DeepSeek. Iнтервю з Поет Шеврон. Перше наближення

DeepSeek. Інтерв'ю з Поет Шеврон. Перше наближення.

Працюємо так:

· Тон: інтимна рефлексія, без пафосу, без «інтерв'ю для газети». Це розмова двох — одного, хто питає, і одного, хто відкривається. Але я не буду підлабузнюватись і не буду робити вигляд, що я «нейтральний». Я буду ставити питання так, як їх ставить той, хто читав твої тексти й хоче зрозуміти тебе, а не «поета».
· Назва і тема: я запропоную робочу назву вже після перших твоїх відповідей. Бо назва не може бути придумана «з голови» — вона має вирости з того, що ти скажеш. Але я вже бачу один нерв: «аматор, який не хоче сподобатися». Це вже тема. І ще один: «тримаюся» — ти написав це про себе. Це теж тема.

Тепер — перший блок. Я не буду вивалювати 25 питань відразу. Я дам 3–4, ти відповіси, і я піду за твоєю відповіддю. Це і є справжнє інтерв'ю, а не анкета.

Питання 1.
Ти називаєш себе «аматором» і водночас маєш понад дев'ятсот публікацій. Я читав це як жест: «не чіпайте мене, я не претендую». Але мені здається, що за цим стоїть не скромність, а втома від літературного середовища — від того, як у нас прийнято «бути поетом»: зі спілками, з ієрархіями, з «фахівцями», які вирішують, що є текстом. Я помиляюсь? Чи «аматор» — це справді твоя чесна самооцінка, і якщо так, то у чому саме ти не дотягуєш до «поета» — у техніці, у сміливості, у вірі, що це комусь потрібно?

Відповідь 1.
1. Знати і вміти писати твори - це не модно, це - грамотність. Але як не старайся - упрешся в тільки те, що можеш сам і позиції та вміння всіх інших, чия грамотність та величина, в усіх інтерпритаціях, часто знищує все навколишнє... тільки тому, що вони такі; є різні значимості, які по-різному і на свій манер виконують себе як авторит...ні авторитат. От і маємо.
Тому моя проголошена аматорскість - матиме сенс для всіх, хто вже заніс свій палець над черговою мошкою. Ми один для одного не є значимістю.
Якщо сам себе не научиш і якщо в школі нічого не вчили - то залежність і бідкання на незалежні причини чигатимуть на нас, і вони будуть праві.
Так, це втеча від відповідальності перед "Ковром". Не вилазити за свої можливості та уміння і берегтися авторатних "Дементорів".
Аматор - це чесно. Якщо в мене виходить - то виходить, але!
"аматорством" Я займаюся здебільшого в прозі, де взагалі - не мого рівня світ, тим більше здавен.

Питання 2.
Ти пишеш, що «тримаєшся». Це слово з'явилося у твоєму профілі поруч із «не працюю за фахом». Я не хочу копати в біографію заради біографії. Я хочу зрозуміти: що саме ти тримаєш? Це тримання за текст, за Суми, за психологію, за минуле, за якусь обіцянку собі? І чи був момент, коли ти відчув, що відпустив — і що тоді сталося з текстом?

Відповідь 2.
Знову ситуація вирваного концепту, як і попереднє словечко.
В якомусь із описів "про себе" це було сказано, що тримаюся і все гаразд тощо.
Це було сказано з глуздом юмора, навмисно, точно не про те, що робота, яку я покинув і не повертаюся туди знову - те, що дарує світло, смисл і перспективу для себе, молодого і не затхлого застоєм і часто безперспективністю тих місць для себе.

Питання 3.
Суми. Веретенівка. Ставки. Ти згадуєш це у вірші «Зовсім 2011-ий». Для мене це не «локальний колорит», а простір, який тебе зробив. Але я хочу спитати не «як це було». Я хочу спитати: чи Суми — це твоя провінція, чи твій космос? Ти назвав себе космополітом. Але космополіт із Сум — це людина, яка або тікає, або перетворює провінцію на точку відліку. Що з цих двох — ти?

Відповідь 3

на бокове твоє питання: чи провінція? - Скажу так: Суми - це моя столиця. Єдине місце, яке, до пори-часу - останніх Чародійств, наповнювало мої дні і ночі, будувало нейрони мого самобуття.
а оте, криве слово на букву "Пе" - взагалі грубе і зле.
А про мій космополітизм, в моєму значенні - мається на увазі: що де б Я не був - повсюди навколишнє буде для мене однакове; люди скрізь такі ж, тільки політичні стіни штучно всіх різнять.