму

А турецкие - только на фото

Но все равно , можно представить , как жили тогда в Мире Ликийской

И церкви

Маленькие пещерные церкви пахнущие внутри ладаном и свечами

Пастухи , ведущие по утрам в горы овец и коз

На первый взгляд , совершенно пасторальная картина Мир Ликийских

27

Иконы. ..


Когда в Византии запретили иконы , тогда они ушли в пещеры и основали те самые пещерные города

В Крыму и Турции

Но Бог - он во всем

Увидеть Его во всем - это уже дзен . Но это сказали другая история

…

Пещерные города в Крыму расположены на Западе , их много и они популярны

Их посещает много людей

Но мало кто знает, что это за пещеры и почему они появлялись

И в Крыму мы искали Храм Трёх Святителей

Совершенно крохотная полая скала , внутри которой и был Храм

Там могло поместиться от силы два человека одновременно

Но внутри были следы мозаики и даже совсем небольшая икона над входом


28

Но такой Храм это скорее символ

Вера была в их сердцах и им наверное достаточно было сидеть на склоне горы и просто чувствовать Его и присутствие друг друга

Единение с природой и Богом

И море, - спрашивают
Ну конечно , и море…

…


Но тут Духи Рождества подобрались поближе

Конечно, они любят легенды и сказания

Расскажи ещё о Святом Николае .
Что я могу знать о Святом Николае ?
Почему Рождество Иисуса , а приходит Святой Николай?
Я могу лишь догадываться.  Но не могу об этом рассказать

Но потом мы решили посмотреть фото города Миры Ликийской

Это Турция, - говорю. - То , что уже давно считается у нас чистой попсой. Курорты для кукол Барби и их папиков. Или богатеньких отцов семейств. All inclusive…Это самое сладкое слово . Наверное слово нашего времени .

Духи Рождества начинают смеяться .

Наверное поэтому у меня всегда было предубеждение о Турции .

29

Но теперь,когда я повзрослела и поняла , что Турция не только All inclusive, но и такие сакральные места , как Мира Ликийская

Или Троя

…

Эти места словно до сих пор кто то охраняет

Может сам Святой Николай

Акрополь молчит и его безмолвные жильцы тоже , но камни не молчат

Камни шепчут : Будь осторожен и Memento Mori

Шепчут  гробницы и каменные анфилады , шепчет  сама скала

Шепчет амфитеатр

Даже если не боишься, все равно будь осторожен

Духи Рождества с округлившимися глазами сидят и слушают старинные легенды о Святом Николае , папе Римском Юлии 1 и появлении Рождества

30

Почему блюд должно быть двенадцать ?

Духи Рождества говорят, будет зависеть от того, сколько Духов мы поймаем

Я улыбаюсь …

Нам надо 12?

Теперь смеются они…


Это миры кустурицы. В детстве я их ненавидела. Я желала чтобы мир был четкий и ясный без этой вечной экзистенциальной истерики. Но он словно в насмешку становился все более кустуричнее. И наконец в своем абсурде достиг даже какого то величия.
И тогда я сказала себе: чтош, мне уже нравится и так…

К чему я это? Да кто знает, просто в голову пришло

Вышла на улицу поздним вечером и увидела зимнюю слякоть с дикими настилами из рандомных досок , шатких и гневных …

Понятно, что именно они не спасают нас собственно ни от чего

В этом мире ловить Духов Рождества значит не смотреть под ноги . Там никогда ничего интересного . Но и закинув нос к небу ходить опасно . Под ногами дикие настилы из досок , что по сути бывают ещё более скользкими чем сам мир под ними

31

Итак , 12 блюд

Пост. Рождество. Это когда до первой звезды нельзя .

А потом можно.  Духи Рождества тоже уже не дети

Гирлянды и ёлочные икебаны . Снег растаял , что выпал позавчера , скрывая откровение земной черноты и графитности асфальта

Надо купить гирлянду. Каждый год ломается

А ещё я долго боролась с искушением купить популярного игрушечного гнома. 

Они очень колоритные и совершенно соответствуют Духу Рождества . Симпатичные и добрые. 

Но если вы смотрели 12 стульев и побывали в комнате мадам Грицацуевой, вы меня поймёте

Не хочется чувствовать себя невестой да ещё с гномом

Но потом мое сердце не выдержало . И серый гном теперь абсолютно прекрасно прижился на моем холодильнике

32

Это усиливает эффект кустурицы  , но как ни странно , привносит элемент счастливости и радости в дом

Ну не в весь , наверное . Но на кухне точно стало веселей

Это история о том, что самое ледяное сердце , закалённое Сартром Шопенгауэром И Марселем Прустом тоже иногда тает под магическим серым взглядом из под волшебной шляпы

Гномы - это тоже Духи Рождества

Но я хотела написать о 12 блюдах

Спрашиваю о дочке :

Будешь на Рождество есть кутю?
Я такое не ем , - говорит
Я знаю. Но это традиция. Приобщиться к культу предков. К культовой еде.
Не хочу.

Говорю : Это вообще то больше твои предки. Я в основном тебя хотела приобщить. У меня нет украинских корней. А твои предки с Западной Украины . По отцу.

Смеётся. Она у меня Дух Рождества.

Моего личного

33

Ей 18. Она не есть кутю.

А я решила попробовать приготовить.

Пока не лень.

Кутя - культовое традиционное блюдо. Сложно сказать , как я к нему отношусь.

Это блюдо ритуальное .

Зерно изюм мак мед …

Духи Рождества танцуют, держась за руки. Они надели белые платья и говорят, что они все снежинки…

Почему не снежинки?

Значит точно скоро Новый год

34

Рецепт кути простой, но вместе с тем , он не так прост

Вообще , иногда выходят парадоксальные вещи

Простая с первого взгляда вещь вдруг оказывается краеугольным камнем

Метафорически

Кутю я ела только на поминках. Это в общем такие ритуальные обеды, которые дают во время похорон

Это славянская традиция что уходит своими корнями к древним трапезам возле курганов и мест захоронений

Но в детстве ты мало задумываешься о значении некоторых вещей

Мама говорит: Ешь. Ты говоришь : Не хочу. Она говорит : Надо. Так положено.

Кутя в общем сварена из зерна и залита чем то сладким : медом или сиропом

Но ты думаешь : Лучше бы было соленое . Тогда можно съесть просто как кашу. Но не тут то было .

35

Но это было в детстве . А сейчас то я уже выросла . Кто знает так то в духовном смысле смысле то ещё расти конечно, но физически точно

В общем, я уже взрослая

И решила приготовить кутю

Ну а человек я в общем противный , меня называют душнилой

То есть я привыкла немного зреть в корень

Слов, явлений, научных и религиозных моментов предметов искусства и объектов шоу бизнеса …( шучу )

Духи Рождества смеются и хлопают в ладоши

37

Поэтому и в глубь ещё не опустошенной тарелки с  кутей решила взглянуть пристальнее

Зерно мак изюм мед …

Что в них?
Почему культовое блюдо?
Почему ритуальное?

Почему сладкое ?

И вдруг оказалось , что все сложно

Что об этом можно книгу написать. Но не эту. Другую книгу. Более серьезную . И может грустную и может вовсе не рождественскую с оленями и снежинками

Но я не писательница

Скорее , литературная хулиганка

38


Нам надо немного зерна. Кутю делают из пшеницы . Но я ела и с рисом . Так даже лучше

Зерно нужно отварить . Но не так чтоб до состояния каши, но чтобы было мягкое и нежное

Зерно символизирует смерть и воскресение

Зерно должно быть посеяно , то есть умереть, чтобы под землёй дать новую жизнь

Новый росток с другим зерном

Вода …Немного воды. Но вода скорее символ жизни. Вечной жизни .

Мед - символ бессмертия. Говорят , он не портится даже пролежав в земле под стенами разрушенных цивилизаций три тысячи лет

Мак- символ сна и пограничья. Мак это снотворное . Все знают с детства. Из фильма про Красную Шапочку.

Там Красная Шапочка собирала маковую росу, чтобы усыпить Волка

Ну я тоже помню такие вещи.

Ну и изюм.  Это же виноград. А мы знаем , что виноград и так - культовая еда . Культ винограда известен с древних времён : Греция , Рим …

Мистерии Диониса …Это тоже словно вечная жизнь или мудрость. А может освобождение от мудрости , потому что где много мудрости много печали ( но это сказала не я )

39

Все это не так просто не то что опустошить но и переварить в одночасье

Мы и наши души , словно зерна , уходят в землю или сознание Бога ,чтобы там в тишине и безвестной темноте просто спать , ожидая воскресения или возрождения

И видеть сны быть может, спросил Шекспир

Видим ли мы там сны ..или видим их лишь здесь на земле, пока то ли живём то ли спим

Пока нас не разбудят те, кто умеет будить

То ли теперь то ли в будущем

Пить вино мудрости или безумия . Если это не одно и тоже

И мед - как символ нетленности

Чего ? Души …А душу можно оставить здесь на земле только в искусстве или в чем то нетленном

Закодировать …В словах , в ритмах, в свете , в пульсе линий или мазков масла …Мы не видим тех вибраций , которые может прочитать лишь тонкий наблюдатель

Может тот, кто Один и при жизни слышал биение нашего сердца

40


Значит , мы все зерно

И перед Богом все одинаковые. Никто не лучше не хуже , никто не первый ни последний

Наши души живые словно зерно спят или здесь на земле или там на небе

И ждут воскресения тоже как зерно

Чтобы снова прорости и дать новую жизнь.

И Исус значит тоже зерно

И когда мы едим кутю , мы должны понимать , что верим, что Он где то на небе с Богом и должен воскреснуть

Или вернуться к нам

Поэтому Рождество

Поэтому Николай Чудотворец и Юлий I знал это ещё в четвертом веке

И передали нам момент , когда все осветилось тогда в ярмарочной толпе среди языческих Сатурналий

41

Может , они чувствовали сквозь толщу тьмы и времен свою эту нашу кустурицу, нашу абсурдную реальность : пандемии войны недоразумения и взаимные обиды , беспомощные попытки выплыть и спастись , что то понять и найти зерно истины

Метафорическое или экзистенциальное …

Оно в общем всегда доступно и для понимания и для того, чтобы его отыскать

Но , говорят, не все ищут

Не то ищут

Не тех ищут

Не так ищут …

Но ищут . Это уже хорошо. Ищут , значит есть надежда. Уходят , не важно за кем, значит уже стремятся найти то, что и должны найти

То, к чему в общем их и привели

И дали

Дали

Дали

42


Если дали , то берите

Духи Рождества - маленькие смешные Духи, что умеют танцевать и радоваться

Кто то скажет, что все это яд и способно отравить Рождество и радость и счастье

А Он писал :

И долиною смертной тени пойдешь и не убоишься, ибо Я с тобой …

По моему, звучит как утешение …

Но Рождество это действительно Рождество …


Украинский философ Сковорода говорил: познай себя , познай сродное для себя занятие и ты достигнешь просветления и гармонии

Но мы говорим: Познай сродную для себя пишу и ты познаешь , откуда пришла твоя душа, ты достигнешь просветления и гармонии

Тут уж сложно …Наши дети не хотят есть кутю и борщ

Они хотят бургеры и пиццу

Это тот момент , когда мама говорит : Ешь. А ты говоришь : Не хочу. А она все таки говорит: Надо

43

Но рассказ в общем то о Рождестве

И немного о лени …

О мудрости и печали…

…

Да что ещё?

