Публiкацiя 818Ще один сакральний запис: публікація номер 818. Дивно, раніше мені не хотілося звертати увагу на 717, 727, 737... 515, 545... А тут щось мене понесло: почав звертати на це увагу. Мабуть, так треба... Тому і звертаю. Цього разу сакральне число випало на запис "Алекс. 4. Про пам'ять". І я подумав у собі: так... Дійсно, мало людей таких є, які є в якомусь розумінні частиною мене самого, тому я й пишу тут про них, бо пишу про себе... Про себе, а не про них, навіть коли пишу про них. Бо ж я сповідаюся тут про себе... Якщо викреслити усіх їх, то тоді що залишиться від мене? Якщо викреслити тих, хто складає частину мене. Вакуум нерозділених думок... Я не можу писати про себе, не торкаючись людей, які торкаються мене та змушують мене реагувати... Змушують жити. І кожен робить це по-різному... І з кожним по-різному проявляюся і я. З кожним по-різному живу. © Copyright: Братислав Либертус Свидетель, 2017.
Другие статьи в литературном дневнике:
|
