Рецензии на произведение «ВiчноCивий Хлопчик»

Рецензия на «ВiчноCивий Хлопчик» (Святослав Синявський)

.. худорлявий хлопчик-горобчик великоокий

Із вічною скрипкою у роздовбаному футлярі,

Із акварелями по-мокрому,

А потім мокрими завіконними краєвидами –

Осінь тоді видалася сльотавою,

І ангели, пролітаючи понад зоною,

Губили сіре качине пір'ячко....

- Куди ж ти полинула, на кого покинула? –

шепотів самими лише вустами засохлими –

:французька падала під ноги сухозліткою

:німецька гайворонням кашляла попід хмарами –

бо з янголами і споминами він мовчав українською...
- Як ти там, – питав у неї дитинної, – дівчинко світлокоса? –

Звівши очі до неба, поклавши руку на серце

Інколи – на своє, інколи – чергової жінки у ліжку.

...вони зазвичай сміялися і відповідали чужою мовою.
...Старий – що здоганяє самого себе,

наче велику рибину –

У вутлому човнику Гемінґвеєвих пристрастей –

- Тікай, рибино, тікай!

Гребе через ніч – до світанку останнього,

До перону осіннього,

До мирного сну солодкої світлокосої дівчинки....

Ганна Осадко   30.11.2010 13:02   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «ВiчноCивий Хлопчик» (Святослав Синявський)

Да... действительно... у нас за очки и длинные волосы можно было крепко схлопотать!

"грати на цямрині Долі"? Гарно! :-)

Татьяна Лимонова   28.11.2010 16:26   •   Заявить о нарушении