И где ловить Духов Рождества ?

Можно сходить в кафе. Их там всегда много. Они , бывает, таятся под уже напряжёнными елочками , или рядом с гномами, что важном немного лукаво выглядывают из витрин на вечер куда то спешащих прохожих, деловито кутающихся в воротники или шарфы

Или на городскую ёлку. Замечательно, что она светится

Это наполняет всех нас счастьем и радостью

Можно погулять и купить глинтвейн

И это даже не Питсбург , это всё тот же город N

Который помню всегда, в который люблю возвращаться, где бы ни была , который показывает свое лицо , но иногда все же прячет

И я его люблю

44

Он странный и порой загадочный , если не знать о нем всех его загадок , он может ввергнуть в недоумение

Но если знать, то становится спокойнее и понятнее

Город , в котором иногда случается и Рождество

И все светится : деревья ёлки витрины окна домов и проезжающие трамваи

Почему то именно трамваи придают городу того самого уюта и теплоты

Почему , не знаю

Есть здесь и красивые современные автобусы и дорогие автомобили

Но только трамвай заставляет улыбаться и на душе становится теплее

В трамвае и ехать интереснее

…

Я очень люблю трамвай …Он словно всегда вывозит. В прошлое. В детство . В радость. В студенческую юность , когда мы были таксувереныв себе, так верили в то, что каждый поймает свое счастье , каждый станет успешным и умным и найдет ту самую истину или тот самый рецепт радости

Но мы то знаем, что для этого надо поймать Духа Рождества

45

Я видела нас в Вене. Ты - в длинном черном пальто и шарфе, я тоже в пальто и шарфе.

Мы гуляли по длинным строгим улицам , но в освещении ярких гирлянд они казались такими уютными и праздничными

Потом пиши венский кофе в кофейне. Там было тепло

Мы целовались на улице и в магазине авторского шоколада ты мне купил милые подарки

А потом мы пришли в наш отель и залезли под одеяло

Если бы это было возможно, я была бы счастлива …

Но теперь я - в городе N

А ты - совсем в другом городе

Но Духи Рождества могут дарить чудеса и такие моменты

Любовь - это самый теплый и нежный Дух Рождества.

И в конце концов - всегда все только из за любви

Мы всегда спешим домой к любимым

46

Может потому, что наша жизненная кустурица в этой стране незаметно превратилась в интеллектуальное гетто для многих людей

А порой и не только интеллектуальное

Нам нельзя говорить на русском

Писать

Улыбаться

Быть умными и иметь свое мнение

Говорить о чем то вслух

Смеяться и шутить

Иметь чувство юмора

Выходить замуж за украинских мужчин

Общаться с людьми …

Они говорят : мусорные гены …

А я всегда молчу …

47

Пару лет назад я назвала это бархатный фашизм …

Но время прошло и ничего не изменилось

Гетто не становится меньше , а скорее расширяется за свет все больших ограничений

Во времени пространстве действии и своем мрачном постоянстве

Бархатный фашизм - это когда вам ничего не скажут в глаза , но за спиной вас всегда провожают взглядом

Принимают решение за вас и вместо вас : Они не достойны

Мы их не пропустим

Мы им это не дадим

А это вообще запрещено

А в эту сторону даже не смотрите …

И ты это понимаешь и думаешь : Не стоит спорить на эту тему

И лишь через несколько лет начинаешь понимать , что речь шла о карьере , личной жизни , отношениях




48

Я не эксперт по генам , меня вообще сложно назвать экспертом в каком либо вопросе

Разве что , в ловле Духов Рождества

Поэтому не будем о грустном

А продолжим нашу рождественскую эпопею

….

Легко сказать. В городе N просто продолжить эпопею. Но не просто продолжить что то рождественское …

Шучу..Здесь хороший город. И живут прекрасные люди.

Но последнее время я больше встречаю Духов Рождества. Люди по утрам спят. А я иду на работу( конечно, работа у меня не так чтоб работа, кому то покажется истинным отдыхом, и тот будет прав) .  Или едут в авто. А я хожу пешком.

Нам уже не встретиться. Разные уровни передвижения.


Но я не о людях. А о Духах Рождества.

Они снова танцуют и смеются с меня. Они уже в карнавальных костюмах. Снежинки Ёлочки Собаки Кошки Тигрята Ёжики Лисички

Но карнавал у нас круглый год

А я то перед Рождеством хотела наловить настоящих

49

Заметила , что последнее время нас заганяют в какое то женское интеллектуальное гетто

О чем я?

Да это немного сложно …

В свое время ( давно) я общалась с русскими мужчинами, довольно умными. И они говорили : Не тупи…

А потом ( так вышло) пришлось пообщаться с украинскими . Пообщавшись со мной , украинские мужчины были вне себя сказали мне : Не умничай


Я живу в Украине. В современной Украине много проблем. Но то, что женщин загоняют в какое то интеллектуальное гетто , видно уже без очков

Закрой рот

Не разговаривай - это не женственно

Закрой свою философию - это не женственно

У тебя много денег - это не женственно. Мы тебя опустим.

Перестань шутить. Иметь чувство юмора - не женственно.

Ты начиталась слишком много книг. Это не женственно. Серьезная литература - для мужчин. 

Мы не станем с тобой спать . Ты нас не возбуждаешь ( допустим , это манипуляция. Украинские мужчины научились манипулировать сексом на хуже женщин ;)

Но дело не в сексе

50

Дело в феминизме. Я все думаю: Сколько же лет женщины боролись за свои права, чтобы учится , читать, изучать те предметы, которые считались мужскими , быть врачами юристами педагогами писательницами журналистками и просто иметь право иметь право

Громко шутить смеяться высказывать умные и парадоксальные мысли , которые порой меняли мировоззрение поколений ( Гертруда Стайн )

И вдруг современные украинские реалии

Мы сталкиваемся с тем, что мужчины не хотят умнеть и развиваться. Не все конечно. Но наверное большинство . А может дело в городе. Но получается , что современным мужчинам достаточно футбола компьютерных игр политики войны и новостей

Я не могу не уважать современные реалии . Война это война.

Не до книг не высокий литературы . А секс это секс. И во время войны. Тут уж конечно не до высоких свиданий и не интеллектуальных бесед. Никто не ищет родную душу. Может дело в этом.

Нет не в этом …

51

Мужчины манипулируют. Умные женщины сидят испуганные и молчат.

У них то нет теперь выбора. И они боятся остаться без семьи , без мужа , без денег даже ( что уж там)

А мужчины чувствуют себя уверенней. Они говорят : У нас есть выбор. Нас все хотят. У тебя нет выбора. Тебя никто не хочет.

Мужчины выбирают женщин простых. Без интеллектуальных претензий и тенденциозности . Что умеют заботиться растить детей готовить вкусную еду .

И это я считаю правильно.

Но вот то, что образованных женщин обесценивают или угрожают  , это все таки не хорошо

И я смотрю на молодое поколение , на девушек , которым сейчас по пятнадцать восемнадцать лет . Неужели они не будут читать , смотреть хорошие фильмы , откажутся учится , становится умными сильными независимыми из страха , что это не женственно , что они могут остаться без семьи

Конечно, это не рождественское наблюдение

Но это наблюдение последних лет .

52

Это интеллектуальное гетто я чувствую уже пять лет…

Страх боль гнев и молчание …

Но я не из тех людей, что могут долго рефлексиррвать. Я их тех, что всегда идут дальше.

Писать о лени, спорить с чатом GPT, читать сложную литературу , иногда смотреть сложные фильмы и поднимать сложные вопросы

Даже если это не женственно

Мне то уже можно. Я уже вышла из брачного возраста и могу не кривить душой, боясь остаться без мужа

Могу не притворяться , не играть роль , могу позволить себе быть “другой” и “такой какая я есть”

Подарите мне на Рождество новых книг , - спрашиваю у Духов Рождества

Смеются и хлопают в ладоши

Чувствую,что подарят . Должны подарить ;


53

Куда мы пойдем в следующий раз ловить Духов Рождества?

А может и ходить далеко не придется

Моя внутренняя эклектика ищет подтверждение в окружающем

Но все это носит характер абстрактный и отвлечённый приближенный к эстетическим аллюзиям

В этом году мы похоже будем отмечать Рождество с black out s

И мне это все больше напоминает живой знак Дао , что дышит чихает пульсирует и просит кушать

Шучу

В общем, мне подарили аккумуляторную лампочку

Это чудо техники покорило мое сердце

Для моего мелкого ума совершенно непонятно как она работает без электричества

Но она светится

Но заряда для яркого освещения хватает всего лишь на 30 минут , потом свет немного тускнеет и напоминает густое плотное молоко

54

За окном - тьма : черная непроницаемая и густая

А в комнате этот густой молочный туман , потому что освещением это сложно назвать

Но в этой атмосфере чувствуешь себя словно в сказке

Молочные реки и кисельные берега …

Но потом и эта лампочка в общем гаснет и приходит время фонарика

Фонарик выхватывает из темноты круглую светлую точку пространства : книжного шкафа , дивана с задорной мордой моего Йоркшира  или озадаченную немного обескураженную мордочку сиамки

Она любит греться на батарее , но у нас автономка и во время blak out s соответственно автономка не работает

Сиамка мёрзнет а я каждый раз обещаю отправить ее на историческую родину посылкой

Хорошо, что она меня не понимает

Кошки - мудрые животные . Наверное , она - тоже Дух Рождества в этом году

Ну уж более Рождественское чудо сложно отыскать

55


Black out s напоминают вечную борьбу света и тьмы добра и зла жизни и смерти кофе и молока ( прямо о моей жизни) и других полярных моментов

Кто сколько вспомнит

В этом молочном тумане , созерцая в часовых медитациях тьму за окном , мы с кошкой и песелем, пытаемся наловить флеш беков или Духов Рождества или новогодних настроений

Но пока все равно приходится искать их в кафешках и ещё не опустошенных чашках с капучино

Я кофе манка и кино манка

На этом пока все. ..

