ВiчноCивий Хлопчик
Його любили жінки, переважно красуні, в юності значно старші, а в зрілості молодші за Нього, а Він любив у них дівчинку, що померла від скарлатини, коли їм було по п'ятнадцять…
Його мама померла від голоду, а тато загинув на фронті…Після таборів, за хрущовської відлиги, Він подався до Балтії працювати там психіатром. Він мешкав в маленькому ошатному місті… Він розмовляв французькою з ледве помітним акцентом, обговорюючи з головлікарем чергового важкого пацієнта… Він розмовляв німецькою з дідусем-латвійцем у кнайпі за дубовим столом, попиваючи з дерев’яного келиха запашне пиво і його за це місцеві любили, а він в них любив свою бабусю, яка вчила його мовам та гарним манерам у часи тимуровців та піонерів…
Він прожив довге, як ніч на самоті, життя… Він написав українською дванадцять вінків сонетів. Він в мирі помер у сні, але ніхто не скаже, що не помітив Його злету до зірок тут і зараз…
Може колись, в черговий приліт комети Він знову народиться тут щоб продовжити гру з барвистими камінцями на цямрині Долі…
Може колись…Може...Амінь!
Свидетельство о публикации №210112800269
Із вічною скрипкою у роздовбаному футлярі,
Із акварелями по-мокрому,
А потім мокрими завіконними краєвидами –
Осінь тоді видалася сльотавою,
І ангели, пролітаючи понад зоною,
Губили сіре качине пір'ячко....
- Куди ж ти полинула, на кого покинула? –
шепотів самими лише вустами засохлими –
:французька падала під ноги сухозліткою
:німецька гайворонням кашляла попід хмарами –
бо з янголами і споминами він мовчав українською...
- Як ти там, – питав у неї дитинної, – дівчинко світлокоса? –
Звівши очі до неба, поклавши руку на серце
Інколи – на своє, інколи – чергової жінки у ліжку.
...вони зазвичай сміялися і відповідали чужою мовою.
...Старий – що здоганяє самого себе,
наче велику рибину –
У вутлому човнику Гемінґвеєвих пристрастей –
- Тікай, рибино, тікай!
Гребе через ніч – до світанку останнього,
До перону осіннього,
До мирного сну солодкої світлокосої дівчинки....
Ганна Осадко 30.11.2010 13:02 Заявить о нарушении