Рецензии на произведение «Дух, що тiло рве до болю»
На странице отображаются все рецензии к этому произведению в обратном порядке, с 2 по 1
Показывать в виде списка | Развернуть сообщения
Показывать в виде списка | Развернуть сообщения
Рецензия на «Дух, що тiло рве до болю» (Ирина Мадрига)
Думи моi, думи моi,
горе менi з вами!
Александр Скрыпник 28.01.2012 21:42 • Заявить о нарушении
Думи моi, думи моi,
горе менi з вами!
Александр Скрыпник 28.01.2012 21:42 • Заявить о нарушении
Здравствуйте, Александр!
З думами сладить трудновато, так и есть. Но если настрой поменять, чуть-чуть хотя бы, то не так все и страшно окажется.
У одного из моих сыновей любимой колыбельной в детстве была известная песня: "Дивлюсь я на небо та й думку гадаю...":))))) Ну, понятное дело, колыбельная звучала в моем исполнении:)
Ирина Мадрига 28.01.2012 22:56 Заявить о нарушении
З думами сладить трудновато, так и есть. Но если настрой поменять, чуть-чуть хотя бы, то не так все и страшно окажется.
У одного из моих сыновей любимой колыбельной в детстве была известная песня: "Дивлюсь я на небо та й думку гадаю...":))))) Ну, понятное дело, колыбельная звучала в моем исполнении:)
Ирина Мадрига 28.01.2012 22:56 Заявить о нарушении
Рецензия на «Дух, що тiло рве до болю» (Ирина Мадрига)
Метафорично, іронічно.
Сильне несподіване закінчення.
Дух, який сумлінно нищить шашіль, котра точить кору моїх мізків...
Дуже й дуже!
Петро Домаха 06.12.2011 21:59 • Заявить о нарушении
Метафорично, іронічно.
Сильне несподіване закінчення.
Дух, який сумлінно нищить шашіль, котра точить кору моїх мізків...
Дуже й дуже!
Петро Домаха 06.12.2011 21:59 • Заявить о нарушении
Дякую, пане Петре!
Для мене мірилом того, чи вдався твір(не тільки власний, ясна річ) завжди є наявність чи відсутність несподіваного, навіть парадоксального для читача фіналу. Звісно, це не обов"язкова вимога для геть усіх літературних творів. Та й парадоксальність закінчення усе ж повинна бути підкріплена життєвою логікою, а не забаганкою автора:) Маю на увазі, що парадокс був би наявним, якби я завершила мініатюру реченням: "Мені стало шкода дятлового дзьоба":) Але чи такий виверт має в собі оту залізну логіку, з якою життя нас змушує рахуватися, згідно з неписаними правилами якої воно, власне, й відбувається? Зрозуміло, такий фінал був би хіба смішним:)
Ирина Мадрига 06.12.2011 22:51 Заявить о нарушении
Для мене мірилом того, чи вдався твір(не тільки власний, ясна річ) завжди є наявність чи відсутність несподіваного, навіть парадоксального для читача фіналу. Звісно, це не обов"язкова вимога для геть усіх літературних творів. Та й парадоксальність закінчення усе ж повинна бути підкріплена життєвою логікою, а не забаганкою автора:) Маю на увазі, що парадокс був би наявним, якби я завершила мініатюру реченням: "Мені стало шкода дятлового дзьоба":) Але чи такий виверт має в собі оту залізну логіку, з якою життя нас змушує рахуватися, згідно з неписаними правилами якої воно, власне, й відбувається? Зрозуміло, такий фінал був би хіба смішним:)
Ирина Мадрига 06.12.2011 22:51 Заявить о нарушении