А манку не люблю с детства

От кофе пока отказаться сложно. А вот кино я смотреть перестала

Не знаю, вынесет ли меня после этого земля

Как то так вышло, что я в общем человек одержимый кино с детства вдруг то ли перегорел то ли выгорел то ли погас ,как аккумуляторная лампочка без зарядки ;

И в этом молочном тумане моего кино сознания вдруг , словно зимние письмена на стекле , стали проступать давно забытые вещи

56

Книги воспоминания разговоры и философия

Вот это уже опасно

Особенно для Рождества

Капучино как сознание Духа Рождества всё ещё жизненная необходимость

Я часто пишу о кофе о его кофеиновой радости и энергетике.  Я не эксперт, чтобы говорить о кофеине, но мне , взрослой девушке , кофе помогает сохранять энергетический баланс


Что может быть более Рождественским , чем капучино ?

Молочная пена взбитая на пару напоминает снежный сугроб , только горячий и вкусный

Это тот момент из детства , когда воспитательницы в дет саду запрещали есть снег , а очень хотелось

И вот эта мечта исполнилась самым вкуснейшим образом

Как от такого отказаться?

Мысленно я приветствую славных братьев капуцинов и лично ( если бы было можно) Маттео Басси за этот идеал и совершенство

Наверное, они были близки по Духу Рождества с японцами

57

Но какое Рождество без свечей?

Свечи я купила заранее. Одна - вкусная свеча, то есть ароматическая

И несколько маленьких . Но без ароматов

Приготовили серую скатерть. Жаль что не самобранку. В смысле, было бы неплохо иметь такую . Накрыла стол и вдруг блюда сами появились

Это немного о лени.

Но моя новелла не о тех чудесах.

Потом вдруг решила поставить ёлку.

Ёлка у меня искусственная и довольно заслуженная. Она уже была ГГ одной из моих новэлл. Но с тех пор прошло лет пятнадцать .

Ёлка вышла не меровская ( это по случаю , просто повод вспомнить одно из культовых событий города N). Когда то мы ездили на такую ёлку, когда дочь была участницей новогоднего шоу.  Это тоже было лет десять назад . Но наша ёлка на этот раз вышла немного Немироffская  ( слегка покосившаяся на один бок и совершенно не желающая пушистится) Вышла она немного сердитая, словно надулась на нас окончательно . Новый Год - один раз в году. Остальное время ёлка пылится на антресолях

Но мы ее неизменно пока ставим , обещая себе, что в следующем году купим новую модную ёлку , на которые сейчас и игрушки не надо вешать . Духи Рождества сразу завели ее в глубокий лес своими хороводами

И она по моему немного успокоилась

58

Завтра Святвечер. 

Событие мистическое и культовое

Свечи вышли весьма кстати

Одна будет Сириус. Самая яркая и теплая

Ещё три - Пояс Ориона или Три Царя

Ещё одна - Вифлеем

Созвездие Девы и Дом Хлеба - осветят путь Рождественской Звезде

И может Он тоже Поэт и Художник , нарисовавший нам целый мир с освещёнными небесами

Нарисовал звёзды и кометы созвездия и Землю Луну и Солнце

Нарисовал нам великие пирамиды Гизы то путь Солнца , как медленно и величественно совершается все в природе

И как медленно и величественно совершается тоже самое в нашем Сознании

Может , оно тоже космос и способно отражать происходящее вовне

И тогда совершается главное Рождество - внутри нас . И это Его Поэзия

59

Варить кутю оказалось не таким простым занятием.

Я узнала в своем почтенном возрасте , что зерно должно раскрыться

Я поставила на огонь воду и бросила в нее зерно и пока оно раскрывалось

Я сделала все по древнему рецепту : запарила мак изюм орехи

Но потом оказалось что мой мед принял устойчивую медитативную форму : кристаллизовался ( его сакрализация то есть кристаллизация - процесс творческий и алхимический не подвластный моему уму )

А ведь я собиралась полить им кутью

Пришлось его топить на водяной бане ;

Но в конце концов и мед растаял

Я все таки сделала две порции кути , но потом возник вопрос : что делать со второй порцией , если дочь откажется есть

Жаль, что нельзя закопать это блюдо лет на триста , чтобы наши предки нашли , как находили подобные блюда на раскопках древних цивилизаций нетленными и даже не испорченными

Оставила на Щедрый вечер

60

Всех с Рождеством Христовым ;

А если придет Святой Николай , значит всё ещё интереснее

Дидух - украинский традиционный символ Рождества и Нового Года

Говорят, ёлка не совсем славянская традиция . Позычена из кельтских культур

А дидух - это Дух Рождества . Сплетённые из жита пшеницы льна или просто степных цветов , он символизирует новый урожай и жизнь

Его ставят в культовом углу жилища

Но у нас есть теперь и ёлка и дидух ..

Чувствую , что наступило

Рождество

В душе тишина и в этой тишине горит свеча

61

А вчера вечером вышла с собакой. Собака у меня замечательная . Йоркширский терьер.

Дочка назвала Пудинг

Он очень любит поесть. Даже маслины ест.

А конфеты и не показывайте.

Ещё любит мороженное .

А вчера то было Рождество .

Иногда мы ходим в парк. Иногда - в ещё один парк. В другую сторону.

Но иногда - просто на школьный стадион.

Вечером в темноте это самая красивая прогулка.

Вчера мы пришли на стадион. Холодно. Рождественский мороз. Руки сразу замёрзли. И нос. И щеки.

Но когда понимаешь голову, то видишь что попала в космо храм.

62

Над головой открывается живое природное Рождество

Яркие прекрасные звёзды, целые созвездия , целая космо Библия

И Сириус - первая и самая яркая звезда

И Три Царя - Пояс Ориона

И Большая Медведица. ..

Уж не знаю, была ли Медведица в вертепе , но здесь на небе она тоже радовалась рождению Солнца

А может Луны ..

Потому что рядом небо праздновало Новолуние

Я стояла, открыв рот , подозревая, что эта космическая мистерия или Евхаристия досталась мне не зря

Что я должна как то попробовать описать это впечатление своим слабым умом

63

Небо и космос празднуют Рождество каждый год и приглашают нас быть свидетелями

И своих космических Рождеств и свадеб и просто своей вечной прецессии

Я искала и звезду Вифлеема или Дома Хлеба

Но мой Дом Хлеба в этом году была кутья

Как ещё одна Евхаристия. Но наверное культовая

Это литературное и культурное приобщение к вечному народному источнику мудрости коллективного подсознательного памяти предков о первых попытках познать тайны божественной гармонии и желание чувствовать себя одним целым с этой гармонией

Для этого нужно Рождество : культовое традиционное космическое и личное внутреннее

И я была счастлива присутствовать и свидетельствовать эту вечную Евхаристию

И ещё раз поздравляем всех с Рождеством

64

Иногда мы становимся свидетелями не сразу

Не в одночасье и не в ту же минуту

Иногда должно пройти некоторое время , некоторый период

Время всегда проходит время

Тьма и свет

Но слова - коды подключают наше экзестенциальное подсознание к определенному вектору : философскому культурному коллективному

И тогда мы перерождается с уже заданным на подсознание жизненным вектором, что ведёт нас синхронизируя нашу душу с определенными словами - кодами

И тогда мы свидетельствуем всей своей жизнью участвуя в космическом танце прецессии

Мы танцуем Рождество и Свадьбу и Пасху

Или танцуем Дхарму и Освобождение и Любовь

65

Вечную Любовь что соединяет нас всех в одно Божественное Сознание

И Свидетельство Рождества

…


И наконец ещё несколько страниц

Где много света , танцующие Духи Рождества

И электрическая Евхаристия

Побывали в N- Центре , то есть в Центре города

Город у нас красивый , хотя немного суровый , промышленный центр черной металлургии

Здесь живут славные люди : шахтеры и металлурги

Я называю его город - дракон . Потому что он длинной более двухсот километров.

Центра в общем два

Как на картинке с двумя точками линейной перспективы

66

Иногда мы ездим на Соц город - это деловой и молодежный Центр города

Иногда - в Город.  Это культурный и театральный центр .

Но в общем, они оба популярны.

Сегодня мы ездили на ёлку в Соц городе

Там поставили целый электрический новогодний городок

Там все светится : огромная ёлка, фигуры животных , хоровод ёлок поменьше и довольные лица гуляющих людей

Под ёлкой стоит светящийся электрический трон

Кто хочет - фотографируется.  Но я подумала что наверное это для одного из Трёх Царей

А может для самого Святого Николая

Его охраняет семья электрических медведей

Медведи тоже светятся , может от счастья

67

Потом вышли к светящейся электрической сфере в виде новогоднего шара

Но внутри …внутри вы словно попадаете на орбиту Земли ( словно Гравитация изменила течение своей силы и как то вывернула наизнанку пространство - временной континуум )

Вы видите электрические светящиеся нити меридианов и параллелей

И огромный светящийся электрический лотос . С одной стороны. А с другой - второй лотос

И вот эта феерия и электрическая мистерия наполняет сердце радостью и Духом Рождества , слово ты приобщается к некой алхимической Электрической Евхаристии

Ты принимаешь причащение холода мороза запаха глинтвейна и капучино и все это ликующее электричество

Словно сам Святой Николай сотворил все это вместе с Никола Теслой

И думаешь

Это не простое Рождество

Это Мистерия космоса электричества и культовых традиций.




