Не гнівайся, що не приходжу в гості, що хліб зачерствів, скам’яніла сіль. Час обріза довкола мене простір. Хоч стій у ньому на одній нозі.
Час обріза довкола мене простір. Стискається галактика мала. Щодень роблюсь неначе менша зростом, щоб небом не поранити чола.
Що час обріже — те душа доточить. Я вдячна часові за той постриг. Так рясно квіти виповнили очі, що в них немає місця і для книг.
По цей паркан і по стару веранду відрізав час усе неголовне. Слухняна я. Живу, як вчить троянда. Пишу, як Бог шепне...
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.