27.X.2025 сталася чергова перемога: Збройні сили України (ЗСУ) підірвали дамбу Бєлгородського водосховища. Радіють, також, харків’яни, яких тепер звуть «харківці». Наприклад, охоронець одного магазину, щоправда російською мовою, казав, що краще б долетіло до Сибіру, бо все що коїли вороги – від безкарності. Коментатори писали «За Каховку!» Стрільців ЗСУ, що влучили по бєлгородській дамбі, безсумнівно нагородять.
Але, боюся, залишилися іще герої, обділені винагородою. Після прориву Каховської дамби 6.VI.2023 з обох боків, окрім ракет, полетіли звинувачення у цьому противника. Росіяни й ЗСУ перекладали провину один на одного. Головним аргументом на користь версії висунутою укрЗМІ було ствердження, що гребля би витримала ракетний обстріл. Щоб її прорвало саперна команда мала закласти вибухівку у потрібних вибоїнах. А зробити це могли лише ті хто її контролювали. Тобто росіяни. Як до цього вони вчинили з дамбою на Північнокримському каналі. Навіть я – дурень ватний, тоді повірив…
А 27.X.2025 Бєлгородська дамба не вистояла перед дронами. Отже, дарма тоді, після каховського потопу, відвернулися від влучних українських ракетників! Дніпро тоді сильно обмілів, що дозволило ЗСУ розпочати бої в районі Кринків. До того ж, Каховське водосховище – такий ж спадок радянської окупації як й Північнокримський канал. Канал українці перекрили дамбою, а коли росіяни її підірвали каховську греблю і вода тепер усе одно не тече до Криму. Отже, Вождеві слава!… Ну, тепер – героям, яких треба урочисто нагородити!
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.