68


И вот и все , вернее это начало нового цикла

Потому что Христос родился

Желаем вам счастья и красоты. Красоты мира. Космоса . Истины. Красоты во всем : в мыслях делах поступках в жизни и во всех путях

В одежде лице и душе

Потому что благодаря Рождеству наши души встраиваются в мировую и небесную гармонию

И благодаря этому мы получаем Его дары

Приобщайтесь к традициям народа , к его Славе боли крови легендам мифам его космосу и космогонии к его силе любви Богу Рождеству к Пасхе его к истине его к дорогам его к бездорожью его к его небу к его лесам к его рекам и камням к его горам красоте к его сакральным текстам к его мистерийному вечному хороводу к его мейнстриму к его памяти и коллективному подсознательному к его святым к его святыням к его характерам и его героям храбрости тишине и грому к его словам и глубине молчания к его свадьбам и тризнам к его танцам и песням к его величию и смирению к его молитвам и проклятиям к его добру и злу к его вечному зову к его готовности помочь и идти рядом к его радости и печали к его счастью и горю к его женскому и мужскому к его труду и отдохновения к его горизонту и полям к его солнцу и луне к его астрологии и археологии к его гневу и кротости к его еде и культу к его культовому зерну и плевелам к его власти и мечте к его местам силы и дольменам и мегалитам кромлехам и истории


И если Святой Николай приходит к нам каждый раз, то может стоит и нам когда нибудь отправится в город Бари а нему в гости , чтобы не забывать

Чтобы посетить белые храмы Святого Николая и Святой Сабин. И если побываете , спросите его тихонько : как он оказался на Севере; . Шучу )

69

С Рождеством! И да пребудут с вами Духи Рождества .

А зовут меня Татьяна. Псевдоним - Хрыстя Божева. Напоминать болгарское имя. Но это часть молитвы, обращение к Христу . Я не вкладывала в это мании величия, но наверное требует пояснения

Мир вам!

2025

Княжна Мишкина ( Всі брешуть)

нон фікшн

1

Кава

Йдучи вранці на роботу , княжна Мишкина думала не про роботу

Зазвичай , вона думала про каву. Взагалі останнім часом їй здавалося, що вся її філософія життя , весь життєвий досвід і всі її найпотаємніші історії - помістяться у паперовий стаканчик з модним капучіно

Станкачик з капучіно - це був символ її теперішнього життя

Капучіно з пелюстками вишні чи яблуні - навесні

Влітку це був метелик , що на мить присів на стаканчик капучіно , й на вічність занурився у свідомість молока та кофеїну

Восени , ну так, капучіно з домішкою сумних дощів

І взимку : Сніг …Білий сніг у її капучіно

Покривав не тільки останні на клумбі хризантеми , але й самі її думки та сліди на доріжці

Княжна Мишкина так і думала : Ну, тепер вже точно не знайдуть

Занесло по мені все. .

Але весною знову з'являлись квіти …

І капучіно..Ну кава продавалась круглий рік …


Внутрішній Істраграм душі княжни був сповнений спокою та печалі …

…

Княжні було сорок вісім. І да, вона була справжня княжна. Тобто дійсно не заміжня.

І - Мишкина було її справжнє прізвище.

Сама до себе вона подумки завжди шанобливо зверталась: Ну що , ідіотка, ходімо на роботу

В принципі , на перший погляд здавалося, що й піти тепер було більше нікуди…

В сучасній Україні під час війни їй було дуже складно залишатись княжною. Справжньою. Тому вона завжди говорила стримано і лаконічно : Мишкіна

Або взагалі мовчала. Кому все це треба

Дивилась в дзеркало. Там навпроти стояла якась незнайома жінка. Княжна її погано знала. Просто не розуміла , хто ця жінка з вже побілілим пухнастим волоссям, сірими очима і носогубними зморшками. Хоча усмішка. Усмішка було ще чарівна.

Далі княжна не заглядала. Щось там було . Руки , груди , стегна …Ноги …Княжна тоді сама з себе сміялась : Якщо ти Аліса в двадцять - це одне, а якщо в сорок вісім - це вже клініка

Хоча щось у цьому було

Аліса в країні див. Але за вікном постійно ставався якийсь абсурд. Наприклад ,війна.

А вона ж була княжна. Та ще Мишкина

Тому майже ні з ким не розмовляла, все чекала , що мине час і щось налагодиться

Джинси , водолазка…Все лаконічне

Ніби модою можна було висловити якусь потаємну  спартанську концепцію відношення до реальності

Типу знаєте :  Ми спартанці можемо й без одягу. Але не станемо. Бо ви все одно сміятиметеся

Княжна у свої роки жила своє найкраще самотнє життя, сповнене споглядання , філософії та іноді почитувала книги

Класику …Але більше тягнуло на щось нове. В дусі часу. Поговорити було ні з ким.

Тому княжна говорила частіше сама з собою або з кішкою. Сіамка на ім'я Форчун вміла вислухати. Теж любила дивитись серіали і не пила кави

А от з йоркширським тер’єром чашки з кавою залишати було не можна. Бо він сьорбав її з великим задоволенням , незважаючи на усю гіркоту що залишалась після поцілунку княжни з чашкою

Тер’єру взагалі було все одно, що сьорбати. Тому виходячи з кімнати , княжна брала чашку з собою


Він зазвичай розчаровано дивився але через те що мав гарний характер то просто біг слідом

Так вони і ходили по квартирі : княжна а за нею : пес з кішкою , якщо не спала

В квартирі ще жила мала. Дочка. Малій виповнилось вісімнадцять і в неї було якесь своє життя. Княжна навіть не намагалась у нього проникнути , бо зустрічала насторожений спротив

А так як княжна була не чужа щодо гумору і знала , що дія народжує протидію , то діяти відкрито не ризикувала

Але коли мала кудись йшла , то таємно проглядала історію браузеру її особистого ноута

Крім аніме серіалів та сторінки Google Class вона там нічого не знаходила.

Але всі серіали теж з задоволенням переглядала

Форчун серіали дивилась з княжною. Малу обожнювала .

Так вони і жили. Якби княжній не приходилось ходити на роботу . В гімназію.

Так , вона працювала вчителькою


Іноді княжна Мишкина думала , що життя ніскільки не дивне

Воно таким стало. Хочеш вишукану порцелянову чашечку з тонким малюнком та тонким ароматом чаю , але життя може запропонувати паперовий стаканчик з капучіно з машини

Але й тут ти дякуєш Богу щиро

За паперові стаканчики і за фабрики на яких їх виготовляють і за всіх працівників що так старанно та ретельно працюють над покращенням своєї продукції , щоб ми просто посміхнулись вранці , йдучи на роботу

І потім , поки ми можемо дякувати цьому людському факторові, поки поруч з нами є люди і можна їх бачити

Бо ж є людський фактор : люди помиляються , проектують свої проблеми на інших, брешуть і викручуються, можуть ненавмисне змішати арабіку з робустою, або замість капучіно налити флет вайт чи раф

А є фактор машини . Машини точні і холодні і байдужі і свідомі своєї вищості

Але вони не брешуть , ніколи не переплутають   лате з капучіно .

І мова зовсім не про капучіно

Але ти все одно вибираєш людей. Бо з ними тепліше.

Хоча це не точно

Отже, княжна Мишкина й цього ранку йшла на роботу. І дійсно, як і того разу, починали зацвітати каштани. Княжна вирішила не змінювати цю фразу

І ясно, що каштани були поруч із тою кав'ярнею, про яку колись мріяла княжна.

Тобто , це було давно , мабуть в іншому житті, може тоді , коли вона була Сабін чи ще хтось …

Бо звичайно, це було не перше життя її альтер его

І чи не тому вона  , сама княжна Мишкина , не стала психологом, в стала інша …

Княжна Мишкина зрозуміла наразі , що ні каштани ні кава ні тим більше кав'ярні ні баристи ні працівники кавових плантацій в Бразилії на були ні в чому винні

Вона була вчителькою та залишилась у своєму рідному промисловому КР

І це місто подобалось їй

Навіть більше , ніж те, в якому теж завітали каштани …Там було добре і затишно

Але її там не було…

Княжна Мишкина вчилася мудрості і прощенню

У даті її народження був закодований один з християнських концептів

Вона зрозуміла , що потрібно простити не сімдесят сім разів

А тисяча дев'ятсот сімдесят сім разів

Що ж прощати так прощати …

Хай вам - каштани та кав'ярня …Хай мені ця посмішка і паперові стаканчики

…

Тема публічного каяття доволі прикра й гірка …

І княжна Мишкина подумала , що варто подумати сімдесят сім разів перш ніж сказати чи написати

Це складно…Це так складно , наче говорити про поезію про вірші про недоречну дитячу закоханість та вічність одночасно

Це як спитати : Як змінити червоні прапори на жовто - блакитні

І чи не буде запитаннь у прапороносців

Чи різна вага у кольорів

Що важить - червоний ?

І що - жовтий чи блакитний ?

Витримати на плечах кров піт і сіль і війну

Чи небо з зірками і пшеничними ланами? і мир

Хто зна…

…

І любити Україну виявиться так важко і прикро , так гірко і боляче …

Що може піти світ за очі , щоб не бачити такого не чути і ніколи не повертатися

З Японії чи Швеції чи …Любити Україну всім серцем і всіми своїми думками

Княжна Мишкина прикро та гірко задумалась : Хіба тоді не любити Росії чи іншої країни

Хіба я так зможу …

Україна Росія - це були наче два крила , на яких вона трималась на швидкісних повітряних потоках

…

Бурштиновий замок

Княжна Мишкина жила просто. Може й була простою жінкою. Насправді простою. А все інше дісталося хто зна з якої причини

Княжна Мишкина сміялась : Питаєш , чи я так само божевільна у ліжку , як була …

Вона подумала , що тепер з часом стала ще божевільнішою …

В ліжку вона читала. Різне. Японців. Українців. Руських. Американців. Письменників.

Джойса Пруста Маркеса Еко

Хіба це не справжнє божевілля ?

Потім дивилась Тік Ток. Слухала пісні. Іноді твої …

Хіба теж не божевілля ?

Потім засинала .

Сни теж траплялись - справжнє божевілля

Вона намагалась їх аналізувати і щось зрозуміти

Але потім кинула ці спроби …

Їй було достатньо розуміти почуте й побачене в житті . І гімназії

Божевілля читати у ліжку , писати , думати , мріяти і марнувати час на сон

Життя коротке …

Тому, варто витратити його на кохання та цілковите безсовісне щастя …

…

Приходила додому з гімназії. Знову пила каву. На цей раз міцну і чорну

На обід - рис з овочами або сочевиця. Їжа Перших Царств

І думала , що час схожий на бурштин

В тому сенсі , що ми такі маленькі у порівнянні з Всесвітом та вічністю

Наче метелики …Метелики що живуть одну мить

Але деякі метелики потрапляють в золотисті краплини бурштину. І застигають у своєму вічному польоті або танці

Хіба не хотілось би стати таким метеликом у краплі бурштину.

Або ж просто жити у бурштиновому замку

Завжди, без діалектики . Щоб нічого не змінювалося , доки ти на сповнишся вщерть свого золотого щастя і любові і вічності і бога і часу і істини і гармонії …

Жити метеликом у храмі вічності бурштинового кольору

Княжна сама усміхалася з таких думок

Вона знала про повітряні замки про соляні про крижані про кам'яні про кришталеві навіть..

