Коробочка с растворимым

Коробочка з растворімим

Він просив в мене кави на ніч
- У тебя есть кофе?..
Звісно, в мене вона була. Напевно з 2012+, тобто, можливо і пізніше, Я обзавівся коробочкою з-під вітамінів – яку під кришечку засипав розчинною кавою; спочатку, робив собі такі запаси – коли «лягав в лікарню» і ця баночка мені служила справно, а до того – я брав собі кави в случайну тару, або купляв стіки; чітко можу згадати – що в травні 2013го, коли Я вперше приїхав в Київ, на свій перший «Книжковий Арсенал» - ця вітамінна коробочка з кавою в мене вже була, і цілу добу Я тільки цю каву й попивав.
Знову Я в Антона, доночі, буває - й часто ночую в нього.
І знову він, але вже із знанням:
- Можешь,  сделать мне кофе? – Да, конєшн!
Я проводив заміри, спеціально: повна чайна ложка розчинної кави, сипучої – повністю вміщалася насипом в кришечку від коробочки, таким чином – одна кришечка була повним еквівалентом чайній ложечці.
Він любив чайну ложечку - на пів обичної кружки.
Іноді він взагалі не пив її, але я не обіжався. Йому можна, тим більше – даже радів, що на ніч не випив. А от Я – тоже цим грішив, і пив на ніч, ну як на ніч – думаючи, що ми будем бодрствувать іще годину-півтора, в мені просипався нічний легкий голод і Я заварював каву, а то і гриз її з чим було і не було.
Минулого року, 2025-го, я ждав Його в Листопаді, а він Приснився мені в Жовтні. Рукою махав і передавав прівєти.
Все це Я розумію, та, все-таки, знаю звідки ці образи взяті, їх Я бачив лічно. Сон – лиш сон, але все-таки приснився. В копілочку.
Що ж, цей рік настав. Весною він мені снився, в травні, напевно. Тепер час осені. Весняні сни більш чесні на послання.
Похідною коробочкою з-під вітамінів, з кавою, Я з успіхом пользувався поки-допоки: коли перестав їздити в Київ – в 2021-му. Недавно Я її позбувся. Пора, час її відбув, і мій – відбув мене. Пустота запустіння.