Рецензии на произведение «Пiсля Аушвiцу поезiя неможлива»
Показывать в виде списка | Развернуть сообщения
Уважаемая Елена!Сегодня вывешено "Знамя", там - статья Елены Иваницкой. Судя по стилю и языку, Ваша.
Если мое предположение правильное, то вопросы, если Вы не против, задам Вам.
Если против, то скажите - и я все удалю.
Итак, статья, говоря коротко, о советском детстве.
Вопрос первый. Согласны ли Вы, что совлитература, совтелевидение, совкино и т.д. - это обычные, по современным меркам, пиар-службы. Исключения в литературе: "Доктор Живаго" и многие стихи Пастернака, большинство - Есенина, "Тихий Дон", почти весь Булгаков, что-то у Ахматовой, весь Бродский. Пиарили - создание нового человека, более того, другого человечества, по сути.
Пиар-службы, согласитесь, не могут воздействовать на сознание человека глубоко.
Вопрос второй. Откуда Вам известно, что большинство совлюдей знало о существовании КГБ (я отличник и вундеркинд - впервые услышал лет в 17, учась в Москве, а мои земляки-касимовцы вообще знать о нем не знали).
Вопрос третий. Почему анализ истории "детства" ведется на основании официальных публикаций, с которыми аналитики спорят или соглашаются (как можно спорить со срамным пиаром, о котором мало кто тогда вообще что-то знал: я отличник и вундеркинд, в Москве "открывал" преподавателям МГУ Андрея Вознесенского, книги которого свободно покупал в ларьках Касимова при пиаре, что они "расходятся за нелелю" и т.п.).
Почему источники в статье Иваницкой о детстве - рекламные, совпиаровские, заведомо недостоверные?
С уважением,
Юрий Евстифеев 08.11.2016 13:44 Заявить о нарушении
Держитесь! Господь все видит, и каждый получит то, что заслужил. В 45-м у немцев началось покаяние. Каются до сих пор.
Мира вашему дому!
С уважением
Любовь Павлова 3 19.10.2014 21:35 Заявить о нарушении
Война отделит зёрна от плевел, мы её переживём и пойдем дальше. И русскому народу не помешал бы протест, давайте, подтягивайтесь!
С уважением,
Елена Иваницкая 25.10.2014 11:39 Заявить о нарушении
Любовь Павлова 3 25.10.2014 13:33 Заявить о нарушении
Кто у тебя в родне знает об Аушвице???
Они в нём работали?
ОТСОСИ!
НЕ ВЫПУСТИ СОКОЛА МОЕГО ИЗО РТА СВОЕГО
Андрей Алтухов 12.10.2014 21:06 Заявить о нарушении
А тепер повернімося на рівень культури на літературному ресурсі і почитаємо вірші:
"Ленту за лентою набої подавай!
Вкраїнський повстанче, в бою не відступай!"
Елена Иваницкая 14.10.2014 08:31 Заявить о нарушении
сосут, и на родинку вывозят
Андрей Алтухов 16.01.2015 22:38 Заявить о нарушении
у вас даже знамя двуцветное
Георгиевская лента, казалась бы двух цветов - огня и дыма
Но, только подумай,сука, РУССКИЕ немцам два раза Берлин в дар возвращали!!
ваша заоколицейсосинщинаунемца вряд ли нам РУССКИМ ориентир, разве что знать где посрать на засранной природе
Андрей Алтухов 16.01.2015 22:48 Заявить о нарушении
А як було писати поезію після 1914-1918, 1933 року в Україні? Людство не перестане плодити нелюдів і поетів. Небесна Сотня сьогодні вже поповнилася небесними тисячами і кровопролиттю не видно кінця. Але мусимо жити і мусимо писати аби ті кулі в серці якось поступово розсмоктувалися. До речі, Шон Маклех зараз в шпиталі після поранення. Таке от...
Валентин Лученко 11.10.2014 16:26 Заявить о нарушении
Елена Иваницкая 14.10.2014 08:25 Заявить о нарушении
Простите меня за вклин.
Я так и знала, что Шон на войне. Сердце изболелось. Плачу сижу, что он живой. Слава тебе, Господи! Валентин, я поняла, что Вы с Шоном общаетесь не только на "Прозе". Передайте ему, пожалуйста, слова моей поддержки.
Заранее благодарю.
Любовь Павлова 3 19.10.2014 13:11 Заявить о нарушении
Поезія можлива, але до неї зовсім інший вимір. Солодкі вірші здаються нікчемними. Виникає потреба у слові співмірному болісному сьогоденню.
Такі глибинні, які ви запропонували.
З повагою,
Жанна Тарасова 07.10.2014 16:35 Заявить о нарушении
Поділюся з вами прекрасними словами київського поета Андрія Бондара:
"Я теж не знаю, як і що писати тепер після розстрілу Небесної сотні. Всі слова здаються дрібними і марними, як кульбабині літачки. Ні про що інше неможливо навіть подумати. Все здається зрадою, від якої стає млосно: "Як тепер писати про Ніколаїча Толкушкіна або хвору кішку?". Утім, проблема в тому, що і про Небесну сотню нічого не напишеш. Як про це можна написати? Ти тут, а вони чомусь — там. Як описати стан людини з кулею в серці? Бо ж тепер вона — там. Із мертвих і поранених їх подіставали, а невидимі шматки металу залишаться з нами назавжди. Ми будемо ходити на роботу, знову почнемо радіти життю і народжувати дітей, а невидимі кулі в наших душах довіку свербітимуть нам. Як найвищий сором: чому не ми? Хоч більшість із нас не ходила під кулями свідомо, а вони йшли на смерть, ми ніколи не позбудемося цієї травми. Все, що можна — сходити до психолога, але де тепер знайдеш психолога без кулі в серці?"
Елена Иваницкая 07.10.2014 19:59 Заявить о нарушении