А бурштинові …Як таке в голову зайде?

Жити в бурштиновому замку , танцювати і читати і знати , що світ застигнув …І твій замок вже не перестане , не щезне , не розтане , не розчиниться в просторі і часі

Ну так …

…

Мене не повертай, якщо чуєш. Я не хотіла цього

А бурштиновий замок можеш комусь подарувати

…

Вранці йдучи на роботу у гімназію ( це про відданість та вірність) княжна побачила на білборді рекламу

Завітайте у міський Музей руської - української війни…

Адреса.  Вхід безкоштовний

Отакої, подумала вона , невже війну здали в музей. З одного боку , це добрий знак. Бо якщо музей, значить це вже здобуток минулого якийсь пережиток артефакт застарілий щось типу історичного рудименту , на який варто прийти подивитись хіба що з думкою: Ніколи більше

А з другого , це ж пам'ять . Це на пам'ять поколінням. Щоб вони не зуміли забути. Пам'ятали вічність і другу і третю

А вхід безкоштовний. Скільки коштуватиме вихід?

Так, я згодна. Є питання без відповідей

…

Арабески Іспанія Японія
Євгеній і княжна Мишкина
Хто вкусив Мишкину?





Кориця

Щодо професіоналізму: Знаєте , буває так приходиш юною до нового колективу. Мислити самостійно ти ще толком не вмієш. Тобі показують якусь людину та кажуть , що вона чокнута і відьма …

І ти починаєш так дивитися теж : ходиш та лякливо оглядаєш її. Раптом дійсно чокнута відьма..

Ця людина може бути з вигляду абсолютно нормальною, але з якоїсь причини проявляє вперту незалежність , ні з ким не спілкується та здається , що сама вважає всіх недалекими

Проходить років тридцять. Ти сама повільно дорослішаєш у цьому дивному колективі і раптом усвідомлюєш , що та далека вже жінка якраз була права

Що вона одна якраз і була абсолютно здорова і нормальна і правильно робила , що ні з ким не спілкувалась та нікого не любила

І проходить ще рік чи два і раптом ти усвідомлюєш , що вона - це тепер ти…

Тепер ти ця жінка , про яку кажуть : Вона чокнута відьма


І ти розумієш , що краще ні з ким не спілкуватись та триматись подалі

…
Це була така рутина княжни Мишкиної. Кожного ранку приходити в місце, в якому її не хотіли , не чекали , вперто ігнорували та вважали чокнутою . Відьмою.

Княжна усміхалась. Відьмою вона не була. А от не чокнутись після двадцяти п'яти років в цьому химерному місці в її розумінні якраз було абсолютно не нормально

Тому не переживала ні фрустрацій ні якихось інсайтів з того приводу , що її давно вважали загубленою для поважного товариства

Вони її вважали небезпечною. Вона говорила парадоксальні , речі, або мовчала їх. Що теж виглядало парадоксально. Що говорити що мовчати було однаково дивно та химерно.

Але й золотої середини не було

Бо як тільки княжна пробувала з кимсь говорити , як виникало десятки тонких слизьких тем у співбесідників , які скидались на плітки про оточуючих та представників адміністрації

І слизькі вони були навітьге через те, що це були провокації , а через те, щоь вона не сказала : доброго чи поганого - все виходило на гірше і призводило до прикрих моментів непорозумінь та незручностей

І ситуація погіршувалась

Наче згідно містичного закону Мерфі: якщо щось може піти не так , то так і станеться….

І зарадити цьому княжна Мишкина вже не могла …

Тому на роботу приходила пити капучіно

З корицею

Кориця - була фундаментальним імперативом її життя …Княжна Мишкина вбачала в капучіно якусь остаточну істину, що стала природнім завершенням циклу її особистого пізнання добра та зла

Звичайно, в філіжанці капучіно навряд чи можна було шукати добро чи зло

Але якусь цілковиту довершеність буття княжна явно зуміла відшукати

Вона її також цілком влаштувала

І хоч життя не стояло на місці , а продовжувалось явно не беручи до уваги жодного її інтелектуального вектору , але чашка капучіно з ранку робила свою філософську справу - княжна змирилася з недоліками реальності та занурилася в ііреальні вишукані пошуки золотого січення буття

Духу
Матерії

…

Якщо молоко було би матерією
Кава - буттям

То кориця - духом

Ніби її взяли з самого Древа пізнання самого добра та зла

І княжна явно була в цілковитому захваті від мудрості та явної не перебільшенної гармонії Всесвіту

А решта питань цілком вміщалися в тому , що основою капучіно , як не крути , були цілком фундаментальні речі , засновані на законах фізики хімії та трохи геніальності невідомих братів з таємного ордену монахів

 
…
Де росте цей Цинамон , - думала княжна Мишкина.

Шрі Ланка та Китай - шепотіло щось всередині

…

Вона думала що давно почуває себе дивно. Наче її звинувачують у тому що вона ніколи не говорила і не робила. Звичайно, вона постійно щось говорить, іноді речі парадоксальні , які не всім подобаються

Але зла вона нікому не бажала

Тому опинилась в ізоляції

Але разом з тим з часом прийшло , що це було найкраще , що з нею відбулося в цьому житті

Раніше вона жила так , наче все життя жувала хліб , не відчуваючи тонкого смаку

Знаєте , буває так коли все є: секс безпека теплий дім водогін та магазин смачна їжа та тепла ковдра і центральне опалення

І гроші, звісно

А буває так, що ти починаєш їсти без хліба

І раптом відчиняються очі і ти бачиш небачені речі і починаєш переживати дивні відчуття

І тепер зрозуміла , що хліба більше не хоче

А хоче бачити і відчувати …

…

Таке враження , що княжна все життя шукала срібло : кохання чи любов. В виявилось що її немає. Ніде ні з ким

Що люди шукають тимчасової вигоди та пристанища

І тоді подумала , що знайшла золото. Мовчання і самотність. Це було справжнім скарбом.

Без брехні лицемірства пліток та підстав

Хоча , хто зна, може вона була не права
…

Тому вистачало капучіно зранку і чаю вечором

І химерного роману Гофмана

Читаючи який княжна Мишкина іноді істинно замислювалась , а іноді все таки усміхалась :

Як жорстоко помиляються ті, що мислять духовне життя нудним та рутинним

Гофман розвінчує цей абсолютний міф . І княжна Мишкина поринає у фантасмагоричні сюжетні переплетіння

Монахи - вони ж не ангели. Вони суворі та мовчазні. Вони не люблять нас мирян , думала княжна . Навіщо ми їм здались : рятувати нас , що самі себе не здатні порятувати і тільки на те й спроможні , що тонути в повсякденності та страждати і молитися і плакати

Вони на нас дивляться з печаллю та явною відразою . І вони , Бігме, абсолютно праві
Якщо в нас самих не вистачає сили Духу ,якщо ми її самі не настачили. , то хіба їм тягнути нас грішних з наших пекельних земних мук та бруду , якщо ми продовжуємо погрязати і безпомічно борсатися, не мріючи вибратися , а лишенько сподіваючись що нас і так вже врятували

Звичайно, сама княжна була далека від ідеальности та ідей месіанства чи навіть від рівня Олексія Карамазова( це взагалі інший роман)  разом з тим в ізоляції княжна почала щось відчувати

Щось близьке до щастя і небесного озаріння

А капучіно , що якраз , говорили і придумали суворі лицарі духу монахи - капуцини в Середньовіччі , їй мистецьки допомагало

Може це теж еліксир Диявола , думала княжна і Гофман нас надув

Всі письменники - чаклуни - княжна Мишкина була в тому певна на всі сто
Отже, чи сиракузьке вино чи кава з молоком

І думаєш : Життя теж суворе . Або мясо з кров'ю або молоко з Духом

Хто кого?

Ну так це вона сама з собою. Вона часто говорила сама з собою. Тому її вважали чокнутою. А через те, що не завжди говорила брехню - відьмою

Ну та вона не зважала. Війна тривала з перемир'ями чи без.

Княжна ледь не поїхала до Швейцарії ,як було задумано. Але як кажуть , не швидко діло робиться. А швидко казка мовиться.

Княжна залишалася княжною. І її частенько підозрювали у тому , що її славні предки пригноблювали славних і вільних жителів того славного Дикого Поля , в якому сама княжна народилася вже наприкінці ХХ століття. Тобто - добре вже минулого.

Бо час теж летить швидко . Хоча час і не казка.

Навпаки, наповнений цілковито реальними речами , час , як кажуть , нікого не прощає. А всім покаже , хто чого вартий.


Але розмова про Швейцарію. Княжна була не проти Швейцарії. Чисте повітря альпійські луки виховані корови безкоштовний шоколад Milka та компетентний персонал.

Тиша та ласкавий гірський легіт. Абсолютно здорова атмосфера після пандемій війни та мовних дискурсів

Але корпорація не поспішала із здійсненням власних погроз

Тому княжна робила вигляд , що вона нормальна та ходила на роботу. У гімназію


Про пригноблення та кріпацтво сама княжна була хіба що знайома опосередковано. Вона мало розумілась на історії. На економічних та соціальних передумовах тих чи інших явищ. Погано розуміла історичні контексти та закони феодального устрою

Але за кріпацтво їй було соромно. Хоча вона не розуміла при чому тут вона особисто

Вона народилась чотирнадцятого грудня. Це щось значило. Адже не буває нічого випадкового.

Вона вивчила імена декабристів , їх дружин та навіть побувала в Петербурзі у Петпопавліській фортеці. Правда задовго до пандемії та війни.

І почувала себе вільною від почуття провини за дорогу ціну невільницьких плачів. Але її сусідів це не влаштовувало.

