Він був дивний, чужинець відвертий,
Поміж нами лягли кілометри,
Хоч, гадаю, сказав би він – милі,
Ну а ми? Ну а ми пики били.
І його окулярную пику
Привітали ми звичним тим риком:
«Гей, пацанчику, що як знайдемо?»
Всім відомі гопівськії схеми.
Прикривати не став свою пару
Засмальцованих тих окулярів,
Щось казав він про смерть та аскезу,
Пам’ятаю не дуже. Тверезим
Рідко був я на вулицях стиглих.
Відпустили. Стусан. Він не скиглив.
Та пішов той чужинець відвертий,
В підворітті щоб в іншому вмерти.
П двор ття
© Copyright: Альба Трос, 2026
Свидетельство о публикации №226110701136
Свидетельство о публикации №226110701136
Рецензии