 Вони вперто ненавиділи її через походження.  Навіть не зважаючи на швейцарський прапор

la guerre comme ; la guerre»
Ні, французькою княжна не говорила. Давно.
Та не зважала. І з сусідами локально воювати вперто відмовлялась не зважаючи на всі політичні провокації
Вони взагалі не були кріпаками.
…
Що ж, Гофмане, чи вдасться Вам надурити мене, - думала княжна Мишкина.
Питання в тому, чи ріс  Цинамон в Едемському саду

Це єдине дерево , яке ми безпосередньо додаємо до їжі .
І якщо Цинамон був присутній в Едемі , то ми можемо відчути смак і добра і зла і кави і молока і Духу і заборони
Тільки княжна не була певна, що на на Цинамоні росли яблука чи інжир
Навряд чи …

Але Євою княжна Мишкина була уважною. Дарма що була Аглая
…
Заборони княжну не зупиняли. Але Шрі Ланка був настільки далеко , що реальніше було відправитись на Енцелад
Хоча що там робити без Цинамонів кави та молока , вона не знала
…
Де ж шукати втрачений рай , крім літератури ?
Індія - вперто шепотів хтось в голові
Індія …Це була очевидна і логічна відповідь
Індія країна тепла та дуже красива. Але вона вже зібралась до Африки.
В Африці Цинамони не росли. Але тепер до кастингу на звання Древа пізнання добра та зла , крім яблуні пальми та виноградної лози , княжна Мишкина подумки додала Цинамон . На всякий випадок
Але справа то не в тому
Капучіно
Робота
Пес кішка
Мовчання
Самотність
Література
Сенс життя
Кориця
Війна
Швейцарія Індія Африка
Втрачений рай …
…
Сама сказала , що рай поза істиною
То що шукати? Істину чи рай ?
В вині чи в небитих чашках з капучіно
…
Тут вже з'являлося щось японське .
А може справа була в тому, що княжну тягнуло у якусь таємничу подорож
Хоч Чумацьким шляхом хоч в Японію чи Швейцарію
Хоч в Індію чи Бразилію
Туди де добре тому що нас немає. І війни.
…
Хіба завжди здається що втрачений рай був вчора. Коли княжна Мишкина йшла вчора додому та так ласкаво світило сонце і здавалось, що немає нічого, що могло би затьмарити радість
Але пройшла ніч і перше що побачила вранці княжна - це були повідомлення про вибухи та загиблих
Життя і смерть завжди поруч
Значить не має значення жоден філософський напій , позбавляє він болю чи ні
Філософське вино дорівнює в цьому сенсі філософському капучіно
Так само як філософські ножиці філософському паперу
Чи філософський камінь ( чи не той на який завжди находить філософська коса) дорівнює філософській криниці , у яку можна це все хіба що кинути та чекати філософських кіл на поверхні філософської темної води в якій не відзеркалюються ні зірки ні небо ні хмари
Тому що там на дні філософської криниці не буває світла
Навіть філософського
…
Немає раю на землі, - сказав поет
А фізики кажуть, що в космосі його теж немає …Кажуть там темрява холоднеча і радіація …
То де ж він?
Хіба в Швейцарії? Але там житло дороге і взагалі податки високі

…
Княжна Мишкина так і жила останнім часом : сидячи на краю філософської криниці з капучіно в руках , зазираючи в самую глибину , все чекаючи філософських кіл на на глибині від падіння ні не метеориту , а філософського каменя в ту саму криницю…
Але чомусь у снах криниця завжди перетворювалась на строгу японську піалу для чаю…
З пофарбованими золотом тріщинами наче від сильного удару долі …
Піала не падала в криницю
Вона якимось дивним чином левітувала у повітрі , левітували краплини гарячого чорного чаю з пасмами білої пари
І княжна ловила себе на тому що вибір неможливий
Навіть філософськи …
Його не можна досягнути. І результат вибору завжди недосяжний
Ніби то ти вибираєш одне , але тримаєшся потім за інше …
І нічого з цим не можна зробити
Хіба що так і тримати баланс на краю криниці між темрявою та світлом
Але звичайно в реальному житті у княжни не було ні філософського каменя ні філософської криниці
Був лише ранок
День перший
…
Мовчання

Що краще , - мислила зле собі княжна Мишкина , - мовчання чи брехня

І не знала відповіді

А досвід їй переставав підказувати правильні варіанти після того як рівень абсурду досягнув точки філософської сингулярності

Жоден досвід не допомагав розібратися в реаліях чи хоч якось подолати ризики і виклики

Саме існування ставало ризиком і викликом

Княжна Мишкина була навскидку інтелігентна не зовсім дурна жінка сорока восьми років . Мала роботу дім та сім'ю
Хоч трохи нетрадиційну , але цілком веселу та затишну

Кішка собака та мала - її сім'я її за звичай не дуже розуміли. Кішка розуміла найкраще. А псові розуміти було не обов'язково. Він її просто любив безумовно

А мала була собі на умі і спілкувалась на певних умовах

Тому княжна Мишкина вважала себе жінкою цілком задоволеною

Якби не війна , все було би ідеально

…

Але війна якраз і стала точкою сингулярності

І тривала кожного дня

Логічно було мовчати та спостерігати . Та мабуть готуватися героїчно загинути.

В підручнику із зарубіжної літератури княжна якось якраз знайшла старовинний античний вірш Тартія ( ну можна і так) . Із закликом загинути.

Княжна Мишкина спочатку здивувалась . Підручник був для восьмого класу.

Звичайно вірш був патріотичний . Але якщо врахувати авторство , то їм пропонували загинути за Італію та Рим

Тому що українську патріотичну поезію учні того ж класу читати відмовились навідріз

Це теж було дивовижно та химерно

Загинути за Італію тим більше ту саму прадавню античну Італію …
Щось у цьому було величне та безпрецедентне . Абсолютно

Сама княжна збиралася зібратися в Італію . Тобто вона як завжди мріяла про туристичну подорож до Італії , сподіваючись все таки повернутись живою

Вона мріяла випити знамените італійське капучіно те саме яке потрібно пити тільки до одинадцятої години ранку , побачити фонтан Треві ( чомусь саме він будоражив уяву ) Колізей само собою , але це вже через Байрона

Ну знаєте, знамените Паломництво Чайлд Гарольда

Ну знаєте : Поки стоїть величний Колізей …(с)

Ну знаєте , постійні тривоги і слухи про кінець світу все таки не минули дарма для княжни і вона хотіла на власні очі переконатися, що з Колізеєм все гаразд

На всякий випадок

Тому що знаєте, єрусалимський вогонь це вогонь

Але Колізей це Колізей …Вона хотіла прикласти власні долоні до древнього каміння , можливо навіть філософського

І відчути цей наріжний культурний об'єкт як духовну основу так би мовити християнства

Бо хіба мало там загинуло християн

Мабуть християни на відміну від язичників гладіаторів не говорили : Ті що йдуть на смерть , вітають тебе, Цезаре

Мабуть, вони виходили мовчки

Мовчання - це теж релігія

…

Мабуть було би добре мовчати в саду філософського каміння - думала собі княжна Мишкина, бо більше не було кому

Тим більше , коли кожен з каменів стає каменем спотикання

Причиною
Притичиною

У пізнанні не істини буття а його абсурдності та протиріччя

Але сад філософського каміння , вірніше його химерне видіння переслідувало княжну Мишкину не вперше

Можливо там була би і філософська криниця , де небудь у мальовничому куточку , і маленька японська альтанка для японських альтан. ..тобто бесід …( жарт)

І там на маленькому столику стояла би не розбита ще ніким філософська японська піала ( знаєте , як філософське яйце з голкою чиєїсь досконалої смерті всередині )

Але княжній разом з тим приходилось бути довершеною реалісткою

Життя не нагадувало казку

І комедію теж. Незважаючи на нове українське кіно …

…

Пити чай вечором . Це вже було щось інше. Зовсім не те, що капучіно - вранці …



…
Якщо чесно, то княжна Мишкина була цілковитим профаном у чайних церемоніях

Що вона знала про філософію чаю та відсутності спеки

Але всією своєю душею княжна вміла відчувати чай

Його приховану музику, ноти його мудрості та божевілля, ноти та відтінки його смаку , його глибинну пісню , що якимсь дивовижним чином знаходила путь від серця чаю з таємничої  гіркуватої глибини до її власної душі

І цей мудрий чай, що ніби сам мав душу геніального музиканта знаходив її власні ноти , ноти її внутрішньої печалі безгомінна самотності чи радості , і зливаючись у химерну симфонію , витягав з її душі на Боже світло її підсвідомі спогади чи сподівання мрії чи може спогади самої вічності що спала десь на межі між її внутрішньою навою та явою

І тоді княжній ночами снилися химерні сни : прадавня цивілізація , ріки на берегах яких вона ніколи не бувала чи величезні кам'яні брили зі стін , яких теж давно вже не було

І тоді княжна бачила себе дитиною , маленькою дівчинкою, що залишилась сама на тій стіні та бродить босоніж , відчуваючи шероховату поверхню жовтуватої цегли та відчуваючи гіркий споєний безгомінням усього космосу диких споришів та полину що так пробираються крізь шпарини цегли та потім трохи колишучись від вітрів над долинами цих дитячих снів ніби шепочуть про спокій та своє тихе вічне життя тут поза часом і простором

Наодинці із Всесвітом

…

Кава будила княжну вранці
Але чай - будив ночами

І тоді вона не помічала , що поступово переставав спати
Чи навпаки : живе у сні . Ходить дихає говорить


…

І тоді княжна Мишкина прокидалась , а за вікном - травень

Зі яскраво зеленими споришами та срібними полинами так і цвіте крізь її чайну душу

Що сама вже , наче викувана з тонкої порцеляни , була тепер сповнена літа і самого життя , неба з зірками та чаювання

Тиші чайних альтанок та притисків губ до краю

Хайку , їх строгих форм та печальної методики

І відчаю і спокою і миті перехресних стежок…

…

Тоді в ній народжувалось особливе чайне мовчання
І трохи боліло серце

Але душа ставала легка та вільна , наче хмаринка білої чайної пари

І відлітала когось шукати на втрачених чайних плантаціях власної внутрішньої таємничої імперії

Що залишила тільки спогад тонкий як рисовий папір з химерними написами , що тепер вона не змогла би їх прочитати

Такі самітні чайні церемонії вона проводила на власній кухні
У мовчанні та у такому ж мовчазному уважному супроводі кішки, яка слідкувала за княжною своїм загадковим блакитним сіамськими поглядом , трохи ворушачи вусиками

***

Чай породжував в княжни різні думки
Про себе
Про інших
Про землю
Про природу
Про космос
Про Бога

Але княжна зрідка їх записувала , хіба що у власну пам'ять
Але чи збережеться ця пам'ятна книга , вона не знала та й не переймалася вже

Вона сама знала , що значить бути книгою
І була не проти , щоб інша спробувала свою долю

Сповнивши її магією та арабескаии слів і молитов

Але сама княжна перебуваючи у своєму чайному мовчанні наловила хіба що печальних флешбеків про вічність

Велич круговерті життя та смерті її вразила

Це звучало як віщий монолог Гамлета так наче Всесвіт був Данським королівством з яким щось було не так

Як завжди …


Але якщо Шекспір був просвітленим масоном то сама княжна , яку без її відома записали до партії Молода Сербія а потім в орден Розенкрейцерів , наразі була не проти

Чому ні, думала княжна …Життя й так химерне і в ньому нічого не буває так як ми хочемо  ..Хтось завжди вибере за нас нашу долю печаль і абсолютну безнадію

Чому не Молода Сербія чи Орден Розенкрейцерів

Хоча сама вона просилась до капуцинів

Гофман все таки їх трохи вразив таємничістю ритуалів та тим, що приховане у закритих шафах там , куди немає доступу цікавим жінкам

Натомість княжна мала чай та якийсь дивний чайно- бамбуковий стиль , подумувала купити плетені з вервечок сандалі та кошик з сіна

Побільше лляних штанів та сорочок

І більше нічого не потребувала від життя

…


Бусидо

Іноді вона думала : яке бусидо може вимагати світ від жінки ?

І не мала відповіді

Це розмова не для літератури , але може для сповіді

Бусидо це путь воїнів
 
А жінка якщо має бусидо , то це її воїн

За яким вона йде по дорозі …

Готує йому їжу чи одяг

 …
Але як на дивно суспільство вимагало доволі настирливо від сучасної жінки - справжнє японське Бусидо

І шукало дух Японії в чашці її розбитої душі

А вона не те щоб шукала Майстра кінцуги , але відчувала , що щось не так з її внутрішньою порцеляною

Занадто хрупка і тендітна для цього світу

Хоча її тіло з ісинської глини поки що тримало форму

Наразі , форма все ж таки змінювалась

Звичайно , час невблаганний і до мармуру - досконала  Афродита лишилась без рук. Що казати про її грішне глиняне тіло схоже на  кувшин хоча би чи на амфору

Княжна вже не особливо претендувала на золоте січення і божественну подобу . Хіба що на диявольську безподібність ….

Чи хоча би на форму величних амфор для оливкової олії із зображенням грецьких героїв

Наче екзестанційне вічне татуювання на її шкірі , герої постійно билися списами і гриміли щитами

Але княжна вивозила вже навіть це …

Оливкова олія століття велично плескалась в ній …чи була це чиста як вічність філософська вода

На це вона теж вже не зважала ….

Це було прекрасно

Наче тебе заповнили морем

Солоним і теплим …А  в ньому плюскочуть дельфіни та на якомусь березі мріють ті самі біло мармурові храми з мовчанням богів

Світлих добрих великих

Як наш …

…

Бусидо про відданість …

…

Княжна довго розглядала земні храми

Вони вражали величчю і красою , висотою та глибиною , прадавніми голосами , що ще звучали іноді під склепіннями

Але якби княжній довірили побудувати храм на землі

Він був би з зображенням дельфінів на стінах фронтонах фасадах та під склепіннями

Зі скульптурами дельфінів …Це був би Храм тисяч дельфінів

Тисячі журавлів

І якась осяйна богиня що вийшла з самого синього моря тримала би склепіння цього храму з дельфінами , молячись перед Величним і Єдиним за наші дельфинячи душі за наші журавлині спроби триматися безкрило на потоках повітря , на потоках цього безпорадного вітру

Без надії
Без любові
Без кохання
Без миру
Без міри
І ступеню

Богиня що молилась би за нас , навіть якщо б ми тонути в бездонній мовчазній пучині чи могли б молитись лише ультразвуком

І тоді ми б дізнались , що океан - Титанічний

А зусилля порятуватись без Нього - Сизифові

  …









Медитації



Хайку
Холоднеча
Не прив'язаність

Самотність
Глибина


Ноти

Іноді власний мозок здається музикальним інструментом

Може клавішним а може струнним

Мова це насправді ноти якоїсь незнаеної ще нами музики

І вся література - це нечутна музика

Ми її читаємо , але музику чи чуємо

І тоді думаєш: Хто же грає на струнах моєї свідомості , моїх снів чи моєї самотності чи мого болю чи мого життя чи відчаю чи зневіри…

Але якщо це музика , значить немає брехні
Адже брешемо ми словами , в музикою не можна збрехати

…

Але іноді здається що немає ніякої брехні чи правди…

Тому що світ ніколи не залишається такий самий

Кажуть , не можна увійти двічі в одну річку. Це вже буде інша ріка

І світ змінюється за хвилину …

Ти щось сказав а це вже не правда …

Тому здається що всі брешуть..

І я брешу, Господи…


Невагомість не як вага
нон - фікшн

1

Ну знов на осінь мене тягне почати старими словами нову повість.

Хоча ще наче й не осінь. А так - поки що серпень. Серпень - скрипень. Серпень це скрипка літа.

Це якби Паганіні вирішив зіграти Вівальді. На струнах стиглого жита чи пшениці. Чи на струнах космосу ( ну тих самих, про які створено стільки цікавих теорій, і жодна з них не музикальна ) . Чи власного макрокомму .

Але я живу у місті. Можна сказати , що на перехресті. Посередині міста. Тут не росте ні жита ні пшениці.

Але я не музикантка. Взагалі не маю жодного відношення до музики. Ну хіба що те, що не можу без неї жити.

Але я тільки слухач.

 Але тепер не про музику. А про літо осінь зиму весну і знову літо

Ну тобто , треба закруглятись з романом. Бо коло це форма досконалості.

Тому й роман ( хоч один ) повинен нарешті спіткати образ Уроробоса того , що кусає себе за хвіст.

Хто зна, як це вийде. Але я спробую

2

Моє ім'я - Таня. Але як би мене не звали - Сабін чи Сант - Анна  чи Кіку чи Аі чи Аглая ( якщо хочете , назвіть самі)  але я зрозуміла тільки те, що навести лад у власній ідентифікації чи айдентіті не так просто.

Складно , якщо Таня не одна. І мене завжди плутали з сестрою. Дарма , що вона давно поїхала в інше місто та мабуть взагалі нічого не мислить про мій роман.

Хай там як, але ім'я - Таня  я змінила на творчий псевдонім - Христя.

Тому , припустимо , що я все таки Христя.

Щоб не виникло проекцій прогресій інверсій рефлексій з приводу імен прізвищ дат топонімів тощо

Я Христя Божева.  Живу в Україні. Громадянка України.

У школі працюю - вчителькою. Це якби ми все таки говорили про педагогіку. Песталоцці. Жан Жака Руссо Сковороду . Чи класно - урочну систему Коменського

Або ж нову українську школу .

Інтерактивність інклюзію…

Але мені ближче - про фонетику та лексикологію.

3

До плутанини я вже звикла. Мене плутали з сестрою. Навіть з мамою. Плутали з дочкою ( це трохи лестить) плутали з подругами чи знайомими. З однокласницями. З колежанками. Потім - з колегами.

Це мені теж лестить. Але після того як я ледь не з'їхала з глузду сама від цієї плутанини, я вирішила розставити крапки над і. Благо, в українській мові є такі букви в алфавіті.
.

Але мова й не про це. А скоріше про Невагомість. Як про скороминущість життя, його швидкоплинність та якусь невловиму красу в моменті. Тільки в одному.

Бо життя ж як ріка. А в одну річку не увійти двічі. Це вже буде інша річка.

Я працюю і гімназії. Гімназія хороша. І мені чомусь подобається. Ну там своя історія . Її я розповім в іншій книзі

Гімназія знаходиться на одній затишній зупинці. Іноді здається , що в таких місцях навіть час зупиняється
 
Але ні, тут він не зупинився , а скоріше постійним потоком стрімголов несеться кудись у своїх справах.

А через дорогу ( там ще ж такий дорого розділ , засаджений чомусь ялинами, і взимку це справляє дивне враження , ніби ти не в Україні , в Норвегії наприклад ) відкрився магазин : Одяг на вагу. Є такі з химерні магазини , хоча трохи печальні , вони популярні. А цьому - дивлюсь - вітрини і навіть манекени одягнені в сукні . А сукні такі літні та білі , наче невагомі.

І я подумала : Як дивно купувати в магазині одягу на вагу - невагомі речі.

Наче їх ніколи не існувало. Речі без імені та прізвищ. З якимись химерними таємничими історіями. Невагомі, але сумні та сповнені невагомості.

Може вони ці речі про відсутність гравітації.

А може про те, що їх покинув дух їх господарів. А речі лишились з такою сякою вже особистою суттю. І тепер наче невагомі привиди змушені проситись до когось може в душу в може в життя

…

Іноді здається, що я теж така невагома.

Без імені та прізвища. Невагомий привид. Від якого залишились лише спогади та відчуття космосу

4

Невагомий привід для вічності. Це література.

Іноді мені здається, що мої заводські настройки були доволі серйозні. Це передбачало хоч якийсь сенс у тому , що б зі мною відбувалося чи ні…

Але усе зіпсував секс.

Секс по моєму завжди все псує. Кохання . І ніжність. І долю. І постіль потім зімята.

Але я про те, що Диявол приходить по твою душу.

Але чим краще той, хто приходить за сексом ?
А завжди хтось приходить.

Знаєте , годинник клацає і хтось з'являється ніби чекав. І каже : Давай , детка. Це КР

Та ну?

А я ж була налаштована на чисту поезію . Літературну вічність , кінець кінцем .

Але все як завжди стається без злості. Бо хтось сказав : Це просто життя.

Але вічність не закінчується коли починається секс . Закінчується очікування дива і кохання. І ідеалізм закінчується.

Мені вривається ідеалізм , дєтка.

Але якщо цей внутрішній діалог не оформити у вигляді літератури , то нічого і з сексом не вийде.

Чи не так?

5

Вибачте , я не зустрічаюсь з одруженими. Ваші дружини потім мене б'ють.

Принаймні морально. Це буває грубо і зовсім не приємно. Вони потім тактично нетактовно забираються у моє життя на мої сторінки в соц мережах і починають займатися зі мною психоаналізом. Типу: Дєтка, з тобою щось явно не так. Ти якась не така.

А зі мною все було гаразд до вашого психоаналізу…

І прошу зауважити. Якщо хтось спить з моїми чоловіками , я потім нікого не б’ю

Бо я все розумію.

Це якби ви купили посмішку Джоконди.

Або посмішку Чеширського кота.

Або ж ще : Чи бачили ви посмішку архаїчних давньогрецьких кор?

6

Хіба ж можна убити посмішку? Але якщо вдалося убити найкрасивішу посмішку, то може це була й не посмішка зовсім. Може за цією посмішкою було приховане щось зовсім інше. Якраз  щось таке,  що не сразу побачиш на фото …

Може печаль чи ніжність чи передчуття чи щось зовсім протилежне усмішці…

Що це може бути? Ловити посмішки?  Наче дорогоцінних метеликів? Чи птахів?

Чи буває так, що птахів випускають на волю

Що ж, шукатимемо посмішки…

Посмішка- це теж дорогоцінно…

Наче дорогоцінні метелики…

А може я вже зловила твою посмішку на своїх губах?

…

Вийшла ввечері в магазин за продуктами. А тут йде дощ. Невагомо. Майже не чутно.

Вдома я його ледь чула. Його тихі кроки за вікном.

А тут на вулиці - він йде собі краплями по асфальту . В дитинстві ми вчились ходити слідами дощів

І куди ж прийшли ? Хто зна, де ми тепер

І я подумала , що йти та медитувати не така вже погана ідея…

Крок за кроком
Дощ предощ
Сніг пресніг
Світло пресвітло
Темрява претемрява
Крок прекрок
Урок преурок

Для кожного кроку слово як маленька молитва   

Можна так молитись , коли знаєш що ніяка молитва не допоможе

Але світ не перестав.  Тому можна просто молитись окремими словами

Ніби уявляючи невагомі речі. Але такі важливі.

Любов
Мир
Щастя
Правда
Тепло
Честь
Гідність
…

І нічого не просити .

…

Отже , Невагомість це мабуть про щось, що ми втрачаємо …

Про гравітацію про космічну тишу про висоту але таку висоту де саме поняття висоти зникає бо це вже не висота а сам космос про кохання але так пошепки між рядків між щастям і болем між спогадами та незабутністю

Про свої загублені Я

Про свободу

Про апеляцію

…

Але про це іншим разом

7

Я зрозуміла , що можна кидати літературу і купувати фортепіано

Це сталося одного чудового ранку , коли дивлячись у густу темряву вимкненого смарт фону я усвідомила , що щось пішло не так…))

А взагалі , мені сподобалось сидіти на роботі в тиші учительської без Інтернету

Читати книжку та раптом згадати старі добрі часи , коли мені було вісімнадцять і я працювала педагогом організатором в іншій школі

Не пам'ятаю номер. Це як назва відомого бренду , який не варто згадувати проти ночі ( жартую) через те, що звучить як реклама

А реклама це вже бізнес і гроші , а не мистецтво

Але я не про рекламу . А про старі добрі часи.
Мені було вісімнадцять. Не те що зараз

Я багато часу проводила в тиші методичного кабінету

Сама ..

Бо переважно там крім мене нікого не було

Столи. Стільці. Незворушне сталінське склепіння над головою. І мудрий погляд КД Ушинського навпроти. На монументальному шкільному стенді.  Звичайно, у супроводі мудрої цитати

Я тоді ще тільки готувалася на філ фак , читала багато книг, таскала ці цупкі томи Нечуя Левицького та Панаса Мирного чи Загребельного з собою на роботу ( подумайте двічі ніж поступати на філ фак. Тому що уся ця література важка не фігурально )  . У тиші звичайно сиділа читала під наглядом КД.

 Тоді я поняття не мала , хто це такий.

Але він мені страшенно подобався.

Тоді у мене не було такого доступу до Інтернету , щоб познайомитись з КД ближче. І він для мене був загадковим безсмертним чарівником . Типу графа Каліостро

Лише на першому чи другому курсі я почула це ім'я на педагогіці .

Педагогіка досі мене вражає , не дивлячись на те, що в школі я вже більше двадцяти років

А після того, як мені було вісімнадцять , минуло більше тридцяти.

8

Але я про фортепіано. Тому що фортепіано доволі вагома річ.

Можна сперечатись з літературою. Але з фортепіано сперечатись не станеш

Але ж з музикою якось в моєму житті не склалося. Я мріяла грати на фортепіано або ж співати

Малою ходила по квартирі та співала як уміла

І коли попросилась на музику , то почула , що в мене немає слуху

Ну прийшлось повірити мамі на слово
Бо мабуть вона щось зрозуміла таке, що я сама ще не роздивилась

Тому фортепіано у мене не було

А книги були. Багато. Багато книг.

Тому  я відкривала книги та відлітала кудись , де не було гравітації

Гравітація наздоганяла мене та оплітала , наче павутиння по руках та ногах , і я поверталась на землю

Земля це було щось рідне тепле і запашне . Тут було літо

Пам'ятаю що я забувала свої імена . І потім стала придумувати нові .
.Сабін
Сант Анна ( може все таки хотіла стати ближчою з КД Ушинським, а педагогіка як відомо наука неоднозначна але свята )
Аі
Кіку чи княжна Мишкина

Іноді виявлялось що це не просто маячня чи фантазії

Іноді за цим щось стояло

9

І тоді раптом приходить думка, що не так важливо в житті теж, що ти мала або спіткала або знайшла

Важливіше те , чого не було

Наприклад фортепіано. Я завжди шукала власних відзеркалень в книгах.

Мріяла ходити шляхами предків . Наприклад Великим Шовковим

Чи перетворювати першоелемненти на першоречовини чи першоджерела краси і чистоти

Чи справлятися з власними екзистенційними кризами що реалізуються у формі артишоків від усього що відбувається у глибинах колективного підсвідомого і раптом являється, тобі у сні навіть якщо життя тебе до такого не готувало

Чи усвідомити нарешті власне хронічне балансування між безумством і власним душнильством , коли на власному горлі змикаються чіпкі тонкі пальці власного підсвідомого жаху

Чи шукати врешті просвітлення у тонких ароматах чаю чи мотивах японської поезії

Але ж виявляється , я ніколи не шукала своїх загублених Я , що розбрелись наче діти , вдивляються у власне поліроване віддзеркалення на фортепіано

Поки пальці перебирають білі і чорні клавіші ( можливо тоді я би швидше осягнула сенс Великого Дао)

Ну або ще щось…Але я поки що й не пошкодувала
Ні про літературу , ні щодо тотальної екзистенційної відсутності фортепіано   

10

Невагомість якраз про такі химерні речі …
Про те , чого немає

Наприклад руки Венери Мілоської..

Я тут подумала , що вони завжди були і десь є

…

Іноді йдеш на роботу , але ж завжди хтось іде на зустріч

А хтось - біжить від тебе…Чи тікає чи так , поспішає у власному напрямку

А ти йдеш чомусь у зворотньому ..
Навіть щодо тих хто тікає …
Навіть щодо тих , чию спину ти бачиш перед собою

І думаєш : Що тут почитати на цій спині ?

Невпинність
Чи заклинання від бігу
Чи думки і сни
Про роботу
Про сім'ю чи війну
Чи про пошук найближчого укриття

А твою руку відважує ноут…І ти теж - на роботу

І в тебе сім'я
І в тебе думки і сни

І що?
Кожен сам наодинці у своїх снах
І ловиш власні думки у невагомості

Це так : пятихвилинний потік свідомості вуличної літератури

Літератури яка виникає під час дорожнього руху
Вулицею чи

Буває вулична література ?
Вулична педагогіка
Вуличні танці

Не знаю…

Іноді здається, що вже подорослішала , виросла навіть з оверсайз
Тобі вже замалий оверсайз, мала
Ти вже доросла жінка

Але іноді дивишся на вітрини магазинів і думаєш : Звідки стільки невагомих речей

Такі як кроки .

Усвідомлені вони чи ні ..

Уповільнення до внутрішнього слоумо

Думаєш : Ну , так краще

І світ видається гарнішим і осмисленішим

Ніби осмислити його і ж головний смисл

А як же :

Їсти
Молитись
Кохати

А як же : Кохати

Не встигаємо кохати за пошуком смислів

От і я завжди думала , що я жінка не для кохання
Що кохання - це для когось іншого
Я завжди знала , що я жінка у пошуку смислу

Це як йти по дорозі і чомусь завжди обертатись у якусь непевну мить
І набувати невагомості і самозабуття

І втрати власних нервів
Втрати часу
Втрати довіри



А що натомість ?

Давай , допиши хоч один роман , - говориш собі. Довели хоч щось до пуття . Ти нічого не завершуєш

Завжди починаєш щось нове і так і кидаєш

Ти пишеш цей роман вже п'ять років

Від нього вже всіх нудить

Та ні, чекайте…

Пауза
Зупинка
І знову тебе тримають на нитці
А нитка прикріплена до якоїсь уявної точки у твоєму внутрішньому космо

Там де Невагомість
Там де непевність
І ти щезаєш

Розчиняєшся у всіх смислах
У пошуку
У Бозі, на Бога …

У капучіно у власному стаканчику , який єдиний ти набула з усього матеріального та культурного культового й сучасного

І ладно , чорт забирай …

…

Як можна дописати роман і одночасно бути педагогом у гімназії

Ти або не педагог або не літератор
…

Не хочу нічого і нікого обирати
Навіть тебе

…

Невже варто комусь смикнути за нитку і тобі знову кудись бігти ?

Невже ця нитка не у твоїх власних руках

А ти кажеш : Та ти просто мале кошеня що вкрало клубок з нитками у богинь долі

Треба було краще дивитись …

За клубком  ..

Думаєш : Припустимо , мяу

Що робитимеш , Боже , зі мною

…

 
Так, я знаю , ти завжди казав що твоє життя переважить моє

Кохання кар'єра успіх гроші

А в тебе , сказав , навіть жодного оргазму не було

Можливо , але звідки ти знаєш

Я бачу вашу війну і думаю : наше життя таке непевне та невагоме

Що збирати ?

Скарби гроші багатство
Будувати будинок та купувати нові меблі
Коштовний диван чи посуд
Чи купувати розкішні речі що роблять життя вагомим

Але на наших очах щезають і будинки з їх найкоштовнішим начинням

Все розчиняється

Хіба так, наче не було
І ти залишаєшся з тим що зібрав у власну душу

І думаєш : Чи будувала я власне Царство Небесне

Чи будувала білу вежу
Чи Вавилонську
…

А я зібрала хіба що смисли у власний стаканчик з капучіно

Біле й чорне
І трохи цукру …

Трохи білої піни
Трохи мрії

…

Ти кажеш кохання. Але ж кохання теж нічого не змінює . Ти так само живеш в Україні з неба якої сиплються шахеди та ракети

І такий же непевний щодо завтрашнього дня , як я

Зі своїми смислами та навіть романом . Грець із ним , навіть якщо я його й допишу …

2026


















 










 

Липень 2026

Невагомість


1












































































 

































-